Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №727/6398/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6398/26

Провадження № 2-о/727/218/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.,

присяжних: Стецюк Л.Г.. Ткачука В.С.,

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення зниклого військовослужбовця загиблим за особливих обставин,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівців із заявою про оголошення зниклого безвісти військовослужбовця загиблим за особливих обставин в якій просить:

1. Оголосити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, старшого стрільця-оператора 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 5 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону, солдата військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, загиблим (померлим) у результаті його безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони України, загибель якого пов`язана з виконанням бойового завдання в умовах воєнного стану, від дня вірогідної смерті (загибелі).

2. Датою смерті (загибелі) громадянина України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Місцем смерті (загибелі) громадянина України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 вважати населений пункт Попів Яр, Краматорського району, Донецької області.

В обґрунтування заявленого, ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 є її рідним братом. Інших близьких родичів у останнього не було, оскільки їхня мати померла, та з дружиною він був розлучений.

13 листопада 2025 року останній був мобілізований до Збройних Сил України та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

28 липня 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшло сповіщення сім`ї № 7293 від 28.07.2025, про те, що ОСОБА_2 13.07.2025 зник безвісти, виконуючи бойове завдання за призначенням поблизу н.п. Попів Яр Краматорського району Донецької області.

Далі заявниця вказує, що службовим розслідуванням, проведеним військовою частиною НОМЕР_1 , встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 12:00 поблизу н.п. Попів Яр Донецької області, під час виконання бойового завдання, відповідно до бойового розпорядження, солдат ОСОБА_2 ймовірно отримав поранення не сумісне з життям, в результаті штурмових дій ворога та вважається зниклим безвісти. Пошук та евакуація тіла солдата ОСОБА_2 результату не дали через активні бойові дії.

11 серпня 2025 року заявниця подала заяву до Національної поліції України про зникнення безвісти ОСОБА_2 , а 12 серпня 2025 року відомості за цим фактом внесені до ЄРДР.

Вказує, що на момент звернення із даною заявою до суду, відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_2 живий, перебуває у полоні, знаходиться на непідконтрольній території з інших причин чи виїхав за межі України тощо.

Зазначає, що встановлення факту смерті брата породжує для неї юридичні наслідки, оскільки вона є його єдиною спадкоємицею, тому встановлення даного факту необхідне з метою прийняття спадщини та отримання соціальних гарантій.

У поданих Міністерством оборони України поясненнях, представник просив суд при ухваленні рішення взяти до уваги те, що у справах зазначеної категорії, поміж іншого, підлягають обов`язковому з`ясуванню часові характеристики ведення воєнних дій на конкретній території України та беруться до уваги данні Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376, яким затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

При цьому, відповідно до зазначеного наказу на території н.п. Попів Яр Іллінівської сільської територіальної громади Краматорського району Донецької області код запису UA14120050140046148, активні бойові дії завершились 30.10.2025.

Рух справи, процесуальні дії вчинені в ході справи та позиція сторін

Ухвалою від 14 липня 2026 року судом було відкрите провадження у справі та призначене судове засідання. Слухати справу суд вирішив з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, з особливостями, передбаченими статтями 305-309 ЦПК України.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник, адвокат Паланійчук В.П., в судове засідання не з`явилися. Від представника надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі заявниці. Заявлені вимоги адвокат підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Міністерства оборони України просив провести розгляд справи за відсутності представника Міністерства.

Від військової частини НОМЕР_1 надійшла заява в якій представник просив проводити розгляд справи без участі представника військової частини.

Від заінтересованої особи – першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – надійшла заява в якій представниця просила провести розгляд справи без представника відділу.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Досліджені судом докази, встановлені обставини та застосовані норми права

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с 10).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 її батьками є: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_5 10 серпня 2002 року уклала шлюб із ОСОБА_8 та після одруження змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_4 21 жовтня 1982 року уклала шлюб із ОСОБА_6 та після укладення шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_9 » (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 померла, що встановлено на підставі свідоцтва про смерть, виданого 24 квітня 2021 року, актовий запис № 1277 (а.с. 12).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 19 січня 2009 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 розірваний 19 січня 2009 року, актовий запис № 26 (а.с. 14).

Відповідно до сповіщення сім`ї від 28 липня 2025 року № 7293, надісланого ІНФОРМАЦІЯ_8 на ім`я ОСОБА_4 , встановлено, що солдат ОСОБА_2 13 липня 2025 року зник безвісти, виконуючи бойове завдання за призначенням, поблизу н.п. Попів Яр Краматорського району Донецької області (а.с. 13).

Відповідно до витягу з ЄРДР № 12025262020002817 вбачається, що 12 серпня 2025 року на підставі заяви ОСОБА_1 до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 115 КК України у зв`язку із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання за призначенням поблизу н.п. Попів Яр Краматорського району Донецької області, зник безвісти військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та місце його знаходження наразі невідоме (а.с. 15).

Відомості про солдата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що вбачається з Витягу № ВГ-20251002-36 від 02.10.2025 (а.с. 16).

