Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №626/2446/26 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/2446/26

Провадження № 3/626/661/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.09.2026 року м. Берестин

Суддя Берестинського районного суду районного суду Харківської області Бєлостоцька О.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Луганської області, громадянина України, працюючого водієм ТОВ «КРЛ Україна», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-57 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії №0019338 від 09.07.2026 року, 09.07.2026 року о 13 год 55 хв, в с.Наталине, Берестинського району, Харківської області на автодорозі М-18, Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, 109 км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Shacman SX 3258-DT 384, державний номерний знак НОМЕР_1 , при перевезенні вантажів (пісок природній) не виконав законних вимог інспектора Укртрансбезпеки, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на транспорті, а саме відмовився від проходження габаритно-вагового контролю в місці ГВК (на автодорозі на автодорозі М-29, 83 км+300 м, Харків-Берестин-Перещепино-Дніпро), відповідальність за що передбачена ст. 188-57 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, на його адресу направлялась повістка рекомендованим листом з повідомленням; причини своєї неявки суду не повідомив.

Як зазначає у своїх правових висновках Велика Палата Верховного Суду (справа №800/547/17), направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов`язок судів «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника справи про судове засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany).

Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 на судовий виклик до суду не з`явився, вжиті заходи, спрямовані на забезпечення його явки в судове засідання виявились безрезультатними, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 , що не суперечить вимогам ст. 268 КУпАП.

Дослідивши протокол та додані до нього докази, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Стаття 188-57 КупАП передбачає відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, щодо перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, усунення порушень законодавства з безпеки на автомобільному транспорті або створення перешкод для виконання покладених на них обов`язків, завдань.

Виходячи зі змісту диспозиції ст. 188-57 КУпАП, це бланкетна норма, яка відсилає до норм закону, зокрема до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено систему органів державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту.

Дана норма встановлює систему органів державного контролю та регулювання та шляхи реалізації державної політики у сфері автомобільного транспорту, зокрема габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Пунктом 2.4.-1 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського.

Згідно з п.1.10. Правил дорожнього руху України габаритно-ваговий контроль проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Ці пункти позначаються знаком 5.96.1 «Зона габаритно-вагового контролю», який позначає початок обладнаних вздовж автомобільних доріг загального користування майданчиків, призначених для проходження габаритно-вагового контролю вантажних автомобілів на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.

Відповідно до статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії №0019338 від 09.07.2026 року складеного відносно ОСОБА_1 , у ньому зазначено, що останній не виконав законні вимоги посадових осіб Укртрансбезпеки, що полягають у відмові водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю в місці ГВК (на автодорозі на автодорозі М-29, 83 км+300 м, Харків-Берестин-Перещепино-Дніпро), відповідальність за що передбачена ст. 188-57 КУпАП.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 створював перешкоди та/або виказав свою відмову працівникам Укртрансбезпеки у виконанні покладених на них обов`язків, завдань, зокрема, перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, усунення порушень законодавства з безпеки на автомобільному транспорті.

На долучених до протоколу відеоматеріалах з бодікамер працівників Укртрансбезпеки не зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження габаритно-вагового контролю в місці ГВК.

Суд не має права перебирати на себе функції збирання доказів.

Протокол про адміністративне правопорушення серії серії №0019338 від 09.07.2026 року сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Отже, належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57КУпАП матеріали справи не містять.

Відповідно до п.1) ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Оскільки провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 188-57КУпАП підлягає закриттю, судовий збір слід віднести на рахунок держави.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 283 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст.188-57 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду.

Суддя