Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №210/4143/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8962/26 Справа № 210/4143/23 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В.Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання – Лідовська А.А.,

сторони:

позивачі: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

відповідач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Галач Тетяна Анатоліївна, на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 26 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Сільченком В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 травня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ

У січні 2023 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 а, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», АТ «ОГС «Криворіжгаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (надалі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»), про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту споживачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ «ОГРМ «Криворіжгаз» в односторонньому порядку перестало виконувати свої зобов`язання перед споживачами, визначені Типовим договором розподілу природного газу, в частині забезпечення на межі балансової належності належного обліку природного газу, що призвело до штучного завищення АТ «ОГРМ «Криворіжгаз» визначених об`ємів розподілу, споживання природного газу та поклало на споживачів щомісячні додаткові витрати.

АТ «ОГРМ «Криворіжгаз» встановило споживачам на будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу. Даний факт підтверджується розрахунковими квитанціями споживачів, де зазначено, що об`єм спожитого природного газу нараховуються на підставі показань загальнобудинкового вузла обліку газу.

В березні 2017 року споживачам стало відомо, що для них АТ «ОГРМ «Криворіжгаз» в односторонньому порядку з 01.03.2017 року почало нараховувати об`єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу.

Дані дії АТ «ОГРМ «Криворіжгаз» споживачі вважають незаконними.

Фактичний об`єм розподіленого природного газу по об`єкту побутового споживача визначається за допомогою лічильника газу, який встановлюється на межі балансової належності об`єкта споживача.

Відповідно до п. 3 гл. 4 розд. ІХ Кодексу газороподільних систем визначення фактичного об`єму спожитого газу за об`єктом побутових споживачів будинку АДРЕСА_1 , які використовують газ тільки для приготування їжі та не забезпечені приладами обліку газу, визначається за нормами споживачння.

Таким чином, згідно із ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексі газороподільних систем, Типового договору розподілу природного газу, побутовим споживачам природного газу, що проживають в будинку АДРЕСА_1 , які не забезпеченні приладами обліку газу, для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по їх квартирах, на межі балансової належності, якою є територіально відокремлюючі стіни даних квартир, АТ «ОГРМ «Криворіжгаз» (Оператор ГРМ) повинно встановити квартирні лічильники газу, а вразі відмови від встановлення квартирних лічильників газу припинити газопостачання.

Оскільки позивачі як побутові споживачі за договором розподілу природного газу не забезпечені індивідуальними лічильниками газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання відповідно до п. 3 гл. 4 розд. ІХ Кодексу ГРС.

Отже, дії АТ «ОГРМ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу замість квартирних лічильників газу побутовим споживачам, що проживають в будинку АДРЕСА_1 , оскільки такі дії вчинені з порушенням положень ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС, Типового договору розподілу природного газу.

Встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу побутовим споживачам природного газу, що проживають в будинку АДРЕСА_1 ставить у нерівне становище побутових споживачів цього будинку перед іншими побутовими споживачами багатоквартирних будинків у Дніпропетровській області, в яких Оператором ГРМ встановлені індивідуальні лічильники газу, оскільки приймання-передача та визначення фактичного об`єму спожитого газу буде визначатись не по об`єктам побутових споживачів (квартирах), а за будинком, чим порушуються умови Типового договору та ЗУ «Про захист прав споживачів».

Тому, позивачі просять суд:

- визнати незаконним дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати АТ ««Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» демонтувати загальнобудинковий вузол обліку газу в будинку АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним встановлений АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобуинкового прибору обліку газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_13 );

- зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» з 01.10.2016 року поновити для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_13 ) режим нарахування природного газу відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників;

- визнати право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовимим лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за побутовими споживачами природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_13 );

- визнати, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язано за свій рахунок в термін до 01.01.2021 року здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників в квартирах побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_13 ).

