Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №687/342/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 687/342/26

Провадження № 22-ц/820/1698/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області в складі судді Борсука В.О. від 13 травня 2026 року.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року позивач ТОВ «Укр кредит фінанс», звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що 13.03.2024 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1363-8824. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 29500 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця.

Відповідач свої зобов`язання належно не виконує, внаслідок чого заборгованість за договором становить 121678,89 грн., що складається з 27716,65 грн. заборгованості за кредитом та 93962,24 грн. заборгованості за нарахованими процентами, яку позивач просив стягнути на його користь та понесені судові витрати.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1363-8824 від 13.03.2024 року у розмірі 53001,85 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 17243,15 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 35758,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» сплачений судовий збір у розмірі 1159,74 грн.

В решті частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр кредит фінанс» просить рішення суду в частині відмови в позові скасувати та задовольнити позов повністю. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково застосував до нарахованої заборгованості розмір денної процентної ставки 1% на весь період кредитування з 13.03.2024 по 06.01.2025 року (300 календарних днів).

Судом не враховано, що за Законом України «Про споживче кредитування» (розділ 4 Прикінцевих та перехідних положень, частина 17) тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Тобто, на дату укладення кредитного договору (13.03.2024 року) діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,50%. Договір було укладено саме в цей перехідний період (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно), тому встановлена в договорі денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення.

Суд також дійшов помилкового висновку, що умова договору про стягнення одноразової комісії за видачу кредиту є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки Закон України «Про споживче кредитування» прямо передбачає право кредитодавця встановлювати комісію за послуги, пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту.

Розрахунок заборгованості відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, тому позов слід задовольнити повністю.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з цим оскаржуване рішення слід змінити.

Так, судом встановлено, що 13.03.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1363-8824.

Відповідно до п. 2.2 договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п.п. 4.1, 4.4, 4.6, 4.7, 4.9 договору загальний розмір кредиту становить 29500 грн; базовий період складає 14 календарних днів; стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом; комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту; строк кредитування – 300 днів; дата повернення кредиту – 06.01.2025 року.

Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) – С2354.

13.03.2024 року відповідачу перераховано на платіжну карту НОМЕР_1 грн. кредиту.

Згідно розрахунку позивача станом на 17.02.2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 127993,11 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом – 27716,65 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 100276,46 грн.

Кредитодавцем прийнято рішення про часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами в сумі 6314,22 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 121678,89 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути прострочену заборгованість за кредитом – 27716,65 грн; прострочену заборгованість за нарахованими процентами – 93962,24 грн, всього 121678,89 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в період строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося за процентними ставками 1,20%, 1,50% в день, що не відповідає закону - згідно чинного законодавства мала застосовуватися процентна ставка 1%. Нарахована комісія не підлягає стягненню, оскільки умова договору про сплату відповідачем комісії на користь кредитодавця є нікчемною. Тому розрахунок позивача є недопустимим доказом, згідно здійсненого судом розрахунку з врахуванням часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 6314,22 грн., підлягає стягненню з відповідача 53001,85 грн. заборгованості за кредитом, з яких 17243,15 грн. - тіло кредиту, 35758,70 грн. - проценти.

Проте з цими висновками суду щодо стягнення процентів не можна погодитися, зважаючи на таке.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт укладення електронного договору про відкриття кредитної лінії відповідачем, підписання його сторонами, в тому числі відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та отримання ним кредиту на умовах, визначених електронним договором про відкриття кредитної лінії № 1363-8824 від 13.03.2024 року.

Згідно з п.п. 4.1, 4.4, 4.6, 4.7, 4.9 договору загальний розмір кредиту становить 29500 грн; базовий період складає 14 календарних днів; стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом; комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту; строк кредитування – 300 днів; дата повернення кредиту – 06.01.2025 року.

Згідно з ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-19) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас частиною 17 розділу 4 Прикінцевих та перехідних положень, Закону №1734-19 встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів – 2,5% (з 24.12.2023 по 22.04.2024 р. включно) протягом наступних 120 днів – 1,5% (з 23.04.2024 по 20.08.2024 р. включно)

Тобто, лише з 21.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 ст.8 Закону №1734-19, не може перевищувати 1%.

Прикінцеві та перехідні положення закону є обов`язковими до виконання, оскільки є частиною закону і мають рівну юридичну силу з іншими статтями та положеннями закону.

Вказаний норма закону не містить обмежень щодо часу укладення кредитних договорів (укладених до чи після набрання чинності законом), на які ці положення поширюються, а тому суд допустив помилкове тлумачення частини 17 розділу 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1734-19, фактично звузивши сферу дії цих положень закону.

Отже, на дату укладення кредитного договору діяли законодавчі обмеження, за якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,50%.

Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п.4.12. кредитного договору № 1363-8824 від 13.03.2024 року Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 1,388 процентів.

Пункт 4.15. договору містить розрахунок денної процентної ставки, що відповідає формулі, передбаченій ч.4 ст. 8 Закону №1734-19 - 1,388 % = (ЗВСК:122 839.29 грн./ЗРК:29500.00 грн.)/t:300 днів х 100%.

Отже, денна процентна ставка, визначена пунктами 4.12 та 4.15 договору, не перевищує встановлених законодавчих обмежень на момент укладення договору.

При цьому згідно з ч.3 ст. 8 Закону №1734-19 обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Тож суд першої інстанції помилково відхилив як недопустимий доказ розрахунок заборгованості, поданий позивачем, застосувавши при розрахунку заборгованості по процентах денну процентну ставку у розмірі 1% на весь строк кредитування з 13.03.2024 року по 06.01.2025 року.

Суд також не врахував, що поняття денної процентної ставки згідно цього закону та визначена договором процентна ставка за користування кредитом не є тотожними поняттями і не можуть підмінятися.

Так, згідно з ч.2 ст. 8 Закону № 1734-19 для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються не лише доходи кредитодавця у вигляді процентів; а й комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, з врахуванням наведеного ТОВ «Укр кредит фінанс» правомірно здійснювало нарахування заборгованості по процентах за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору п.4.6, та п. 10.2. в межах строку кредитування згідно з п.4.9 договору.

Щодо доводів апеляційної скарги про нарахування та стягнення комісії за надання кредиту.

Відповідно до ст. 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п. 4 ч.1 Закону №1734-19 загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону №1734-19 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №1734-19 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, Закон України №1734-19 визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема, пов`язані з наданням кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Пунктом 4.7 договору про відкриття кредитної лінії №1363-8824 від 13.03.2024 року встановлена комісія за видачу кредиту, а не за послуги, пов`язані з наданням цього кредиту, що суперечить нормі ч. 2 ст. 8 Закону №1734-19.

У кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням (видачею) кредиту, за які встановлена комісія.

Тож суд першої інстанції обґрунтовано вказав про нікчемність вказаної умови кредитного договору і відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованої комісії.

З врахування черговості погіршення платежів за договором згідно з пунктом 6.8. Правил відкриття кредитної лінії зараховані на погашення вказаної комісії кошти 4425 грн. слід врахувати в суму сплачених процентів за кредитом.

Отже, з врахуванням розрахунку заборгованості, поданого позивачем, стягненню з відповідача підлягає 27716,65 грн. заборгованості за кредитом та 89537,24 грн. заборгованості за процентами (100276,46 грн. заборгованості за процентами – 6314,22 грн. часткового списання позичальнику заборгованості - 4425 грн. комісії), всього 117253,89 грн.

За наведеного рішення суду слід змінити, стягнути з відповідача на користь позивача 117253,24 грн. заборгованості за кредитним договором, в решті позову відмовити.

У зв`язку з задоволенням позову та апеляційної скарги на 96,36%, відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» 6413,72 грн. (2565,49 грн. за подачу позову, 3848,23 грн. за подачу апеляційної скарги) понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» задовольнити частково.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 травня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки,26, оф. 407, ЄДРПОУ 38548598) 117253,24 грн. заборгованості за договором №1363-8824 від 13.03.2024 року та 6413,72 грн. понесених судових витрат.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 24 вересня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

А.М. Костенко