Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №646/9947/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/9947/26

№ провадження 2/646/5759/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі: головуючого – судді Демченко І.М. за участю секретаря Разєнкової Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові у режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

за участю представника позивача – адвоката Кіслової О.О.,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 24.06.2026 діє адвокат Кіслова Олена Олександрівна, звернулася до Основ`янського районного суду міста Харкова з позовною заявою про визнання за нею в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , та частину земельної ділянки площею 0,2106 га за цією ж адресою з кадастровим номером 6323783005:00:001:0058.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16 листопада 1994 року по 27 червня 2026 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу подружжя в інтересах сім`ї 31.10.2007 придбали вищевказаний житловий будинок, який за спільною згодою був зареєстрований на ім`я відповідача. Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 284196 від 29.12.2009 земельна ділянка площею 0,2106 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» з кадастровим номером 6323783005:00:001:0058 також на праві власності зареєстрована за відповідачем.

Оскільки у добровільному порядку відповідач відмовляється визнати право позивачки на частку у домоволодінні та земельній ділянці для його обслуговування, яке є спільною сумісною власністю подружжя, позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав з позовом про визнання за нею в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на частину вищезазначеного будинку та земельної ділянки.

Ухвалою суду від 12.08.2026 справу прийнято до провадження суддею Демченко І.М. та призначено її до розгляду по суті в порядку загального позовного провадження.

07.09.2026 до суду надійшла заява відповідача про визнання позовних вимог.

За положеннями частин третьої, четвертої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача – адвокат Кіслова О.О. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши докази, встановив фактичні обставини справи та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають у зареєстрованому шлюбу з 16 листопада 1994 року, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про шлюб.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 27.05.2026, яке набрало законної сили 27.06.2026, у справі № 638/7076/26, провадження № 2/638/7100/26 шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2026 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу № 1-5638 від 31.10.2007 належить в цілому ОСОБА_2 .

Договором купівлі-продажу, посвідченого 31.10.2007 державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області Гречук Є.О. та зареєстрованого у реєстрі за № 1-5638 підтверджено, що ОСОБА_3 купив в цілому та прийняв у власність вищевказаний житловий будинок.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.12.2021 та Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 284196 від 29.12.2009 підтверджено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,2106 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6323783005:00:001:0058, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Таким чином, будинок та земельна ділянки набуті у власність відповідачем за час перебування у шлюбі з позивачем.

Суд враховує, що основним завданням суду під час вирішення спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто ухвалення рішення, яке вирішує спір, а не створює новий спір для цих самих сторін, які не можуть між собою дійти порозуміння у позасудовому порядку, тому враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування, що відповідає правовій позиції Верховного Суду від 7 квітня 2020 року у справі № 199/3645/17.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За змістом статті 70 СК України, статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідач не оспорює презумпції рівності часток спільного майна подружжя, будь-які відомості про те, що об`єкти нерухомості набуті ним за особисті кошти, відсутні. Шлюбний контракт не укладався.

Таким чином, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим дійшов висновку про прийняття визнання відповідачем позову.

На підставі викладеного, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та відповідну частину земельної ділянки, на якій він розташований, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду) право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі.

Розпорядженням начальника Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області за № 261 від 26.12.2023 «Про перейменування населених пунктів та вулиць на території Кіндрашівської територіальної громади» у селі Московка вулицю Білгородська перейменовано на вулицю Геннадія Широкого.

Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови» за № 4483-IX від 05.06.2025 село Московка Куп`янського району у Харківській області перейменовано на село Мирове.

Керуючись ст. ст. 2, 23, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України , ст. ст. 60, 63, 68, 69, 71 Сімейного Кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,2106 га з кадастровим номером 6323783005:00:001:0058, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2106 га, розташованої за цією ж адресою з кадастровим номером 6323783005:00:001:0058, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 25.09.2026.

Головуючий І.М.Демченко