Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №643/20360/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/1040/26

Справа № 643/20360/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221170001687 від 25.06.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до ст. 89 КК України не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

УСТАНОВИВ:

До Салтівського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні № 12026221170001687 від 25.06.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Одночасно до обвинувального акта долучено угоду про визнання винуватості від 17.09.2026, укладену між прокурором Салтівської окружної прокуратури міста Харкова та підозрюваним

ОСОБА_4 за участю захисника – адвоката ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 22.09.2026 призначено підготовче судове засідання для розгляду вказаного обвинувального акта та угоди про визнання винуватості.

Обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості передбачено, що кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив за таких обставин.

25.06.2026 приблизно о 16 год. 25 хв. під час патрулювання території Салтівського району м. Харкова інспектор поліції ОСОБА_6 , перебуваючи у складі екіпажу № 1211 разом із інспектором взводу № 1 роти № 6 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 , рухаючись на службовому автомобілі «Шкода Рапід» по вул. Академіка Павлова у

м. Харкові, поблизу будинку № 134/16, виявив раніше невідомого чоловіка, яким у подальшому виявився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поведінка якого мала підозрілий характер та могла свідчити про можливе перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння, при цьому, перебуваючи у службовому автомобілі, ОСОБА_6 побачив, що ОСОБА_4 тримає в обох руках по предмету, ззовні схожому на ніж, у зв`язку з чим екіпаж № 1211 зупинив службовий автомобіль поблизу вказаного чоловіка, після чого ОСОБА_6 вийшов зі службового автомобіля.

Усвідомлюючи наявність реальної загрози життю та здоров`ю працівників поліції та інших осіб, ОСОБА_6 , діючи відповідно до вимог ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію», взяв до рук закріплену за ним табельну автоматичну вогнепальну зброю та направив її у бік ОСОБА_4 , після чого, діючи відповідно до вимог, передбачених ст. 18, 23 Закону України «Про Національну поліцію», запропонував ОСОБА_4 припинити протиправні дії та покласти предмети, ззовні схожі на ножі, на землю. В свою чергу, ОСОБА_4 на законні вимоги працівника патрульної поліції не реагував, продовжував поводитися агресивно, хаотично розмахуючи руками та утримуючи при цьому в руках предмети, ззовні схожі на ножі.

О 16 год. 35 хв., у зв`язку з необхідністю припинення протиправних дій ОСОБА_4 та з метою забезпечення безпеки працівників поліції, на місце події за повідомленням оператора «102» прибув екіпаж № 1201, у складі якого перебував командир взводу № 1 роти № 6 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_8 , інспектор взводу № 1 роти № 6 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_9 та інспектор взводу № 1 роти № 6 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_10 .

Після прибуття на місце події ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приєдналися до працівників екіпажу № 1211 — ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які на той момент вживали заходів щодо припинення протиправних дій ОСОБА_4 , який тримав у кожній руці по предмету, ззовні схожому на ніж, та чинив активний опір працівникам поліції.

У цей час ОСОБА_6 перебував на проїжджій частині, а ОСОБА_4 знаходився на проїжджій частині поблизу нього, при цьому до останнього наближався транспортний засіб чорного кольору, водій якого, намагаючись об`їхати ОСОБА_4 , рухався з невеликою швидкістю, у зв`язку з чим ОСОБА_4 звернув увагу на вказаний транспортний засіб та повернувся в його бік.

Скориставшись тим, що ОСОБА_4 унаслідок руху транспортного засобу повернувся в його бік, ОСОБА_6 , діючи з метою припинення протиправних дій останнього та недопущення подальшого застосування ним предметів, ззовні схожих на ножі, наблизився до ОСОБА_4 ззаду, лівою рукою схопив його за одяг у ділянці середньої частини спини та різким рухом потягнув назад, намагаючись повалити останнього на землю.

Унаслідок зазначених дій ОСОБА_4 втратив рівновагу та впав на землю разом із ОСОБА_6 , після чого, під час зміни їхнього взаємного положення, опинився зверху над ОСОБА_6 , який перебував у положенні лежачи на спині.

