Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №530/2233/25 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 530/2233/25

Провадження № 2/526/817/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 вересня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши в м. Гадяч у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи – ОСОБА_6 , Зіньківська об`єднана територіальна громада, ОСОБА_7 , про усунення перешкод в користуванні майном,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , після смерті якого відрилася спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира була успадкована ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в рівних частках. В подальшому, ОСОБА_6 був мобілізований та зник безвісти. Відповідача проживають у вказаній квартирі та змінили замки й перестали пускати позивача. Відповідачі не є власниками чи співвласниками квартири, чинять перешкоди в користуванні квартирою. Просить зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні квартирою у спосіб передати їй ключі та надання вільного доступу до всіх приміщень квартири та не перешкоджати користуватися нею.

Позивач підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити. Пояснила, що зверталася до відповідачів для надання ключів, не дають; за дублікатом не зверталася.

Представник позивача підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити, вказує, що квартира спільна часткова власність.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, пояснив, що позивач казала, що є свої ключі, батько міняв двері.

Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, мотивуючи тим, що квартира є спільною сумісною власністю, а коло осіб не визначено.

Представник Зіньківської міської ради просить справу розглянути без участі представника.

Інші заяви та клопотання не надходили.

Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначене на 14.04.2026.

Ухвалою суду від 30.04.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 09.06.2026 залучено до участі у справі ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 09.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та її призначено до судового розгляду на 15.09.2026.

Суд, дослідивши надані матеріали та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.11.2022 року спадкоємцями ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_6 та донька ОСОБА_1 . Спадщина складається з чотирьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 80,2 кв.м., житловою площею 51,5 кв.м. Частка кожного 1/2 (одна друга).

З відповіді Зіньківської міської ради від 27.05.2026 № 02.2.1-13/2603 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 . Відомості щодо реєстрації за вказаною адресою внутрішньо переміщених осіб, осіб зі статусом біженця, а також інформація про отримання відповідних соціальних послуг – відсутня.

Листами представника позивача було запропоновано відповідачам вирішити питання встановлення порядку користування вказаною квартирою, яке залишилося не вирішеним.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкоду користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно з частинами першою та другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів; (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле.

Заперечення відповідачів щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном, а також посилання на поліпшення житлових умов, проведений ремонт квартири за умов відсутності вільного доступу до належного позивачу майна, є підставою для висновку про вчинення іншими особами перешкод у користуванні належним позивачам майном. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 листопада 2023 року у справі № 397/355/22 та від 18 листопада 2024 року у справі № 727/8103/23.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Встановивши, що спірна квартира належить позивачу (частка одна друга), однак відповідачі чинять позивачу перешкоди у користуванні цим майном, що порушує її право на житло, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зобов`язання відповідачів передати їй ключі та надання вільного доступу до всіх приміщень квартири та не перешкоджати користуватися нею

Отже, з урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 969,00 грн., сплачений при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи – ОСОБА_6 , Зіньківська об`єднана територіальна громада, ОСОБА_7 , про усунення перешкод в користуванні майном – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 (чотири) шляхом передачі їй ключів від вказаної квартири та надання вільного доступу до всіх приміщень квартири та не перешкоджати у користуванні нею.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн., а саме: по 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 50 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09 .2026 року.

Головуючий: В. Г. Черков