Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №705/2734/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Суд: Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 24 вересня 2026 р.

Справа: №705/2734/26

Суддя: Душин О. В.

Справа №705/2734/26

1-кп/705/815/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілий не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань кримінальне провадження № 12026250320000428 від 06.04.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, на утриманні у якого жодних осіб немає, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого :

- 22.03.1982 Уманським народним судом засуджений за ч. 2 ст. 81, ч. 2 ст. 140, 42 КК УРСР до позбавлення волі на 3 років 6 місяців. На підставі ст. 7 п. «А» Указу ПВС СРСР від 27.12.1982 року «Про амністію» з невідбутим строком 2 роки 1 місяць 13 днів. Скорочений навпіл 1 рік 22 дні Звільнений 09.07.1983 року з Кременчуцької виховної колонії Полтавської області на підставі Постанови Автозаводського суду в м. Кременчук Полтавської області 08.07.1983 року ст. 53 КК УРСР заміна заходу покарання на виправні роботи у вигляді 10 місяців 11 днів по місцю проживання утримання 10 відсотків заробітку в дохід держави.

- 21.02.1984 Христинівським народним судом засуджений за ст.17, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК СРСР до позбавлення волі на 4 роки з конфіскацією частини майна. В силу ст. 43 КК СРСР приєднано частину не відбуто покарання та призначити покарання 4 роки 5 місяці з конфіскацією частини майна. Відомості про звільнення відсутні;

- 13.01.1989 Уманським міськрайонним судом ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140, ч. 22 ст. 215-3, ст. 42 КК СРСР до позбавлення волі на 6 років з конфіскацією майна. Звільнення 04.07.1994 року з Одеської виправної колонії по відбуттю строку покарання;

- 18.07.2000 Уманським міським судом засуджений за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ч. 3 ст. 193, ч. 2 ст. 196-1, ст. 42 КК України до позбавлення волі на 7 років з конфіскацією майна. Звільнений 13.09.2005 року на підставі постанови Рівненського районного суду, умовно-достроково з невідбутим терміном 5 місяців 17 днів.

- 08.09.2006 Уманським міськрайонним судом засуджений за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК України до позбавлення волі на 5 років. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбутого строку 1 міс за вироком Рівненського районного суду від 06.09.205 та визначено до відбуття покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі. Звільнений 05.06.2011 року по відбуття строку покарання.

- 17.07.2012 Вінницьким районним судом ч. 3 ст. 186 КК України, засуджений до позбавлення волі 4 роки. Звільнений умовно достроково 28.12.2015 на підставі Уманського міськрайонного суду.

- 26.01.2018 Уманським міськрайонним судом засуджений за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки. 25.05.2020 на підставі апеляційного суду Черкаської області повернуто на додатковий розгляд 14.12.2021 Уманським міськрайонним судом засуджений за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки. Знятий з обліку 09.01.2024 у зв`язку з відбуттям покарання,-

у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Історія провадження.

23.04.2026 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області від прокурора Уманської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026250320000428 від 06.04.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 визначено головуючого суддю Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 24.04.2026 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст. ст. 314-316 КПК України.

Ухвалою суду від 15.07.2026 у цьому кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

II. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

ОСОБА_4 , 06.04.2026 о 12 годині 30 хвилин, в період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-IX від 15.03.2022, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом України № 2212-IX від 21.04.2022, Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України № 2263-IX від 22.05.2022, Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України № 2500-IX від 15.08.2022, Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 2915-IX від 07.02.2023, Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України № 3057-IX від 02.05.2023, Указом Президента України№ 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України № 3275-IX від 27.07.2023, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-IX від 08.11.2023, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом Президента України№ 271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024,Указом Президента України від 23.07.2024 № 469/2024, який затверджено Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX, Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-IX від 29.10.2024, Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України № 4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України № 4356-IX від 16.04.2025, Указом Президента України№ 478/2025 від 14.07.2025, затвердженим Законом України № 4524-IX від 15.07.2025,Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025, затвердженим ЗакономУкраїни № 4643-IX від 21.10.2025, Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-IX від 14.01.2026. Перебуваючи за адресою м. Умань, вул. Мазепи, 1, діючи умисно і цілеспрямовано, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до кабіни автомобіля МАН д.н.з. НОМЕР_1 звідки заволодів сумкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка матеріальної цінності для останнього не становить, в якій перебувала платіжна банківська картка № НОМЕР_2 , відкрита на ім?я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,видана Акціонернимтовариством Комерційний банк «ПриватБанк», що згідно п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 1 Закону України«Про інформацію», п. 1 ч. 56 ст. 1 Закону України про «Платіжні послуги» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, чим вчинив привласнення вказаного документу.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України - привласнення офіційного документу в інших особистих інтересах.

Крім того, ОСОБА_4 , 06.04.2026 о 12 годині 30 хвилин, в період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-IX від 15.03.2022, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом України № 2212-IX від 21.04.2022, Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України № 2263-IX від 22.05.2022, Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України № 2500-IX від 15.08.2022, Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 2915-IX від 07.02.2023, Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України № 3057-IX від 02.05.2023, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України № 3275-IX від 27.07.2023, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-IX від 08.11.2023, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, Указом Президента України від 23.07.2024 № 469/2024, який затверджено Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX, Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-IX від 29.10.2024, Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України № 4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України № 4356-IX від 16.04.2025, Указом Президента України № 478/2025 від 14.07.2025, затвердженим Законом України № 4524-IX від 15.07.2025, Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025, затвердженим Законом України № 4643-IX від 21.10.2025, Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-IX від 14.01.2026. Перебуваючи за адресою м. Умань, вул. Мазепи, 1, діючи умисно і цілеспрямовано, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до кабіни автомобіля МАН д.н.з. НОМЕР_1 звідки заволодів сумкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка матеріальної цінності для останнього не становить, в якій перебувала водійське посвідчення серія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив привласнення особистих документів.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України - незаконне заволодіння будь-яким способом іншим важливим особистим документом.

