Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №539/2752/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2752/26

Провадження № 2/539/2096/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючого судді Овчаренко О.Л., за участі секретаря Ковтун І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лубни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» звернулось до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1668971 від 05.03.2020 у загальному розмірі 16050,00 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 05.03.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 в електронній формі було укладено Договір про споживчий кредит №1668971, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів. Відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору. 16.11.2020 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення прав вимоги №52-МЛ, за яким позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги, в т.ч. і до відповідача за вищезазначеним кредитним договором. Сума заборгованості відповідача становить 16050,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків – 10050,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту – 1000,00 грн.

22.06.2026 судом постановлено ухвалу, якою позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» певні відомості.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, надала до канцелярії суду заяву про розгляд справи без її участі.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1668971 (далі – Договір), який підписаний позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором N27481.

Згідно п. 1.1. Договору позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) становить 5000,00 грн. у валюті українські гривні. Кредит надається строком на 15 днів з 05.03.2020. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 20.03.2020 (п. 1.2., п.1.3., п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 1.5. Договору сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальника за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 3250,00 грн. в грошовому виразі та 1,582% річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.

Комісія за надання кредиту: 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. Договору).

Проценти за користування кредитом: 2250,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована (п. 1.5.2. Договору).

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3. цього договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

Згідно з п. 2.2.2. Договору нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3. договору.

В п. 2.2.3. Договору вказано, що якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку.

Згідно з п.п. 2.3.1., 2.3.2. Договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. За наявності домовленості між позичальником та позикодавцем пролонгація може здійснюватися на інших умовах ніж передбачено цим пунктом. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 договору.

Положеннями п. 2.4.1. Договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. договору.

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua (п. 6.1 Договору).

З платіжного доручення №16158920 від 05.03.2020 вбачається, що ОСОБА_2 на карту № НОМЕР_1 було зараховано кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн. від ТОВ «МІЛОАН» згідно кредитного договору №1668971.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №1668971 від 05.03.2020, наданою ТОВ «МІЛОАН», заборгованість ОСОБА_2 становить 16050,00 грн. та складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту – 5000,00 грн., заборгованість за відсотками - 10050,00 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту – 1000,00 грн. Відповідачем було сплачено 1200,00 грн. (30.03.2020 - 1000,00 грн.;14.04.2020 – 200,00 грн.), які були зараховані як сплата процентів по кредиту.

16.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 52-МЛ, у відповідності до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Відповідно до п. 1.2. договору відступлення прав вимоги внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказаних у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи права вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 52-МЛ від 16.11.2020 ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №1668971 від 05.03.2020 у розмірі 16050,00 грн., з яких: залишок по тілу кредиту – 5000,00 грн., залишок по відсоткам - 10050,00 грн., залишок по комісії – 1000,00 грн.

Як вбачається з копій свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 та ID-карти № НОМЕР_3 наразі відповідач має прізвище « ОСОБА_3 » (попереднє прізвище – ОСОБА_4 ).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка була чинною протягом 2020 року, коли було укладено спірний кредитний договір та здійснювалося нарахування відсотків за договором, вказано, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вказано, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

- доходи кредитодавця у вигляді процентів;

- комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

- інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, яка була чинною станом на час укладення спірного кредитного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

У ч. 5 ст. 12 вищевказаного Закону визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц вказав, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Перш за все, суд звертає увагу на те, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

З вищевказаних положень норм матеріального права вбачається, що позивач повинен довести суду наявність кредитних правовідносин між первісним кредитором та боржником, наявність договору факторингу між первісним кредитором та новим кредитором, а також правомірність вимог нового кредитора до боржника (факт видачі кредиту боржнику та неповернення кредиту боржником).

Суд вважає, що позивачем підтверджено укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, факт видачі кредиту боржнику, а також підтверджено наступне укладення договору факторингу між первісним кредитором та позивачем щодо спірного договору.

Матеріали справи містять достатні докази, що підтверджують наявність боргу позичальника перед первісним кредитором за кредитним договором №1668971 від 05.03.2020, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн. ґрунтується на законі, обставинах справи та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, суд доходить висновку про таке.

Відповідно до умов кредитного договору (п. 1.3.) первісний кредитор, як і його правонаступник, вправі були здійснювати нарахування відсотків за користування кредитними коштами лише у період, на який видавався кредит (15 днів за процентною ставкою 3,00 відсотків на день), тобто з 05.03.2020 по 20.03.2020 включно. Починаючи з 21.03.2020 первісний кредитор та його правонаступник не вправі були нараховувати відсотки за користування кредитом, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст. 625 ЦК України.

