Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №619/6209/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/6209/26

провадження № 1-кп/619/606/26

ВИРОК

іменем України

25 вересня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62026170020009099 від 18.04.2026 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горбатка Приморського краю РФ, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, військовослужбовця Збройних Сил України, на момент вчинення злочину перебуваючого на посаді водія-заправника автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє 06.05.2025 Рівненським міським судом Рівненської області, за ч. 4 ст. 186 КК України, до 4 років позбавлення волі, та умовно-достроково звільненого від відбування покарання, на підставі ст. 81-1 КК України, для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 згідно витягу із наказу № 146-РС від 13.11.2025, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 491 від 13.11.2025 вважається таким, що приступив до виконання обов`язків стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ).

Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження зобов`язаний доповідати безпосередньому начальникові. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно з вимогами ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України виїзд військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України, та діє по теперішній час.

Згідно відпускного квитка №18026 від 21.01.2026 року солдат ОСОБА_5 перебував у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, на території тимчасового місця розташування підрозділу у період з 21.01.2026 по 19.02.2026.

Після закінчення відпустки, а саме з 20.02.2026, солдат ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , стрілець 1 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_1 , вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно вирішив ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд, а саме не з`явився до місця несення служби, до м. Ізюм Харківської області.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин не з`явився до місця тимчасової дислокації військової частини в АДРЕСА_3 .

Доводячи свій злочинний умисел до кінця солдат ОСОБА_5 в період з 20.02.2026, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

За час відсутності на службі солдат ОСОБА_5 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд не пов`язуючи його із виконанням своїх службових обов`язків по 09.04.2026, доки не з`явився до місця розташування військової частини.

Також встановлено, що солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 , згідно витягу із наказу № 87-РС від 09.04.2026, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 175 від 09.04.2026 вважається таким, що приступив до виконання обов`язків водія-заправника автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ).

Проходячи військову службу на вказаній посаді, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше неодноразово судимим за умисні корисливі злочини, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість знову вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.

У вечірній час доби з 20.04.2026 на 21.04.2026, точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував в орендованій кімнаті № 367 санаторію «Бермінводи», що розташований за адресою: Харківська обл., Харківський р-н., с-ще Березівське, вул. Санаторій «Бермінводи», б. 17-А, разом із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де вони вживали спиртні напої.

Перебуваючи у вищезазначеній кімнаті, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, скориставшись довірливими відносинами з ОСОБА_6 та обставинами, за яких останній не усвідомлював протиправного характеру подальших дій ОСОБА_5 , отримав можливість заволодіти належним потерпілому майном, а саме мобільним телефоном торговельної марки «Xiaomi», моделі «Redmi Note 14 Pro», та SIM-картою, які були пов`язані з банківським рахунком потерпілого, зокрема НОМЕР_2 , після чого ОСОБА_5 скористався тим, що ОСОБА_6 ліг відпочивати, та покинув кімнату.

У подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому, використовуючи отриманий у зазначений спосіб мобільний телефон та доступ до банківського рахунку, відкритого на ім`я потерпілого ОСОБА_6 в АТ КБ «ПриватБанк», 21.04.2026 у період часу з 08 год. 33 хв. до 08 год. 35 хв., перебуваючи поблизу банкомату АТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: Харківська обл., Харківський р-н., с-ще Солоницівка, вул. Пушкіна, буд. 27, здійснив зняття готівкових коштів із банківського рахунку НОМЕР_2 на загальну суму 40000 гривень, якими заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Далі, ОСОБА_5 , продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, 21.04.2026 у період часу з 14 год. 18 хв. до 14 год. 19 хв., перебуваючи поблизу банкомату АТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 57/59, використовуючи отриманий мобільний телефон та доступ до банківського рахунку потерпілого НОМЕР_2 , здійснив зняття готівкових коштів на загальну суму 40000 гривень, якими заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Далі, ОСОБА_5 , продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, 21.04.2026 о 18 год. 11 хв., перебуваючи поблизу банкомату АТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 48, використовуючи отриманий мобільний телефон та доступ до банківського рахунку потерпілого НОМЕР_2 , здійснив зняття готівкових коштів на загальну суму 20000 гривень, якими заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Далі, ОСОБА_5 , продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, 22.04.2026 о 09 год. 43 хв., перебуваючи поблизу банкомату АТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: Харківська обл., Харківський р-н., с-ще Пісочин, в`їзд Набережний, буд. 7, використовуючи отриманий мобільний телефон та доступ до банківського рахунку потерпілого НОМЕР_2 , здійснив зняття готівкових коштів на загальну суму 40000 гривень, якими заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Далі, ОСОБА_5 , продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, 22.04.2026 о 15 год. 52 хв., перебуваючи поблизу банкомату АТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 123, використовуючи отриманий мобільний телефон та доступ до банківського рахунку потерпілого НОМЕР_2 , здійснив зняття готівкових коштів на загальну суму 1000 гривень, якими заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Крім того встановлено, що солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 , згідно витягу із наказу № 87-РС від 09.04.2026, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 175 від 09.04.2026 вважається таким, що приступив до виконання обов`язків водія-заправника автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ).

Згідно медичної карти стаціонарного хворого №1190 від 20.04.2026 ОСОБА_5 перебував на лікуванні в ДП Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води»», що розташований в с-щі Березівське Харківського району Харківської області.

Однак, солдат ОСОБА_5 23.04.2026 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно вирішив ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, покинув місце лікування, а саме ДП Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води»», що розташований в с-щі Березівське Харківського району Харківської області, та до місця розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 не з`явився.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця солдат ОСОБА_5 в період з 23.04.2026, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

За час відсутності на службі солдат ОСОБА_5 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводе на власний розсуд не пов`язуючи його із виконанням своїх службових обов`язків до 22.07.2026, доки не був затриманий працівниками поліції, в порядку ст. 208 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.190 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, пояснивши суду про обставини викладені вище.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, роз`яснивши при цьому учасникам судового провадження положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку. Таким чином, суд обмежився дослідженням доказів, поясненнями обвинуваченого та вивченням даних про його особу, без дослідження інших письмових доказів, які стосуються фактичних обставин справи.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 є доведеною, дії обвинуваченого суд кваліфікує за:

- ч.5 ст.407 КК України – тобто нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- ч.1 ст.190 КК України – тобто заволодіня чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство)

Суд, вивчивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановив, що він раніше неодноразово судимий, востаннє 06.05.2025 Рівненським міським судом Рівненської області, за ч. 4 ст. 186 КК України, до 4 років позбавлення волі, 12.11.2025 умовно-достроково звільнений від відбування покарання, на підставі ст. 81-1 КК України, на невідбуту частину покарання 3 роки 4 місяці 10 днів, для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , згідно службової характеристики характеризується посередня.

При призначенні покарання суд, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає визнання вини та щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст.67 КК України судом не встановлено.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила правопорушення. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Уилкокс и Херфорд проти Сполученого Королівства» (заяви № № 43759/10 та 43771/12), зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

У відповідності до ст.8 ч.1 Конституції України в України діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно ст.46 Конвенції та ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд керується вимогами ст.65 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його наслідки, а також дані про особу обвинуваченого, який свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, раніше неодноразово судимий, відбував покарання у виді позбавлення волі, однак після звільнення з місць позбавлення волі належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив кримінальне правопорушення, що свідчить про стійке небажання обвинуваченого вести правослухняний спосіб життя.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України покарання у вигляді позбавлення волі, із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України.

На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Крім того, на думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.

Суд також враховує позиції Верховного Суду, викладені в постановах у справі №750/2773/22 (провадження №51-3061км22) від 22.12.2022 та у справі №726/78/23, (провадження №51-1772км23) від 11.07.2023, з яких вбачається, що кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби свідчать про підвищену суспільну небезпечність, оскільки можуть призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим, а тому застосування іншого покарання ніж позбавлення волі, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за вчинення таких дій.

Підстав застосування статті 69 КК України, а тим більше статті 75 цього Кодексу, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено.

ОСОБА_5 засуджений вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 06.05.2025 за ч. 4 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.

Ухвалою Сарненсього районного суду Рівненської області від 04.11.2025 ОСОБА_5 , звільнено умовно – достроково від не відбутої частини покарання у виді позбавлення волі на 3 роки 4 місяці 10 днів, для проходження військової служби за контрактом.

Суд враховує роз`яснення, які містяться в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», де зазначено, що у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м`які види покарання.

Частиною 1 ст.71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив злочин у період умовно-дострокового звільнення, суд призначає йому покарання за правилами ст.71 КК України та до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 06.05.2025.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 було затримано 22.07.2026, а згідно ухвали слідчого судді від 23.07.2026 до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За таких обстави, строк попереднього ув`язнення підлягає зарахуванню в строк відбування покарання з дотриманням правил ст. 72 КК України.

Відповідно до вимог ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави судові витрати на залучення експерта: на проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-26/13529-ТВ від 15.05.2026 - 2406 гривень 80 копійок.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешт, накладений ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28.07.2026 (н.с.619/4828/26 н.п.1-кс/619/918/26) - підлягає скасуванню.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.190 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі;

-за ч.5 ст.407 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 , покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 06.05.2025, та остаточно призначити покарання ОСОБА_5 , у вигляді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 22.07.2026 по день набрання вироком законної сили, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний щодо засудженого залишити без змін тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на залучення експерта: на проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-26/13529-ТВ від 15.05.2026 - 2406 гривень 80 копійок.

Накладений ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28.07.2026 арешт (н.с.619/4828/26 н.п.1-кс/619/918/26)- скасувати.

Речові докази: мобільний телефон марки «ZTE», моделі «Blade A76», з сім-картою всередині НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_4 , ЙМЕЙ 2: НОМЕР_5 – повернути власнику.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, протягом 30 діб з моменту проголошення, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Дергачівському районному суді Харківської області копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Суддя ОСОБА_1