Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №176/2532/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2532/26

провадження №2/176/2072/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Гусейнова К.А.,

з участю секретаря судових засідань Петренко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на частку житлового будинку за набувальною давністю, -

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача– адвоката Лапшина В.В., -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

18 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача — адвокат Лапшин В. В. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за набувальною давністю права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері сторін — ОСОБА_3 відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_2 . Позивач та відповідач прийняли спадщину за законом у рівних частках, отримавши в серпні 1991 року свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку будинку кожен.

Відповідач ОСОБА_2 ще у 1978 році виїхав із зазначеного будинку та знявся з реєстраційного обліку, після оформлення спадщини у 1991 році до будинку не повертався, з 2002 року зв`язок із ним втрачено, участі в утриманні житла він не брав.

Позивач одноосібно володіє і користується всім будинком, здійснює його обслуговування, сплачує комунальні платежі та податок на землю. Посилаючись на статтю 344 ЦК України, позивач просить визнати за ним право власності на 1/2 частку будинку, що належить відповідачу, за набувальною давністю.

ІІ. Позиція учасників справи в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Пояснив, що він народився в 1950 році і постійно проживає в спірному будинку понад 60 років. У 1990 році померла їхня мати, після чого їм із братом дісталося по половині будинку. Брат з 1978 року виїхав в іншу місцевість, приїжджав лише двічі — на похорони матері та для оформлення спадщини у 1991 році. З того часу відповідач не з`являвся, будинок позивач доглядає самостійно, несе всі витрати. Позивач вказав, що через похилий вік йому важко утримувати садибу, у зв`язку з чим він має намір визначитись із правом власності на весь будинок та розпорядитися ним шляхом продажу.

Представник позивача — адвокат Лапшин В. В. у судовому засіданні позов підтримав. Вказав, що відповідно до положень статті 344 ЦК України та судової практики за набувальною давністю може бути набуто право власності на майно, власник якого відмовився від нього. Вважає, що тривала пасивна поведінка відповідача свідчить про фактичну відмову від права власності на свою частку, інформація про місце його перебування відсутня, тоді як позивач відкрито та добросовісно користується всім майном понад 10 років.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином відповідно до статті 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання. Відзиву на позовну заяву чи будь-яких заяв суду не подав.

ІІІ. Дослідження доказів та встановлені обставини.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив.

Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 серпня 1991 року, посвідченим державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори за реєстровим № 3597, ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку по АДРЕСА_2 після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до Довідки ДП «Жовтоводське бюро технічної інвентаризації» № 233 від 11.09.2024 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано в БТІ на паперових носіях у реєстровій книзі 6-105-2:

1/2 частка — за ОСОБА_1 (свідоцтво про право на спадщину від 13.08.1991 р. № 3597);

1/2 частка — за ОСОБА_2 (свідоцтво про право на спадщину від 20.08.1991 р. № 3368).

Згідно з відмітками в будинковій книзі житлового будинку АДРЕСА_2 відповідач ОСОБА_2 знявся з реєстраційного обліку 17 жовтня 1978 року.

Відповідно до листа ВП № 5 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області № 85763 від 26.02.2026 року за обліками інформаційних систем МВС, ДМС, ДПСУ та ДРАЦС встановити місце перебування ОСОБА_2 виявилося неможливим.

З наданих позивачем договорів про постачання електричної енергії від 03.11.2003 р., газопостачання від 25.05.2000 р., вивезення побутових відходів від 2013 р., страхових свідоцтв та квитанцій за період 2011–2021 років вбачається, що особові рахунки на будинок відкрито на ім`я позивача і саме він здійснював оплату комунальних послуг.

IV. Норми права, застосовані судом, та мотиви ухваленого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України (ЦК України) особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном — протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом наведеної норми право власності за набувальною давністю виникає виключно за наявності сукупності таких обов`язкових умов: майно має статус чужого для володільця; факт добросовісного заволодіння цим майном; відкритість, безперервність володіння та сплив встановленого законом строку (10 років для нерухомості).

Щодо відсутності ознаки заволодіння «чужим майном»:

Судом установлено, що позивач є співвласником 1/2 частки спірного житлового будинку.

Згідно зі статтею 356, частиною 1 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Правова позиція Верховного Суду. У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 191/1707/16-ц та постановах КЦС ВС від 28 квітня 2020 року у справі № 552/3404/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 754/6770/16-ц сформульовано висновок про те, що співвласник не може набути право власності на частку іншого співвласника у праві спільної часткової власності за набувальною давністю. Володіючи та користуючись спільним майном, співвласник здійснює своє власне речове право, а отже, його володіння не є заволодінням чужим майном у розумінні статті 344 ЦК України. Сам факт тривалого користування всім об`єктом нерухомості одним зі співвласників та непроживання іншого співвласника не свідчать про виникнення права власності на частку останнього за набувальною давністю.

Щодо відсутності добросовісності володіння.

Добросовісність володіння передбачає, що особа в момент заволодіння майном не знала і не могла знати про відсутність у неї права на це майно або про наявність прав інших осіб.

Позивачу достеменно відомо про наявність у відповідача права власності на 1/2 частку будинку, набутого ним на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.1991 року, зареєстрованого в установленому порядку. Обізнаність про право власності іншої особи виключає добросовісність володіння як обов`язкову кваліфікуючу ознаку для застосування статті 344 ЦК України.

Щодо доводів про «відмову від права власності» (стаття 347 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 3 статті 347 ЦК України імперативно встановлено, що у разі відмови від права власності на нерухоме майно, щодо якого здійснено державну реєстрацію, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості позбавлення титульного власника зареєстрованого нерухомого майна його прав виключно внаслідок його бездіяльності, непроживання чи тривалої відсутності за місцем знаходження такого майна.

Щодо несення витрат на утримання будинку.

Згідно зі статтею 360 ЦК України співвласник зобов`язаний брати участь у витратах на утримання спільного майна відповідно до своєї частки. Факт сплати позивачем комунальних платежів, податків та проведення ремонтів будинку не тягне за собою переходу права власності на частку іншого співвласника, оскільки дані правовідносини врегульовані спеціальними нормами зобов`язального права та главою 26 ЦК України.

Щодо доводів позивача про похилий вік, стан здоров`я та побутові труднощі. Суд зазначає, що похилий вік позивача, стан його здоров`я, труднощі в обслуговуванні садиби та намір розпорядитися майном не є передбаченими чинним законодавством підставами для набуття права власності за набувальною давністю чи для припинення права власності іншої особи. Складні життєві ситуації позивача не є підставою для відступу від норм матеріального права та конституційних засад непорушності права приватної власності.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено наявності визначених статтею 344 ЦК України обов`язкових умов для набуття права власності за набувальною давністю на частку відповідача, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, —

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю на 1/2 частку житлового будинку — відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