Вказівка у п. 2.2.3. Договору про нарахування відсотків протягом 60 днів після закінчення строку кредитування не свідчить про досягнення сторонами домовленості про продовження строку кредитування. Нарахування відсотків на підставі цього пункту договору є нарахуванням відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України, а не відсотків за користування кредитом.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка була чинною протягом 2020 року, у період дії в Україні карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідач як споживач була звільнена від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України. Також суд зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування відповідно до умов кредитного договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів. При цьому, саме по собі здійснення відповідачем після закінчення строку кредитування окремих платежів, які кредитор зарахував як проценти, не підтверджує належного продовження строку кредитування, оскільки матеріали справи не містять доказів укладення сторонами відповідної угоди про пролонгацію на конкретний строк та погодження її істотних умов у передбаченому договором порядку.

Крім того, суд звертає увагу, що сам факт здійснення відповідачем окремих платежів не може безумовно свідчити про досягнення сторонами домовленості щодо продовження строку кредитування, оскільки виконання грошового зобов`язання або його частини не є тотожним волевиявленню сторін на внесення змін до договору та не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні ч.1 ст. 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни погоджених сторонами істотних умов договору - строку кредитування.

З огляду на вищевикладене, відповідачу правомірно нараховані відсотки за період з 05.03.2020 по 20.03.2020 в розмірі 2250,00 грн., виходячи з такого розрахунку (5000,00 грн. х 3,00% х 15 днів).

Інша сума відсотків є такою, що нарахована на підставі ст. 625 ЦК України в період карантину, а тому стягненню з відповідача не підлягає.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості було сплачено 1200,00 грн. (30.03.2020 - 1000,00 грн.;14.04.2020 – 200,00 грн.), які були зараховані як проценти по кредиту.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в сумі 1050,00 грн. (2250,00 – 1200,00 грн.).

Стосовно комісії за надання кредиту суд зазначає, що згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Тобто, до загальних витрат за споживчим кредитом включається не комісія за надання кредиту, а комісія пов`язана з наданням кредиту. Комісія, яка пов`язана з наданням кредиту, встановлюється не за саму видачу кредитних коштів, а за розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші супутні послуги. Надання (виплата) кредиту на користь позичальника є прямим обов`язком кредитодавця, а виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Фактично, в даному випадку комісія за надання кредиту була платою відповідача за виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо видачі кредиту. Умови спірного договору щодо встановлення такої комісії є нікчемними в силу ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а така комісія не підлягає стягненню з відповідача. Внаслідок встановлення цієї комісії було порушено право відповідача на визначення йому загальних витрат за споживчим кредитом лише з тих платежів, які передбачені у ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі вищенаведеного, комісія у розмірі 1000,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, суд вважає, що існують підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №1668971 від 05.03.2020 у загальному розмірі 6050,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн.; заборгованість за відсотками – 1050,00 грн.

Підводячи підсумок суд зазначає, що відповідач свої зобов`язання з повернення заборгованості за договором виконала не у повному обсязі, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в загальній сумі 6050,00 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №33089 від 19.05.2026 про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 16050,00 грн., однак позов підлягає задоволенню на суму 6050,00 грн., тому сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 1003,58 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Представником позивача було надано: Договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 між позивачем та адвокатським об`єднанням «Апологет»; Акт №Д/24702 наданих послуг від 14.04.2026; Детальний опис наданих послуг до акту № Д/24702 від 14.04.2026.

Згідно з п.1.1., п.2.3. Договору про надання правової (правничої) допомоги клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення незалежного захисту прав і законних інтересів клієнта. Вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000 грн. без ПДВ.

У Акті №Д/24702 від 14.04.2026 вказано, що виконавцем надано, а клієнтом прийнято послуги згідно договору про надання правничої (правової) допомоги №0107 від 01.07.2025: боржник - ОСОБА_2 , сума наданих послуг - 8000 грн.

Згідно з п. 6 Акту, клієнт зобов`язується зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання акту.

Згідно з Детальним описом наданих послуг до акту №Д/24702 від 14.04.2026 сторони вищевказаного договору детально описали зміст послуг, які були надані адвокатом.

На думку суду, всі вказані у акті роботи входять до обсягу правової допомоги по цій справі. Однак, розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію пропорційності, враховуючи невисоку складність цієї справи, невисоку ціну позову та лише часткове задоволення позовних вимог. Пропорційним розміром таких витрат є сума в розмірі 2000 грн.

Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму в розмірі 2000 грн. в порядку відшкодування витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором №1668971 від 05.03.2020 у розмірі 6050,00 грн. (шість тисяч п`ятдесят гривень), з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень); заборгованість за відсотками – 1050,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) судовий збір у розмірі 1003,58 грн. (одна тисяча три гривні п`ятдесят вісім копійок) та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 25.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького 1, 28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Л. Овчаренко