Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №629/4222/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4222/26

Номер провадження 2/629/1803/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою адвоката Кальної Аліни Геннадіївни діючої в інтересах ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Тепловодосервіс» Лозівської міської ради Харківської області, про зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Представник позивача звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить визнати дії КП «Тепловодосервіс» щодо нарахування (відображення) заборгованості у розмірі 45 167,21 грн за період з 2011 року по 30 вересня 2022 року протиправними. Зобов`язати КП «Тепловодосервіс» провести коригування (перерахунок) по особовому рахунку № НОМЕР_1 , вилучивши з нього безпідставно нараховану суму 45167,21 грн. В обґрунтування позову зазначає, що позивач ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг КП «Тепловодосервіс» за о/р № НОМЕР_1 . У квитанціях на оплату житлово-комунальних послуг відповідач відображає заборгованість у графі «сторнування/перерахунок» у розмірі 45167,21 грн., яка є «архівною» та сформувалася за період з 2011 року по 30 вересня 2022 року, зазначає, що у довідці за її особовим рахунком ОСОБА_1 відповідач КП «Тепловодосервіс» офіційно зафіксував вхідне сальдо станом на 01.09.2022 року у розмірі 0,00 грн, що свідчить про відсутність боргових зобов`язань на вказану дату. Раптове відображення суми 45167,21 грн. у колонці «сторнування» вважає безпідставним, вказує на порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Закону України «Про захист прав споживачів» через ненадання відповідачем первинних бухгалтерських документів та актів інвентаризації дебіторської заборгованості. Також посилається на тривалу пасивність відповідача, який не звертався до суду для стягнення коштiв, та вказує, що наявність цього боргу створює стан правової невизначеності й позбавляє її права на отримання житлових субсидій. На підставі викладеного просить суд: визнати дії КП «Тепловодосервіс» щодо нарахування (відображення) заборгованості протиправними та зобов`язати відповідача провести коригування (перерахунок) по особовому рахунку № НОМЕР_1 , вилучивши з нього суму 45167,21 грн.

Представник відповідача КП «Тепловодосервіс» подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. Зазначив, що до 30 вересня 2022 року облік здійснювався у програмі «1С», яка наразі заборонена в Україні. У зв`язку з цим підприємство перейшло на нове програмне забезпечення «GKH.IN.UA. Система «Розрахунки з населенням». Відповідно до умов договору, відбувся автоматичний імпорт інформації зі старої бази. Сума 45167,21 грн. є реальним невиплаченим залишком споживача зі старої програми, що має чітку розшифровку за видами послуг: холодну воду (1281,00 грн), квартплату (10101,58 грн), абонентське обслуговування (174,30 грн) та опалення (33610,33 грн). Вхідне сальдо 0,00 грн на 01.09.2022 року мало виключно технічний характер під час налаштування нової програми до моменту завершення імпорту масиву даних. Також відповідач наголосив, що право на звернення до суду для стягнення боргу є його диспозитивним правом, а не обов`язком, а перенесення даних не є списанням боргу.

Представник позивача адвокат Кальна А.Г. подала відповідь на відзив у якій наголосила, що наданий відповідачем договір №0817 та внутрішні роздруківки особового рахунку не є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не доводять правомірності виникнення боргу.

Представник відповідача КП «Тепловодосервіс» подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що представник позивача фактично ототожнює правила бухгалтерського обліку з правилами доказування у цивільному процесі. Також зауважив, що за адресою квартири протягом 2011-2026 років щомісячно розносилися квитанції, тому споживач був повідомлений про наявність боргу.

