Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №205/10780/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/10780/26

Номер провадження2-а/205/175/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 438 від 13 серпня 2026 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки відповідачем не було належним чином встановлено та підтверджено обставини, які б свідчили про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Зокрема, позивач заперечує факт його належного оповіщення про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 14 травня 2026 року за повісткою № 7164132, а також посилається на недотримання встановленого законом порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з наведеним позивач просить скасувати постанову № 438 від 13 серпня 2026 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Представником відповідача — ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову.

На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивач був належним чином оповіщений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09 год. 00 хв. 14 травня 2026 року за повісткою № 7164132, однак у визначені дату, час та місце не прибув.

Крім того, відповідач стверджує, що позивач та його представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Посилаючись на зазначені обставини, відповідач вважає постанову № 438 від 13 серпня 2026 року законною та обґрунтованою і просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що поштове відправлення, яким відповідач направляв повістку № 7164132, позивачу вручено не було та воно було повернуто відправнику.

Представник позивача звертає увагу на відсутність у матеріалах справи відомостей про відмову позивача від отримання зазначеного поштового відправлення або інших даних, які б підтверджували вручення йому повістки у встановленому законом порядку. При цьому SMS-повідомлення, на яке посилається відповідач, за твердженням представника позивача, містило лише інформацію про надходження поштового відправлення, а здійснені телефонні дзвінки, як зазначає сам відповідач, залишилися без відповіді.

З огляду на наведене представник позивача вважає, що належне оповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибуття за повісткою № 7164132 відповідачем не доведено, та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи.

Представник позивача подала до суду письмову заяву, у якій просила розглянути адміністративну справу за її відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Додатково до поданого відзиву будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — ІНФОРМАЦІЯ_3 — у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмових заяв чи клопотань не подав.

Інших заяв та клопотань із процесуальних питань до суду не надходило.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

За вищевказаних обставин та вимог процесуального законодавства суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів та доказів.

ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 13 серпня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 438 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовою особою ТЦК та СП визначено його неприбуття о 09 год. 00 хв. 14 травня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-облікових даних за повісткою № 7164132.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, 25 квітня 2026 року у відповідь на адвокатський запит адвоката Мандзюк О.Д., поданий в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було підготовлено відповідь, до якої долучено повістку № 7164132 про необхідність прибуття позивача о 09 год. 00 хв. 14 травня 2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що вказана відповідь разом із повісткою № 7164132 було направлено на поштову адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням № 4906400316418 з описом вкладення.

Крім того, як зазначено в постанові, 25 квітня 2026 року фотокопію відповіді на адвокатський запит разом із фотокопією повістки № 7164132 та документами, що підтверджували їх поштове направлення, було надіслано з офіційної електронної адреси ТЦК та СП на електронні адреси ОСОБА_1 та його представника - адвоката Мандзюк О.Д.

Також судовим розглядом встановлено, копію відповіді на адвокатський запит разом із копією повістки № 7164132 було направлено на поштову адресу адвоката Мандзюк О.Д. поштовим відправленням № 4906400316400, яке, за змістом оскаржуваної постанови, отримано нею 30 квітня 2026 року.

Згідно з відомостями, наведеними в оскаржуваній постанові з посиланням на відповідь АТ «Укрпошта», 27 квітня 2026 року ОСОБА_1 на номер телефону, зазначений відповідачем, було направлено SMS-повідомлення про надходження поштового відправлення № 4906400316418. Крім того, працівником поштового зв`язку здійснювалися телефонні дзвінки з метою вручення зазначеного поштового відправлення, які залишилися без відповіді.

Водночас із відомостей відстеження поштового відправлення № 4906400316418 вбачається, що 27 квітня 2026 року оператором поштового зв`язку зафіксовано статус «Невдала спроба вручення - інші причини», а 11 травня 2026 року - «Повернення Відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання)».

Судовим розглядом також встановлено, що 13 травня 2026 року о 10 год. 55 хв. повернуте поштове відправлення було вручено відправнику.

Таким чином, безпосередньо поштове відправлення № 4906400316418, яким на адресу позивача направлялася повістка № 7164132, ОСОБА_1 вручено не було та до визначеної у повістці дати прибуття - 14 травня 2026 року - воно вже було повернуто відправнику.

У визначені повісткою дату та час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув.

