Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №646/8379/24 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/8379/24

№ провадження 1-кп/646/333/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62024170020002784 від 26.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стрий Львівської області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, військовослужбовця, який проходить службу на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №267 від 25.07.2023 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення.

Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому, відповідними Указами Президента України продовжувався та діє до теперішнього часу.

Будучи військовослужбовцем військової служби солдат ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Відповідно до вимог ст.ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов`язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності. Статтями 29, 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців, найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

В свою чергу, ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 03.02.2024 командиром 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 вишикувано особовий склад 2 стрілецької роти, в тому числі солдата ОСОБА_3 у АДРЕСА_2 з метою доведення бойового розпорядження командира НОМЕР_2 окремої бригади ТРО №144 ТрО ОКП-Кругляківка від 02.02.2024. Під час шикування командиром 2 стрілецької роти військової частиниА7077 ОСОБА_4 в усному порядку доведено бойове розпорядження командира бригади до підлеглого ОСОБА_3 , відповідно до якого останній мав вийти в район очікування та приступити до облаштування рубежу розгортання №1 ЗВР ез №2 в районі південно-східної околиці н.п. Котлярівки. Однак солдат ОСОБА_3 , будучи невдоволеним наказом , згідно з яким він мав вийти в район очікування та приступити до облаштування рубежу розгортання №1 ЗВР ез №2 в районі південно-східної околиці Котлярівка, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи свій обов`язок виконувати наказ начальника та маючи об`єктивну можливість його виконання, відкрито відмовився виконувати вказаний наказ, чим підірвав боєготовність та боєздатність 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . У подальшому особовий склад 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 направився для виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_2 окремої бригади ТРО № НОМЕР_3 ТрО ОКП-Кругляківка від 02.02.2024, а солдат ОСОБА_3 залишився в АДРЕСА_2 , чим вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника, вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення не визнав, пояснив, що він пішов добровольцем на військову службу у 2023 році, приймав участь у бойових діях, мав контузії, має нагороди та був взірцевим бійцем. Він не погодився виконувати наказ командира по причині незадовільного стану свого здоров`я, бо має проблеми з зором, в темну пору доби погано бачить. Вважає, що його відмова від виконання наказу командира була обґрунтованою, кримінального правопорушення він не вчиняв. Крім того, додав, що під час мобілізації він не проходив ВЛК, не проходив базову військову підготовку, що є порушенням його прав як військовослужбовця. На теперішній час він позбавлений грошового забезпечення та можливості пересування, під час розгляду кримінального провадження помер його батько, що потягло негативні наслідки, та вважає несправедливим порушення щодо нього кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 просила суд виправдати ОСОБА_3 , оскільки в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, обвинувачення ґрунтується на припущеннях, докази сторони обвинувачення є недопустимими. ОСОБА_3 вказував командиру на свій стан здоров`я, який не перевірили та не надали йому медичної допомоги, якої він потребував, тому він не вчиняв кримінального правопорушення за ч.4 ст.402 КК України.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, його винуватість повністю підтверджується показаннями свідків, а також сукупністю досліджених фактичних даних, які містяться у документах, які є належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми доказами для прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він є командиром 2 роти військової частини НОМЕР_1 . Командиром бригади був поставлений наказ облаштування рубежу резерву у АДРЕСА_2 , який був зачитаний ним особисто перед особовим складом 03.02.2024. ОСОБА_3 відмовився від виконання даного наказу, аргументуючи відмову станом свого здоров`я. При цьому велася відеозйомка, все відбувалося в присутності інших військовослужбовців. До моменту оголошення бойового розпорядження скарг від ОСОБА_3 на стан здоров`я не було, рапортів з цього приводу не надходило. У зв`язку з цим ним було подано рапорт командиру частини та було призначено службове розслідування, а ОСОБА_3 в подальшому був відсторонений від несення служби.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він є заступником командира роти в/ч НОМЕР_1 , у лютому 2024 року, точну дату він не пам`ятає, у АДРЕСА_2 солдат ОСОБА_3 відмовився від виконання бойового розпорядження щодо облаштування рубежу, який був доведений до особового складу командиром ОСОБА_4 , аргументуючи це незадовільним станом свого здоров`я. При цьому свідок вів відеозапис вказаних подій, в подальшому було призначено службове розслідування. В цілому характеризує ОСОБА_3 з задовільної сторони.

Згідно витягу з ЄРДР №62024170020002784 25.04.2024 було внесено відомості про те, що 03.02.2024 солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 відмовився виконати наказ командира. Вказані відомості внесені на підставі повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за р.№17/6/1/5-428 від10.04.2024 керівника СіЗ ДВКР СБК ОТК «Старобільськ» на адресу Директора ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві, а саме, що військовослужбовець ОСОБА_3 відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 від 02.02.2024 №144 ТрО щодо виходу в район очікування та облаштування рубежу розгортання.

Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №267 від 25.07.2023 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення.

Даними витягу з бойового розпорядження командира НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони №144/ТрО ОКП-Кругляківка від 02.02.2024 встановлено, що з метою вчасного реагування на загрози і зміни в оперативній обстановці, недопущення прориву противника, втрат позицій і подальшого виконання завдань щодо відсічі збройної агресії з боку рф наказано командиру ЗВРез № НОМЕР_5 командира НОМЕР_2 обр ТрО до 24.00 02.02.2024 вийти в район очікування та приступити до облаштування рубежу розгортання №1 ЗВРез №2 в районі південно-східної околиці Котлярівки.

Наказом командира військової частини №57 -АД від 04.02.2024 було призначено службове розслідування за фактом відмови ОСОБА_3 від виконання бойового розпорядження командира частини. Акт службового розслідування містить посилання на те, що після подій 02.02.2024 голова ВЛК полковник ОСОБА_7 відмовив у проходженні ВЛК солдату ОСОБА_3 , оскільки є діюче рішення ВЛК від 17.10.2023, відповідно до якого він визнаний придатним до військової служби.

За результатами службового розслідування ( наказ №34-ОД від 31.03.2024) на солдата ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани та повідомлено орган досудового розслідування про наявність в діях ОСОБА_3 ознак складу кримінального правопорушення, грошове забезпечення виплачувати без виплати додаткової винагороди, виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після усунення від виконання службових обов`язків і до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 оскаржував вказаний висновок службового розслідування.

Як вбачається з рапорту солдата ОСОБА_3 від 03.02.2024 на ім`я командира другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , він вказав, що не може виконати наказ командира у зв`язку з низьким психологічно-моральним станом, а також через погіршення здоров`я, падіння зору, болі в хребті, проблеми з кишково-шлунковим трактом.

За даними довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_6 №8631 від 17.10.2023 солдат ОСОБА_3 має стан після вибухової травми (27.08.2023), акубаротравми у вигляді початкових проявів хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості, залишкові явища перенесеної закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді ангіодистонічного синдрому, травма пов`язана із захистом Батьківщини. Артифакія правого ока (операція 2016року), амбліопія середнього ступеню, при гостроті зору 0,3, гострота зору лівого ока 1,0 (операція лазерна корекція зору 2016р.), периферична вітреохоріоретинальна дистрофія сітківки обох очей (операція відмежувальна лазерна коагуляція 2016р.) Захворювання не пов`язані з проходженням військової служби. Придатний до військової служби.

Даними протоколу огляду комп`ютерних даних від 02.07.2024 слідчий другого СВ Територіального управління ДБР ОСОБА_8 встановлено, що при огляді лазерного компакт-диску, де наявний відеозапис, на ньому відображено момент, коли солдатам військової частини НОМЕР_4 було доведено бойове розпорядження командира НОМЕР_2 окремої бригади ТРО №144 ТрО ОКП-Кругляківка від 02.02.2024, проте військовослужбовець ОСОБА_3 відмовився від виконання вказаного бойового розпорядження.

У судовому засіданні було відтворено відеозапис з СД-диску, що є додатком до протоколу огляду від 02.07.2024, з якого вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_3 відмовився виконувати бойове розпорядження командира, незважаючи на попередження про наслідки у виді притягнення його до кримінальної відповідальності.

У даному випадку безпосереднім об`єктом злочину є установлений порядок підлеглості.

