Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №686/19689/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/19689/25

Провадження № 22-ц/820/1913/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року (суддя Стефанишин С.Л.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Зазначала, що вона є власником транспортного засобу марки VOLKSWAGEN модель PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , який з грудня 2022 року перебуває у користуванні ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 08 травня 2025 року о 12 год. 31 хв., перебуваючи на перехресті АДРЕСА_1 вчинив дрібне хуліганство, а саме здійснив удар по передній правій дверці належного позивачці автомобіля, що призвело до матеріальних збитків.

Вказувала, що вина ОСОБА_2 у пошкодженні транспортного засобу повністю підтверджується постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.06.2025 у справі № 686/15418/25.

Вартість матеріальної шкоди відповідно до висновку №40/06-25 СОД ФОП ОСОБА_4 становить 18067,69 грн.

Враховуючи викладене вище, просила суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 18067,69 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 18067,69 грн та судові витрати у розмірі 17711,20 грн, всього стягнуто 35778,89 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Вказує, що позивачем не надано до суду достатніх та законних доказів вини відповідача.

Вважає, що висновок експерта не виключає пошкодження авто внаслідок можливого удару, але за відсутності об`єктивних доказів не є достатнім доказом вини відповідача та його відповідальності.

На думку скаржника, дійсним доказом матеріальної шкоди є акт виконаних робіт спеціалізованим підприємством по ремонту автомобілів.

Наголошує на тому, що авто позивачки вже відремонтоване, однак, до суду акт виконаних робіт не подавався.

Враховуючи викладене, вважає, що позивачкою не доведено наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки VOLKSWAGEN модель PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 (далі – транспортний засіб), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 17.04.2019.

У грудні 2022 року транспортний засіб та реєстраційний документ на вказаний транспортний засіб був переданий у користування ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 17.04.2019, який має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.06.2025 у справі № 686/15418/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 51 грн. Постанова набрала законної сили 17.06.2025.

Вказаною постановою встановлено, що 08 травня 2025 року о 12 год. 31 хв. ОСОБА_2 перебуваючи на перехресті вул. Прибузької – вул. Трудової, поблизу будинку № 48/2 по вул. Прибузькій в м.Хмельницькому виражався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_3 та наніс удар по передній правій дверці автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_1 , що призвело до матеріальних збитків, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Даними висновку №40/06-25 від 23.06.2025 року встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 внаслідок виявлених пошкоджень, станом на момент огляду складає 18067,69 грн.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у діях ОСОБА_2 наявний склад цивільного правопорушення (протиправна поведінка, шкода, причинно-наслідковий зв`язок та вина) щодо завдання шкоди позивачу, позивачу нанесені матеріальні збитки у розмірі 18067,69 грн, які є доведеними та підлягають до стягнення з відповідача.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 725/1670/18 (провадження № 61-9128св19) зазначено, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає».

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20)).

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом абзацу 1 пункту 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Водночас, обов`язок довести відсутність своєї вини покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено частинами 6-7 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою надано суду докази, які підтверджують факт заподіяння шкоди саме відповідачем, її розмір та наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у матеріалах справи достатніх доказів вчинення правопорушення саме відповідачем є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, заперечуючи щодо позову, відповідач жодними доказами не спростував розмір шкоди чи відсутність своєї вини у заподіянні шкоди позивачці.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай