Постанова від 01 січня 2026 р. у справі №366/2495/25 — Іванківський районний суд Київської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 366/2495/25

Провадження № 3/366/19/26

02 січня 2026 року селище Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Гончарук О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЧЦП № 043125 від 30.07.2025, 30 липня 2025 року близько 14 год. 00 хв. у районі північно-східної околиці н.п. Федорівка, приблизно за 25 км до лінії державного кордону України, прикордонним нарядом було виявлено ОСОБА_1 , який рухався у напрямку державного кордону України та, як зазначено у протоколі, повідомив, що мав намір незаконно перетнути державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, без проходження прикордонного та митного контролю, з метою ухилення від подальшого проходження військової служби.

Дії ОСОБА_1 посадовою особою кваліфіковано за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП як спробу незаконного перетинання державного кордону України.

У письмових поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що прибув до с. Федорівка, яке знаходиться поруч із державним кордоном, та мав намір незаконно перетнути державний кордон України з метою ухилення від подальшого проходження військової служби.

Також ОСОБА_1 подав заяву, у якій просив розглянути справу про адміністративне правопорушення за його відсутності, зазначивши, що з матеріалами справи ознайомлений, заяв та клопотань не має.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 204-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Частина друга статті 204-1 КУпАП передбачає підвищену відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП, є не сам по собі намір особи у майбутньому незаконно перетнути державний кордон і не лише її пересування у напрямку державного кордону, а фактичне його перетинання або вчинення таких конкретних дій, які за своїм характером безпосередньо становлять спробу перетинання державного кордону.

Поняття «спроба перетинання державного кордону» передбачає вчинення особою безпосередніх дій, спрямованих на подолання державного кордону, тобто таку стадію поведінки особи, коли вона вже вийшла за межі підготовки до можливого правопорушення та фактично приступила до його здійснення.

Із фабули складеного щодо ОСОБА_1 протоколу вбачається, що останнього було виявлено приблизно за 25 км від лінії державного кордону України, тобто на значній відстані до безпосередньої лінії державного кордону.

Разом з тим матеріали справи не містять конкретних відомостей про те, що ОСОБА_1 на момент його виявлення досяг лінії державного кордону, прикордонних інженерних споруд, загороджень чи інших об`єктів облаштування державного кордону та приступив до їх подолання.

У протоколі не зазначено, які саме конкретні дії ОСОБА_1 , окрім його перебування на значній відстані від державного кордону, руху в його напрямку та повідомлення про відповідний намір, свідчили про початок безпосереднього незаконного перетинання державного кордону.

Фактично адміністративне обвинувачення ґрунтується на двох обставинах: перебуванні ОСОБА_1 на відстані близько 25 км від лінії державного кордону та визнанні ним наміру незаконно перетнути державний кордон України.

Однак наявність наміру на вчинення адміністративного правопорушення, навіть якщо такий намір прямо підтверджується поясненнями самої особи, не є тотожною фактичному вчиненню спроби такого правопорушення.

Намір характеризує суб`єктивне ставлення особи до своєї можливої майбутньої поведінки, тоді як для притягнення до відповідальності за ст. 204-1 КУпАП має бути належними та допустимими доказами підтверджена також об`єктивна сторона складу правопорушення.

Сама по собі відстань до державного кордону також не може автоматично визначати момент початку спроби його незаконного перетинання.

Перебування особи за 25 км від державного кордону, навіть у поєднанні з її рухом у напрямку кордону та наявністю відповідного наміру, за відсутності конкретних безпосередніх дій, спрямованих на фактичне подолання державного кордону, свідчить лише про можливі підготовчі дії, проте не доводить поза розумним сумнівом того, що особа вже приступила до виконання об`єктивної сторони правопорушення.

Матеріали справи не містять фото- чи відеозаписів моменту виявлення ОСОБА_1 , даних технічних засобів спостереження або геолокації, схеми місцевості чи маршруту його руху, відомостей про фактичне подолання ним прикордонних інженерних споруд або інших об`єктивних доказів, які дозволяли б суду встановити, що дії ОСОБА_1 вже набули характеру саме спроби незаконного перетинання державного кордону, а не залишалися на стадії підготовчих дій.

При цьому визнання особою відповідного наміру не звільняє орган, який склав протокол, від обов`язку доведення всіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Визнання вини чи надання особою пояснень може оцінюватися судом поряд з іншими доказами, однак не може підміняти собою доказування об`єктивної сторони правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому, склад адміністративного правопорушення становить сукупність установлених законом об`єктивних та суб`єктивних ознак. Відсутність хоча б одного з його обов`язкових елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, суд не вправі самостійно доповнювати фабулу адміністративного обвинувачення, встановлювати обставини, які не зазначені у протоколі, або самостійно відшукувати докази на підтвердження вини особи, оскільки в такому випадку суд фактично перебрав би на себе функції сторони обвинувачення, що несумісно з принципами незалежності та неупередженості суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доказування вини особи має випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведена поза розумним сумнівом, що, зокрема, відображено у рішенні ЄСПЛ у справі «Кобець проти України».

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висновків ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» суд також не вправі самостійно змінювати викладену в протоколі фабулу правопорушення чи усувати недоліки адміністративного обвинувачення шляхом самостійного пошуку доказів вини особи. Усі сумніви щодо доведеності вини особи підлягають тлумаченню на її користь.

За таких обставин наявні у матеріалах справи докази підтверджують намір ОСОБА_1 незаконно перетнути державний кордон України, однак не доводять поза розумним сумнівом факту початку ним безпосереднього виконання дій, які утворюють об`єктивну сторону спроби незаконного перетинання державного кордону.

Отже, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, у діях ОСОБА_1 не доведена.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку із закриттям провадження у справі судовий збір із ОСОБА_1 не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 40-1, 204-1, 245, 247, 251, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за частиною другою статті 204-1 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Суддя Олексій Гончарук