Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №369/4866/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4866/25

Провадження № 2/369/3443/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 серпня 2017 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір № 009/3817988-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки із встановленням кредитного ліміту.

У цей же день відповідач підписала заяву-анкету на оформлення банківських продуктів, якою звернулася до банку з проханням надати банківські послуги та укласти відповідні договори, а також здійснювати кредитування на загальних умовах кредитування, погоджених сторонами.

Крім того, 15 серпня 2017 року між сторонами було укладено Заяву-договір № 3817991 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та підключення до системи інтернет-банкінгу «ТАС24», якою відповідач акцептувала Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», підтвердила ознайомлення з Тарифами Банку та приєдналася до умов договору комплексного банківського обслуговування.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач просила встановити кредитний ліміт на поточний рахунок у межах пакета послуг «Кредитка» для здійснення операцій за рахунком, сума яких перевищує залишок власних коштів. Відповідач підтвердила, що ознайомлена зі змістом заяви-договору, договору, тарифів банку та погоджується з усіма їх умовами.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит у формі кредитної лінії. Максимальний розмір кредитного ліміту становив від 1 000,00 грн до 100 000,00 грн, погоджений банком кредитний ліміт при укладенні договору становив 10 000,00 грн, який у подальшому було збільшено до 11 500,00 грн. Строк користування кредитом встановлено 12 місяців з автоматичною пролонгацією, процентна ставка 48 % річних, цільове призначення кредиту споживчі потреби.

На виконання умов кредитного договору АТ «ТАСКОМБАНК» надало відповідачу кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку, тобто свої зобов`язання за договором банк виконав у повному обсязі.

Разом із тим, як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконувала взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого припинила своєчасно погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Незважаючи на вжиті банком заходи щодо досудового врегулювання спору та повідомлення відповідача про наявність заборгованості, остання своїх зобов`язань не виконала. Станом на 21 лютого 2025 року заборгованість відповідача за Заявою-договором № 009/3817988-СК від 15.08.2017 становить 22 746,13 грн., з яких: 11 376,51 грн.- заборгованість за тілом кредиту (у тому числі прострочена); 11 369,62 грн. заборгованість за процентами (у тому числі простроченими).

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 746,13 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.04.2025 по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечень щодо такого розгляду до суду не надходило.

Ухвала про відкриття провадження по справі неодноразово направлялась відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Конверти повертались з відмітками «закінчення терміну зберігання».

Будь-яких заяв, клопотань, письмового відзиву від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Згідно ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення судового рішення чи повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання або без зазначення причини невручення. Жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, які наведені у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17), у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення відповідної відмітки.

Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи..

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч.8ст.178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2передбачено, що відповідно до статей55,124Конституції України та статті 3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що що 15 серпня 2017 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір № 009/3817988-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки із встановленням кредитного ліміту.

У цей же день відповідач підписала заяву-анкету на оформлення банківських продуктів, якою звернулася до банку з проханням надати банківські послуги та укласти відповідні договори, а також здійснювати кредитування на загальних умовах кредитування, погоджених сторонами.

Крім того, 15 серпня 2017 року між сторонами було укладено Заяву-договір № 3817991 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та підключення до системи інтернет-банкінгу «ТАС24», якою відповідач акцептувала Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», підтвердила ознайомлення з Тарифами Банку та приєдналася до умов договору комплексного банківського обслуговування.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач просила встановити кредитний ліміт на поточний рахунок у межах пакета послуг «Кредитка» для здійснення операцій за рахунком, сума яких перевищує залишок власних коштів. Відповідач підтвердила, що ознайомлена зі змістом заяви-договору, договору, тарифів банку та погоджується з усіма їх умовами.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит у формі кредитної лінії. Максимальний розмір кредитного ліміту становив від 1 000,00 грн до 100 000,00 грн, погоджений банком кредитний ліміт при укладенні договору становив 10 000,00 грн, який у подальшому було збільшено до 11 500,00 грн. Строк користування кредитом встановлено 12 місяців з автоматичною пролонгацією, процентна ставка 48 % річних, цільове призначення кредиту споживчі потреби.

За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, як це закріплено положеннями ст. 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як встановлено судом, відповідач, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав Заяву-договір про надання споживчого кредиту, таким чином погодивши всі його істотні умови.

Як убачається з матеріалів справи, свої зобов`язання за кредитним договором банк перед відповідачем виконав.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 21 лютого 2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 22 746,13 грн, з яких 11 376,51 грн.-заборгованість за тілом кредиту та 11 369,62 грн.- заборгованість за процентами.

Отже позивачем доведений факт наявності заборгованості за кредитним договором № 3817991від 15.08.2017 року в розмірі 22 746,13 грн., а відтак, відповідачем дійсно були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, а також те, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань щодо їх повернення, а доказів погашення заборгованості або спростування наданого позивачем розрахунку в частині заборгованості за тілом кредиту та процентами відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Таскомбанк» підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за Заявою-договором про надання споживчого кредиту № 009/3817988-СК від 15.08.2017 року в розмірі 22 746,13 грн. (двадцять дві тисячі сімсот сорок шість грн. 13 коп.), яка складається з: 11 376,51 грн. (одинадцять тисяч триста сімдесят шість гривень 51 коп.) - заборгованість за тілом кредиту, та 11 369,62 грн. (одинадцять тисяч триста шістдесят дев`ять гривень 62 коп.) - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Інформація про позивача: Акціонерне товариство «Таскомбанк», код ЄДРПОУ: 09806443, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_2 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлений 25 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