Постанова від 01 січня 2026 р. у справі №366/2929/25 — Іванківський районний суд Київської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 366/2929/25

Провадження № 3/366/38/26

02 січня 2026 року селище Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Гончарук О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЧЦП № 043156 від 06.09.2025, 06 вересня 2025 року близько 12 год. 00 хв. на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника поблизу відселеного с. Луб`янка, приблизно за 15 км від лінії державного кордону України, прикордонним нарядом було виявлено ОСОБА_1 , який разом із ОСОБА_2 рухався у напрямку державного кордону України та, як зазначено у протоколі, мав намір незаконно перетнути державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані посадовою особою за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП як спроба незаконного перетинання державного кордону України, вчинена групою осіб.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що разом із ОСОБА_2 мав намір незаконно перетнути державний кордон України в напрямку Республіки Білорусь, однак їх було виявлено прикордонним нарядом на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Вину визнав, просив справу розглядати без його участі.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 204-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Частина друга ст. 204-1 КУпАП передбачає підвищену відповідальність, зокрема, ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є не сам намір особи в майбутньому незаконно перетнути державний кордон та не саме пересування у його напрямку, а фактичне перетинання державного кордону або вчинення дій, які за своїм характером безпосередньо становлять спробу такого перетинання.

Саме поняття «спроба перетинання державного кордону» передбачає вчинення особою конкретних дій, безпосередньо спрямованих на подолання державного кордону, коли поведінка особи за сукупністю обставин уже вийшла за межі підготовки до можливого правопорушення.

Натомість із фабули протоколу вбачається, що ОСОБА_1 було виявлено приблизно за 15 кілометрів від лінії державного кордону України на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 на момент його виявлення безпосередньо наблизився до лінії державного кордону, прикордонних інженерних споруд чи інших об`єктів облаштування державного кордону та розпочав дії з їх подолання, матеріали справи не містять.

Фактично обвинувачення ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 разом з іншою особою рухався в напрямку державного кордону та мав намір у подальшому незаконно його перетнути.

Однак наявність наміру на вчинення адміністративного правопорушення, навіть якщо такий намір підтверджується поясненнями самої особи, не є тотожною фактичному вчиненню спроби його здійснення.

Намір характеризує суб`єктивне ставлення особи до можливої майбутньої поведінки, тоді як для наявності складу правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП, повинна бути доведена також його об`єктивна сторона.

Саме по собі перебування особи на відстані близько 15 км від державного кордону та рух у його напрямку може свідчити про підготовчі дії або певні наміри особи, проте без інших об`єктивних даних не доводить поза розумним сумнівом початку безпосереднього незаконного перетинання державного кордону.

Матеріали справи не містять фото- чи відеозаписів, даних технічних засобів спостереження або геолокації, схеми маршруту руху особи чи інших об`єктивних доказів, які дозволили б установити, що поведінка ОСОБА_1 вже становила саме спробу перетинання державного кордону.

При цьому сама по собі кваліфікуюча ознака вчинення дій групою осіб, передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не утворює самостійного складу адміністративного правопорушення.

Для кваліфікації за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП насамперед необхідно довести факт вчинення передбачених ч. 1 цієї статті дій - незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону. За відсутності доказів основної об`єктивної сторони правопорушення факт спільного пересування двох осіб не може бути достатньою підставою для притягнення їх до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення становить сукупність установлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак. Відсутність хоча б одного з його обов`язкових елементів виключає адміністративну відповідальність.

Суд не вправі самостійно доповнювати фабулу адміністративного обвинувачення або відшукувати докази на підтвердження вини особи, оскільки в такому випадку суд фактично перебрав би на себе функцію сторони обвинувачення, що не відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доказування вини особи має випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведена поза розумним сумнівом, що, зокрема, відображено у рішенні ЄСПЛ у справі «Кобець проти України».

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висновків ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» суд також не вправі самостійно змінювати викладену в протоколі фабулу правопорушення чи усувати недоліки адміністративного обвинувачення шляхом самостійного пошуку доказів вини особи. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, у діях ОСОБА_1 не доведена.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку із закриттям провадження у справі судовий збір з ОСОБА_1 не стягується.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 7, 9, 40-1, 204-1, 245, 247, 251, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за частиною другою статті 204-1 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Суддя Олексій Гончарук