Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №680/313/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/313/26

Провадження № 22-ц/820/1777/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області від 2 червня 2026 року про стягнення судових витрат,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України головного державного виконавця Осипової О.В. (далі – державний виконавець).

ОСОБА_1 зазначила, що 3 січня 2018 року Новоушицьким районним судом Хмельницької області видано судовий наказ у справі № 680/1149/17 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13 грудня 2017 року. Зазначений виконавчий документ перебуває на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – Відділ ДВС).

ОСОБА_2 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 та отримує грошове забезпечення за місцем служби. Згідно з довідками військової частини, окрім основного грошового забезпечення, ОСОБА_2 виплачувалися суми додаткової винагороди, з яких аліменти не утримувалися.

Водночас державним виконавцем не вживались передбачені законом заходи, спрямовані на повне та своєчасне виконання судового рішення. Зокрема, не здійснювалися перевірки правильності та повноти утримання аліментів з доходу боржника, а також не вчинялися активні дії щодо встановлення повного складу цього доходу.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд:

визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 73212512, яка полягає у невчиненні належних дій для перевірки правильності утримання аліментів із усіх видів доходу боржника ОСОБА_2 , зокрема з додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, та у невизначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням цих виплат;

зобов`язати Відділ ДВС у виконавчому провадженні № 73212512 провести належну перевірку правильності здійснення Військовою частиною НОМЕР_1 утримань аліментів із доходів боржника ОСОБА_2 , у тому числі з додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, та здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з листопада 2024 року по дату фактичного здійснення розрахунку, з урахуванням всіх видів грошового забезпечення та інших доходів боржника.

У суді ОСОБА_1 змінила свої вимоги, посилаючись на часткове виконання Відділом ДВС її вимог після подання скарги.

Остаточно ОСОБА_1 просила суд:

визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 73212512, яка полягає у невчиненні належних дій для перевірки правильності утримання аліментів із усіх видів доходу боржника ОСОБА_2 , зокрема з додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, та у невизначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням цих виплат;

закрити провадження у справі № 680/313/26 за її скаргою на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 73212512 у зв`язку з відсутністю предмета спору станом на дату розгляду справи, оскільки після подання скарги державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на усунення оскаржуваної бездіяльності;

вирішити питання про розподіл судових витрат і стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 21 травня 2026 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 73212512, яка полягає у невчиненні належних дій для перевірки правильності утримання аліментів із усіх видів доходу боржника ОСОБА_2 , яка мала місце до моменту звернення до суду зі скаргою.

Закрито провадження у справі № 680/313/26 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 73212512 на підставі пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) за відсутністю предмета спору на дату розгляду справи.

Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 2 червня 2026 року стягнуто з Відділу ДВС на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем допущено бездіяльність щодо нездійснення належної перевірки правильності утримання аліментів з усіх видів доходу боржника. Водночас на момент розгляду скарги державний виконавець усунула цю бездіяльність та вчинила дії для виконання рішення суду, а тому провадження у справі в частині зобов`язання державного виконавця до таких дій підлягає закриттю. При цьому сам факт подальшого усунення порушень та вчинення виконавцем необхідних дій після подачі скарги не свідчить про відсутність допущеної раніше бездіяльності, оскільки своєчасність вчинення виконавчих дій є самостійним обов`язком державного виконавця. У зв`язку з розглядом справи ОСОБА_1 понесла обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу, які слід покласти на Відділ ДВС.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Відділ ДВС просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 2 червня 2026 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухватити нове рішення про відмову у стягненні цих витрат посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, а суд поклав на Відділ ДВС ці витрати, розмір яких не відповідає критеріям співмірності та реальності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на її законність та обґрунтованість.

ОСОБА_2 не висловив своєї позиції щодо апеляційної скарги.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відділ ДВС не оскаржує ухвалу суду першої інстанції від 21 травня 2026 року, а тому згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку ця ухвала не переглядається.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

На підставі договору про надання правової допомоги (здійснення представництва/захисту) від 3 лютого 2026 року (т. 2 а.с. 3) адвокат Міняйлук Ю.В. (адвокат) надавала стягувачу ОСОБА_1 (клієнт) професійну правничу допомогу у справі №680/313/26 за скаргою останньої на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 73212512.

Пунктом 3.1 цього Договору визначено, що за роботу, виконану адвокатом, клієнт здійснює оплату згідно умов, викладених у додатку №1 до цього Договору, але це не позбавляє клієнта права здійснювати оплату шляхом внесення авансових платежів в узгодженому сторонами розмірі.

18 травня 2026 року адвокат Міняйлук Ю.В. і стягувач ОСОБА_1 склали акт наданих послуг/виконаних робіт з професійної правничої допомоги (т. 2 а.с. 4-5), яким узгодили вартість наданих послуг у розмірі 10 000 грн.

За платіжними інструкціями від 25 лютого 2026 року та 19 травня 2026 року (т. 1 а.с. 157, 158) ОСОБА_1 сплатила адвокату Міняйлук Ю.В. по 5 000 грн плати за юридичні послуги.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та його висновки

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зібрані докази достовірно вказують на те, що ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у зв`язку з розглядом її скарги на дії державного виконавця в розмірі 10 000 грн.

Визначений адвокатом Міняйлук Ю.В. і стягувачем ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. До того ж, Відділ ДВС в суді першої інстанції не заявив клопотання про зменшення розміру цих витрат.

Оскільки скаргу ОСОБА_1 задоволено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Відділу ДВС на користь заявниці витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість і неспівмірність указаних витрат не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області від 2 червня 2026 року про стягнення судових витрат залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.М. Костенко

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Польова В.Є.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 50