У зв`язку із зазначеним посадова особа ТЦК та СП дійшла висновку про невиконання позивачем установленого законом обов`язку щодо прибуття за викликом та про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Також із оскаржуваної постанови вбачається, що позивача та його представника було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Матеріалами справи також підтверджується, що 12 серпня 2026 року представник позивача - адвокат Мандзюк О.Д. - подала до ІНФОРМАЦІЯ_1 письмові пояснення з доданими медичними документами щодо лікування ОСОБА_1 , у яких просила розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності позивача та його захисника, а також закрити провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначені пояснення були розглянуті посадовою особою ТЦК та СП, однак викладені у них доводи не були визнані достатніми для закриття провадження, і позивача було піддано адміністративному стягненню.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності постанови № 438 від 13 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 280 КУпАП на орган або посадову особу, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, покладено обов`язок з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа у його вчиненні та чи існують інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Отже, у межах цієї справи саме відповідач повинен довести належними та допустимими доказами сукупність фактичних і правових підстав, з якими закон пов`язує можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Судом установлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначено його неприбуття 14 травня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою № 7164132.

Таким чином, однією з визначальних обставин для оцінки наявності у діях позивача складу інкримінованого адміністративного правопорушення є встановлення факту його належного оповіщення про необхідність такого прибуття.

Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, передбачено можливість направлення повістки військовозобов`язаному засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Разом із тим пунктом 41 Порядку № 560 визначено конкретні обставини, які є належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного у разі направлення повістки поштою, а саме: день отримання поштового відправлення особою, день проставлення відмітки про відмову від отримання поштового відправлення або день проставлення відмітки про відсутність особи за відповідною адресою місця проживання. Такий підхід відтворено й у судовій практиці.

Як було встановлено судом, повістка № 7164132 була направлена на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням № 4906400316418.

Водночас дані відстеження зазначеного поштового відправлення свідчать, що 27 квітня 2026 року оператором поштового зв`язку зафіксовано статус «Невдала спроба вручення - інші причини», а 11 травня 2026 року - «Повернення Відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання)».

Так само, судовим розглядом встановлено, що 13 травня 2026 року повернуте поштове відправлення було вручено самому відправнику, тобто до визначеної у повістці дати прибуття - 14 травня 2026 року.

Матеріали справи не містять відомостей про фактичне вручення зазначеного поштового відправлення ОСОБА_1 , про його відмову від отримання відправлення або про проставлення оператором поштового зв`язку відмітки про відсутність позивача за відповідною адресою.

Суд зазначає, що статуси «невдала спроба вручення — інші причини» та «повернення відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання» за своїм змістом не є тотожними тим юридичним фактам, з якими пункт 41 Порядку № 560 пов`язує належне оповіщення військовозобов`язаного.

При цьому суд не покладає на відповідача відповідальність за дії або бездіяльність оператора поштового зв`язку та не оцінює правомірність діяльності АТ «Укрпошта», оскільки така діяльність не є предметом цього спору. Разом із тим для вирішення даної справи по суті має значення не причина, з якої відповідна відмітка не була сформована поштовим оператором, а наявність або відсутність у матеріалах провадження належного доказу факту оповіщення особи, з яким закон пов`язує правові наслідки її неприбуття.

Як вказувалось вище, з відомостей поштового відстеження вбачається, що рекомендоване поштове відправлення № 4906400316418, яким позивачу направлялася повістка № 7164132, було повернуто відправнику та 13 травня 2026 року о 10 год. 55 хв. вручено самому ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, станом на 14 травня 2026 року - дату, на яку позивача було викликано до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, - відповідач вже був достеменно обізнаний про те, що направлене ним поштове відправлення позивачу не вручено у передбачений законом спосіб та повернуто відправнику.

За таких обставин станом на момент, коли неприбуття позивача могло бути оцінено відповідачем як невиконання обов`язку за повісткою, у розпорядженні ТЦК та СП уже були відомості, які свідчили про відсутність підтвердженого факту вручення цієї повістки у спосіб, передбачений пунктом 41 Порядку № 560.

Тому сам факт того, що відповідач належним чином і своєчасно направив повістку засобами поштового зв`язку, не усуває необхідності встановлення перед притягненням особи до адміністративної відповідальності факту її належного оповіщення. Відсутність такого підтвердження не може бути замінена припущенням про те, що адресат мав отримати або міг отримати відповідну кореспонденцію.

Суд оцінює також посилання відповідача на направлення позивачу SMS-повідомлень, повідомлень за допомогою засобів електронного зв`язку, у тому числі месенджерів, а також здійснення телефонних дзвінків. Водночас жодною зі сторін суду не надано належних доказів такої комунікації, які б дозволяли достовірно встановити її зміст, дату, адресата та результат доставки.

Матеріали справи, зокрема, не містять тексту відповідного SMS-повідомлення, технічної довідки про його доставлення конкретному абоненту, скриншотів повідомлень у месенджері, відомостей оператора електронних комунікацій або інших документів, які б підтверджували не лише факт направлення певного повідомлення, а й доведення до відома позивача інформації саме про повістку № 7164132, дату, час та місце виклику.

