Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №636/5838/24 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/5838/24 Провадження № 2-о/636/1/26

Дата

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Чирик С.В., звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просила встановити факт постійного проживання її, ОСОБА_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року включно.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Новомосковську Дніпропетровської області Української РСР. У 1981 році вона була документована паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року - серії НОМЕР_1 , виданим 05.10.1981 ВВС Жовтневого РВК м. Харкова, однак зазначений паспорт втрачено. Заявниця також посилається й на те, що від шлюбу має чотирьох дітей, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лантратівка Сумської області Української РСР народився її син ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Готвальді (нині - м. Зміїв) Харківської області Української РСР народився її син ОСОБА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Тимченки Харківської області Української РСР народилася її донька ОСОБА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Тимченки Харківської області Української РСР народилася її донька ОСОБА_5 . Заявниця зазначила, що з 31.10.2004 року і дотепер фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Метою встановлення факту постійного проживання заявниці станом на 24 серпня 1991 року є отримання паспорту громадянки України, тому вона звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_7. від 14.08.2024 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Згідно розпорядження в. о. керівника Чугуївського міського суду Харківської області Лавриненко Н.В. № 01-08/16 від 14.03.2025 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_7 у відставку повторно проведений автоматизований розподіл зазначеної справи, яка передана в провадження судді Карімова І.В.,

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області Карімова І.В. від 18.05.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження за вказаною справою.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 22.05.2026 витребувано: у Зміївської міської ради відомості щодо фактичного місця проживання (перебування) та реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новомосковськ Дніпропетровської обл., УРСР, в період з 1989 по 1992 рік; у КНП «Зміївська центральна районна лікарня» Зміївської міської ради Харківської області відомості про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новомосковськ Дніпропетровської обл., УРСР, двох доньок, яких вона народила ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ОСОБА_4 ) та ІНФОРМАЦІЯ_5 року ( ОСОБА_3 ); у Державного архіву Харківської області відомості щодо роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новомосковськ Дніпропетровської обл., УРСР, в радгоспі «Октябрь», який був розташований в с. Тимченки Зміївського району (нині Чугуївський) Харківської обл., дояркою в період, орієнтовано, з 1989 року по 1992рік.

Заявниця в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити з підстав викладених у заяві, підтвердила, що не має жодного документу, який підтверджує її особу, а паспорт громадянина СРСР вона загубила.

Представник заявниці адвокат Чирик С.В. у судовому засіданні підтримав вимоги довірительки, просив їх задовольнити з викладених у заяві підстав.

У подальшому учасники справи у судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим відповідно до приписів ст. 223 ЦПК України розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних у справі матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині другій статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом про громадянство є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України».

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом про громадянство проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону про громадянство).

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року; дітей осіб, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України», що подає особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі № 760/10717/22 вказано: «надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про громадянство України». Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру. Частиною першою статті 4 вказаного Закону передбачено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи державною міграційною службою України та (або) прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Враховуючи наведені норми законодавства, заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення, у порядку, визначеному частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Згідно з вимогами вказаного законодавства України у разі якщо Державна міграційна служба України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації, то встановлення такого факту проводиться у судовому порядку. До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Основними документами, які дозволяють особі звернутися до суду, мають бути свідоцтво про народження особи та рішення Державної міграційної служби України про неможливість встановити особу після проведення процедури ідентифікації. У своїй заяві до суду заявник має вказати, який факт він просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт (показання свідків, біографічні дані заявника та будь-які документи, які надають можливість перевірити інформацію щодо його особи). Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 511/409/20 (провадження № 61-20060св21).

При розгляді справи судом встановлено наступне.

Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06.07.2024 Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заявниця ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Новомосковськ Дніпропетровська область, Україна, про що 22 серпня 1961 року складено відповідний актовий запис № 602. Батьками зазначено: батько- ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_10 . Місце державної реєстрації: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровської області.