З об`єктивної сторони це кримінальне правопорушення вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокори) або в іншому умисному невиконанні наказу.

Згідно зі ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир має право віддавати накази та розпорядження, а підлеглий зобов`язаний їх виконувати сумлінно, точно та у встановлений строк, крім випадків віддавання явно злочинного наказу та розпорядження. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. Непокора є небезпечним військовим злочином, який посягає на встановлений порядок підлеглості та військової честі і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військових формувань.

Відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. За приписами п. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Підлеглий не повинен обговорювати наказ начальника. Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України відповідальність за наказ несе начальник, який його віддав.

Відкрита відмова від виконання наказу визначає найбільш зухвалу форму невиконання. При такій непокорі підлеглий у категоричній формі усно або письмово заявляє, що він виконувати наказ не буде. Підлеглий також може мовчки демонстративно вчиняти дії, які свідчать про те, що наказ виконуватися не буде. Відмова може бути заявлена віч-на-віч або прилюдно. Непокору слід вважати закінченим злочином з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту навмисного його невиконання незалежно від настання наслідків.

При цьому суд зауважує, що наказ (розпорядження) – це обов`язкова для виконання вимога командира (начальника) про вчинення або невчинення підлеглим певних дій по службі.

Підлеглий не повинен обговорювати наказ начальника. Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України відповідальність за наказ несе начальник, який його видав.

Слід зазначити, що з суб`єктивної сторони відкрита відмова виконати наказ начальника вчиняється тільки з прямим умислом, при цьому мотиви скоєння цього злочину можуть бути різними і для його кваліфікації значення не мають.

Судом враховано, що матеріали провадження не містять будь-яких відомостей про те, що відданий командиром ОСОБА_4 наказ сторона захисту оскаржувала до керівництва вищого рівня або до суду, як не містять будь-яких посилань на обставини та відповідні докази, які могли об`єктивно перешкодити ОСОБА_3 його виконати. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази оскарження останнім висновку ВЛК від 17.10.2023 про його придатність до військової служби.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що бойове розпорядження командира вийти в район очікування та приступити до облаштування рубежу розгортання ЗВР ез №2 в районі південно-східної околиці н.п. Котлярівки є злочинним. Вказане розпорядження містить конкретні вимоги - з метою вчасного реагування на загрози і зміни в оперативній обстановці, недопущення прориву противника, втрат позицій і подальшого виконання завдань щодо відсічі збройної агресії з боку рф командиру ЗВРез №2 103 обр ТрО до 24.00 02.02.2024 вийти в район очікування та приступити до облаштування рубежу розгортання №1 ЗВРез №2 в районі південно-східної околиці Котлярівки.

Про наявність у ОСОБА_3 умислу саме на відкриту відмову виконати наказ начальника свідчить сукупність всіх обставин вчиненого обвинуваченим діянь, зокрема, цілеспрямованість його дій. Під час судового розгляду ОСОБА_3 вказав, що розумів, що вчиняє непокору під час дії в країні воєнного стану та йому роз`яснювалися наслідки відмови від виконання наказу командира. Крім того, для виконання вказаного наказу ОСОБА_3 був забезпечений належною зброєю та засобами захисту.

Як встановлено під час судового розгляду, до доведення вказаного вище наказу проводився медичний огляд ОСОБА_3 , за результатами якого було встановлено, що він є придатним до військової служби.

Суд приходить до висновку, що про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» та кваліфікує його дії за ч.4 ст.402 КК України як непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

Наведені докази винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення є взаємопов`язаними, такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.

На підставі викладеного, суд вважає неспроможними доводи сторони захисту про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 , як причину відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненого в умовах воєнного стану, оскільки з них не випливає неможливість виконання останнім указаного вище конкретного наказу за ознаками стану здоров`я.

Доводи сторони захисту про визнання недопустимими доказів : повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 10.04.2024 за №17/6/1/5-428нт; акту службового розслідування, яке було проведено з 04.02.2024 по 31.03.2024; копії витягу з бойового розпорядження командира від 02.02.2024; копія витягу з бойового розпорядження командира від 19.01.2024; протоколів огляду документів від 10.06.2024, від 10.06.2024, від 13.06.2024, бо вони складені з порушеннями норм КПК України, суд вважає надуманими та такими, що не тягнуть за собою очевидну недопустимість доказів. Відповідно до практики Верховного Суду при визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду).

Що стосується копій документів, наданих суду стороною обвинувачення (акт службового розслідування, витяги з бойового розпорядження, висновок ВЛК), відсутність на них позначки «згідно з оригіналом» не дає безспірні підстави вважати недостовірними, їх зміст не оспорювався учасниками кримінального провадження, а саме стороною захисту в тому числі при їх дослідженні.

Щодо посилань захисника на проведення слідчим огляду документів без залучення понятих, без застосування технічних засобів, невідповідності змісту протоколу вимогам ст.104 КПК України, суд не вважає суттєвими їх такими, що свідчать про грубі порушення під час проведення досудового розслідування та про їх безумовний вплив на право обвинуваченого на захист, тобто, яким чином та в чому саме ці порушення відбулися, які наслідки мали в частині дотримання права на захист для ОСОБА_3 .

За даними службової характеристики солдата ОСОБА_3 , він був заохочений командуванням військової частини НОМЕР_7 за сумлінне виконання своїх обов`язків, де проходив службу та не допускав випадків порушення дисципліни.

Медичною характеристикою на військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 встановлено, що він дійсно отримував акубаротравму, перебував на стаціонарному лікуванні, 17.10.2023 видано довідку ВЛК №8631: стан після акубаротравми, артифакія правого ока, переніс лазерну корекцію зору та лазерну коагуляцію сітківки у 2016 році, придатний до військової служби на підставі ст.ст.26-в,75-в 11 розкладу хвороб.

ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку лікаря-нарколога не перебуває, за даними службової характеристики характеризується задовільно.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні покарання суд відповідно до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66, 67 КК України судом не встановлено.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України є тяжким злочином.

Суд зазначає, що на території України триває воєнний стан, а обвинувачений, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, зобов`язаний був непорушно дотримуватися Конституції України і законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свої навички і майстерність, а також твердо знати й зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватися правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно перебувати у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без відповідного дозволу командира (начальника).

На переконання суду, протиправна поведінка обвинуваченого суттєво знижує рівень військової дисципліни та боєготовність Збройних Сил України, що в умовах сьогодення є критично неприпустимим, а тому уникнення обвинуваченим покарання фактично сформує негативну думку інших військовослужбовців, відповідно до якої ухилення від виконання покладених на військовослужбовця обов`язків під час воєнного стану не призводить до адекватного скоєному покарання.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, а також наведені вище дані про особу обвинуваченого, та призначає йому покарання в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі.

Покарання є справедливим і достатнім для досягнення цілей покарання, визначених ст. 50 КК України, буде співрозмірним і достатнім для запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

З урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні в зв`язку зі збройною агресією росії та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений військовозобов`язаним умисний тяжкий злочин, представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням неможливе, оскільки воно створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації. Тому правових підстав для застосування ст.75 КК України до обвинуваченого суд не вбачає. Відповідний висновок міститься у Постанові ВС від 27.03.2025 у справі №953/3196/23.

У межах цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 04.06.2024 щодо ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 60 560 , 00 грн.

На підставі довідки ДУ «Харківський слідчий ізолятор» встановлено, що ОСОБА_3 підставі вищевказаної ухвали слідчого судді тримався під вартою з 04.06.2024 по 07.06.2024, звідки звільнений у зв`язку зі сплатою застави.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено, запобіжний захід у вигляді застави не був порушений у ході розгляду справи, то запобіжний захід у вигляді застави підлягає продовженню з встановленими обов`язками до набрання вироком законної сили, а внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю після набрання вироком законної сили.

Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування призначеного ОСОБА_3 покарання рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку суду.

На підставі ч. 5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у період з 04.06.2024 по 07.06.2024 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді застави у розмірі 60560 ( шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп., яка внесена 07.06.2024 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, рахунок UA 208201720355299002000006674, повернути заставодавцю ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий ОСОБА_1