Перебуваючи у вказаному положенні та продовжуючи утримувати в лівій руці предмет, ззовні схожий на ніж, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що ОСОБА_6 є працівником правоохоронного органу та виконує свої службові обов`язки, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», вдягнений у формений одяг працівника поліції, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу при виконанні службових обов`язків, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, продовжуючи ігнорувати зауваження працівників поліції, намагаючись протиставити себе представникам правоохоронного органу, показати свою перевагу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, посягаючи на нормальну діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, на ґрунті раптово виниклої неприязні до вказаного працівника поліції у зв`язку з виконанням ним покладених на нього службових обов`язків, наніс ОСОБА_6 один удар ножем у ділянку правої гомілки, тим самим умисно заподіяв останньому, згідно висновку експерта, легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня) у вигляді різаної рани на правій нозі.

Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії та перебуваючи зверху над

ОСОБА_6 , утримуючи ніж у лівій руці, наніс останньому ще один удар ножем у ділянку задньої поверхні правого плеча, тим самим умисно заподіяв останньому, згідно висновку експерта, легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня) у вигляді різаної рани на правій руці.

Надалі, працівники поліції відтягнули ОСОБА_4 від ОСОБА_6 та почали вживати заходів щодо припинення його протиправних дій та знешкодження предметів, ззовні схожих на ножі.

У цей момент ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що ОСОБА_8 є працівником правоохоронного органу та виконує свої службові обов`язки, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», вдягнений у формений одяг працівника поліції, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу при виконанні службових обов`язків, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, продовжуючи ігнорувати зауваження працівників поліції, намагаючись протиставити себе представникам правоохоронного органу, показати свою перевагу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, посягаючи на нормальну діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, на ґрунті раптово виниклої неприязні до вказаного працівника поліції у зв`язку з виконанням ним покладених на нього службових обов`язків, перебуваючи у положенні стоячи на відстані витягнутої руки від ОСОБА_8 , утримуючи у лівій руці предмет, ззовні схожий на ніж, наніс один удар у праву скроневу ділянку голови ОСОБА_8 , тим самим умисно заподіяв останньому, згідно висновку експерта, легкі тілесні ушкодження, у вигляді різаної рани в правій скроневій ділянці із переходом в праву лобну та праву тім`яну ділянку, що викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів.

Після цього працівники поліції, діючи відповідно до вимог ст. 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», з урахуванням обстановки, що склалася, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_4 , подолання його активного фізичного опору та забезпечення безпеки працівників поліції та інших осіб, повалили останнього на землю обличчям донизу та намагалися завести його руки за спину для застосування спеціального засобу — кайданків. При цьому ОСОБА_4 , не виконуючи законних вимог працівників поліції, активно відмахувався руками, здійснював хаотичні рухи тулубом та кінцівками й намагався вирватися. ОСОБА_8 , перебуваючи зліва відносно ОСОБА_4 , здійснював тиск лівою стороною тулуба на його тулуб, намагаючись відвести руки останнього за спину, у той час як ОСОБА_4 продовжував чинити активний фізичний опір, у ході якого рукою здійснював тиск у ділянку грудної клітки ОСОБА_8 , тим самим спричинив останньому, згідно з висновком експерта, легкі тілесні ушкодження у вигляді садна на передній поверхні грудної клітини (тулуба).

Після цього працівники поліції подолали активний фізичний опір ОСОБА_4 , завели його руки за спину та застосували до нього спеціальний засіб — кайданки, чим припинили його подальші протиправні дії.

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

17.09.2026 між прокурором Салтівської окружної прокуратури міста Харкова та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника – адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.

За умовами угоди ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, за обставин, викладених у повідомленні про підозру, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв проведенню досудового розслідування та зобов`язався повністю і беззастережно визнати свою вину в обсязі, викладеному в обвинувальному акті, в ході судового провадження.

Сторони угоди погодилися на призначення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 345 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки та на звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням визначених судом обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В угоді зазначено наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України і ст. 389-1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, щиро розкаявся та просив угоду затвердити. Пояснив, що угоду уклав добровільно, без застосування до нього насильства, примусу чи погроз та без будь-яких обіцянок, окрім тих, що передбачені угодою.

Захисник – адвокат ОСОБА_5 позицію свого підзахисного підтримав та просив угоду затвердити.

Сторони угоди пояснили, що тривалість іспитового строку ними не узгоджувалася і її визначення віднесено на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_8 у підготовче судове засідання не з`явився, подав заяву від 24.09.2026, у якій просив проводити підготовче судове засідання та судовий розгляд без його участі, при визначенні покарання поклався на розсуд суду та зазначив, що матеріальних претензій до обвинуваченого не має.

