Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №941/939/26 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/939/26

Провадження № 2/941/822/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Петрове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулась з позовом до суду, мотивуючи тим, що з відповідачем по справі перебувають у шлюбі, зареєстрованому 10 січня 2023 року Петрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис за № 3. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні. Сумісне життя сторони припинили, однак відповідач добровільно не надає допомоги на утримання дитини, а тому вона просить суд розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки та визначити місце проживання дитини з матір`ю за місцем реєстрації та фактичним проживанням.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, але письмовою заявою прохала суд слухати справу без її участі, позов підтримала повністю.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, однак письмовою заявою просив суд розглядати справу без його участі, з позовом згідний.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини учасників справи достатніми, суд розглянув справу в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказах у відсутність учасників справи, що не з`явилися.

Суд, дослідивши документи справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 10 січня 2023 року Петрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис за № 3, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 10 січня 2023 року.

Спільне життя не склалось через відсутність між сторонами спільних поглядів на життя і взаєморозуміння, що призвело до розпаду сім`ї.

Позивачка заперечує проти примирення, оскільки вважає його неможливим.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка бажає після розлучення залишити прізвище – « ОСОБА_4 ».

Згідно копії Витягу з реєстру територіальної громади від 09 лютого 2023 року, зареєстрованим місцем проживання позивачки ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді №2958071 від 30.06.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 від 10 січня 2023 року, яка зареєстрована за адресою позивачки: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 25 квітня 2024 року.

Відповідач добровільно не надає допомоги на утримання дитини.

Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

На підставі ч. 3 ст. 181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає за необхідне позов в цій частині задовольнити, шлюб укладений між позивачкою та відповідачем розірвати, стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати від дня пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо вимоги про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з позивачкою, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.

Суд вправі застосувати вищезазначене положення закону в тому випадку, коли мати та батько дитини проживають окремо, тобто за різними адресами та не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, що відповідає спірним правовідносинам.

Як слідує з тексту позовної заяви позивачки, то їхня спільна з відповідачем дитина, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з нею, крім того, відповідач подав до суду заяву про визнання позову, таким чином спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини немає.

Крім того, за ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У даному випадку жодна особа не порушує, заперечує чи оспорює права позивачки на проживання з нею дитини.

Так, в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року №200/952/18 зазначено, що суд, у разі відсутності спору між сторонами, може, а не зобов`язаний, визначити місце проживання дитини.

Разом з цим, стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

А тому, з урахуванням вищезазначеного, участь органу опіки та піклування саме за місцем проживання дитини при розгляді справи є обов`язковою, як і є обов`язковим акт обстеження житлово-побутових умов дитини та висновок.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї додатків, до органу опіки та піклування з питанням визначення місця проживання дитини сторони не зверталися.

Враховуючи, що позивачкою не надано суду доказів наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, зокрема, не надано відомостей про звернення позивачки до служби у справах дитини з приводу визначення місця проживання дитини або вмотивованої відмови даних органів у розгляді її звернення, акту обстеження умов проживання дитини, що були проведені компетентними органами, висновку даного органу щодо доцільності визначення місця проживання дитини, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю за місцем реєстрації та фактичним проживанням необхідно відмовити.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає, що звідповідача слід стягнути на користь позивачки понесені нею при зверненні до суду і документально підтвердженні судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1331 гривню 20 копійок.

Крім того в зв`язку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору при пред`явлені позову про стягнення аліментів, то згідно ст.141 ЦПК України з відповідача у дохід держави повинні бути стягнені відповідні судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Вказані правовідносини регулюються ст.ст.19,104,105,112,113,114,160,161, 180,181,182,183,191 Сімейного кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141,263,264,265,268 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 10 січня 2023 року Петрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис за № 3, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати від дня пред`явлення позовної заяви до суду, а саме, з 29 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,на користь держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя С.І.Колесник