Саме по собі посилання на таку комунікацію в оскаржуваній постанові або у відзиві не є достатнім для визнання відповідних обставин установленими судом, оскільки твердження суб`єкта владних повноважень про певний факт не замінює належного доказу такого факту.

Суд також оцінює доводи відповідача про направлення копії повістки електронною поштою самому позивачу та його представнику, а також про отримання представником позивача копії відповідної повістки поштовим відправленням.

Разом із тим навіть фактична обізнаність представника про існування повістки не є тотожною передбаченому пунктом 41 Порядку № 560 факту належного оповіщення самого військовозобов`язаного.

Представництво інтересів особи адвокатом у правовідносинах з територіальним центром комплектування та соціальної підтримки саме по собі не означає, що вручення адвокату копії повістки замінює встановлений спеціальним законодавством порядок оповіщення особи, якій адресовано виклик.

Водночас суд не робить висновку про те, що позивач взагалі не міг бути фактично обізнаний про направлення йому кореспонденції. Наявні у справі відомості можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на доведення інформації до позивача та його представника.

Однак для притягнення особи до адміністративної відповідальності має значення не лише наявність певної фактичної можливості дізнатися про направлення кореспонденції, а встановлення належними доказами тієї юридично значимої обставини, з якою закон пов`язує обов`язок особи прибути за конкретним викликом та відповідальність за його невиконання.

Суд також не вбачає підстав оцінювати поведінку позивача як добросовісну чи недобросовісну лише на підставі факту неотримання поштового відправлення. Адже в даному випадку для вирішення спору по суті визначальним є не суб`єктивна оцінка поведінки адресата (позивача) під час отримання поштової кореспонденції, а те, чи доведено відповідачем належними доказами факт оповіщення у спосіб, з яким закон пов`язує відповідні правові наслідки.

Таким чином, оцінюючи всі наведені докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем підтверджено факт направлення позивачу повістки № 7164132 та вчинення певних додаткових дій, спрямованих на інформування позивача та його представника, а матеріали справи не містять належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_1 був оповіщений про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у спосіб, з яким пункт 41 Порядку № 560 пов`язує юридичний факт належного оповіщення.

За таких обставин сам факт неприбуття позивача 14 травня 2026 року до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є достатнім для висновку про винне невиконання ним установленого законом обов`язку саме за повісткою № 7164132.

Суд вважає, що відповідно, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами сукупність обставин, необхідних для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

За принципом презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всі сумніви щодо доведеності її вини тлумачаться на користь такої особи, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, оскаржувана постанова № 438 від 13 серпня 2026 року прийнята за відсутності достатньої сукупності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт належного оповіщення позивача про виклик та, як наслідок, винне невиконання ним відповідного обов`язку.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови № 438 від 13 серпня 2026 року.

Суд також враховує, що обставини, які відповідач кваліфікував як адміністративне правопорушення, пов`язані саме з неприбуттям позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 14 травня 2026 року.

Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено лише в межах установлених цією нормою строків. Закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП, відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП виключає подальше провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На час вирішення судом цього спору встановлений законом строк притягнення особи до адміністративної відповідальності за подію, яка мала місце 14 травня 2026 року, сплив.

Відтак навіть у разі скасування оскаржуваної постанови виключно з підстав порушення порядку розгляду справи направлення матеріалів на новий розгляд не забезпечило б можливості повторного вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, оскільки строки такого притягнення вже закінчилися.

Таким чином, за сукупності наведених обставин належним способом захисту порушеного права є скасування постанови № 438 від 13 серпня 2026 року із закриттям справи про адміністративне правопорушення, а не направленням її на новий розгляд.

У зв`язку з наведеним адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Разом із тим Рішенням Конституційного Суду України від 09 вересня 2026 року № 10-р(ІІ)/2026 у справі про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення надано конституційно узгоджене тлумачення положень Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого його приписи не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.

Отже, сплачена позивачем сума судового збору не підлягає розподілу між сторонами як судові витрати та не може бути покладена на відповідача.

Оскільки судовий збір за подання такого позову законом не передбачений, сплачена позивачем сума підлягає поверненню йому з Державного бюджету України у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 9, 268, 278, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 19, 72, 77, 90, 139, 242-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити в повному обсязі.

2. Постанову № 438 від 13.08.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн. 00 коп., за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - скасувати.

3. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити.

4. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, (код ЄДРПОУ 37988155) повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп., сплачений за подання цього адміністративного позову згідно з відповідним платіжним документом - квитанцією № 8623-2004-4602-1173 від 23 серпня 2026 року, рахунок отримувача UA8989999803131111206000004633.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д. В. Мовчан