Потерпілий ОСОБА_6 та його представник – адвокат ОСОБА_11 у підготовче судове засідання не з`явилися, про його дату, час і місце повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження, відсутність яких не є перешкодою для розгляду.

Дослідивши угоду та матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в її затвердженні в порядку, передбаченому ст. 468–475 цього Кодексу.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на строк до п`яти років, згідно з ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином і не належить до корупційних кримінальних правопорушень чи кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією. Отже, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України щодо нього може бути укладена угода про визнання винуватості.

За приписами ч. 4 ст. 469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, у якому беруть участь потерпілі, допускається за умови надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на її укладення.

Така умова дотримана: матеріали провадження містять письмові заяви потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , адресовані прокурору, про те, що вони не заперечують проти укладення між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 угоди про визнання винуватості та їм відомі правові наслідки її укладення і затвердження судом.

Угода за своїм змістом відповідає вимогам ст. 472 КПК України: у ній зазначено її сторони, формулювання підозри та її правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості, узгоджене покарання та згоду підозрюваного на його призначення і на звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання. Угода скріплена підписами сторін і захисника.

Матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано, цивільні позови потерпілими не заявлялися.

Заподіяну потерпілим моральну шкоду обвинувачений відшкодував добровільно та в повному обсязі: 17.09.2026 потерпілий ОСОБА_6 отримав від нього 30000 грн, потерпілий ОСОБА_8 –

10000 грн, що підтверджується їхніми розписками. У розписках потерпілі зазначили, що претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого не мають.

На виконання вимог ч. 4 ст. 474 КПК України суд з`ясував в обвинуваченого, чи цілком він розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право мовчати, мати захисника, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази на свою користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання та інші заходи, які будуть до нього застосовані у разі затвердження угоди.

Обвинувачений повідомив, що зазначені положення йому зрозумілі, у тому числі те, що внаслідок затвердження угоди він відмовляється від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а його право на апеляційне оскарження вироку обмежене підставами, визначеними п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді (ч. 6 ст. 474 КПК України).

Підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, суд не встановив.

Дії обвинуваченого, який умисно заподіяв двом працівникам патрульної поліції, що перебували при виконанні службових обов`язків, легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням ними цих обов`язків, правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 345 КК України.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та закону, відповідають інтересам суспільства, оскільки забезпечують швидке та ефективне завершення провадження і невідворотність покарання, та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема потерпілих, які надали згоду на її укладення та отримали повне відшкодування заподіяної їм моральної шкоди. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань не вбачається.

Фактичні підстави для визнання винуватості наявні: пояснення обвинуваченого в судовому засіданні узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті та угоді.

Узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки відповідає санкції ч. 2 ст. 345 КК України, а звільнення від його відбування з випробуванням узгоджене сторонами угоди і допускається ч. 2 ст. 75 КК України, оскільки строк позбавлення волі не перевищує п`яти років, а злочин не належить до категорій, щодо яких застосування ст. 75 КК України виключене.

За таких обставин угода підлягає затвердженню, а обвинуваченому слід призначити узгоджену сторонами міру покарання (ч. 1 ст. 475 КПК України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом; іспитовий строк встановлюється тривалістю від одного року до трьох років.

Визначаючи тривалість іспитового строку, суд враховує характер і підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, який посягає на нормальну діяльність правоохоронних органів і вчинений із застосуванням ножа щодо двох працівників поліції, у тому числі з нанесенням удару в ділянку голови.

Водночас суд враховує дані про особу обвинуваченого. Відповідно до ст. 89 КК України він вважається таким, що не має судимості. На обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (лист КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» від 06.07.2026 № 01-21/9716).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 14.07.2026 № 431 ОСОБА_4 під час вчинення кримінального правопорушення та на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляв і не виявляє, міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної шкоди (п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України). Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне встановити іспитовий строк тривалістю 2 роки, який є достатнім для контролю за поведінкою засудженого та досягнення мети покарання.

На засудженого належить покласти обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а також обов`язок, передбачений п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, який суд вважає необхідним і достатнім для забезпечення належного контролю за поведінкою засудженого протягом іспитового строку.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 27.06.2026 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого ухвалою слідчого судді від 25.08.2026 продовжено до 26.09.2026. На час ухвалення вироку строк дії запобіжного заходу не закінчився.