Представник позивача адвокат Кальна А.Г. надала додаткові письмові пояснення, в яких підтримала позов у повному обсязі та зазначила, що арифметична розшифровка суми не усуває доказового недоліку відповідача щодо надання первинних документів виникнення боргу.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, її представник адвокат Кальна А.Г., надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала з наведених у позові, відзиві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача КП «Тепловодосервіс», в судове засідання не з`явився, в запереченнях наданих до суду зазначив про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав зазначених у відзиві та запереченнях.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності були встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23.02.2013 року приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В. після смерті її матері - ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Позивачка ОСОБА_1 є споживачем послуг КП «Тепловодосервіс» за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який раніше був відкритий на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з переходом відповідача з 01.09.2022 року на нове програмне забезпечення (інформаційно-аналітичний комплекс систем автоматизації «GKH.IN.UA. Система «Розрахунки з населенням за комунальні послуги») на підставі Договору №0817 від 17.08.2022 року, до нової системи обліку було імпортовано інформацію щодо заборгованості за житлово-комунальні послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 , яка сформувалася у попередній програмі обліку «1С» за період з 2011 року по 30 вересня 2022 року, у загальному розмірі 45167,21 грн.

Зазначена сума заборгованості відображена відповідачем у графі «сторнування/ перерахунок» нової програми обліку у вересні 2022 року.

Як вбачається з наданих відповідачем роздруківок особового рахунку та особових карток абонента за попередні роки, вказана сума складається з накопиченого та непогашеного залишку заборгованості спадкодавця та позивачки, а саме: за послуги водопостачання та водовідведення - 1281,00 грн. (зафіксовано як кінцеве сальдо у роздруківці особового рахунку «Водопостачання» станом на жовтень 2022 року); за послуги теплопостачання - 33610,33 грн. (зафіксовано як сальдо на кінець місяця у роздруківці особового рахунку «Теплопостачання» станом на березень 2022 року); за абонентське обслуговування теплопостачання - 174,30 грн. (зафіксовано як сальдо на кінець місяця станом на вересень 2022 року); за послуги з утримання будинку (квартплата) - 10101,58 грн. (зафіксовано як кінцеве сальдо у роздруківці особового рахунку «Квартплата» станом на вересень 2022 року).

Судом встановлено, що загальна сума заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на січень 2026 року з урахуванням поточних нарахувань та зазначеного імпортованого архівного залишку досягла 82509,54 грн.

Сторонами не заперечується той факт, що КП «Тепловодосервіс» станом на час розгляду справи не зверталося до суду із позовами чи заявами про видачу судового наказу щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 вказаної суми заборгованості у розмірі 45167,21 грн.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цивільних прав здійснюється у способи, визначені статтею 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. За змістом вказаних норм, підставою для звернення до суду є наявність матеріально-правового інтересу та реального порушеного права позивача на момент звернення.

Згідно з п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною четвертою ст.319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

За змістом ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Особовий рахунок, який відкривається надавачем житлово-комунальних послуг, є документом внутрішньогосподарського обліку підприємства. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Сама по собі виписка з особового рахунку чи платіжний документ (квитанція) за своєю правовою природою є лише відображенням цифрових показників у внутрішній базі даних надавача послуг. Відображення в особовому рахунку певної суми заборгованості є фіксацією односторонніх розрахунків підприємства. Воно не є беззаперечним доказом існування боргу, проте й не є актом (рішенням), який встановлює, змінює чи припиняє цивільні права та обов`язки сторін, або покладає на позивачку додаткові зобов`язання, крім тих, що вже виникли в силу закону та договору.

