Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №644/4428/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/4428/26

Провадження № 2/644/3714/26

25.09.2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

За участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,

Представника позивача адвоката Латиш К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

УСТАНОВИВ:

Позивачем 22.04.2026 року подано до суду відповідний позов. Позивач просить суд зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з нього на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , що стягуються на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.09.2023 року №644/3866/23 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він перебував у шлюбі із відповідачем, від цього шлюбу у них народились діти – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб наразі розірваний та на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.09.2023 року в цивільній справі № 644/3866/23, з нього було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 червня 2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, після чого стягувати аліменти в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття. На підставі вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист від 07.09.2023 року, на даний момент ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття та на підставі його рапорту на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , з нього утримуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 25% від його грошового забезпечення. 15 січня 2024 року він уклав шлюб з ОСОБА_5 , від цього шлюбу позивач має доньку – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Він є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій, а також учасником бойових дій є і дружина позивача ОСОБА_5 .. Оскільки на даний момент його матеріальне та сімейне становище значно змінилося, у нього народилась дитина, його дружина ОСОБА_5 є тимчасово непрацездатною в зв`язку з доглядом за новонародженою дитиною, власного доходу вона не має, він має значні витрати на придбання військового спорядження, так само має потребу у підтримці своєї життєдіяльності, забезпечення продуктами харчування, товарами першої необхідності, на шо не вистачає його грошового забезпечення, яке є його єдиним доходом. Також, його доходи значно погіршились зі 120-ти тисяч до 37-ми тисяч гривень. Вважав за можливе змінити розмір аліментів, які він сплачує на користь відповідача на утримання спільної дитини з 1/4 частини до 1/6 частини доходу позивача. Посилався на відповідні норми права та зазначав, що аналіз ст. 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Посилався на відповідні правові позиції Верховного Суду з означеного питання, а саме у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 19 червня 2024 року у справі № 686/22677/23 (провадження № 61-5022св24), від 31 липня 2024 року у справі № 278/2599/23 (провадження № 61-2222св24).

Позивач подав суду заяву про підтримання позову та проведення розгляду справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача доводи позову підтримала та просила його задовольнити, посилалась на те, що у позивача змінився сімейний стан, він одружився, народилась дитина, його дружина не працює, отримує допомогу при народженні дитини, окрім того, є потреби у витратах на придбання військового спорядження. Коштів які отримуються не вистачає, а грошове забезпечення яке він отримує є єдиним доходом його родини.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та дату розгляду справи повідомлялась через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», відзиву на позовну заяву не подавала, строк на його подачу сплив.

Відповідно до ухвали від 21.09.2026 року за згодою представника позивача суд проводить розгляд справи заочно, за відсутності відповідача.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований АДРЕСА_1 , перебуває в шлюбі з ОСОБА_5 , з 15.01.2024 року, мають спільну дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією паспорту, довідкою з Реєстру територіальної громади, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження.

Позивач та його дружина ОСОБА_5 , є учасниками бойових дій, про що свідчать копії посвідчень.

Позивач та відповідач перебували в шлюбі, що був розірваний відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31.08.2023 року.

За рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.09.2023 року, з позивача на користь відповідача було стягнуто аліменти на утриманнях двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 червня 2023 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, після чого стягувати аліменти в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.

На підставі рішення було видано 16.11.2023 року виконавчий лист. Відповідно до рапорту командиру ВЧ НОМЕР_1 від 24.11.2023 року, позивач просив утримувати з його грошового забезпечення аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини в розмірі 25%, до рапорту додавав виконавчий лист.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності підстав для зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього, суд зазначає наступне.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Водночас, права та інтереси батьків очевидно підлягають врахуванню та оцінці судом при вирішенні спору.

У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. До цього відноситься належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно із ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно до вимог п.п. 1-4 ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. За змістом положень даної норми підставою для зміни розміру аліментів є обставини, які настали (виникли) після призначення аліментів, тобто ті обставини, які не існували на час вирішення спору про стягнення аліментів.

Позивач зазначає про зміну його матеріального та сімейного становища, у нього народилась дитина, дружина є тимчасово непрацездатною, у зв`язку із доглядом за новонародженою дитиною, власного доходу не має, значних витрат потребує придбання військового спорядження, потреба у підтримці своєї життєдіяльності, забезпечення продуктами харчування, товарами першої необхідності тощо, а його доходи значно зменшились, що свідчить про погіршення його матеріального стану.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, наявність обставин, які за законом можуть бути підставами для зменшення розміру аліментів, є предметом доказування окремого судового розгляду, де відповідач може заперечувати факт виникнення обставин, за яких розмір аліментів на утримання дитини може бути зменшений.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Судом було досліджено надані позивачем докази, та встановлено, що він дійсно одружився, у нього народилась дитина, але даних про відсутність доходів у дружини, доказів витрат на придбання військового спорядження, до позову не додавалось.

Окрім того позивачем при подачі позову було подано довідку про доходи за період з вересня 2024 року по лютий 2025 року, з якої вбачається, що розмір нарахованої суми доходу дійсно значно зменшився, але це доказ про розмір доходу до народження дитини та лише за декілька місяців.

З урахування думки представника позивача судом було отримано оновлену довідку про доходи позивача за період 1 кварталу 2025 року по 3 квартал 2026 року, із змісту отриманої відповіді вбачається, що з квітня 2025 року розмір доходу позивача є майже сталим та не змінювався, при цьому розмір доходу є достатнім для забезпечення обох неповнолітніх дітей.

Суд не погоджується із доводами позову про те, що сама по собі зміна сімейного становища платника аліментів без доведення того, що це вплинуло на можливість платника аліментів виплачувати аліменти в раніше визначеному судовим рішенням розмірі, є самостійною та достатньою підставою для зменшення розміру аліментів. Саме позивач повинен довести обставини, які мають значення для вирішення спору за ст. 192 СК України, зокрема, і те, що зміна його сімейного становища вплинула на можливість виплачувати ним аліменти на утримання сина в раніше визначеному судовим рішенням розмірі та надати відповідні докази, що позивачем зроблено не було.

З урахуванням даних обставин, суд вважає, що доказів зміни майнового стану позивачем надано не було, підстав вважати, що відбулась зміна майнового стану у бік погіршення, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 180, 182, 183, 191 СК України, ст. ст. 10, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Повний текст виготовлений та проголошений 25.09.2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя О.В. Бугера