Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №363/4671/25 — Вишгородський районний суд Київської області

25.09.2026 Справа № 363/4671/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Мірошниченко Ю.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Деяка Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Автомагістраль» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

14.08.2025 року адвокат Ганчук Г.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вказаним позовом в якому просив стягнути із ПП «Автомагістраль» заборгованість по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 67 534 грн. 41 коп.

В обґрунтування позову вказано, що 18 червня 2020 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду дорожнього робітника 3 розряду технічного персоналу Приватного підприємства «Автомагістраль». Разом з цим, 01 липня 2021 року ОСОБА_1 було переведено на посаду підсобного робітника технічного персоналу. В подальшому, 11 червня 2025 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за власним бажанням відповідно до наказу ПП «Автомагістраль» №197 від 11.06.2025 року. Проте, виплата заробітної плати Позивачу не здійснювалася у повному обсязі, зокрема на день звільнення у Відповідача була заборгованість із виплати заробітної плати Позивачу за травень 2025 року у розмірі 18 051 грн. 95 коп. Разом з цим, під час звільнення Позивача, останньому не був наданий Відповідачем розрахунок під час звільнення як передбачено нормами чинного законодавства, однак відповідно до інформації отриманої із особистого кабінету порталу Пенсійного фонду України Позивача розмір заробітної плати за червень 2025 року разом із компенсацією за невикористану відпустку складає 49 482 грн. 46 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 67 534 грн 41 коп., що як було зазначено вище складається із заборгованості по заробітній платі за травень 2025 року, заборгованості по заробітній платі за червень 2025 року та компенсації за невикористану відпустку під час звільнення. Відповідач повинен був провести із Позивачем розрахунок всіх сум, що належать йому від підприємства, при звільненні не пізніше 11 червня 2025 року, проте не зробив цього й станом на дату подачі цього позову.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.08.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу/представнику позивача строк для усунення недоліків.

20.08.2025 року до суду від представника позивача – адвоката Ганчука Г.В. надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21.08.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та витребувано у ПП «Автомагістраль» наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 , наказ про переведення на іншу посаду ОСОБА_1 , наказ про звільнення ОСОБА_1 , штатний розпис Приватного підприємства «Автомагістраль» станом на момент прийняття на роботу та на момент звільнення з роботи ОСОБА_1 , табелі обліку робочого часу за останні два місяці, що передують звільненню ОСОБА_1 з роботи, документ, що підтверджує кількість відпускних днів ОСОБА_1 на момент звільнення, довідку про середню заробітну плату за останні шість місяців ОСОБА_1 та інші документи необхідні для розгляду даної справи.

Витребувані матеріали надійшли до суду 16.10.2025 року.

16.01.2026 року до суду від представника заявника надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в якій просив стягнути з ПП «Автомагістраль» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 48 738,12 грн.

26.01.2026 року до суду від представника відповідача – адвоката Корзаченка В.М. надійшов відзив в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що заборгованість із виплати заробітної плати перед позивачем погашена. Заперечуючи проти стягнення середнього заробітку, представник відповідача посилався на обставини введення в Україні воєнного стану та безпосередній вплив бойових дій на діяльність підприємства. Зазначив, що територія, на якій розташовані головний офіс та значна частина виробничих приміщень ПП «Автомагістраль», у період з 25 лютого 2022 року по 03 квітня 2022 року перебувала під окупацією. Унаслідок цього підприємству було завдано значних збитків, зокрема пошкоджено приміщення, викрадено або пошкоджено транспортні засоби, знищено офісну техніку, документи, сервер та інше обладнання. Внаслідок зазначених подій підприємство опинилося у скрутному фінансовому становищі та тривалий час відновлювало свою діяльність. Працівники підприємства не мали можливості належним чином виконувати свої трудові обов`язки, а відсутність доступу до приміщень, технічних засобів та іншої інфраструктури ускладнювала можливість здійснення господарської діяльності та виконання фінансових зобов`язань. Крім того, посилався на наявність заборгованості держави за виконані підприємством роботи та надані послуги, що також негативно вплинуло на можливість своєчасного проведення розрахунків із працівниками. Посилаючись на наведені обставини, представник відповідача вважав, що затримка виплати заробітної плати була зумовлена обставинами непереборної сили та не залежала від волі підприємства. При цьому зазначав, що підприємство вживало заходів для погашення заборгованості перед працівниками та здійснило виплату належних позивачу коштів, хоча і з певною затримкою. Представник відповідача посилався на ч. 6 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якої роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. На думку представника відповідача, зазначена норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин як спеціальна норма, що регулює відповідальність роботодавця в умовах воєнного стану. Представник відповідача вказав, що вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунку з позивачем немає, оскільки затримка була зумовлена об`єктивними обставинами, пов`язаними з воєнними діями та наслідками окупації. Крім того, представник відповідача зазначав, що після деокупації підприємство продовжувало відновлювати свою діяльність, здійснювало виплату поточної заробітної плати працівникам та поступово погашало наявну заборгованість. Наведені обставини свідчать про відсутність вини підприємства у затримці виплати належних позивачці коштів та наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків розрахунку при звільненні.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник в судовому засідання позовну заяви, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, при цьому надав до суду заяву в якій розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Заслухавши думку позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що 18.06.2020 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду дорожнього робітника 3 розряду технічного персоналу Приватного підприємства «Автомагістраль», що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та наказом (розпорядженням) №321 від 17.06.2020 року.

Наказом №559/1 від 01.07.2021 року ОСОБА_1 переведено на посаду підсобного робітника технічного персоналу Приватного підприємства «Автомагістраль».

З долученого до матеріалів справи штатного розпису, який затверджено наказом директора ПП «Автомагістраль» №78 від 30.05.2025 року вбачається, що посадовий оклад підсобного робітника становить 8 000,00 грн.

Також, до матеріалів справи долучено табелі обліку робочого часу робітників за квітень та травень 2025 року з яких вбачається, що в квітні 2025 року ОСОБА_1 , відпрацював 16 днів, 176 год., а в травні 2025 року – 22 дні, 178 год.

11.06.2025 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за власним бажанням відповідно до наказу Приватного підприємства «Автомагістраль» №197 від 11.06.2025 року.

З довідки №А-00000198 від 08.09.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 працював в ПП «Автомагістраль» з 18.06.2020 року по 10.06.2025 року на посаді підсобний робітник та за період з 01.05.2025 року по 11.06.2025 року його дохід, за вирахуванням утримань, склав 52 001,50 грн.

За час розгляду справи відповідачем погашено заборгованість із заробітної плати перед позивачем шляхом перерахування відповідних коштів на його рахунок, що сторонами не заперечується.

У зв`язку з погашенням відповідачем заборгованості із заробітної плати позивач просить суд стягнути з відповідача лише середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 48 738,12 грн.

Водночас, судом встановлено, що роботодавець не виконав вимог трудового законодавства щодо вчасної виплати всіх належних при звільненні позивачу сум у передбачені статтею 116 КЗпП України строки.

За статтею 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У рішенні Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2012 від 22.02.2012 встановлено, що положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положенням статей 116,117,237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримки виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

До вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Вказані правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 20.07.2022 у справі № 204/3645/20 (провадження № 61-2520св22).

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, за невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18 вказано, що: «зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства».

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05:30 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який продовжує діяти до теперішнього часу.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі №905/857/19 зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Частиною третьою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до норм чинного в Україні законодавства, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) - надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.

На засвідчення існування в державі форс-мажорних обставин Торгово-промислова палата України 28.02.2022 опублікувала відповідний загальнодоступний лист за №2024/02.0-7.1, згідно якого форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) визнано: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 24.02.2022. Зазначені обставини з цього часу до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Також, загальновідомими є і обставини тимчасової окупації та ведення бойових дій внаслідок військової агресії російської федерації на території с. Синяк Бучанського району Київської області з 25 лютого по 01 квітня 2022 року (стаття 82 ЦПК України).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» та Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, до територій, на яких велися бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відноситься також і с. Синяк Бучанського району Київської області, яке перебувало під окупацією в період з 25.02.2022 по 01.04.2022.

Судом установлено, що головний офіс ПП «Автомагістраль», його територія та значна частина виробничих приміщень, які знаходиться селі Синяк Бучанського району (колишнього Вишгородського району) Київської області, протягом часу з 25.02.2022 по 03.04.2022 перебували під окупацією російської федерації, де відбувалися бойові дії. У зв`язку з цим, виникли об`єктивні реальні загрози життю та здоров`ю працівників, було пошкоджено приміщення офісу та викрадено чи пошкоджено значну кількість транспортних засобів (27 шт.). Окрім того, було викрадено чи знищено всю офісну оргтехніку, документи, тощо. Також було повністю знищено сервер, значну кількість допоміжного обладнання та різноманітного устаткування, чим заподіяно надзначних матеріальних збитків, розмір яких перевищив 50 млн. грн., у зв`язку з чим підприємство опинилося у вкрай скрутному фінансовому становищі та ще й до цього часу вживає заходів щодо відновлення своєї діяльності.

За результатами звернення підприємства до правоохоронних органів щодо вказаних вище злочинних дій розслідується кримінальне провадження №1202211105000108 від 08.04.2022 за частиною другою статті 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни).

Також, на сьогодні здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях №12022111310000544 від 21.04.2022 за фактом обстрілу та пошкодження адміністративної будівлі, майна і транспортних засобів ПП «Автомагістраль» за адресою: вул. Кривова, 46, у селі Крячки Фастівського району Київської області та №22022101110000170 від 01.06.2022 за фактом катування військовослужбовцями російської федерації полонених громадян України, що мало місце на території ПП «Автомагістраль» у селі Синяк Бучанського району Київської області.

Зазначене підтверджується дослідженими в суді доказами: даними протоколу допиту свідка Бабича В.О. (юрист юридичного відділу ПП «Автомагістраль») від 14.04.2022, даними протоколу огляду місця події від 14.04.2022 у кримінальному провадженні №1202211105000108, листом ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 13.11.2023 № 51/12-2118/52/164 з копіями Витягів з ЄРДР №12022111310000544 від 21.04.2022 за фактом обстрілу та пошкодження адміністративної будівлі, майна і транспортних засобів ПП «Автомагістраль», №22022101110000170 від 01.06.2022 за фактом катування військовослужбовцями російської федерації полонених громадян України та листом ПП «Автомагістраль» № 272 від 28.04.2022 року, направленого Міністру інфраструктури України О.Кубракову (а.с. 75-82).

Таким чином, судом вважає, що роботодавцем - ПП «Автомагістраль» доведено існування обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які об`єктивно унеможливили належне та своєчасне виконання обов`язку щодо виплати заборгованості працівникам підприємства по заробітній платі згідно вимог статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та статей 116, 117 КЗпП України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку із позивачем, у зв`язку із порушенням строків її виплати (стаття 117 КЗпП України), оскільки внаслідок ведення бойових дій, пошкодження та викрадення майна підприємства, заподіяння підприємству значних матеріальних збитків, відповідач з поважних причин не залежних від його волі, не мав можливості своєчасно здійснити оплату праці позивачу за виконану роботу та провести повний розрахунок із ним при звільненні.

Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та статті117 КЗпП України, зазначене є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці несвоєчасного проведення з працівником розрахунку при звільненні.

Відтак, вимога позову про виплату середнього заробітку за період затримки розрахунку із позивачем у зв`язку із порушенням строків її виплати задоволенню не підлягає.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок позивача.

Керуючись статтями 15,16, 617 ЦК України, статтями 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, статтями 4, 5, 12, 13, 48, 50, 76-89, 141, 174, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Автомагістраль» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 25 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Приватне підприємство «Автомагістраль» (код ЄДРПОУ 31481658, адреса: 07351, Київська область, Бучанський район, с. Синяк, вул. Київська, буд. 68).

Головуючий суддя М.Б. Баличева