Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №289/1330/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1330/26

Номер провадження 2/289/1348/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі : секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 до суду надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 132044 від 02.03.2025 в розмірі 7563,20 грн., з яких: 4000,00 грн. прострочена сума заборгованості за сумою боргу, 2563,20 грн. – прострочена сума заборгованості за відсотками, 1000,00 грн. – послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4. Договору, а також 2662,40 грн. судового збору та 15500,00 грн. витрати на понесену правову допомогу.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02.03.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 132044, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 4000,00 грн. на строк 90 днів, процентна ставка 0,72 % на добу. 19.12.2025 р. між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 19122025/2, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» перейшло право вимоги до боржників, в т.ч. до ОСОБА_1 за кредитним договором № 132044 на загальну суму 7563,20 грн.

Ухвалою від 13.07.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 31.08.2026 з викликом сторін, визначено сторонам строки для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечення (а.с.45).

10.08.2026 від представника відповідача адвоката Черкащенко А.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що позивачем не доведено перерахування суми кредитних коштів відповідачу; відсотки та неустойка нараховані неправомірно, так як відповідач має статус військовослужбовця за призовом під час мобілізації з 13.05.2025; комісію за надання кредиту нараховано неправомірно, так як в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту; витрати на професійну правничу допомогу завищені та не підтверджені доказами (а.с.56-72).

11.08.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що відзив безпідставний та необґрунтований, кошти позичальнику надаються в безготівковій формі на банківську картку, вказану позичальником при укладенні договору, відповідач, як власник карткового рахунку, на який були перераховані кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів, однак відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні грошові кошти не були зараховані на його картковий рахунок, водночас позивач на підтвердження вказаної обставини надано лист ТОВ «ПРОФІТГІД», яким було проведено транзакцію на суму 4000,00 грн.; щодо нарахування відсотків зазначає, що відсотки були нараховані первісним кредитором, оскільки відповідач не надав первісному кредитору відповідні документи на підтвердження наявності права на пільги, а позивачем не нараховувалися жодні штрафні санкції; комісія за обслуговування та супроводження фінансового кредиту нарахована правомірно згідно умов договору і вимог чинного законодавства, а витрати на професійну правничу допомогу в заявленій сумі обумовлені договором та підтверджені документально (а.с.76-83).

18.08.2026 від сторони відповідача надійшли заперечення (відповідь на відзив), в яких просить відхилити аргументи позивача, викладені у відповіді на відзив та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.84-89).

26.08.2026 від позивача надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ВЕНЕРА УКРАЇНА» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15500,00 грн. з додатками (а.с.96-105).

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, в направлених суду заявах просить справу розглядати у відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик до суду адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, однак направлена судом кореспонденція повертається до суду не врученою адресату по причині «адресат відсутній» (а.с.106), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Представник відповідача адвокат Черкащенко А.А. в судовому засіданні вважає можливим розглянути справу без участі її довірителя, просить відмовити в задоволенні заявлених вимог з посиланням на викладені у відзиві обставини. Акцентує увагу на тому, що у даній справі відсутні первинні документи, які підтверджують перерахування кредитних коштів та оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 02.03.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 132044, згідно з умовами якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається на строк 90 днів, тобто до 30.05.2025, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % на добу. За послугу з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі (позичальником - за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора KL6755), а також сторонами узгоджено та підписано Графік розрахунків та загальна вартість кредиту, що є Додатком №1 до Договору (а.с.7-12).

В Довідці про ідентифікацію вказано, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №132044 від 02.03.2025 ідентифікований ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора KL6755): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www.aviracredit.com.ua (а.с.15).

Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» виконано умови договору позики та 02.03.2025 10:56 перераховано на вказану в договорі банківську картку отримувача НОМЕР_1 кошти в розмірі 4000,00 грн., призначення переказу: видача кредиту #132044, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» (а.с.14).

Суд звертає увагу на те, що первісний кредитор ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Відповідно ст. 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов`язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (ч. 4 для платника, ч. 5 для отримувача, а також ч. 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

Надане Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» містить інформацію про перерахування коштів на банківську картку отримувача НОМЕР_1 , та іншу детальну інформацію про платіжну операцію, що у сукупності з іншими доказами, такими як довідка про ідентифікацію та укладений договір, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 4000,00 грн.

Враховуючи, що платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, відтак, вказане Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію про перерахування 4000,00 грн. на банківський рахунок НОМЕР_1 .

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером НОМЕР_1 , який зазначено позичальником в розділі 9 Договору про надання фінансового кредиту №132044 від 02.03.2025 (а.с.12) не належить ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 4000,00 грн., стороною відповідача вказані обставини не спростовані.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

19.12.2025 р. між ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» (Фактор) та ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» (Клієнт) був укладений договір факторингу № 19122025/2, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплати клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначних цим договором (а.с.16-21).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 132044 на загальну суму заборгованості 7563,20 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 4000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 2563,20 грн., сума боргу за комісією 1000,00 грн. (а.с.21).

Таким чином, ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 132044 від 03.03.2025, а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно з цим договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором, договір факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК).

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, в порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Нормами статей 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 132044 станом на 20.02.2026 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 7563,20 грн., з яких: прострочена заборгованості за сумою кредиту 4000,00 грн., за процентами – 2563,20 грн., за комісією 1000,00 грн. (а.с.26).

Щодо стягнення заборгованості по процентам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до наданих відповідачем копій документів ОСОБА_1 з 13.05.2025 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, являється учасником бойових дій (а.с.63-64,65,66,67,69-70).

Надані відповідачем документи підтверджують наявність у ОСОБА_1 пільг щодо нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Відтак, суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», отже в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам в розмірі 2563,20 грн. задоволенню не підлягають.

Окрім того, на переконання суду відсутні підстави для стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту виходячи з наступного.

Пунктом 1.4. Договору про надання фінансового кредиту № 132044 від 02.03.2025 передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення в розмірі 25% від суми фінансового кредиту.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Верховний Суд у справі №204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У постанові ВС від 31.07.2025 у справа № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

Так в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням заборгованості по кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.

Враховуючи те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то умова укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № 132044 від 02.03.2025 (п.1.4.) щодо сплати комісії в розмірі 25% від суми кредиту є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином суд прийшов до висновку про відсутність підстав стягнення з відповідача на користь позивача суми комісії за кредитним договором в розмірі 1000,00 грн.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку в повному обсязі позичальником не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої, однак не погашеної суми кредиту в розмірі 4000,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, беручи до уваги викладені у відзиві заперечення представника відповідача щодо стягнення витрат на професійну допомогу з відповідача, суд виходить з наступного.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір № 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026 (а.с.27-28); акт про отримання правової допомоги від 25.08.2026, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 15500,00 грн. (а.с.99); довіреність від 09.04.2026 (а.с.100); платіжну інструкцію № 5112 від 25.08.2026 (а.с.101), рахунок від 25.08.2026 на суму 15500,00 грн. (а.с.103).

У акті про отримання правової допомоги від 25.08.2026 р. зазначено, що адвокатом здійснено таку роботу: зустріч та консультація 0,5 год. 1500,00 грн., складення та подання до суду позовної заяви 3 год. 9000,00 грн., інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів 1,5 год. 4500,00 грн., канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправки поштової кореспонденції 500 грн., всього 15500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 15500,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Сума сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №2596 від 17.06.2026 (а.с.34).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1408,08 грн. (4000,00 /7563,20 х2662,40).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат на загальну суму 3408,08 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» (03115, м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872) заборгованість за кредитним договором № 132044 від 02.03.2025 в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.), а також судові витрати 3408,08 грн., а всього 7408,08 грн. (сім тисяч чотириста вісім грн. 08 коп.).

В іншій частині заявлених вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Наталія СІРЕНКО