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 26 травня 2026 року позовні вимоги залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Галач Т.А., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, щосуд першої інстанції помилково застосував строки позовної давності.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до частини 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і триває надалі. Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року. 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України від 14 травня 2025 року № 4434 IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності". Цим Законом виключено з ЦК України пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», а отже поновлено перебіг позовної давності. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року. Зазначені норми матеріального права судом помилково не враховані. Строк позовної давності не сплив. Крім того, до вимог немайнового характеру строки давності не застосовуються. Право на встановлення індивідуального лічильника інсувало на момент виникнення спірних правовідносин та не припинено на теперішній час.

Посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», представник позивачів зазначає, що на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу в квартирах споживачів, а тому невиконання такого обов`язку є неправомірним. При цьому звернення позивача до суду з цим позовом не є порушенням прав інших співвласників квартири, оскільки вони також жодним чином не позбавлені права самостійно звернутись до суду за захистом своїх прав, якщо вважатимуть це необхідним.

Встановлення вузла обліку газу на ввідному газопроводі житлового будинку, в якому мешкають позивачі, не знімає з відповідача обов`язку оснащення квартир індивідуальним лічильником за рахунок власних коштів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року (справа №214/2435/17, провадження №14-347цс18) дійшла висновку, що відмова відповідача (газорозподільної організації) встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. Волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Зміст ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» свідчить про наявність безумовного обов`язку відповідних суб`єктів господарювання газорозподільних організацій забезпечити встановлення лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення, у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування приладів та робіт, які підлягають встановленню, або забезпечувати цими приладами відповідних суб`єктів господарювання. Ст. 6 Закону визначає обов`язок газорозподільної організації встановити квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку. Отже, на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу побутовим споживачам, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.

Право позивача на забезпечення індивідуальним лічильником газу встановлено законодавством, додаткового визнання цього права судовим рішенням не потребується, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку буде зобов`язання відповідача за свій рахунок здійснити встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі позивача, оскільки відповідач відмовляється це зробити. Такий спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та характеру порушення, ґрунтується на вимогах закону та дозволяє забезпечити ефективне і реальне поновлення порушених прав позивача.

Крім того, таке вирішення спору буде відповідати державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивача з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачу індивідуального лічильника забезпечить оплату ним саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Доводи відповідача про те, що позивачі забезпечені згідно з вимогами Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» лічильником газу, а саме встановленим загально будинковим приладом обліку газу, є незаконними, оскільки відмова відповідача встановити індивідуальний газовий лічильник позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує їх права. З урахуванням вимог ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Представник позивачів адвокат Галач Т.А. подала заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності сторони позивача, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, та підтверджено доказами наявними в матеріалах справи, що що позивачі є споживачами послуг відповідача за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10, 12, 14, 15 зворот, 17, 18 зворот, 19 зворот, 20 зворот, 21 зворот, 23, 24 зворот, 28).

Станом на момент виникнення спірних правовідносин, позивачі є споживачами природного газу, а відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу, що є у загальному доступі на офіційному сайті АТ «ОГС «Криворіжгаз», цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.

Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом ІІІ «Умови передачі природного газу Споживачу», розділом V «Порядок обліку природного газу, що передається Споживачу», розділом VІ «Порядок розрахунків та розділом VІІ Права і обов`язки Сторін».

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору, АТ «ОГС «Криворіжгаз» взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

АТ «ОГС «Криворіжгаз» було встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , який введений в експлуатацію з 05.12.2017 року.

Лічильник АТ «ОГС «Криворіжгаз» було опломбовано 05.12.2017 року, про що свідчить акт пломбування комерційного вузла обліку газу.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, дійшовши висновку, що станом на 05-06 грудня 2017 року (дата встановлення лічильника) оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку і відповідачем було встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу на будинок АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 10.10.2015 року, вирішуючи клопотання відповідача про застосування строків позовної давності та врахувавши, що про порушення свого права позивачі довідались 05 грудня 2017 року та 06 грудня 2017 року (з моменту встановлення загальнобудинкового лічильника), а до суду звернулися 07.08.2023 року поза межами строку позовної давності, виснував, що за вказаних обставин позовні вимоги про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів задоволенню не підлягає у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Галач Т.А.

Тому в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, рішення суду не перевіряється.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 року у справі №186/1743/15-ц, згідно якої у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, на в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог рішення не оскаржується.