Крім того, ОСОБА_4 , 06.04.2026 о 12 годині 30 хвилин, в період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-IX від 15.03.2022, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом України № 2212-IX від 21.04.2022, Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України № 2263-IX від 22.05.2022, Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України № 2500-IX від 15.08.2022, Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 2915-IX від 07.02.2023, Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України № 3057-IX від 02.05.2023, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України № 3275-IX від 27.07.2023, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-IX від 08.11.2023, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, Указом Президента України від 23.07.2024 № 469/2024, який затверджено Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX, Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-IX від 29.10.2024, Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України № 4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України № 4356-IX від 16.04.2025, Указом Президента України № 478/2025 від 14.07.2025, затвердженим Законом України № 4524-ІХ від 15.07.2025, Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025, затвердженим Законом України № 4643-IX від 21.10.2025, Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-IX від 14.01.2026. Перебуваючи за адресою м. Умань, вул. Мазепи,1, діючи повторно, умисно та цілеспрямовано, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до кабіни автомобіля МАН д.н.з. НОМЕР_4 звідки заволодів сумкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка матеріальної цінності для останнього не становить, в якій перебували кошти в сумі 9 500 грн, в результаті чого спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 9 500 грн, після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном в подальшому розпорядилася на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням в інше сховище.

ІІІ. Позиція сторін судового провадження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив зазначені кримінально карані діяння.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , зокрема, заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються, є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Наведене свідчить про щире каяття ОСОБА_4 .

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримала у повному обсязі та просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та відповідно до санкції статті призначити покарання: за ч. 1 ст. 357 КК України – 1 рік обмеження волі; за ч. 3 ст. 357 КК України – 2 роки обмеження волі; за ч. 4 ст. 185 КК України – 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначити покарання шляхом поглинання менш суворого більш суворим покаранням, остаточно визначивши покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, звільнивши на підставі ст. 75 КК України обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.

IV. Положення закону, яким керувався суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Судом враховується й те, що згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», із урахуванням продовження строку дії правового режиму, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 66 КК України пом`якшуючими обставинами, зокрема є щире каяття обвинуваченого, яке полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі його час, місце та спосіб вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 КК України викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах - караються штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 357 КК України незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом - карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 185 КК України крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану - карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

V. Висновки та мотиви суду.

Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердиливідсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують обвинуваченого.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу в інших особистих інтересах; ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом іншим важливим особистим документом; ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням в інше сховище.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий:

За місцем проживання, згідно характеристики, наданої Головою квартального комітету № 15 м. Умань від 07.04.2026 зарекомендував себе умовно позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра на даний момент не перебуває, не працює, не одружений, будь-яких осіб на утриманні не має.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: згідно приписів ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України є кримінальним проступком, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України є кримінальним проступком; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України є тяжким злочином;

- особу винного, який під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується умовно позитивно, раніше судимий, не працює, не одружений, на утриманні будь-яких осіб не має;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, під час досудового розслідування повідомив про всі обставини вчинення правопорушення.

Тому, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 .

Той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 після початку кримінального переслідування повернув частину викраденого майна та документи потерпілому ОСОБА_5 , суд не розцінює як добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілому, однак, враховуючи те, що ці дії були вчинені ним добровільно і мали значення для проведення швидкого та ефективного досудового розслідування, суд визнає це активним сприянням слідству, що також є обставиною, яка пом`якшує покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України є рецидив злочинів.

Підстав для застосування положень ст. ст. 69 КК України суд не знаходить.

Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 під час та після вчинення злочинних дій, відношення обвинуваченого до вчиненого.

Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, враховуючи дані про особу обвинуваченого, беззастережне визнання ним своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, беручи до уваги обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне у даній справі призначити ОСОБА_4 покарання:

-за ч. 1 ст. 357 КК України – 1 рік обмеження волі;

-за ч. 3 ст. 357 КК України – 2 роки обмеження волі;

-за ч. 4 ст. 185 КК України – 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне при призначенні покарання застосувати вимоги ч. 1 ст. 70 КК України та шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

При цьому суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування покарання, а тому в порядку ст. 75 КК України приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (один) роки, у період якого зобов`язує відповідно до ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У підсумку, дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та зважаючи на те, що відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 357 КК України – 1 рік обмеження волі;

-за ч. 3 ст. 357 КК України – 2 роки обмеження волі;

-за ч. 4 ст. 185 КК України – 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, у період якого зобов`язати відповідно до ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

- куртка синього кольору «Tomy com» та кепка з шкірозамінника чорного кольору, повернуті власнику ОСОБА_4 на відповідальне зберігання – залишити останньому за належністю;

- кошти в сумі 7500 грн, банківську карту АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 , шкіряну чоловічу сумку, чоловічий гаманець з шкірозамінника, посвідчення на ім`я ОСОБА_5 НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_5 марка ВАЗ свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марка Mersedes-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_6 , спортивна кофта темно синього кольору, які повернуто власнику ОСОБА_5 на відповідальне зберігання - залишити останньому за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua