Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №338/1387/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1387/26

Провадження №2/338/1229/26

24 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Решетова В. В.,

з участю секретаря судового засідання Смеречук Х. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов мотивований тим, що 18 вересня 2010 року між сторонами зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 80.

Від спільного шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачкою не склалося. Попри тривалий час спільного проживання та перебування у шлюбі, відповідачка постійно проявляє неповагу до нього, має постійні сварки та звинувачення в тому, що життя з ним нестерпне, не бажає змінювати свою поведінку та зберігати сім`ю. За твердженням позивача, їхні шлюбні стосунки мають формальний характер.

Позивач просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 вересня 2010 року, актовий запис № 80.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідачка у судове засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позов визнає повністю, не заперечує щодо розірвання шлюбу. Надання часу для примирення не потрібно. Також, просила залишити їй шлюбне прізвище.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 18 вересня 2010 року зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 80. Після державної реєстрації шлюбу подружжю присвоєно прізвище " ОСОБА_5 ".

Від шлюбу сторони мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 .

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

За частиною другою статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При вирішенні спору суд враховує дійсну волю позивача, характер взаємин сторін та наведені ним причини припинення сімейних відносин. Із позовної заяви вбачається, що позивач не має наміру продовжувати шлюбні відносини, вказує на відсутність взаєморозуміння та постійні конфлікти, а також прямо зазначає про неможливість примирення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що шлюбні відносини між сторонами фактично втратили належну сімейну основу, а наполягання позивача на розірванні шлюбу є свідомим та остаточним. Збереження шлюбу за встановлених обставин не відповідає інтересам позивача та відповідача, а продовження формальних шлюбних відносин саме по собі не може бути метою судового захисту.

Наявність у сторін спільної дитини не є підставою для відмови у розірванні шлюбу. Суд також не встановив обставин, які б свідчили про необхідність відмови у позові з огляду на права та інтереси дитини. Навпаки, за наведених позивачем обставин збереження формального шлюбу без фактичних сімейних відносин не може саме по собі забезпечити найкращі інтереси дитини.

Таким чином, суд вважає доведеним, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, що має істотне значення, а тому наявні передбачені частиною другою статті 112 Сімейного кодексу України підстави для розірвання шлюбу.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 вересня 2024 року у справі № 362/3766/23, відповідно до якої при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд має з`ясувати фактичні взаємини подружжя та дійсні причини позову, а підставою для розірвання шлюбу є встановлення того, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з подружжя або їхніх дітей, що мають істотне значення. У цій справі Верховний Суд погодився з висновком про розірвання шлюбу, оскільки сторони проживали окремо, спільного господарства не вели та поновлення сімейно-шлюбних відносин було неможливим.

Застосовною є також правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 295/434/22, в якій Верховний Суд виходив із конституційного принципу вільної згоди на шлюб та положень частини другої статті 112 СК України щодо неприпустимості збереження шлюбу всупереч істотним інтересам одного з подружжя.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з частиною третьою статті 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені стороною, на користь якої ухвалено рішення, підлягають стягненню з іншої сторони, якщо інше не встановлено законом. Із наданої позивачем квитанції вбачається сплата судового збору у розмірі 1331 грн 50 коп.

У зв`язку із задоволенням позову зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 141, 247, 258–259, 263–265, 274, 279, 280–284 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 24, 104, 105, 110, 112, 114, 115 Сімейного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 18 вересня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 80.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 50 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3

Суддя В.В. Решетов