Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №681/1731/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 681/1731/25

Провадження № 22-ц/820/1715/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

розглянув в порядку ч 1 ст 369 ЦПК України цивільну справу № 681/1731/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року у складі судді Горгулько Н.А. у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовом, в якому товариство просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 362,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТзОВ «ФК «ЄАПБ» вказувало, що 18 грудня 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № С-001-040888-18-980.

За умовами кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язався вчасно повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом у порядку, визначеному договором. Однак, у подальшому відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення наданих йому грошових коштів (кредиту).

17 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 17112023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № С-001-040888-18-980 від 18 грудня 2018 року в сумі 18362,83 грн, з яких: 6915,71 грн заборгованість за основним боргом, 11447,12 грн заборгованість за відсотками, що підтверджується інформацією з реєстру боржників.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань, тому ТзОВ «ФК «ЄАПБ», яке набуло права вимоги за кредитним договором, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 18362,83 грн.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором кредиту №С-001-040888-18-980 від 18.12.2018 року в розмірі 18362,83 грн, з яких: 6915,71 грн заборгованість за основним боргом, 11447,12 грн, заборгованість за відсотками, а також 3028 грн. судового збору.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, оскільки позивачем не надано доказів відносно укладення кредитного договору із визначенням відповідної процентної ставки, на яку посилається позивач. Крім того, судом не враховано, що відповідачем не здійснювалися будь-які активні конклюдентні дії, пов`язані із укладенням із кредитором кредитного договору саме із визначенням процентної ставки, на яку посилається позивач, відтак вимога щодо стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Апелянт вказує на відсутність порушеного права позивача в частині стягнення відсотків за кредитним договором, тому суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов в цій частині.

ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається, що кредитний договір №С-001-040888-18-980 від 18.12.2018 року був підписаний власноручним підписом ОСОБА_1 , при цьому обставини укладення вказаного договору відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Як вбачається із Кредитного договору, що сторони узгодили всі його істотні умови, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, річну відсоткову ставку, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Відповідач особисто підписав кредитний договір, чим засвідчив факт отримання вищевказаної інформації та те, що він погодився з умовами договору.

У відповідності до умов кредитного договору відбулося нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, розмір заборгованості підтверджується довідкою розрахунком, випискою по рахунку та реєстром боржників. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов кредитування, в тому числі і порядку нарахування відсотків, що свідчить про факт погодження відповідача із всіма умовами, враховуючи і нарахування відсотків.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 18 грудня 2018 року АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали Угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-001-040888-18-980, який сторонами підписано власноручними підписами.

Відповідно до п.2 кредитного договору Банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті «гривня», операції за яким можуть здійснюватись за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках Угоди та Договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає Клієнту міжнародну платіжну картку терміном дії два роки з моменту її випуску.

Згідно п.3 кредитного договору Банк надає Клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії 200 000 грн, ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди 7000 грн., процентна ставка за користування коштами кредитної лінії 48% річних.

Згідно паспорта споживчого, з яким ОСОБА_1 ознайомився, що підтверджується його особистим підписом, сума кредиту 7000 грн., термін користування кредитом 12 місяців, процентна ставка 48% річних.

17.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ», укладено договір факторингу № 17112023, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» за плату відступило ТзОВ «ФК «ЄАПБ» своє право грошової вимоги до боржників за рядом договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №С-001-040888-18-980 від 18.12.2018 року.

В силу пункту 5.1 договору факторингу права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного Реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених пунктом 4.1 цього договору.

Згідно платіжної інструкції № 20494 від 20.11.2023 року ТзОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало на рахунок АТ «Ідея Банк» 3633000 грн оплати за відступлення прав вимоги за договором факторингу №17112023 від 17.11.2023 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 до договору факторингу №17112023 від 17.11.2023 ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий номер у Реєстрі 2996) за кредитним договором №С-001-040888-18-980.

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 18.12.2018 року по 17.11.2023 року, вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість.

Відповідно до Реєстру боржників, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 18362,83 грн., з яких: 6915,71 грн заборгованість за основним боргом, 11447,12 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ч. 1 ст. 615 ЦК України, не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем на підтвердження заявлених позвних вимог надано суду: Угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С-001-040888-18-980, паспорт споживчого кредиту, Анкету-Заяву, Заяву № С-001-040888-18-980 про Акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання власноручного підпису та відтиску печатки банку, Заяву № С-001-040888-18-980 на приєднання до договору добровільного страхування життя, прибутковий позабалансовий ордер, згоду ОСОБА_1 – як фізичної особи – суб`єкта кредитної історії, сторінки паспорта клієнта ОСОБА_1 , вказані документи всі підписані ОСОБА_1 власноручним підписом.

Таким чином між сторонами укладено кредитний договір № С-001-040888-18-980, що підтверджується належними та допустимим доказами, які відповідачем не спростовані, доказів того, що підпис на документах відповідачу не належить, суду не надано.

Також, позивачем надано виписку по рахунку клієнта ОСОБА_1 за період з 18.12.2018 року по 17.11.2023 року, з якої вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, при цьому позичальником використано 9 314, 71 грн, також відповідач здійснював погашення кредитної заборгованості, в тому числі і щодо погашенн процентів.

Відповідно до довідки-розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 станом на 17.11.2023 року становить 18362,83 грн., з яких: 6915,71 грн заборгованість за основним боргом, 11447,12 грн заборгованість за відсотками.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, позивачем надано достатні докази на підтвердження існування між первісним кредитором та ОСОБА_1 кредитних правовідносин, а також той факт, що АТ «Ідея Банк» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти.

Доказів протилежного, зокрема того, що кредитні кошти не були надані ОСОБА_1 на відкритий йому рахунок за умовами кредитного договору, він суду не надав. Натомість, здійсненна часткова оплата для погашення заборгованості за кредитом свідчать про те, що позичальником було отримано та використано надані кредитні кошти.

Вказані докази відповідачем не спростовані.

Крім того, відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, мав змогу власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів, однак не надав суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано вважав встановленим факт укладення кредитного договору № С-001-040888-18-980 від 18 грудня 2018 року та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 362,83 грн. (заборгованість за основним боргом та нарахованими відсоктами), оскільки відповідачем порушено умови кредитного договору в частині погашення основної заборгованості.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про доведеність товариством за допомогою належних доказів обставин, які підтверджують укладення з відповідачем кредитного договору з погодженням усіх істотних умов кредитування, які доведені до відома позичальника.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк