Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №357/12539/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12539/26

3/357/3934/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина Дубановська

розглянувши в м. Біла Церква, клопотання представника ОСОБА_1 – Лазуки Валентина Сергійовича про ознайомлення з матеріалами справи справи про адміністративне правопорушення за протоколом ЕПР1 № 716127 від 10 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

21 вересня 2026 року від фахівця у галузі права ОСОБА_2 , який здійснює представництво інтересів на підставі диплому про вищу освіту в галузі «Право» та нотаріально посвідченої довіреності, надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Розглянувши подане клопотання та додані до нього документи, суд дійшов таких висновків.

Конвенція про захист прав людини і основних свобод, ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачає право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника, вибраного ним на власний розсуд (стаття 6).

У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, ратифікованому Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-VIII, зазначено, що держава повинна гарантувати кожному, чиї права і свободи порушено, ефективний засіб правового захисту, і таке право повинно встановлюватись судовим або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави (стаття 2), та можливість вільного вибору обвинуваченим захисника (пункт 3 статті 14).

«Основні принципи, що стосуються ролі юристів», прийняті восьмим Конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками 27 серпня - 7 вересня 1990 року, передбачають, що кожна людина має право звернутися до будь-якого юриста за допомогою для захисту і відстоювання своїх прав та захисту їх на всіх стадіях кримінального судочинства (принцип 1); жодний суд чи адміністративний орган, в якому визнається право на адвоката, не відмовляється визнавати права юриста відстоювати в суді інтереси свого клієнта, за винятком тих випадків, коли юристу було відмовлено в праві виконувати свої професійні обов`язки відповідно до національного права і практики та цих принципів (принцип 19).

Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, визначено, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (Справа «Гурепка проти України») та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Відповідно до Конституції України у 2016 році були внесені зміни згідно із Законом № 1401-VІІІ від 02 червня 2016 року, зокрема і до ст. 59 Конституції України, відповідно до яких слово «правову» замінено словами «професійну правничу» та виключено частину другу.

На час розгляду клопотання про залучення до участі в справі в якості захисника фахівця у галузі права ст. 59 Конституції України викладена у такій редакції «Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.»

Тлумачення тому, хто надає професійну правничу допомогу надано у ст. 131-2 Конституції України.

Відповідно до вимог ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до вимог пп. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Згідно із ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У вказаній статті визначено документи, які можуть посвідчувати повноваженням адвоката на участь у розгляді справи та не визначено таких документів для фахівця у галузі права.

За положеннями ст. 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом.

З матеріалів клопотання вбачається, що на підтвердження своїх повноважень Лазукою В.С. надано копію довіреності, посвідченої приватним нотаріусом, витяг про реєстрацію довіреності в Єдиному реєстрі довіреностей, а також копію диплома.

Разом із тим, ОСОБА_2 є фахівцем у галузі права, але не є адвокатом, тобто особою, яка відповідно до закону наділена правом здійснювати захист особи в суді.

З огляду на викладене, матеріали справи не містять належного підтвердження повноважень Лазуки В.С. на участь у розгляді справи в суді та представництво інтересів ОСОБА_1 .

За таких обставин, повноваження Лазуки В.С. на представлення інтересів ОСОБА_1 не підтверджені належними документами, що є підставою для залишення клопотання без розгляду.

Згідно із рішенням Конституційного суду України від 31 березня 2015 року № 1-7/2015, положення частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною першою статті 284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього кодексу, про закриття справи.

Керуючись ст.ст. 268,271 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

клопотання представника ОСОБА_1 – Лазуки Валентина Сергійовича про ознайомлення з матеріалами справи справи про адміністративне правопорушення за протоколом ЕПР1 № 716127 від 10 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без задоволення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіІрина ДУБАНОВСЬКА