Факт відображення відповідачем початкового сальдо у розмірі 0,00 грн. станом на 01.09.2022 року був зумовлений суто технічним процесом формування нового облікового масиву при переході підприємства на інше програмне забезпечення відповідно до предмету договору №0817. Таке «технічне» нульове сальдо не є юридичним фактом, з яким грошові норми Глави 50 ЦК України («Припинення зобов`язання») пов`язують припинення грошових зобов`язань споживача. Воно не є актом прощення боргу в розумінні статті 605 ЦК України, а також не свідчить про автоматичне правомірне списання заборгованості чи визнання її відсутності відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Для задоволення позову про зобов`язання вчинити певні дії (коригування особового рахунку) позивачка, в силу вимог статей 12,81 ЦПК України, мала довести конкретну неправомірність самого нарахування (наприклад, порушення затверджених тарифів, нормативів споживання чи факту ненадання послуг). Разом з тим, у рішенні суду про перерахунок може бути задоволено вимоги лише тоді, коли споживач довів точну нормативну чи арифметичну помилку підприємства, як це відображено у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №676/2469/17. Проте позивачка ОСОБА_1 не надала суду жодного альтернативного розрахунку чи доказу порушень щодо конкретних помісячних платежів за період 2011–2022 роки, заперечуючи проти перенесеної суми боргу виключно з формальних підстав відсутності інвентаризаційних бухгалтерських актів. Натомість відповідач надав розгорнуті виписки лицевих карток за 15-річний період, що підтверджують безперервність та послідовність математичного перенесення залишків.

Головною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є відсутність реального порушення цивільних прав позивачки з боку КП «Тепловодосервіс» в рамках предмета цього спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №185/9734/18 (провадження № 61-16956св20). Верховний Суд чітко зазначив, що саме по собі відображення заборгованості в особовому рахунку та платіжних документах, за відсутності вимоги відповідача про її примусове стягнення, не свідчить про покладення на позивача обов`язку її сплатити та не порушує прав позивача.

З матеріалів справи встановлено, і це не заперечується сторонами, що КП «Тепловодосервіс» на момент розгляду справи не зверталося до суду з позовом чи заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 спірної заборгованості у розмірі 45167,21 грн.

Згідно з положеннями чинного законодавства, звернення до суду для стягнення боргу є матеріальним правом (диспозитивним вибором) кредитора, а не його обов`язком. Тому тривала пасивність відповідача не позбавляє його права обліковувати наявний у внутрішній системі залишок нездійснених розрахунків споживача.

Оскільки відповідач не пред`являє вимоги про стягнення спірної суми, питання про наявність або відсутність у позивачки обов`язку сплатити окремі складові заборгованості, а також обчислення строків позовної давності відповідно до статей 256,257,267 ЦК України щодо окремих помісячних платежів, у межах цієї цивільної справи судом не вирішується.

На підставі ч.3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, та є підставою для відмови в позові про стягнення. Оскільки самостійної вимоги про стягнення коштів у цій справі не заявлено, обчислення строків давнини є передчасним.

У разі, якщо КП «Тепловодосервіс» у майбутньому звернеться до суду з позовом про примусове стягнення вказаних коштів, позивачка в силу принципу змагальності (ст.12 ЦПК України) не позбавлена права захищати свої інтереси та висувати всі наявні у неї заперечення, включаючи доводи про відсутність первинних документів або сплив позовної давності безпосередньо під час розгляду справи за позовом кредитора.

Щодо посилань сторони позивачки на те, що наявність цієї заборгованості негативно впливає на її право на отримання житлових субсидій, суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є правомірність дій КП «Тепловодосервіс» щодо внутрішнього обліку боргу, а не дії органів соціального захисту населення щодо призначення чи відмови у субсидії. Зазначені обставини не спростовують висновку суду про відсутність порушеного права в межах заявлених позовних вимог до комунального підприємства.

Враховуючи вищевикладене, оскільки особовий рахунок є лише внутрішнім документом обліку підприємства, відображення в ньому перенесеного боргу зі старої програми не є примусовим стягненням коштів, а безпідставність самих нарахувань позивачкою належними доказами не доведена, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, витрати покладаються на позивача, однак остання звільнена від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому компенсацію судового збору необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.4,12,13,76-81,127,141,247,258,259,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову адвоката Кальної Аліни Геннадіївни діючої в інтересах ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Тепловодосервіс» Лозівської міської ради Харківської області, про зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Кальна Аліна Геннадіївна, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2830 від 27.02.2008, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Тепловодосервіс» Лозівської міської ради Харківської області, юридична адреса: мкрн., буд.16, с-ще Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, ЄДРПОУ 37346355.

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО