Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №707/1927/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/1927/26

2/707/1589/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Суходольського О.М.

з участю секретаря Культенко Н.В.

первісного позивача ОСОБА_1

первісного відповідача ОСОБА_2

представника первісного відповідача адвоката Нікітюк А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

До Черкаського районного суду Черкаської області з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 , в якій просить розірвати шлюб з ОСОБА_2 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої вимоги мотивує тим, що 24.07.2015 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано Виконавчим комітетом Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис №05. Від даного шлюбу сторони мають двох дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказує, що сімейне життя між сторонами не склалося. Фактичні шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведуть, надії на примирення немає, подальше збереження шлюбу неможливе. Позивач вказує, що їх спільні діти з відповідачем фактично проживають з матір`ю.

Позивач просить суд розірвати шлюб із відповідачем та при розірванні шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ».

На підставі вказаних обставин, позивач звернулася до суду із даним позовом та просить суд розірвати укладений між нею та ОСОБА_2 шлюб та стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно.

05.06.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Нікітюка А.М. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що з позовними вимогами не погоджується частково та враховуючи ст.178 України зазначає наступне. До кінця травня місяця 2026 року діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали та перебували утриманні позивачки ОСОБА_1 , проте з 20.05.2026 року неповнолітній син ОСОБА_3 почав проживати разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 та на даний час знаходиться на повному його утриманні, що підтверджується довідкою Леськівської сільської ради Черкаського району, Черкаської області від 01.06.2026 року №175/09-10, актом обстеження місця проживання від 01.06.2026 року за участі депутата Леськівської сільської ради Зубика О.М. та сусідів, актом №26/04-09 обстеження умов проживання складеним Службою у справах дітей виконавчого комітету Леськівської сільської ради від 01.06.2026 року. Крім того, відповідач зазначає, що неповнолітній ОСОБА_3 сам виявляє бажання проживати разом з батьком. Більш детальний виклад обставин міститься у відзиві а.с. 25-27. З огляду на викладені обставини, відповідач просив змінити розгляд справи перейшовши з спрощеного провадження до загального позовного, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме шлюб між сторонами розірвати, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, а в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів з відповідача в розмірі 1/3 – відмовити.

Крім того, 05.06.2026 року від представника відповідача у справі ОСОБА_2 , адвоката Нікітюка В.І. був поданий зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що до кінця травня місяця 2026 року діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали та перебували утриманні позивачки ОСОБА_1 , проте з 20.05.2026 року неповнолітній син ОСОБА_3 почав проживати разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 та на даний час знаходиться на повному його утриманні, що підтверджується довідкою Леськівської сільської ради Черкаського району, Черкаської області від 01.06.2026 року №175/09-10, актом обстеження місця проживання від 01.06.2026 року за участі депутата Леськівської сільської ради Зубика О.М. та сусідів, актом №26/04-09 обстеження умов проживання складеним Службою у справах дітей виконавчого комітету Леськівської сільської ради від 01.06.2026 року. Крім того, відповідач зазначає, що неповнолітній ОСОБА_3 сам виявляє бажання проживати разом з батьком. Оскільки відповідачка відмовляється в добровільному порядку надавати допомогу неповнолітньому сину, який проживає з батьком, а тому ОСОБА_2 був змушений звернутися до суду із даним зустрічним позовом.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 10.06.2026 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

У судовому засіданні первісний позивач ОСОБА_1 просила суд задовольнити вимоги за первісним позовом повністю, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити повністю на підставі наданих доказів та пояснень у судовому засіданні.

ОСОБА_2 та його представник, адвокат Нікітюк А.М. просили суд задовольнити вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, просили шлюб розірвати та відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів в розмірі 1/3 на підставі наданих доказів та пояснень у судовому засіданні. Тобто, відповідач погодився на сплату аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , що залишається проживати разом із первісною позивачкою, в розмірі 1/4 доходів.

Крім того, в попередньому судовому засіданні під звукозапис заслухано думку неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (14 повних років), який є сином сторін, який зазначив, що він зараз проживає разом з батьком ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 і бажає й надалі проживати разом з батьком.

Заслухавши пояснення сторін та представника відповідача адвоката НікітюкаА.М., заслухавши думку неповнолітнього ОСОБА_6 , дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24.07.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_7 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно довідки №140 від 05.05.2026 року, виданою Виконавчим комітетом Медведівської сільської ради про те, що гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з 01.04.2026 року по теперішній час.

Згідно довідки №175/09-10 від 01.06.2026 року, виданою Леськівською сільською радо про те, що син ОСОБА_2 , ОСОБА_3 дійсно проживає без реєстрації за адресою:АДРЕСА_1 . Даний факт також підтверджується актом обстеження умов проживання №26/04-09 від 01.06.2026 року.

Судом встановлено, та сторонами не оспорюється той факт, що неповнолітній син ОСОБА_6 на даний час проживає разом із своїм батьком ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , та перебуває на його утриманні.

Судом встановлено, та сторонами не оспорюється той факт, що малолітня дочка ОСОБА_4 на даний час проживає разом із своєю матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , та перебуває на її утриманні.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України).