Згідно інформації Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області 6301.4.1-3587/63.3-24 від 28.02.2024, наданою у відповідь на адвокатський запит представника заявниці С. Чирик , за обліками ГУДМС у Харківській області гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , який оформлений 05.10.1981 року ВВС Жовтневого РВК м. Харкова. Додаток: копія заяви про видачу паспорта на 1 арк. в 1 прим.

Як вбачається з копії заяви про видачу паспорта 6320U_19А_12_00001817 від 23.09.1981 року ( форма №1) ОСОБА_1 власноруч заповнила цю заяву у зв`язку зі зміною прізвища та втратою паспорту, вказала, що перебуває у шлюбі, чоловік ОСОБА_12 та зазначила дані своїх батьків: батько- ОСОБА_13 , мати - ОСОБА_14 . Також в заяві міститься дані, що заявниця отримала паспорт серії НОМЕР_1 від 05.10.1981 року.

З вище наданих документів вбачається, що відомості про батьків (прізвище, ім`я, по батькові) заявниці різняться.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища за № 00045866668 від 06.07.2024р. 10:34:42, наданому Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на запит Чирик С.В. на підставі його заяви від 28.06.2024 року, знайдено відомості про реєстрацію актового запису про шлюб: актовий запис № 183 від 29 березня 1980 року, складений Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Відомості про чоловіка- ОСОБА_12 , національність: росіянин. Відомості про дружину: прізвище до реєстрації- ОСОБА_1 . Прізвище після реєстрації - ОСОБА_1 , національність: росіянка. Також зазначені відомості про розірвання шлюбу Шаумянівським в/ ЗАГС м. Баку, актовий запис 332 від 05 листопада 1982 року.

Як вказує заявниця ОСОБА_1 всі її діти народилися на території Української РСР, на підтвердження чого нею надано: свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у с. Лантратівка, Охтирського району, Сумської області, мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_17 ; свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в м. Готвальді (нині - м. Зміїв) Харківської області Української РСР, мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_17 ; свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в с. Тимченки Харківської області Української РСР, мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_17 ; свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в с. Тимченки Харківської області Української РСР, мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_17 .

Також на підтвердження поданої нею заяви про встановлення юридичного факту ОСОБА_1 надані довідка Зміївської міської ради № 4 від 30.07.2024; повідомлення відділу надання адміністративних послуг Зміївської міської ради № 1111 від 02.06.2026; повідомлення Державного архіву Харківської області № 01-42/2191 від 12.06.2026.

Водночас зазначені обставини в наданих письмових доказах самі по собі не підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року. Наявність у заявниці паспорта громадянина колишнього СРСР, виданого у 1981 році органом Української РСР, також не є достатнім доказом її постійного проживання на території України на визначену заявницею дату, оскільки із наданих суду документів неможливо встановити місце її проживання безпосередньо станом на 24 серпня 1991 року.

Судом також враховано, що відповідно до довідки Зміївської міської ради № 4 від 30 липня 2024 року заявниця з 31 жовтня 2004 року та по теперішній час фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Однак зазначена довідка підтверджує обставини проживання заявниці лише починаючи з 31 жовтня 2004 року та не підтверджує її місця проживання у 1991 році. Заявниця вважає себе громадянкою України, але належних та допустимих доказів цьому не надає.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин,які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи доводи заявниці ОСОБА_1 та надані докази, суд приходить до висновку, що вимоги про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року включно, задоволенню не підлягають, оскільки суду не надано документів, які б підтвердили особу заявника.

Також суд враховує, що заявниця не надала доказів щодо проведення процедури встановлення її особи; не надала доказів, що вона зверталась до належних компетентних органів Управління Державної міграційної служби України та отримала відмову у вирішенні питань щодо набуття громадянства України.

За викладених обставин суд відмовляє в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, судові витрати понесені заявником на підставі п. 7 ч. ст. 294 ЦПК України відносить за її рахунок.

Керуючись ст. ст. 4, 263-265, 293, 294, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 , віднести за її рахунок.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник заявниці адвокат Чирик С.В., АДРЕСА_2 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_10

Заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, код ЄДРПОУ 37764460, місцезнаходження: м. Харків, вул. Римарська, 24.

Суддя І.В. Карімов