Відповідно до акту службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 рішенням від 18 серпня 2025 року, вбачається, що старшого стрільця-оператора 3 стрілецького відділення З стрілецького взводу 5 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону солдата ОСОБА_2 вирішено вважати безвісти зниклими 13 липня 2025 року. Даний випадок вважати таким, що пов`язаний з бойовими ураженнями і діями з боку противника при виконанні обов?язків військової служби під нас забезпечення і здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перобуваючи безпосередньо в районі проведення бойових дій, при виконанні бойового завдання.

Службовим розслідуванням було встановлено, що 13.07.2025 в наслідок штурмових дій по ВП «Ранчо» поблизу н.п. Попів Яр, Донецької області, був втрачений зв`язок з старшим стрільцем-оператором 3 стрілецького відділення З стрілецького взводу 5 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону солдатом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виконував бойове завдання в складі сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » відповідно до бойового розпорядження командира 117 овмбр від 10.06.2025 № 2487дск та бойового розпорядження командира НОМЕР_2 стрілецького батальйону 117 овмбр від 10.06.2025 № 243 дск у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Заходи, щодо відновлення зв`язку з особовим складом ВП «Ранчо», включаючи БЛА розвідку, позитивних результатів не дали. Станом на 06.00 21.07.2025 знайти та евакуювати тіло солдата ОСОБА_2 не було можливості в зв`язку з постійними бойовими діями (а.с. 17-30).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12, 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України установлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно зі статтею 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Відповідно до частини 1 статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 337/2489/23 висловив правову позицію, що виходячи зі змісту статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.

Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,- протягом шести місяців.

Особливості цієї категорії справ, є те що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

При цьому заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини-матеріально-правовий зв`язок або за відсутності такого зв`язку - дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

Як зазначає заявниця, оголошення померлим її брата, ОСОБА_2 , необхідно їй для отримання свідоцтва про його смерть, від чого залежить виникнення особистих майнових та немайнових прав, у тому числі, оформлення спадщини.

Так, відповідно до частини 1 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з частиною 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до частин 2, 3 статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Стаття 1262 ЦК України визначає, що у другу чергу право на спадкування за законом мають, в тому числі, рідні брати та сестри спадкодавця.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 по матері, а тому, у випадку оголошення останнього померлим, буде мати право на спадкування у другу чергу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та діє на даний час.

Статтею 46 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Відповідно до статті 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Статтею 48 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертає увагу суду на необхідність відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.

Аналізуючи норми права, суд вважає, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом».

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 2 Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.

Пунктом 1 вказаного Наказу затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Так, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, на території н.п. Попів Яр Іллінівської сільської територіальної громади Краматорського району Донецької області код запису UA14120050140046148 активі бойові дії розпочалися 25 лютого 2022 року та були завершені 30 жовтня 2025 року, починаючи з 01 листопада 2025 року ця територія є тимчасово окупованою російською федерацією

При цьому, саме з 30 жовтня 2025 року має обраховуватися початок шестимісячного строку, зазначеного в реченні другому частини 2 статті 46 ЦК України, як дата закінчення активних бойових дій на території вказаного населеного пункту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі №755/11021/22 висловлено наступну правову позицію: «Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності (частина 2 статті 89 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення загиблим її рідного брата, який, будучи солдатом військової частини ВЧ НОМЕР_1 , зник безвісти з 13 липня 2025 року в н.п. Попів Яр Краматорського району Донецької області.

На переконання суду, заявницею були надані докази, які з достатньою вірогідністю підтверджують загибель ОСОБА_2 у районі воєнних (бойових) дій. Жодних доказів, які б свідчили про те, що після 13 липня 2025 року наявна будь-яка інформація про місце перебування чи знаходження ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, як і не містять жодних відомостей про нього як про живого.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Таким чином, дослідженні докази дають можливість припустити ймовірну загибель ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини від збройної агресії російської федерації, а тому вимоги заяви підлягають задоволенню.

Оскільки службовим розслідуванням днем зникнення безвісти ОСОБА_2 було встановлено 13 липня 2025 року, суд вважає за необхідне оголосити його померлим із вказаної дати.

При цьому, суд роз`яснює заявниці вимоги статті 48 ЦК України, відповідно до якої у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно з вимогами статті 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Керуючись статтями 46, 48ЦК України, статтями 258, 259, 263-265, 293, 306, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення зниклого військовослужбовця загиблим за особливих обставин.

Оголосити померлим військовослужбовця Збройних Сил України, солдата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівців Чернівецької області, старшого стрільця-оператора 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 5 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону солдата військової частини НОМЕР_1 , померлим.

Місцем смерті (загибелі) військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 вважати район населеного пункту Попів Яр Краматорського району Донецької області Україна.

Днем смерті солдата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 вважати день його зникнення – 13 липня 2025 року.

Роз`яснити заявниці, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного судового рішення 23 вересня 2026 року.

СуддяДубець О.С.

ПрисяжніСтецюк Л.Г.

Ткачук В.С.