Перевіряєчи оскаржуване рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не може погодитися з висновками суду про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , з огляду а наступне.

Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місце перебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у статті 3 Закону України Про житлово-комунальні послуги, предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (ч. 1, 2 ст. 20 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону України «Про ринок природного газу», держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.

Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу, з метою забезпечення повного комерційного (приладового) обліку природного газу в побуті відповідно до вимог Закону України Про забезпечення комерційного обліку природного газу , Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями і суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території:

1) розробити та затвердити графіки оснащення квартир і приватних будинків, у яких проживає населення, лічильниками газу в розрізі територій, на яких провадять господарську діяльність зазначені суб`єкти, та до 1 липня 2012 р. подати їх Кабінетові Міністрів України;

2)вжити заходівдо оснащенняв повномуобсязі квартирі приватнихбудинків,у якихпроживає населення,лічильниками газу: до1січня 2016року,-якщо природнийгаз використовуєтьсядля підігрівуводи таприготування їжі; до 1 січня 2018 року, - якщо природний газ використовується тільки для приготування їжі.

Постановою НКРЕ від 28.12.2011 року встановлені тарифи на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу для ПАТ Криворіжгаз.

Відповідно до п. 16 Додатку 1 до вказаної постанови до структури тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами для ПАТ Криворіжгаз входять витрати на встановлення лічильників газу, до якої в подальшому вносились зміни, але в структурі тарифу незмінно знаходились витрати на встановлення лічильників газу населенню.

У Постанові Великої Палати Верховного суду від 26.10.2021 року у цивільний справі № 212/5836/17 за аналогічним позовом до ПАТ Криворіжгаз зазначено наступне.

Відповідно до пункту 33 частини першої статті 1Закону Українивід 09квітня 2015року №329-VIII«Про ринокприродного газу» ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (зріджений природний газ).

Ця система правовідносин може бути представлена як сукупність договорів різного виду, які укладаються суб`єктами ринку природного газу. Права та обов`язки суб`єктів ринку природного газу як сторін відповідних договорів визначаються безпосередньо зазначеним Законом.

Серед споживачів окреме місце займають побутові споживачі - фізичні особи, які придбавають природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Серед принципів функціонування ринку природного газу пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» першочергово визначає забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.

Серед прав споживача передбачено право на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів, а також безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу (пункти 4, 5 частини першої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»). Аналогічні права визначені у типовому договорі постачання природного газу споживачам, затвердженому постановою Національноїкомісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послугвід 30вересня 2015року №2500 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831).

З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).

За частиною четвертою статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.

Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 10 жовтня 2015 року визначає, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

Тобто, після зазначених дат постачання цим категоріям споживачів мало здійснюватися за умови комерційного обліку лічильниками газу, до їх настання - незалежно від наявності газових лічильників.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами абзаців третього-п`ятого пункту 4 Тимчасового положення у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46) передбачено, що:

- ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи;

- встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку;

- власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.

У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Бадансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

З наведених положень вбачається, що до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.

Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.

Також, відповідно до пункту 6 частини першої статті 1Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, становить частину спільного майна багатоквартирного будинку.

У свою чергу, таке майно є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень будинку (частина друга статті 382 ЦК України, частина перша статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Таким чином, будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування - всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності.

Встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не є винятком з цього загального висновку, адже здійснюється з безпосереднім втручанням в інженерні мережі будинку, а сам прилад обліку, будучи приєднаним до мереж будинку, стає невід`ємною складовою частиною останніх, перестає існувати як окрема річ і бути об`єктом права власності оператора газорозподільної системи. Об`єкт же права власності співвласників багатоквартирного будинку зазнає фізичних змін. За відсутності згоди співвласників такі зміни можуть кваліфікуватися або як правопорушення, або як допустиме обмеження права власності.

Разом з тим, відповідно до однозначних приписів частини сьомої статті 319 та частини другої статті 321 ЦК України обмеження права власності можуть бути запроваджені виключно законом.

