Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №953/8668/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8668/26

н/п 2/953/4836/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Паша С.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 4427043 від 06 липня 2021 року в розмірі 14839,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4427043. Позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 4427043 від 06 липня 2021 року відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», яке набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №04-02-02/2022 від 04 лютого 2022 року, укладеного із первісним позикодавцем.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за договором позики № 4427043 від 06 липня 2021 року не погашена. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до відзиву на позов, відповідачка заперечила щодо стягнення відсотків у розмірі 7695,00 грн, нарахованих після закінчення, визначеного договором тридцятиденного строку кредитування, за період з 05.08.2021 по 03.11.2021. Просила застосувати строк позовної давності, а також зменшити витрати на оплату правничої допомоги з 9000,00 грн до 0,00 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 липня 2026 року прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом спрямування судової повістки поштовим повідомленням, однак в судове засідання не з`явилася.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.

06 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 4427043, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 4500,00 грн (п.1.3 договору) строком на 30 днів (п.1.4 договору).

Положеннями п.1.5. договору встановлено, процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: 1,425 % (знижена процентна ставка) в день від суми кредиту у межах строку надання кредиту, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох днів, що слідують за датою закінчення такого строку; 1,90 % (стандартна процентна ставка) в день від суми кредиту, якщо споживач не виконав умови застосування зниженої процентної ставки.

Відповідно до п. 4.1. строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження в порядку або в порядку автопролонгації на строк не більше 90 днів у разі наявності у споживача заборгованості за кредитом (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі, шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 .

Кредитний договір підписаний відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором М622827, 06.07.2021 23:21:37.

Даними листа АТ «Універсал банк» від 28.08.2026 № БТ/Е-37769 підтверджується, що 06.07.2021 на платіжну карту НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_1 успішно здійснено транзакцію в сумі 4500,00 грн.

04 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 04-02-02/2022, згідно з яким фактор приймає право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту та стає новим кредитором (п.2.1 договору).

Матеріали справи містять акт приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 04-02-02/2022 від 04.02.2022, а також витяг з реєстру боржників, відповідно до якого до нового кредитора перейшло право вимоги за договором № 4427043, укладеного із ОСОБА_1 .

Також матеріали справи містять копію платіжного доручення від 04 лютого 2022 року № 327400006 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» 736363,73 грн, призначення платежу: оплата згідно договору факторингу № 04-02-02/2022 від 04.02.2022.

У подальшому 10 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в тому числі за договором позики № 0675796487, що укладений з ОСОБА_3 .

З реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року вбачається, що відступлено право вимоги за договором позики № 4427043, що укладений з ОСОБА_1 , сума заборгованості за основним зобов`язанням – 4500,00 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами 10260,00 грн, відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України 79,39 грн; загальна сума заборгованості 14839,39 грн.

З розрахунку, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», вбачається, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України розрахована за період з 04.02.2022 по 23.02.2022 та становить: 7,39 грн – 3 відсотки річних у відповідно до ст. 625 ЦК України та 72,00 грн інфляційних втрат.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Положеннями частини 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Згідно із підпунктом п`ять частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав електронний договір позики № 4427043 від 06 липня 2021 року із Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна». Зазначений договір відповідач підписала у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Як регламентовано ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст.1080 ЦК України).

За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).

Оскільки сторонами дотримані умови зазначених вище договору про відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року та договору факторингу № 04-02-02/2022 від 04 лютого 2022 року, що встановлює порядок та процедуру відступлення права вимоги за договором позики, то суд дійшов висновку, що позивач набув право вимоги до відповідача за договором позики № 4427043 від 06 липня 2021 року.

Положеннями ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд вважає, що позивачем доведено факт надання грошових коштів за договором позики. Зазначене підтверджується листом АТ «Універсал банк» від 28.08.2026 № БТ/Е-37769, відповідно до якого 06.07.2021 на платіжну карту НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_1 успішно здійснено транзакцію в сумі 4500,00 грн.

Зважаючи на те, що всупереч умовам спірного договору, відповідачка не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а тому вимога щодо стягнення простроченої заборгованості за сумою кредиту підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 10260,00 грн, суд зазначає.

Велика Палата Верховного Суду 28 березня 2018 року у постанові у справі №444/9519/12 зробила висновок, відповідно до якого припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наслідок у виді встановлення продовження строку кредитування у разі порушення позичальником зобов`язання зі сплати відсотків та встановлення відсотків у підвищеному розмірі суперечить зазначеній вище практиці Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи споживчий характер правовідносин, суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» мають тлумачитися на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23).

Отже, за умовами п. 1.4 Договору позики № 4427043 від 06 липня 2021 року, сторонами визначено строк користування кредитом 30 днів. Матеріали справи не містять доказів, що сторони змінювали узгоджений умовами договору 30-денний строк користування кредиту. Відтак, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за відсотками за договором № 4427043 від 06 липня 2021 року становить 1923,75 грн та повинна нараховуватись в межах тридцятиденного строку кредитування (п.1.4. договору) за процентною ставкою 1,425 %, яка визначена в 1.5.1 договору, що узгоджується з відомостями таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та є додатком №1 до договору № 4427043 від 06 липня 2021 року.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що зважаючи на вимоги статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували поданий розрахунок заборгованості за ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому суд не має підстав піддавати його сумніву.

Зважаючи на те, що нарахування здійснено до 24 лютого 2022 року, то вимога в сумі 79,39 грн підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про існування підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до положень ст. 256, ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно із яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.

Постановою КМУ від 27.06.2023 №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IXнабрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Отже, з 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п.19 у редакції Закону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19, Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Зважаючи на викладене, підстави для застосування строку позовної давності відсутні, оскільки трирічний строк давності за вимогами позивача не сплив, оскільки почав свій перебіг 04.09.2025.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялась у позовній заяві вимога про відшкодування понесених ним судових витрат, які складаються в тому числі із витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави(ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, щодо зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача до 2000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Рішенням суду стягнуто на корить позивача 6503,14 грн (4500,00 грн + 1923,75 грн + 79,39 грн), що становить 43,82 % від ціни позову, а тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1166,66 грн (2662,40 грн х 43,82 %).

Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором позики № 4427043 від 06 липня 2021 року у розмірі 6503,14 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1166,66 грн, а також витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 25.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Кіндер В.А.