Прокурор клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу не заявляв. Водночас відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України резолютивна частина обвинувального вироку повинна містити рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили. Тому суд вирішує це питання під час ухвалення вироку.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Під час судового провадження ОСОБА_4 належним чином виконував процесуальні обов`язки, з`явився в судове засідання, беззастережно визнав свою винуватість та відшкодував потерпілим заподіяну шкоду. Цим вироком його звільнено від відбування покарання з випробуванням, а його поведінка протягом іспитового строку забезпечується обов`язками, покладеними відповідно до ст. 76 КК України, та наглядом уповноваженого органу з питань пробації.

За таких обставин ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не виправдовують подальшого обмеження права обвинуваченого на свободу пересування, а збереження домашнього арешту до набрання вироком законної сили за відсутності відповідного клопотання сторони обвинувачення – не узгоджується із вимогами процесуального закону.

Отже, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту слід скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Під час досудового розслідування проведено судово-молекулярно-генетичні експертизи, витрати на які документально підтверджені та становлять: № 10656 від 17.07.2026 – 7328,16 грн; № 10655 від 17.07.2026 – 10992,24 грн; № 10661 від 22.07.2026 – 13740,30 грн; № 11283 від 25.08.2026 – 18320,40 грн, а всього 50381,10 грн.

Вартість експертиз підтверджується актами здачі-приймання висновків експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 10656, № 10655, № 10661, № 11283. Ці витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Інші експертизи у провадженні проведено без витрат на їх виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалами слідчих суддів Салтівського районного суду міста Харкова від 01.07.2026 накладено арешт на майно, вилучене 25.06.2026 та визнане речовими доказами: у справі № 643/13964/26 – на предмети, зовні схожі на складні ножі, та змиви, вилучені під час огляду місця події; у справі

№ 643/13965/26 – на одяг і взуття, вилучені під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 ; у справі № 643/13966/26 – на футболку та штани, добровільно видані потерпілим ОСОБА_6 .

Оскільки покарання у виді конфіскації майна не призначається, умови застосування спеціальної конфіскації угодою не визначені, а долю речових доказів вирішено цим вироком, потреба в подальшому застосуванні арешту відпала, тому його слід скасувати.

Вирішуючи долю речових доказів відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, суд вважає, що одяг і взуття слід повернути власникам – обвинуваченому та потерпілому ОСОБА_6 ; предмети, зовні схожі на ножі, та змиви, які не мають цінності і не можуть бути використані, – знищити; диски з відео- та аудіозаписами – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст. 100, 124, 174, 177, 314, 368, 370, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 17.09.2026, укладену між прокурором Салтівської окружної прокуратури міста Харкова та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника – адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні

№ 12026221170001687 від 25.06.2026.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки, поклавши на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 27.06.2026, строк дії якого ухвалою слідчого судді від 25.08.2026 продовжено до 26.09.2026 - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 50381,10 грн.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчих суддів Салтівського районного суду міста Харкова від 01.07.2026 у справах № 643/13964/26, № 643/13965/26, № 643/13966/26.

Речові докази:

- предмет, зовні схожий на складний ніж, з металевим клинком сріблястого кольору та руків`ям із накладками коричневого кольору з чорними елементами і предмет, зовні схожий на складний ніж, з руків`ям чорного кольору та металевим клинком сріблястого кольору, що зберігаються в камері схову речових доказів Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області (квитанція № 03039), – знищити;

- сорочку чорного кольору, джинси синього кольору, туфлі чорного кольору 42 розміру, що зберігаються в камері схову речових доказів Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області (квитанція № 03039), – повернути ОСОБА_4 ;

- футболку чорного кольору та штани темно-синього кольору, що зберігаються в камері схову речових доказів Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області (квитанція № 03039), – повернути ОСОБА_6 ;

- чотири змиви на ватні палички з руків`я та леза предметів, зовні схожих на ножі, та два змиви з окремих крапель речовини бурого кольору – знищити;

- DVD-диск з п`ятьма відеозаписами, наданими ОСОБА_12 ; DVD-диск з трьома відеозаписами з каналу «Автомобильный Харьков / Сто Харьков»; DVD-диск з відеозаписами з нагрудних відеокамер працівників поліції; компакт-диск з копією голосового повідомлення служби ЕДМ – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, іншим учасникам судового провадження – надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_13