Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №676/1553/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/1553/26

Провадження № 33/820/635/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Клойстрех О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого слюсарем «Інотекс»,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

За постановою суду, ОСОБА_1 23 лютого 2026 року о 13 годині 37 хвилин в м. Кам`янець-Подільський по вул. Івана Виговського, 17 Хмельницької області керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, блідість шкірного покриву обличчя, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Свої вимоги аргументує тим, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу на безпідставну зупинку транспортного засобу працівниками поліції, що тягне за собою недопустимість всіх подальших доказів.

Зазначає, що направлення на проходження огляду виписано до КНП Хмельницький обласний центр, тоді як найближчим закладом являється КНП Кам`янець-Подільська міська лікарня.

Стверджує, що причиною відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в КНП Хмельницький обласний центр стала турбота про свою матір, яка в цей момент перебувала у міській лікарні і потребувала його допомоги.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 не висловлювався про те, що відмовляється пройти огляд, а лише наголошував, що не може залишити матір одну, так як у неї передінфарктний стан.

Вказує захисник і на відсутність безперервного відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, що робить даний доказ недопустимим.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши ОСОБА_1 та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав наведених у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані в повній мірі.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.

Фактичні обставини огляду, підстави та процедура його проведення, повністю узгоджуються з вимогами закону.

Дані відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції достатньо повно відображають обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються із ними і не викликають жодних сумнівів у їх відповідності фактичним обставинам справи. Так, відеозапис містить необхідну інформацію щодо обставин, які підлягають встановленню, зокрема, фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування з правопорушником працівники поліції виявили у нього ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд в закладі охорони здоров`я, від якого ОСОБА_1 відмовився.

Доводи захисника про порушення працівниками поліції вимог Інструкції, яке полягає у незаконній зупинці транспортного засобу, що потягло безпідставну вимогу проведення огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння у водія, не приймаються судом до уваги в силу наступного.

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст.130 КУпАП і дії працівників поліції щодо законності таких підстав можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема в адміністративному, із наданням суду відповідних доказів на підтвердження таких обставин (постанови у справах № 688/1959/20, №686/8878/20, №672/1223/23, № 686/28677/23).

Предметом розгляду апеляційного суду у даній справі є оцінка дій працівників поліції щодо вимоги для проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння у водія ОСОБА_1 .

Саме встановлення порушень під час проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є наслідком визнання його недійсним.

Захисник у поданій апеляційній скарзі не пояснила, яким чином правомірність дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком пройти відповідний медичний огляд, з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

При цьому, сторона захисту не була позбавлена можливості в установленому законом порядку, зокрема в адміністративному, оскаржити дії працівника поліції на предмет незаконної зупинки транспортного засобу та надати суду докази, які б підтвердили протиправність таких дій, чого не зробила.

В свою чергу апеляційний суд позбавлений можливості збирати докази на підтвердження чи спростування наведених стороною захисту обставин чи впливати на сторону захисту при виборі моделі захисту.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння не в найближчому медичному закладі, апеляційний суд відхиляє.

Судом встановлено, що запропонований медичний заклад у с. Скаржинці визначений з урахуванням можливості проведення огляду на стан саме наркотичного сп`яніння та забезпечення у зв`язку з цим відповідним обладнанням. Доказів того, що найближчий медичний заклад у м. Кам`янці-Подільському мав відповідні можливості та відповідне обладнання провести лабораторні дослідження на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі, стороною захисту не надано.

Посилання на необхідність догляду за матір`ю також не звільняло ОСОБА_1 від виконання обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, пройти на вимогу поліцейського огляд на стан сп`яніння. При цьому судом встановлено, що працівники поліції доставили його разом із матір`ю до медичного закладу та передали її медичним працівникам, після чого ОСОБА_1 неодноразові пропозиції поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння відхилив.

Твердження захисту про те, що ОСОБА_1 прямо не заявляв про відмову від проходження огляду, апеляційний суд відхиляє, оскільки факт відмови може встановлюватися не лише за конкретною словесною формулою, а й за фактичною поведінкою особи. З дослідженого відеозапису вбачається, що після неодноразової пропозиції пройти огляд ОСОБА_1 його не пройшов, що в сукупності свідчить про відмову від проходження огляду.

Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що відеозапис, який міститься в матеріалах провадження, не є безперервним, а відтак є недопустимим доказом.

Даний відеозапис сумнівів у апеляційного суду щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, фабрикації чи присутності на відео інших осіб, крім тих, які приймали участь у оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Дійсно, на оптичному диску із записом події є декілька відеофайлів, однак вони вилучені з нагрудної камери працівника поліції під час фіксації правопорушення, які є безперервними, отже, це не може бути один безперервний відеофайл, як помилково вважає сторона захисту, а тому наявні відеозаписи події є належними та допустимими доказами у справі.

За таких обставин, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується сукупністю зібраних і перевірених апеляційним судом доказів, які є належними та достатніми для такого висновку.

Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст.256 КУпАП щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Адміністративне стягнення на правопорушника накладено у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру скоєного, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП України.

За таких обставин, враховуючи підвищену суспільну небезпечність правопорушень, пов`язаних з керуванням транспортними засобами у стані сп`яніння та відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд вважає, що накладене адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи істотних порушень норм процесуального права не виявлено, підстав для скасування чи зміни постанови місцевого суду не встановлено.

З огляду на викладене, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду І.В. Вітюк