Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №685/532/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 685/532/26

Провадження № 22-ц/820/2355/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Костенка А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на дітей за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 3 серпня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

ОСОБА_1 зазначила, що сторони мають від шлюбу двоє дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - які проживають разом із позивачкою та перебувають на її утриманні. На підставі рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2022 року з ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на дітей у твердій грошовій сумі – у розмірі 3 000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 вересня 2022 року та до досягнення дітьми повноліття. Відтоді матеріальний стан позивачки погіршився, оскільки витрати на дітей збільшилися, а грошові доходи знецінилися. Водночас матеріальне становище ОСОБА_2 покращилося. Відтак мають місце підстави для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу відповідача.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд змінити розмір аліментів на дітей і стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 у розмірі частки заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання заяви та до досягнення дітьми повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 3 серпня 2026 року позов задоволено.

Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2022 року у справі № 685/984/22.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 щомісячно у розмірі частки заробітку (доходу), частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1 331 грн 20 коп. судового збору.

Суд виходив з того, що матеріальний стан ОСОБА_2 покращився, внаслідок чого мають місце підстави для зміни розміру і способу стягнення аліментів на дітей.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зміна способу стягнення аліментів на дітей можлива лише за наявності підстав для зміни їх розміру, тобто у разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, поліпшення або погіршення здоров`я когось із них. Оскільки ОСОБА_1 не довела погіршення свого майнового стану та покращення майнового стану відповідача з часу визначення судом розміру аліментів на дітей, її позов є безпідставним і не підлягає задоволенню. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Також суд безпідставно відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на час його перебування у складі Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, який не підписаний нею, у зв`язку з чим відповідно до статей 183, 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд апеляційної інстанції повертає його заявнику без розгляду.

Щодо додаткових доказів

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом частини першої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_2 подав апеляційному суду письмові докази: витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 3 вересня 2026 року щодо належності сторонам нерухомого майна (а.с. 72-74) та довідку Військової частини НОМЕР_1 від 2 вересня 2026 року щодо проходження відповідачем військової служби (а.с. 75).

Оскільки ОСОБА_2 не подав додаткові письмові докази в порядку та строки, передбачені процесуальним законом, і не обґрунтував поважність причин їх несвоєчасного подання, то суд апеляційної інстанції не приймає ці докази до розгляду.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Сторони є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - які проживають разом із позивачкою та перебувають на її утриманні.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 і дочки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі – у розмірі по 1 500 грн на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 вересня 2022 року та до досягнення дітьми повноліття.

ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних Сил України.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо відмови у зупиненні провадження у справі

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенції) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

До основних засад цивільного судочинства, зокрема, віднесено принцип верховенства права (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Як передбачено пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У такому випадку провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 12 частини першої статті 253 ЦПК України).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що реалізація принципу верховенства права здійснюється через застосування судами при розгляді справ Конвенції та протоколів до неї, а також практики Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із елементів права на справедливий суд згідно статті 6 Конвенції є право на розумний строк розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі – Суд) неодноразово зазначав про те, що обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (справа «Компанія Комінгерсоль проти Португалії» (Comingersoll S.A. v. Portugal), заява №35382/97, рішення від 6 квітня 2000 року, §19; справа «Фрайдлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява №48479/13, рішення від 26 липня 2018 року, §43; справа «Сюрмелі проти Німеччини» (Surmeli v. Germany), заява № 75529/01, рішення від 8 червня 2006 року, §128).

Суд у рішенні від 18 лютого 1999 року у справі «Лаїно проти Італії» (Laino v. Italy), заява №33158/96, §22) зауважив, що справи щодо опікунства над дитиною та батьківської відповідальності належать до справ, які потребують особливої оперативності.

Зупинення провадження у справі – це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України є з`ясування обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, у зв`язку з перебуванням сторони або третьої особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Об`єктивна неможливість розгляду справи у такому випадку полягає в тому, що відсутність сторони або третьої особи, позбавляє можливості суд вирішити спір із дотриманням основних засад (принципів) цивільного судочинства, а саме з`ясувати всі обставини, що мають значення для справи, зібрати та дослідити докази, надати їм належну правову оцінку та ухвалити рішення по суті заявлених вимог.

Якщо такі перешкоди відсутні, то суд зобов`язаний розглянути справу у визначені процесуальним законом порядку та строки.

Предметом спору у справі, яка переглядається апеляційним судом, є стягнення аліментів на дітей. Така категорія справ потребує невідкладного вирішення судом з метою захисту прав та інтересів дітей.

ОСОБА_2 був повідомлений належним чином про розгляд справи в суді, висловив свою позицію щодо пред`явленого позову та приймав участь у судовому процесі через свого представника, адвокатку Семченко Г.С.

Водночас зібрані докази у справі дозволяли суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити законне рішення по суті заявлених вимог.

Оскільки об`єктивна неможливість розгляду справи за позовом ОСОБА_1 не була встановлена, то суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та вирішив спір по суті заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про незаконність відмови суду у зупиненні провадження у справі є безпідставними.

б) щодо вирішення спору по суті

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі – СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В силу статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з частиною першою 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Із положень частини першої статті 184 СК України слідує, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Як передбачено частиною першою статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості один із батьків має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дітей можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У такому випадку частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, а також тверда грошова сума аліментів визначається судом.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Розмір аліментів має забезпечувати гармонійний розвиток дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний врахувати ряд обставин, а саме матеріальний та сімейний стан платника аліментів і дітей.

Визначений рішенням суду розмір аліментів не вважається незмінним.

Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність у судовому засіданні суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Така зміна обставин має настати після того, як суд визначив первісний розмір аліментів, при цьому, вирішуючи спір, суд зобов`язаний застосувати як положення статті 192 СК України, так і низку інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Право стягувача або платника аліментів вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість обставин, зазначених у статті 182 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, в силу статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, та навпаки).

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 5 лютого 2014 року (справа №6-143цс13), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Указаний правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 30 червня 2020 року (справа №343/945/19), від 12 січня 2022 року (справа №545/3115/19), від 22 серпня 2022 року (справа №712/6313/21).

Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року (справа №152/100/18) не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при вирішенні майже аналогічного спору не підлягає застосуванню стаття 192 СК України. При цьому Верховний Суд зазначив, що вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року (справа №372/2393/17).

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа №759/22898/20) зазначено, що у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги для зменшення розміру аліментів. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти – одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів на дітей, ОСОБА_1 обґрунтувала свої вимоги необхідністю збільшення розміру аліментів, оскільки з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів витрати на сина ОСОБА_3 і дочку ОСОБА_4 збільшилися у зв`язку з досягненням ними старшого віку та зростанням вартості утримання дітей, а визначений судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку дітей.

У свою чергу ОСОБА_2 є здоровою та працездатною особою, проходить військову службу, не має інших утриманців. У судовому засіданні ОСОБА_2 не спростував твердження ОСОБА_1 про його спроможність надавати дітям утримання в частці від заробітку (доходу).

За таких обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що розмір і спосіб стягнення аліментів підлягає зміні, а з ОСОБА_2 на користь позивачки підлягають стягненню аліменти у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Посилання ОСОБА_2 на відсутність підстав для зміни способу стягнення аліментів не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначив правові норми, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Висновки суду першої інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду щодо підстав і порядку зміни розміру та способу стягнення аліментів на дитину.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 3 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

А.М. Костенко

Головуючий у першій інстанції – Самойлович А.П.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 50