Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №382/1615/26 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1615/26

Провадження № 2/382/1386/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бурзель Ю. В.,

при секретарі Захарук Є. О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року позивач звернувся в суд з даним позовом та просив зменшити розмір аліментів на утримання сина, які стягуються з нього на користь відповідача на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 вересня 2012 року, справа № 1028/563/12.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що має спільного з відповідачкою сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 вересня 2012 року, справа № 1028/563/12, з нього на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.

Посилаючись на те, що після ухвалення вказаного рішення суду у нього змінились обставини: сімейний стан (він вдруге одружився, від шлюбу у 2019 році народилась донька ОСОБА_6 ); матеріальний стан (з причин, що не залежать від його волі і можливостей) і відбулось погіршення стану здоров`я, внаслідок чого він сам потребує постійного стороннього догляду, відтак є підстави для звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів на підставі ст. 192 СК України, просив зменшити визначений за рішенням суду розмір аліментів з 1/3 частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (від 6 до 18 років), починаючи з дня набрання рішенням чинності і до досягнення сином повноліття.

Представник відповідача подала відзив, у якому просила відмовити у задоволені позову про зменшення розміру аліментів, що стягуються із ОСОБА_3 на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 26.09.2012 року з 1/3 частини на 1/6 частину з усіх видів доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, проте не заперечує, якщо суд вирішить прийняти рішення про зменшення розміру аліментів, з 1/3 частини на 1/4 частину з усіх видів доходу ОСОБА_3 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Так, на думку представника відповідача, сама по собі наявність групи інвалідності чи звільнення зі служби не є безумовною підставою для зменшення аліментів. Посилання позивача на те, що він тимчасово не отримує пенсійні виплати через ненадання військовою частиною грошового атестату, є юридично неспроможним. Затримка в оформленні або видачі внутрішніх документів (зокрема, грошового атестату) є суто процедурним і тимчасовим питанням. Тимчасові організаційні затримки у виплатах не є підставою для зменшення розміру аліментних зобов`язань, оскільки не свідчать про постійну та безповоротну зміну матеріального стану позивача. До поданого позову позивач не надає жодного доказу щодо розміру отримуваного ним доходу (довідки про доходи, форму ОК, тощо). За відсутності належних і допустимих доказів реального розміру доходу позивача, суд позбавлений можливості встановити його дійсне матеріальне становище, а отже і факт його погіршення, який є обов`язковою умовою для застосування ст. 192 СК України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Народження у позивача другої дитини не може слугувати підставою для зменшення розміру аліментів для першої дитини, оскільки закон гарантує рівність прав усіх дітей, не можна погіршувати матеріальний стан однієї дитини на користь іншої.

Відповідачка разом із сином висловлюють позивачу щиру повагу та вдячність за його службу і захист Батьківщини, водночас відповідачка вважає, що зменшення аліментів до 1/6 частини від усіх доходів не забезпечить належного утримання дитини.

У судовому засіданні представник позивача – адвокатка Смірнова Т. В. позовні вимоги підтримала та пояснила, що на сьогодні позивач не може працювати, взагалі перебуває на утриманні своєї дружини, пересувається на візку, потребує постійного стороннього догляду. Не відмовляється виконувати свій обов`язок по утриманню неповнолітнього сина, разом із тим має утримувати і неповнолісню доньку, при цьому має забезпечуватись і баланс прав та інтересів неповнолітніх дітей, які мають право на утримання від батька, а також інтересів батька, який має право на забезпечення своїх базових потреб, оскільки за станом здоров`я не може працювати взагалі, тобто єдиним джерелом доходу є пенсія, і зараз позивач фактично проживає за рахунок своєї нинішньої дружини.

У судовому засіданні представник відповідача – адвокатка Черних В. О. зазначила, що її довірителька визнає позовні вимоги частково, погоджується на зменшення розміру аліментів, що стягуються із ОСОБА_3 на її користь на утримання сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частки до частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 . Також зазначила, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження доходів як позивача, так і його теперішньої дружини, за рахунок якої він нині, зі слів представника, проживає, хоча в силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Також зазначила, що відповідачка є інвалідом третьої групи по зору довічно, тому обмежена у виборі місць роботи, тим не менше, відповідачка офіційно працює, син, на якого відповідачка отримує аліменти, цьогоріч вступив до професійного ліцею у м. Києві, відтак у відповідачки виникли додаткові витрати на дитину, пов`язані з проїздом сина до м. Києва.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 вересня 2012 року, справа № 1028/563/12 з ОСОБА_3 на користь відповідача стягуюються аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.

Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, позивач зазначив, що після ухвалення вказаного рішення суду у нього змінились обставини: сімейний стан (він вдруге одружився, від шлюбу у 2019 році народилась донька ОСОБА_6 ); матеріальний стан (з причин, що не залежать від його волі і можливостей) і відбулось погіршення стану здоров`я, внаслідок чого він сам потребує постійного стороннього догляду. Представник позивача у судовому засіданні також зазначила, що на сьогодні позивач не може працювати, взагалі перебуває на утриманні своєї дружини, пересувається на візку, потребує постійного стороннього догляду. Разом із тим, представник позивача зазначила, що позивач почав отримувати пенві виплати, у зв`язку із своїм пораненням, проте доказів розміру таких виплат не надав.

На підтвердження наведених обставин позивач надав копію Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №241/26/2461/В, який свідчить про те, що позивачу, починаючи з 08.05.2026 року встановлено першу групу інвалідності. Згідно з вказаним рішенням ЕКОПФО у позивача наявний серйозний/значний ступінь обмеження до самообслуговування і до трудової діяльності. Захворювання були одержані в період проходження військової служби, а саме: виявлена патологія зі сторони нервої системи та опорно-рухового апарату з урахуванням функціональних порушень, що призвели до обмеження життедіяльності серйозного ступеню до пересування, самообслуговування та трудової діяльності дає підставу встановити першу Б групу інвалідності захворювання, ТАК, пов?язане з проходженням військової служби терміном на два роки згідно постанови КМУ № 1338 від15.11.2024 року.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи положення ст. 192 СК України, а також докази, надані позивачем, суд дійшов однозначного висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, до якого такі аліменти мають бути зменшені, суд виходить із наступного.

Так, дійсно, у судовому засіданні доведено і не оспорюється відповідачем, що ОСОБА_3 під час проходження війскової служби у званні солдата, виконуючи свій обов`язок по захисту Батьківщини, отримав захворювання, що призвели до обмеження життедіяльності серйозного ступеню до пересування, самообслуговування та трудової діяльності дає підставу встановити першу Б групу інвалідності захворювання. Інвалідність установлена 08.05.2026 року, дата повторного оцінювання 01.06.2028 року. Пересувається на візочку.

Таким чином, очевидно, що здоров`я та працездатність позивача значно погіршились.

Разом із тим, жодної інформації щодо доходів позивача, а також дружини позивача, за рахунок доходів якої зі слів представника проживає позивач, суду не надано.

Натомість відповідачка надала до суду довідку про доходи (а.с. 44), яка свідчить про те, що орієнтовна місячна заробітна плата відповідачки становить близько 7000 грн. Відповідачка також є інвалідом третьої групи довічно (а.с. 45), їй протипоказана робота, яка потребує бінокулярного зору.

Відповідно до довідки № 20 від 16.07.2026 року ОСОБА_4 працює постійно з 16.01.2017 року в ПП «Ломбард «Золотий кошик» та їй нараховано заробітної плати за період з 01.01.2026 по 30.03.2026 року в розмірі 55000,00 грн. з якої утримано податок з доходів у розмірі 12650, 00 грн.

ОСОБА_7 є особою з інвалідністю 3 грп. з 18.01.2017 р. довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 та відповідно до довідки до акту огляду МСЕК № 0390450 їй протипоказана робота, яка потребує бінокулярного зору.

Спільний син позивача і відповідачки має повних 15 років та вступив до Київського професійного ліцею транспорту.

Також варто зазначити, що зважаючи на особливий правовий статус військовослужбовців, які зазнали поранень під час виконання бойових завдань, держава законодавчо гарантує їм належний рівень матеріального забезпечення, який є невід`ємною складовою державної політики у сфері національної безпеки, спрямованою на соціальну захищеність та відновлення справедливості щодо поранених захисників. Таке матеріальне забезпечення визначається у кратному розмірі.

Держава гарантує також і комплекс соціальних прав як для самих військовослужбовців, так і для їхніх дітей, спрямований на їхній максимальний захист і підтримку.

Аналізуючи матеріальний стан відповідачки, доводи позивача про погіршення його стану здоров`я внаслідок виконання обов`язку по захисту Батьківщини, зважаючи на те, що спільному сину позивача і відповідачки вже 15 років, він вступив до професійного ліцею у м. Києві, суд дійшов висновку про зменшення розміру аліментів до частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні частки у такому розмірі, суд врахував і визначені ч. 1 ст. 182 СК України, критерії, а також положення ч. 2 ст. 182 СК Україн про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Даний розмір аліментів суд не вважає надмірним для відповідача. При цьому суд зазначає, що не може у повній мірі оцінити матеріальний стан позивача з огляду на те, що ним не надані суду жодні докази, які б підтверджували його дохід, надано лише документи, що підтверджують погіршення здоров`я. При цьому ризик невчинення процесуальних дій несуть сторони (ст. 12 ЦПК України).

Суд також не залишив поза увагою і ту обставину, що позивач уже звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, однак рішенням Яготинського районного суду від 02.11.2023 року у задовленні позову було відмовлено. Позов було мотивовано тим, що у позивача у іншому шлюбі народилась донька, дружина не працює, він є єдиним годувальником.

При цьому суд погоджується з доводами представника відповідачки про те, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Закон гарантує рівність прав усіх дітей.

Разом із тим суд зазначає, що обставини життя обох батьків можуть змінюватись, тому розмір аліментів не є сталою величиною і може змінюватися як у бік збільшення, так і в бік зменшення у визначеному законом прорядку.

Керуючись ст. 192 СК України, ст. ст. 141, 142, 206, 258-259, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 прозміну розміру аліментів задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів та стягувати із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності цим рішенням і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ю. В. Бурзель