Тобто, з урахуванням положень абзацу другого частини другої статті 4 ЦК України такі обмеження можуть бути встановлені виключно нормативно-правовим актом, що має юридичну силу закону України. Зазначене кореспондується із приписами пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України, відповідно до яких правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає, що до та після 20 січня 2018 року першочергово слід враховувати, що втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, можна лише за згодою власників такого майна, яка мала бути надана в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (якщо в такому будинку створене об`єднання співвласників - у порядку статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). У свою чергу, будь-які підзаконні нормативно-правові акти не могли встановлювати інший порядок вирішення цього питання і тим більше надавати оператору газорозподільної системи право в односторонньому порядку втручатися в газові мережі багатоквартирного будинку для встановлення загальнобудинкового лічильника.

Таким чином, слід вважати, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу, як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати діяв з порушенням вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у питанні правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника газу можна виокремити такі режими регулювання:

- до 20 січня 2018 року - за письмовою згодою споживачів відповідно до Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 620) та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також за умови укладення договору щодо зняття показань з будинкового вузла обліку та квартирних лічильників газу з власником (власниками) будинку (будинків) (квартир), експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо;

- з 20 січня 2018 року - загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку відповідно до чинної редакції Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Отже, враховуючи наведений висновок Великої Палати Верховного Суду та аналізуючи надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалисправи не містять доказів правомірності встановлення АТ «ОГС«Криворіжгаз» загальнобудинкового вузла обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , який введений в експлуатацію з 05.12.2017року, оскільки відсутня письмова згода споживачів відповідно до Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 620) та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також відсутній договір щодо зняття показань з будинкового вузла обліку та квартирних лічильників газу з власником (власниками) будинку (будинків) (квартир), експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобов`язанння АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» поновити споживачам природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 режим нарахування природного газу населенням відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу у разі відсутності газових лічильників, колегія судідв зазначає наступне.

Положеннями Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено систему стимулів та гарантій запровадження повного комерційного (приладового) обліку та здійснення контролю за використанням ресурсів природного газу.

З прийняттям цього Закону внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року №2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу» (який втратив чинність 01 жовтня 2015 року з прийняттям Закону «Про ринок природного газу»), відповідно до яких відпуск природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. При цьому населення у разі відсутності приладів обліку природного газу споживає газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Однак, як норми Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і норми Закону України «Про ринокприродного газу» не ставлять у залежність визначення обсягу споживання населенням природного газу від наявності чи відсутності загальнобудинкового лічильника газу.

Закон України від 21 грудня 2017 року №2260-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» змінив строк постачання природного газу, яке здійснюється за умови його комерційного обліку в частині населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, - з 1 січня 2021 року. Ці зміни набули чинності 20 січня 2018 року.

Отже, з 1 січня 2018 року почало діяти правило про облік до моменту встановлення лічильників газу за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. Це положення не пов`язується з наявністю загальнобудинкового лічильника газу.

Таким чином, законодавчими актами передбачено лише два механізми обчислення обсягу спожитого газу: за даними лічильників газу; за встановленими Кабінетом Міністрів України нормами споживання.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.

Таким чином, у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2021 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Отже, аналізуючи надані сторонами докази, відповідно до яких, матеріали справи не містять доказів підтвердження того що відповідач пропонував, а позивачі відмовлялись від пропозиції відповідача по встановленню індивідуальних лічильників за рахунок оператора ГРМ, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що вимоги позивачів про демонтаж загально будинкового лічильника газу стосується прав та законних інтересів інших споживачів – мешканців будинку АДРЕСА_1 , розподіл природного газу яким здійснюється відповідно до показників загально будинкового лічильника газу, тому вони не можуть бути задоволені.

Висновки суду першої інстанції щодо того, що 28.07.2023 року НКРЕКП прийнято постанову №1388 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Криворіжгаз», яка набрала чинності з 01.08.2023 року, не впливають на висновки суду в цій частині, оскільки, як встановлено вище, права позивачів були порушені саме АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» у 2017 році та саме особа, яка допустила порушеня прав останніх, зобов`язана здійснити дії по відновленню порушених прав.

Що стосується позовних вимог про визнання права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за побутовими споживачами природного газу позивачами у справі, та зобов`язання відповідача, відповідно до ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку» за свій рахунок здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників для побутових споживачів природного газу позивачів, колегія суддів приходить до висновку, що саме з вини відповідача суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території, який згідно матеріалів відзиву, взагалі не визнає такого свого обов`язку, не було встановлено в квартирах позивачів індивідуальні лічильники газу.

Разом зцим, апеляційний суд враховує, що відповідно п.1-3 Постанови НКРЕКР №1388 від 28.07.2023 року (зі змінами від 26.09.2023року та від 29.12.2023року) «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Криворіжгаз», яка набрала чинності з 01.08.2023 року, було зупинено АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (код ЄДРПОУ 03341397) дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року №845, у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.

Зобов`язано АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» до 31 грудня 2023 року передати грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ Операторгазорозподільної системи «Криворіжгаз» на праві власності, для забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 44907200) невиконаних АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» зобов`язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ Операторгазорозподільної системи «Криворіжгаз» з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходу державного контролю НКРЕКП діяльності АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» у 2021 2023 роках, зокрема: кошти, що підлягають коригуванню за результатами заходів державного контролю; на баланс ТОВ «Газорозподільні мережі України» вузли обліку природного газу, що є на балансі АТ Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз, у тому числі тих, що були встановлені (замінені).

Отже, враховуючи вищенаведені правові норми, обов`язок відповідача по встановленню вузлів обліку природного газу передано іншій юридичній особі - ТОВ «Газорозподільні мережі України», а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у наведеній частині до АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз».

За таких підстав, враховуючи, що обов`язок по забезпеченню квартир позивачів індивідуальними газовими лічильниками, переданий іншій юридичній особі, позов у частині визнанння права на безкоштовне забезпечення індивідуальними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» побутових споживачів природного газу споживачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у порядку захисту споживачів, які проживають в будинку по АДРЕСА_1 , та зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників природного газу в квартирах побутових споживачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , задоволенню не підлягає.

Разом з тим, також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивачів в частині помилкових висновків суду першої інстанції про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу»(див. mutatismutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO NeftyanayaKompaniyaYukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom»,заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (ч. 4 ст. 267 ЦК України)

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції, дійшовши висновку, що відповідачем було встановлено загально будинковий вузол обліку газу на будинок АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 10.10.2015 року, відмовив у задоволенні позову про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів задоволенню не підлягає у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки дійсно статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до частини 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Під час розгляду справи встановлено, що 05.12.2017 року ПАТ «Криворіжгаз» було встановлено загально будинковий вузол обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , який було введено в експлуатацію 05.12.2017 року.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і триває надалі.

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України від 14 травня 2025 року № 4434 IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності». Цим Законом виключено з ЦК України пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», а отже поновлено перебіг позовної давності.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року.

Зазначені норми матеріального права судом першої інстанції враховані не були, внаслідок чого, судом ухвалено помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , в інтересах яких діє адвокат Галач Т.А., щодо того, що судом ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачами частині та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів з урахуванням вищенаведеного обгрунтування.

Відповідно п.п «в» п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за наслідками апеляційного перегляду задовольняються частково, позивачі звільнені від сплати судового збору за подання позовної заяви відповідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 19 324,48 грн. (1 073,60 грн. х 2 (дві немайнові вимоги) х 9 (позивачі у справі) = 19 324,48 грн.); апеляційна скарга задоволена частково, колегія суддів стягує з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 23 189,76 грн (1 073,60 грн. х 2 (дві немайнові вимоги) х 9 (позивачі у справі) х 150% = 23 189,76 грн.), у загальному розмірі 42 514,56 грн., а іншу частину судових витрат, з огляду на звільнення позивачів від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Галач Тетяна Анатоліївна, задовольнити частково.

Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 26 травня 2026 року скасувати частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту споживачів та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту споживачів задовольнити частково.

Визнати незаконним дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним встановлений Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобуинкового прибору обліку газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ).

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» з 01.10.2016 року поновити для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ) режим нарахування природного газу відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рахунок держави судовий збір у розмірі 42 514,56 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: