Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №520/5623/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 520/5623/26

провадження № 2-а/619/35/26

РІШЕННЯ

іменем України

25 вересня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Калиновської Л.В., за участю секретаря судового засідання Булах С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Шевченко Галина Миколаївна, до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Шевченко Галина Миколаївна, до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, у якому просить: визнати протиправним адміністративне затримання 17.02.2026 року позивача - ОСОБА_1 , оформлене протоколом АП318 №047806; визнати дії інспектора СРПП ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області капітана поліції Блашка Дмитра Васильовича щодо адміністративного затримання незаконними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вказує, що 17.02.2026 року о 16.00 ОСОБА_1 , інвалід 3 групи, був затриманий інспектором СРР ВП №3 ХРУП № ГУНП в Харківської області капітаном поліції Блажко Дмитром Васильовичем в смт. Подвірки та примусово доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Позивача було звільнено з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 лише о 19:24, про що було видано для підписання протокол № 242 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 17.02.2026 з повідомленням, що розгляд матеріалів буде відбуватися 20.02.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за його місцезнаходженням. Під час ознайомлення з протоколом про вчинення адміністративного правопорушення позивач надав через адвоката пояснення до протоколу, які було викладено адвокатом особисто на окремому аркуші. Тобто, адміністративне затримання подовжувалось з 16.00 до 19:24. Під час його затримання співробітниками Нацполіції України позивач виразив бажання скористатися правничою допомогою і викликав представника у цій справі - адвоката Шевченко Галину Миколаївну. Під час складання протоколу затримання позивачу не було забезпечено реалізацію його прав, передбачених ст.261, 268 КУпАП, адвокат не була залучена, що є порушенням вимог ст. ст. 29, 59, 63 Конституції України. У протоколі затримання зазначено, що, нібито, ОСОБА_1 , відмовився від правничої допомоги, зауваження та заяви «не надходили». У тексті протоколу затримання зазначено, що ОСОБА_1 був звільнений 17.02.2026 року о 18 голині 23 хв., що не відповідає дійсності. Вважає затримання позивача таким, що проведено з порушенням діючого законодавства України.

Вказує, що у протоколі про адміністративне затримання зазначено, що ОСОБА_1 був доставлений до приміщення ТЦК та СП метою складання протоколу за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Однак КУпАП не передбачає повноваження поліції затримувати особу виключно з метою доставлення до ТЦК та СП. Поліція не є органом, який здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП. Таким органом є ТЦК та СП .Таким чином, у даному випадку працівники поліції фактично застосували адміністративне затримання, як інструмент примусового доставлення до ТЦК та СП, що не передбачено законодавством України. Отже, доставлення позивача до ТЦК та СП є незаконним обмеженням свободи пересування та особистої свободи. Дії працівників поліції у даній справі свідчать про перевищення наданих їм законом повноважень. Фактично працівники поліції використали адміністративне затримання як інструмент примусового доставлення громадянина до ТЦК, що прямо не передбачено законодавством. Більше того, відповідно до статті 259 КУпАП доставлення особи допускається лише у випадках, коли, неможливо скласти протокол на місці, необхідно встановити особу, необхідно припинити правопорушення. Жодна з цих підстав у даному випадку не була доведена. Таким чином працівники поліції фактично застосували адміністративне затримання без правових підстав та використали його в інтересах іншого органу державної влади (ТЦК). Крім того, відповідно до даних Резерв+ позивач - ОСОБА_1 04.01.2026 року вчасно оновив всі свої військово-облікові відомості, однак 12.02.2026 року його було об`явлено у розшук (номер звернення Е 4699810) попри наявність запису в застосунку Резерв+ про відсутність порушення ВОД. В протоколі затримання відображено, що позивача перед поміщенням до кімнати для затриманих та доставлених у присутності понятих проведено особистий огляд та огляд речей передбачений ст. 264 КУпАП. Однак, відповідно до вищезазначеного нормативного акту органи нацполіції можуть затримувати та доставляти затриманих виключно до приміщень чергової частини органу поліції у службовому приміщенні, куди доставлено особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, відповідно до статті 264 КУпАП, а не доставляти до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, як вбачається з відеозапису з нагрудного відеореєстратора ОСОБА_2 позивач бажав скористатися правом на правничу допомогу, однак, капітан поліції йому у реалізації його права відмовив. Також позивач під час перевірки військово-облікових документів (ВОД) надавав капітану ОСОБА_3 оригінал перепустки з ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.02.2026 року про те, що він особисто відвідав 16.02.2026 року приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 і жодного протоколу чи постанови про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП йому не було вручено чи складено. Вказує, що протокол адміністративного затримання містить ряд суттєвих процесуальних порушень, зокрема: не зазначено прізвище посадової особи при звільненні. У графі звільнення міститься лише підпис посадової особи без зазначення її прізвища, що суперечить вимогам оформлення процесуальних документів. Невизначеність щодо часу фактичного затримання. У протоколі зазначено час доставлення до ТЦК та СП — 16:00, однак не зазначено час фактичного затримання, місце затримання. Це унеможливлює перевірку дотримання трьохгодинного строку адміністративного затримання. Суперечності щодо проведення особистого огляду. У протоколі одночасно зазначено що огляд проводився, що певні процесуальні дії не здійснювались, що речі не вилучались, але одночасно описано проведення огляду без належної деталізації. Такі суперечності ставлять під сумнів достовірність оформлення протоколу. Крім того не зазначено прізвище посадової особи при підписі у розділі звільнення особи, не конкретизовано підстави неможливості складання протоколу на місці, формулювання протоколу є суперечливим та містить неточності щодо проведення особистого огляду. Такі недоліки є істотними процесуальними порушеннями.

Зазначає, що відповідачем під час незаконного затримання позивача не було дотримано вимог діючого законодавства України, його конституційних прав. У застосунку Резерв + у позивача наявна інформація про оновлення вчасно всіх військво-облікових даних. До приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 він напередодні незаконного затримання зв`являвся особисто до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 про що надавав представнику відповідача відповідну перепустку. Таким чином, позивач не ухилявся від виконання обов`язків щодо вчасного оновлення своїх військово - облікових даних. Вважає, що адміністративне затримання ОСОБА_1 було здійснено без законних підстав, з перевищенням повноважень працівниками поліції, у зв`язку з цим протокол про адміністративне затримання підлягає визнанню незаконним.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 10.07.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

16.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Національної поліції України в Харківській області Івахненко А.І. надійшов відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву Головне управління Національної поліції в Харківській області не погоджується з доводами та позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджуються належними і допустимими доказами. Оскаржувані дії працівників поліції були вчинені у межах наданих законом повноважень, на підставі та у спосіб, визначені Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами, а тому є правомірними та не порушують прав, свобод чи законних інтересів позивача. Вважає, що дії працівників поліції були вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України, а доводи позивача повністю спростовуються матеріалами справи. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Представник позивача, Шевченко Г.М. просила розглянути справу без її участі, вказала що позовні вимоги підтримую та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача, Головного управління Національної поліції України в Харківській області Івахненко А.І. надав заяву, відповідно до якої просив судове засідання призначене на 21.09.25026 проводити без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно протоколу АП 318 №047806 про адміністративне затримання за частиною 1 статті 262 КУпАП, складеного 17.02.2026 інспектором СРПП ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Блажко Д.В., про те, що ОСОБА_1 доставлений у службове приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 (Дергачі) 17.02.2026 о 16 год. 00 хв., у зв`язку з вчиненням правопорушення передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, для доставлення до ТЦК з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення. Громадянину ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, а також про право та можливість отримання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до закону України «Про безоплатну правову допомогу». Про місце перебування затриманого повідомлено о 17 год. 19 хв. 17.02.2026 ОСОБА_4 . ОСОБА_1 звільнений 17.02.2026 о 18 год. 23 хв. підстава звільнення: доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Дергачі) для складання протоколу.

Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць.

Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів – це інформаційно комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно до статті 5 Закону № 1951-VIII, держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також – органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

Так, відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про Національну поліцію», одним із завдань поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення є формування реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, серед іншого щодо осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до вимог частини другої статті 29 Закону України «Про Національну поліцію», обраний поліцейським захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Відповідно до вимог частин третьої - шостої статті 29 Закону України «Про Національну поліцію», обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України; обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам; застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди; обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.

Статтею 43 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.

Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абзацу третього пункту 56 та абзацу шістнадцятого пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, органи Національної поліції України за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів, надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) ТЦК та СП, органів СБУ.

Обмін даних здійснюється через програмні інтерфейси електронних ресурсів (систем) суб`єктів інформаційних відносин відповідно до вимог Порядку електронної інформаційної взаємодії Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України 18.05.2023 № 290/411, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2023 за № 1052/40108.

Електронні звернення відносно порушників мобілізаційного законодавства формуються в інформаційних ресурсах МОУ у визначеному електронному форматі та надходять до система ІПНП, Положення про яку затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.08.2017 № 676, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.08.2017 за № 1059/30927.

Звернення реєструються в системі ІПНП, відповідно до Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за № 222/33194, з автоматичним присвоєнням порядкових номерів єдиного обліку.

Відомості про відсутність необхідності доставлення особи до ТЦК та СП, за наявності підстав, вносяться працівником ТЦК та СП до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і шляхом вказаної електронної інформаційної взаємодії надсилаються до системи ІПНП.

Згідно абзацу 17 пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абз. 3 п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.

Тобто, Головне управління Національної поліції в Харківській області не є органом, відповідальним за ведення військового обліку або формування та внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Повноваження Головного управління Національної поліції в Харківській області у контексті взаємодії з системою військового обліку обмежуються виключно виконанням звернень уповноважених органів щодо адміністративного затримання та доставлення осіб, які вчинили певні адміністративні правопорушення, до ТЦК та СП, або обробкою даних, що надходять з Реєстру шляхом електронної взаємодії.

У даному випадку Головне управління Національної поліції в Харківській області діє як суб`єкт інформаційних відносин, що обробляє дані, отримані шляхом електронної взаємодії із Реєстром. Самостійного права вносити або змінювати інформацію про військовозобов`язаних в системі ІПНП без належного електронного звернення ТЦК та СП не має.

Отже, Головне управління Національної поліції в Харківській області не має повноважень і не приймає рішень щодо зміни військово облікового статусу громадян, їх включення до Реєстру або виключення з нього без відповідних документів, наданих ініціатором розшуку.

Ці повноваження належать виключно до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та інших, прямо визначених законом, органів.

Відомості щодо припинення розшуку осіб до ІП «Розшук» вносяться працівниками УІАП ГУНП в Харківській області на підставі документів, наданих ініціатором розшуку в порядку, передбаченому наказами Міністерства внутрішніх справ України від 28.06.2023 № 534 та від 24.03.2025 № 212 ДСК.

Отже Відповідач не є суб`єктом, який вносив або має повноваження щодо внесення чи скасування записів у бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» без відповідних документів, наданих ініціатором розшуку в порядку, передбаченому наказами МВС України від 28.06.2023 № 534 та від 24.03.2025 № 212 ДСК.

Позивач зазначає, що працівниками поліції не було забезпечено реалізацію його процесуальних прав, зокрема права на правничу допомогу та залучення адвоката.

Проте зазначені твердження не відповідають фактичним обставинам справи та повністю спростовуються відеозаписом з портативного відеореєстратора працівника поліції.

Так, із самого початку спілкування працівників поліції з Позивачем на блокпості останній безперешкодно підтримував постійний телефонний зв`язок зі своїм адвокатом, повідомляв працівникам поліції, що діє відповідно до наданих йому адвокатом рекомендацій та координує свої подальші дії саме після консультації із захисником. При цьому будь-яких перешкод у здійсненні телефонного зв`язку з адвокатом працівниками поліції не створювалося. Працівниками поліції неодноразово пропонувалося забезпечити позивачу безоплатну правничу допомогу, однак від такої пропозиції позивач добровільно відмовився, зазначивши, що користується правничою допомогою обраного ним адвоката.

Крім того, відеозаписом підтверджується, що працівниками поліції неодноразово роз`яснювалися позивачу його процесуальні права та обов`язки, передбачені чинним законодавством. При цьому Позивач неодноразово підтверджував, що зміст зазначених прав і обов`язків йому зрозумілий, вони були належним чином роз`яснені, однак у подальшому добровільно відмовився від проставлення відповідного підпису у протоколі про адміністративне затримання. Відмова позивача від підписання протоколу не свідчить про не роз`яснення йому процесуальних прав та не спростовує факту їх належного роз`яснення, що об`єктивно підтверджується відеозаписом.

Отже, доводи позивача щодо порушення працівниками поліції його права на правничу допомогу та не роз`яснення процесуальних прав є необґрунтованими.

Крім того, під час перевірки документів ОСОБА_1 , а також перевірки відомостей за інформаційно-комунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІКС ІПНП), працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку як особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначені обставини підтверджуються витягом з Єдиного обліку № 11686 від 18.06.2025, відповідно до якого до органів Національної поліції України надійшла інформація від територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо необхідності встановлення місцезнаходження та доставлення позивача до ТЦК та СП у зв`язку з вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП.

Отже, ініціатором розшуку позивача та внесення відповідних відомостей до інформаційних обліків Національної поліції України є саме територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, тоді як працівники поліції діяли на виконання отриманої інформації та в межах наданих їм законом повноважень.

Будь-яких повноважень щодо перевірки законності оголошення особи в розшук або самостійного виключення її з відповідних інформаційних обліків працівники поліції не мають.

Після встановлення зазначених обставин ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність прибуття до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вирішення питання щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а уповноважені посадові особи зазначених органів наділені повноваженнями щодо складання протоколів про такі адміністративні правопорушення.

Таким чином, працівники поліції не є суб`єктами, уповноваженими на складання протоколів за статтями 210, 210-1 КУпАП, а здійснювали виключно доставлення ОСОБА_1 до компетентного органу — територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженого законом на оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та їх подальший розгляд.

Крім того, спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 розпочалося приблизно о 16 годині, однак про адміністративне затримання ОСОБА_1 було повідомлено лише о 16 годині 57 хвилин, що підтверджується відеозаписом з відеореєстратора, на якому зафіксовано момент входу працівників поліції разом із позивачем до службового приміщення з метою складання протоколу про адміністративне затримання.

До зазначеного моменту ОСОБА_1 не перебував у стані адміністративного затримання, оскільки працівниками поліції не застосовувалися будь-які заходи, спрямовані на обмеження його свободи пересування чи вибору місця перебування.

До початку оформлення протоколу ОСОБА_1 вільно спілкувався з працівниками поліції, безперешкодно користувався власним мобільним телефоном, підтримував постійний зв`язок зі своїм адвокатом, отримував від нього консультації та повідомляв працівникам поліції про виконання рекомендацій свого захисника. Будь яких заходів фізичного примусу, застосування спеціальних засобів чи інших форм фактичного позбавлення свободи до ОСОБА_1 не застосовувалося.

Тобто, під час оформлення протоколу про адміністративне затримання працівниками поліції було дотримано вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 роз`яснено його процесуальні права та обов`язки, забезпечено можливість користування правничою допомогою.

Щодо доводів про порушення граничного строку адміністративного затримання суд зазначає, що такі твердження також не відповідають фактичним обставинам.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне затримання, фактичне звільнення ОСОБА_1 відбулося о 18 годині 23 хвилини, при цьому безпосередньо у протоколі зазначено, що підставою для його звільнення стало його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Наведене свідчить про те, що саме з моменту передачі ОСОБА_1 уповноваженим посадовим особам ТЦК та СП адміністративне затримання, яке здійснювалося працівниками поліції, було припинено.

Після цього працівники поліції більше не здійснювали будь-якого обмеження свободи пересування ОСОБА_1 та не контролювали його подальше перебування у приміщенні ТЦК та СП.

Відповідно до статей 260, 261 КУпАП адміністративне затримання є заходом забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення та полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування особи.

Враховуючи, що після передачі ОСОБА_1 працівникам ТЦК та СП працівники поліції припинили будь-яке обмеження його свободи пересування, твердження про порушення працівниками поліції строків адміністративного затримання є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.

Відповідно до статті 262 КУпАП, адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ (Національною поліцією) при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Порядок оформлення матеріалів про адміністративне затримання визначений главою 3 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376; зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за № 1496/27941 (далі - Інструкція № 1376), відповідно до пункту 1 якого з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо його складення є обов`язковим, порушника може бути доставлено до органу поліції.

У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, установлення особи, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення допускається адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів (пункт 3).

З 24.02.2022 року в України введено воєнний стан та оголошено мобілізацію, що є загальновідомими обставинами та відповідно до ч. 3 ст. 78 КАС України не потребують доказування.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закону), особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абзацу третього пункту 56 та абзацу 16 пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, органи Національної поліції України за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів, надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення до найближчого районного (міського) ТЦК та СП, органів СБУ.

Крім того, позивач вказує, що «У графі звільнення міститься лише підпис посадової особи без зазначення її прізвища, що суперечить вимогам оформлення процесуальних документів».

Згідно протоколу АПЗ18 про адміністративне затримання вбачається, що в самому початку вказано посаду та ПІБ поліцейського, який здійснював затримання та складав вказаний протокол, а саме «інспектор СРПП ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області капітан поліції Блажко Дмитро Васильович». На другій сторінці вкінці вбачається графа «Підпис посадової особи органу поліції», поряд з якою вбачається особистий підпис капітана поліції ОСОБА_2 . Тобто сама графа протоколу передбачає лише проставляння особистого підпису поліцейського, який складав протокол та здійснював затримання.

Також позивач зазначає, що «У протоколі зазначено час доставлення до ТЦК та СП — 16:00, однак не зазначено час фактичного затримання, місце затримання».

Проте в протоколі зазначено, що початком затримання є 16 година 00 хвилин 17.02.2026, а саме затримання проводиться з метою подальшого доставлення до найближчого ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 звільнений 17.02.2026 о 18 годині 23 хвилини, що вказує про дотримання трьохгодинного строку затримання.

Вказані твердження повністю підтверджуються відеозаписами з портативних нагрудних бодікамер поліцейських, на яких зафіксовано час фактичного затримання позивача та його звільнення.

Позивач також зазначає, що «У протоколі одночасно зазначено що огляд проводився, що певні процесуальні дії не здійснювались, що речі не вилучались, але одночасно описано проведення огляду без належної деталізації».

Однак згідно відеозапису з нагрудних бодікамер поліцейських, а також зазначеного у відповідних графах протоколу огляд особистих речей затриманого не проводився, ніякі речі не вилучалися.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав зазначених у позовній заяві.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

УХВАЛИВ

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання протиправними дій відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, адреса: Харківська область, м. Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 13, ЄДРПОУ 40108599.

Суддя Л. В. Калиновська