Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №644/6859/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/6859/26

Провадження № 1-кп/644/910/26

25.09.2026

ВИРОК

Іменем України

25 вересня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222750000041 від 11.03.2026 року, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Степанівка Сумського району Сумської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , раніше судимого: 14.08.2001 року Сумським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 р.); 07.03.2002 року Зарічним районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 187 КК України; 14.11.2008 року Сумським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України; 24.12.2009 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 3 ст. 186, ст. 71, ст. 72 КК України; 11.10.2012 року Зарічним районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71, ст. 72 КК України; 12.02.2013 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України; 16.12.2019 року Сумським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України; 28.09.2022 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.4 ст.186 КК України; 30.11.2023 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України, звільнений 08.05.2025 року Індустріальним районним судом м. Харкова умовно-достроково в порядку ст. 81-1 КК України, як особу, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч положень ст.ст. 4, 9,11, 16, 26, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, ст.ст. 2, 4, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 № 551-XIV, п.п. 7, 8, 15, 16 «Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1225 від 4 серпня 2000 року, п.п. 9, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, п. 2 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, п. 1 додатку № 1 Постанови Верховної Ради України № 2471-XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», ст. 178 Цивільного кодексу України, за невстановлених під час судового розгляду обставинах, місці та часі, але не пізніше 17.08.2023, не маючи передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних його наслідків, діючи умисно, незаконно, за невстановлених під час судового розгляду обставинах, у невстановленому місці і часу, але не пізніше 27.03.2026 року, не маючи передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, незаконно, придбав вибухові пристрої - бойові припаси: ручну протитанкову гранату РПГ-22, ручний штурмовий гранатомет РШГ-1.

Після цього, ОСОБА_5 , за невстановлених під час судового розгляду обставинах, але не пізніше 27.03.2026, діючи умисно, незаконно зберігав зазначені вибухові пристрої - бойові припаси: ручну протитанкову гранату РПГ-22, ручний штурмовий гранатомет РШГ-1 в приміщенні гаражного боксу № НОМЕР_2 , гаражного кооперативу «Мотор», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 21.

27.03.2026 року в денний час доби ОСОБА_5 , знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 21, в приміщенні гаражного боксу № НОМЕР_2 , де в ході спілкування повідомив ОСОБА_6 (особисті дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні»), що може продати йому вибухові пристрої - бойові припаси.

02.04.2026 близько 13:00 годин, ОСОБА_6 , діючи під контролем правоохоронних органів, в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, в якості покупця, перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 21, на вимогу ОСОБА_5 передав, а останній отримав грошові кошти в сумі 1200 доларів США (згідно курсу НБУ - 52 536 грн. 96 коп.) в якості оплати за придбання ним вибухових пристроїв - бойових припасів: ручної протитанкової гранати РПГ-22, ручного штурмового гранатомету РШГ-1.

ОСОБА_5 в свою чергу збув 02.04.2026 близько 13:00 годин, ОСОБА_6 вибухові пристрої - бойові припаси: ручну протитанкову гранату РПГ- 22, ручний штурмовий гранатомет РШГ-1, перебуваючи на території гаражного кооперативу «Мотор», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 21 та отримав від ОСОБА_6 зазначені грошові кошти в сумі 1200 доларів США (згідно курсу НБУ - 52 536 грн. 96 коп.).

Після цього в той же день - 02.04.2026, ОСОБА_6 добровільно видав співробітникам поліції придбані ним за вищевказаних обставин вибухові пристрої - бойові припаси: ручну протитанкову гранату РПГ-22, ручний штурмовий гранатомет РШГ-1.

Крім того, ОСОБА_7 , за невстановлених під час судового розгляду обставинах, місці та час, але не пізніше 27.03.2026, не маючи передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, незаконно придбав вогнепальну зброю ручний протитанковий гранатомет багаторазового використання «РПГ-7В», калібру 40 мм, заводський номер НОМЕР_3 , 1979 року виготовлення, призначений для стрільби пострілами ПГ-7В, ПГ-7ВМ та вибухові пристрої військового призначення - бойові припаси: дві протитанкові кумулятивні гранати ПГ-7С до ручного протитанкового гранатомету РПГ-7.

Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 за невстановлених під час судового розгляду обставинах та часі, але не пізніше 27.03.2026, діючи умисно, незаконно зберігав в приміщенні гаражного боксу № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Мотор», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 21, вогнепальну зброю ручний протитанковий гранатомет багаторазового використання «РПГ-7В», калібру 40 мм, заводський номер НОМЕР_3 , 1979 року виготовлення, призначений для стрільби пострілами ПГ-7В, ПГ-7ВМ та вибухові пристрої військового призначення - бойові припаси: дві протитанкові кумулятивні гранати ПГ-7С до ручного протитанкового гранатомету РПГ-7.

29.04.2026 року, близько 12:30 годин, ОСОБА_6 , діючи під контролем правоохоронних органів, в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, в якості покупця, перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 21, на вимогу ОСОБА_5 передав, а останній отримав грошові кошти в сумі 1800 доларів США (згідно курсу НБУ - 79 332 грн. 20 коп.) в якості оплати за придбання ним вогнепальної зброї ручного протитанкового гранатомету багаторазового використання «РПГ-7В», калібру 40 мм, заводський номер НОМЕР_3 , 1979 року виготовлення, призначеного для стрільби пострілами ПГ-7В, ПГ-7ВМ та вибухових пристроїв військового призначення - бойових припасів: дві протитанкові кумулятивні гранати ПГ-7С до ручного протитанкового гранатомету РПГ-7.

ОСОБА_5 в свою чергу збув 29.04.2026 року, близько 12:30 годин, ОСОБА_6 вогнепальну зброю ручний протитанковий гранатомет багаторазового використання «РПГ-7В», калібру 40 мм, заводський номер НОМЕР_3 , 1979 року виготовлення, призначений для стрільби пострілами ПГ-7В, ПГ-7ВМ та вибухові пристрої військового призначення - бойові припаси: дві протитанкові кумулятивні гранати ПГ-7С до ручного протитанкового гранатомету РПГ-7, перебуваючи на території гаражного кооперативу «Мотор», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 21 та отримав в якості оплати від ОСОБА_6 зазначені грошові кошти в сумі 1800 доларів США (згідно курсу НБУ - 79 332 грн. 20 коп.).

Крім того, ОСОБА_7 , за невстановлених під час судового розгляду обставинах, місці та часі, але не пізніше 29.04.2026, не маючи передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, незаконно придбав бойові гвинтівкові патрони калібру 7,62х54R, бойові крупнокаліберні патрони калібру 14,5x114 (із кулею «МДЗ») в кількості 80 патронів, що відносяться до категорії боєприпасів, вибухові пристрої (засоби підриву) підривані В-429Е до бойових припасів ствольної артилерії в кількості 16 штук, вибухову речовину корпус протитанкової фугасної міни «С-3-В» (є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини).

Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 за невстановлених під час судового розгляду обставинах та час, але не пізніше 29.04.2026, діючи умисно, незаконно зберігав в приміщенні гаражного боксу № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Мотор», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 21, бойові гвинтівкові патрони калібру 7,62x54R, бойові крупнокаліберні патрони калібру 14,5x114 (із кулею «МДЗ») в кількості 80 патронів, що відносяться до категорії боєприпасів, вибухові пристрої (засоби підриву) підривані В-429Е до бойових припасів ствольної артилерії в кількості 16 штук, вибухову речовину корпус протитанкової фугасної міни «С-3-В» (є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини).

В подальшому в ході проведення обшуку приміщення гаражного боксу № НОМЕР_2 , ГК «Мотор», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 21, слідчим ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 виявлено та вилучено: бойові гвинтівкові патрони калібру 7,62x54R, бойові крупнокаліберні патрони калібру 14,5x114 (із кулею «МДЗ») в кількості 80 патронів, що відносяться до категорії боєприпасів, вибухові пристрої (засоби підриву) підривані В-429Е до бойових припасів ствольної артилерії в кількості 16 штук, вибухову речовину корпус протитанкової фугасної міни «С-З-В» (є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини), які ОСОБА_5 , не маючи передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно- небезпечних наслідків, діючи умисно, незаконно зберігав в приміщенні гаражного боксу № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Мотор», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 21.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю та погодився із фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Будь-які пояснення в судовому засіданні надавати відмовився.

З`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим суті пред`явленого обвинувачення, не маючи сумніву у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч. 3 ст. 349 КПК України, за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів фактичних обставин справи, та обмежився вивченням матеріалів, що характеризують його особу та документів з процесуальних питань, оскільки фактичні обставини справи ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються. Одночасно учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні, в обсязі пред`явленого обвинувачення, доведена поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне поводженні зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, а саме: зберігання, придбання, збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових пристроїв, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченого, а так само обставин, які б виключали злочинність діяння, або були б підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд керується ст.ст. 50, 65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до класифікації, визначеної ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України є тяжким злочином.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, останній раз 30.11.2023 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі. 08.05.2025 року звільнений на підставі ст. 81-1 КК України умовно-достроково до в/ч НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання, не одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, не є інвалідом, є військовослужбовцем Збройних Сил України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, про що зазначено стороною обвинувачення в ході судового розгляду, виходячи з поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду.

Обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , відсутні.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх вид, суспільну небезпечність та наслідки, вищезазначені дані щодо особи обвинуваченого, який, зокрема, є особою середнього віку, не має стійких соціальних зв`язків, неодноразово судимий, має не зняту та непогашену судимість, знову вчинив кримінальні правопорушення, винуватість у яких доведена у даному кримінальному провадженні, наявності обставини, що пом`якшують покарання.

Указані відомості свідчать про неможливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства. У зв`язку з цим суд призначає йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Судом встановлено, що вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.11.2023 року, ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, йому було призначено покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, за які ОСОБА_5 був засуджений за цим вироком та вироком Приморського районного суду м. Одеси від 28.09.2022 року, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 було призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання було зараховано строк перебування під вартою з 01.09.2022 року по 29.11.2023 року.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 30.04.2025 року, відповідно до ст. 81-1 КК України, звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.11.2023 року за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом, для проходження військової служби за контрактом засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виявив бажання проходити військову службу за контрактом.

Останнім днем відбування кримінального покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особи, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом, до якої застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, вважався день його передачі до підрозділу Національної гвардії України для доставки до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для укладення контракту та проходження військової служби.

Суд зазначає, що положення ст. 81-1 КК України регулюють питання умовно-дострокового звільнення особи від відбування основного покарання для проходження військової служби за контрактом та визначають правові наслідки вчинення такою особою нового кримінального правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статями 71,72 КК України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частиною 4 ст. 71 КК передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що ОСОБА_5 , як особа, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.11.2023 року вчинив нові кримінальні правопорушення, винуватість у вчиненні яких доведена у цьому кримінальному провадженні, суд на підставі ч. 3 ст. 81-1, ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.11.2023 року та остаточно призначає ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Саме таке покарання, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає суспільним інтересам та інтересам держави за умов введеного на території України воєнного стану, а отже відповідає вимогам ч. 2 ст. 50 КК України стосовно дотримання мети.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому, також суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і що до кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд зазначає, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01.05.2026 застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк до 27.06.2026, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу - застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень 00 коп.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 23.06.2026 продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів-до 21.08.2026 включно, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн - до сплину терміну тримання під вартою.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 29.07.2026 продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківська ВК (№ 43)» на 60 днів-до 26.09.2026 включно, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн - до сплину терміну тримання під вартою.

Застава за обвинуваченого не внесена.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , 29.04.2026 року, бувзатриманий в порядку ст. 208 КПК України.

З огляду на те, що ОСОБА_5 судом призначено покарання у виді позбавлення волі, суд, з метою забезпечення виконання вироку, доходить висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська ВК (№ 43)» до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення у строк покарання за даним вироком, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Керуючись ст. 100, 124, 174, 368, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України суд, -

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 81-1, ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.11.2023 року та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 - рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення:

- судової вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/121-26/10652-ВТХ від 16.04.2026 року у розмірі 7131 (сім тисяч сто тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок;

- судової вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/121-26/10653-ВТХ від 17.04.2026 року у розмірі 7701 (сім тисяч сімсот одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок;

- судової експертизи зброї № СЕ-19/121-26/12812-БЛ від 08.05.2026 року у розмірі 1925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки;

- судової експертизи зброї № СЕ-19/121-26/12813-БЛ від 19.05.2026 року у розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 (шістнадцять) копійок;

- судової експертизи зброї № СЕ-19/121-26/12816-БЛ від 18.05.2026 року у розмірі 1925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки;

- судової вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/121-26/12852-ВТХ від 12.05.2026 року у розмірі 7701 (сім тисяч сімсот одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок;

- судової вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/121-26/12851-ВТХ від 14.05.2026 року у розмірі 7701 (сім тисяч сімсот одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок;

- судової вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/121-26/12849-ВТХ від 13.05.2026 року у розмірі 7701 (сім тисяч сімсот одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок;

- судової вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/121-26/12850-ВТХ від 12.05.2026 року у розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.

Скасувати арешт майна, вилученого 29.04.2026 року у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час його затримання в порядку ч. 1 ст. 208 КПК України а саме на:

- грошові купюри в сумі 2000 доларів США номіналом 100 доларів США, серії: РЕ 33984086 Е, МВ 56218093 S, МВ 78301387 G, QG 09718238 B, PK 05202414 E, PK 05202413 E, PK 05202412 E, PK 05202418 E, PK 05202415 E, PK 05202417 E, PK 05202416 E, PE 58925359 C, PK 05202423 E, PK 05202422 E, QF 37314824 B, QG 53109240 A, PK 05202419 E, PK 05202420 E, PK 05202421 E, LF 64377666 H, які належать УСБУ в Харківській області;

- мобільний телефон марки Nokia 3.4 модель TA-1283, IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з СІМ-картою НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_5 ,

який був накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01.05.2026 року.

Скасувати арешт майна, вилученого 29.04.2026 року, під час обшуку приміщення гаражного боксу № НОМЕР_2 ГК «Мотор», що розташований за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 21, а саме на:

- дерев`яний ящик з написом «цифра 2 у трикутнику» та написом «22кг», всередині якого розташовано два металевих ящики заводської упаковки патронів до вогнепальної зброї з написом на кожному «14,5 МДЗгс Ф32-88-3 5 Н 110 7 А 88 40 шт.»;

- металевий ящик заводської упаковки патронів до вогнепальної зброї з написом «7,62 ЛПСгс И09-90-17 ВТ 55/88 С 440 шт.»;

- міну оливкового кольору з маркуванням «EXPAL C-3-B LOTE 1-5-80;

- металевий ящик з пошкодженою кришкою заводської упаковки з маркуванням «В-429Е 3144 68-77 16 шт», в якому розташовано вибухові пристрої військового призначення – підривачі в кількості 16 штук,

який також був накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01.05.2026 року.

Речові докази:

- грошові купюри в сумі 2000 доларів США номіналом 100 доларів США, серії: РЕ 33984086 Е, МВ 56218093 S, МВ 78301387 G, QG 09718238 B, PK 05202414 E, PK 05202413 E, PK 05202412 E, PK 05202418 E, PK 05202415 E, PK 05202417 E, PK 05202416 E, PE 58925359 C, PK 05202423 E, PK 05202422 E, QF 37314824 B, QG 53109240 A, PK 05202419 E, PK 05202420 E, PK 05202421 E, LF 64377666 H - повернути до УСБУ в Харківській області;

- мобільний телефон марки Nokia 3.4 модель TA-1283, IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з СІМ-картою НОМЕР_6 – звернути в дохід держави,

- дерев`яний ящик з написом «цифра 2 у трикутнику» та написом «22кг», всередині якого розташовано два металевих ящики заводської упаковки патронів до вогнепальної зброї з написом на кожному «14,5 МДЗгс Ф32-88-3 5 Н 110 7 А 88 40 шт.; металевий ящик заводської упаковки патронів до вогнепальної зброї з написом «7,62 ЛПСгс И09-90-17 ВТ 55/88 С 440 шт.»; міну оливкового кольору з маркуванням «EXPAL C-3-B LOTE 1-5-80»; металевий ящик з пошкодженою кришкою заводської упаковки з маркуванням «В-429Е 3144 68-77 16 шт», в якому розташовано вибухові пристрої військового призначення – підривачі в кількості 16 штук; ручний протитанковий гранатомет багаторазового використання «РПГ-7В», калібру 40 мм, заводський номер НОМЕР_3 , 1979 року виготовлення, призначений для стрільби пострілами ПГ-7В, ПГ-7ВМ; дві протитанкові кумулятивні гранати ПГ-7С до ручного протитанкового гранатомету РПЕ-7; ручну протитанкову гранату РПГ-22; ручний штурмовий гранатомет РШГ-1 – передати Збройним Силам України для використання під час здійснення заходів щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківська ВК (№ 43)» - до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття остаточного покарання, строк попереднього ув`язнення з 29.04.2026 до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому про наявність у нього права подати клопотання про помилування, права ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, права заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1