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України- за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до положень ст.182 СК України, судом при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Розмір аліментів, які позивач просить стягнути з відповідача, відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України щодо розміру аліментів на двох дітей.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

В порядку п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити рішення в частині стягнення аліментів - до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 179 СК України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Щодо вимог про розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 24 СК України, шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається. Відповідно до ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

У судовому засіданні встановлено, що сімейне життя сторін не склалося через втрату взаєморозуміння, поваги та різні погляди на шлюб. Фактичні шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведеться. Позивачка наполягала на розірванні шлюбу, зазначаючи, що збереження сім`ї є неможливим. Відповідач проти розірвання шлюбу не заперечував. З огляду на те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, суд вважає за необхідне первісні позовні вимоги ОСОБА_8 в частині розірвання шлюбу задовольнити. Крім того, відповідно до ст.113 СК України, суд вважає за можливе залишити первісній позивачці після розірвання шлюбу прізвище « ОСОБА_5 » за її бажанням.

Щодо вимог про стягнення аліментів (за первісним та зустрічним позовами).

Згідно зі статтями 141, 180 Сімейного кодексу України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, зобов`язані утримувати її до досягнення повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст. 181 СК України).

При вирішенні питання про визначення місця проживання та матеріального забезпечення дітей, суд враховує положення статті 160 СК України, якою встановлено, що місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Судом встановлено, що малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наразі проживає разом із матір`ю (первісною позивачкою) в с. Худоліївка, Черкаського району і перебуває на її утриманні.

Водночас, з матеріалів справи, а саме: довідки Леськівської сільської ради №175/09-10 від 01.06.2026 року, акту обстеження місця проживання від 01.06.2026 року та акту №26/04-09 обстеження умов проживання Служби у справах дітей від 01.06.2026 року вбачається, що неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (на момент розгляду справи досяг 14 повних років), з 20 травня 2026 року добровільно перейшов проживати до батька за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на його повному матеріальному забезпеченні.

Вказані обставини також підтверджені у судовому засіданні показаннями неповнолітнього ОСОБА_3 , допитаного як свідок, який чітко та впевнено зазначив, що самостійно обрав місце проживання з батьком та бажає проживати з ним надалі.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З огляду на те, що діти сторін розділилися і проживають з різними батьками, обов`язок з матеріального утримання дитини, яка проживає окремо, покладається на іншого з батьків на паритетних засадах.

Оскільки малолітня ОСОБА_4 проживає з матір`ю, тому з батька ( ОСОБА_2 ) на її утримання підлягають стягненню аліменти. Суд констатує про відсутність підстав для стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , оскільки син проживає разом із батьком, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно, вимогу позивачки про стягнення 1/3 частини доходу відповідача суд вважає надмірною та необґрунтованою, оскільки на утриманні батька самостійно перебуває інша спільна дитина (син ОСОБА_6 ). Тому, виходячи з принципу рівності прав батьків, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати звернення з позовом (08.05.2026 року), відмовивши у стягненні 1/3 частини.

Аналогічно, оскільки неповнолітній син ОСОБА_10 проживає з батьком, зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає повному задоволенню, та з матері ( ОСОБА_1 ) на користь зустрічного позивача підлягають стягненню аліменти на утримання сина ОСОБА_10 у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати пред`явлення зустрічного позову (05.06.2026 року).

Визначений розмір аліментів (по 1/4 частині з кожного) відповідає вимогам статті 182 СК України, є співмірним із потребами дітей та фінансовим станом батьків, проте в будь-якому випадку не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Щодо розподілу процесуальних витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Первісною позивачкою ОСОБА_1 при поданні позову було сплачено судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 1331,00 грн. Оскільки цю позовну вимогу задоволено повністю, зазначена сума в силу вимог статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на її користь.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Оскільки вимогу про стягнення аліментів задоволено (частково змінено лише розмір частки, що не впливає на факт звільнення від збору), судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь держави.

Зустрічний позивач ОСОБА_2 також звільнений від сплати судового збору за подання вимоги про стягнення аліментів на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки зустрічний позов задоволено повністю, судовий збір за дану вимогу в розмірі 1331,20 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з первісної позивачки ОСОБА_1 на користь держави.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.84, ч.3 ст.105, ст.110, 112, 180-183 СК України, ст.ст. 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 24.07.2015р. у виконавчому комітеті Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис №05.

Залишити первісній позивачці прізвище « ОСОБА_5 ».

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої без реєстрації в АДРЕСА_2 ) на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.05.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог по первісному позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) процесуальні витрати по справі, що складаються із судового збору, в сумі 1331грн.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави процесуальні витрати по справі, що складаються із судового збору, від сплати якого звільнена первісна позивачка за стягнення аліментів, в сумі 1331грн. 20коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої без реєстрації в АДРЕСА_2 ) аліменти на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.06.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь держави процесуальні витрати по справі, що складаються із судового збору, від сплати якого звільнений зустрічний позивач за стягнення аліментів, в сумі 1331грн. 20коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24 вересня 2026 року.

Суддя: О. М. Суходольський