Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №595/434/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/434/26Головуючий у 1-й інстанції Созанська Л.І.

Провадження № 22-ц/817/967/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 595/434/26 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк», інтереси якого представляє адвокат Гаврилюк Сергій Валерійович, на заочне рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2026 року, ухваленого суддею Созанською Л.І., у справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк», Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.10.2021 в розмірі 36123,48 грн, а також понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картах monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. 03 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 03 жовтня 2021 року та, встановивши мобільний додаток monobank, отримав розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрив розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 . Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку визначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. Згідно з Тарифами: пільговий період за карткою становить до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі). Пільгова відсоткова ставка - 0,00001% річних. Базова відсоткова ставка нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості - 3,1% на місяць (37,2 %). Збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості) - 6,2% на місяць (74,4 %). Банк свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. У відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість стала прострочено. Банк 28 жовтня 2025 року направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотні порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач на контакт не виходив та не вчиняв жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу». На підставі вищезазначеного загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за Договором становить 36123,48 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом 36086,70 грн; заборгованості за пенею 36,78 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», інтереси якого представляє адвокат Гаврилюк Сергій Валерійович, просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 28 194,78 грн, з яких сума кредиту — 9960,2 грн, сума процентів за користування кредитом — 18234,58 грн та понесені судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в суді першої інстації у розмірі 10000,00 грн, і - в апеляційній інстанції у розмірі 8000 грн).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник заявника зазначив, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що згідно Анкети-заяви, що підписана ОСОБА_1 03.10.2021 року, дана Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; Тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг (далі - Договір).

Відповідно до п. 5 Анкети-заяви Відповідач погодився з тим, що невід`ємною частиною Анкети-заяви є Запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank», з підписанням якого в Мобільному додатку Договір набуває чинність.

Таким чином, звернувшись до Банку з метою отримання банківських послуг, відповідач підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, у якій засвідчив ознайомлення, прийняття та підписання Умов та Тарифів, та встановивши мобільний додаток monobank отримав розрахункову карту. Крім того, відповідач 03.10.2021 підписав Запевнення до Договору про надання банківських послуг monobank, згідно якого також підтвердив отримання примірника Договору в Мобільному додатку monobank, своє ознайомлення та згоду з умовами Договору, та підтвердив укладання Договору.

Відтак між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 03.10.2021 року укладено Договір про надання банківських послуг.

Посилається на те, що загальний розмір заборгованості відповідача перед банком за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.10.2021 становить 36 123,48 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які є належними доказами як факту користування ОСОБА_1 кредитними коштами, так і наявності боргу. Жодних заперечень відповідача щодо суми заборгованості, розрахунку заборгованості чи то виписки матеріали справи не містять.

Вказують, що в рішенні Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2026 року по справі № 595/434/26 зазначено:«Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 03 жовтня 2021 року відповідач підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, із встановленим кредитним лімітом, однак на момент укладення даного правочину відповідачу виповнилось повних 15 років, тобто кредитний договір було укладено з неповнолітньою фізичною особою в стані неповної цивільної дієздатності.

Самим же представником позивача по справі не надано доказів на підтвердження згоди батьків відповідача на укладення кредитного договору від 03 жовтня 2021 року”.

Однак, з даним висновком не погоджуються, оскільки судом не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту monobank, а також не враховано вимог надання та обслуговування кредитів, що передбачені в Умовах і правилах обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bankв редакції від 03.10.2021.

Також вказують, що ОСОБА_1 при підписанні договору (під час неповної цивільної дієздатності) було встановлено кредитний ліміт - 0 (нуль) грн, проте лише 15.07.2024 року його було збільшено до 8500 грн; 22.07.2024 встановлено 8000 грн; 07.10.2024 встановлено 7000 грн; 09.10.2024 встановлено 6000 грн; 10.10.2024 встановлено 5000 грн; 04.11.2024 встановлено 6000 грн.; 06.11.2024 встановлено 7000 грн; 07.11.2024 встановлено 8000 грн; 11.11.2024 встановлено 10000 грн; 02.12.2024 встановлено 15000 грн; 07.12.2024 встановлено 12000 грн; 13.01.2025 встановлено 13000 грн; 17.01.2025 встановлено 15000 грн.

Тобто, судом не враховано, що кредитні кошти були надані відповідачу по справі в момент повної цивільної дієздатності.

До того згідно з виписки по рахунку ОСОБА_1 користувався виключно своїм власними коштами, розміщуючи їх на власний рахунок та використуючи на власний розсуд.

Відзив на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк», інтереси якого представляє адвокат Гаврилюк Сергій Валерійович, до суду апеляційної інстанції не поступав.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2021 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Банку та підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (далі Анкета-заява), за умовами якої відповідач погодився з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, які розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщенні за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.

Підписуючи Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному додатку monobank, відповідач просив: 1 - відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на його ім`я НОМЕР_3 ; 2 - встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.

У пункті 4 Анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису.

Відповідач погодився з тим, що невід`ємною частиною Анкети-заяви є Запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank», з підписанням якого в Мобільному додатку Договір набуває чинність (п. 5 Анкети-заяви).

До позовної заяви банком надано: копію Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг; копію паспорта громадянина України відповідача; роздруківку Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank; роздруківку Таблиці «Чорна картка monobank»; розрахунок заборгованості; виписку/особовий рахунок з 03 жовтня 2021 року по 06 лютого 2026 року.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок НОМЕР_3 , що не спростовано відповідачем.

Відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 03 жовтня 2021 року станом на 06 лютого 2026 року становить 36123,48 грн, яка складається із: заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 36086,70 грн; заборгованості за пенею 36,78 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з такого.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 12 статті 11 вище наведеного Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У справі, що розглядається, заявляючи позовні вимоги, АТ «Універсал Банк» посилається на те, що 03 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 03 жовтня 2021 року та, встановивши мобільний додаток monobank, отримав розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрив розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав 03 жовтня 2021 року анкету–заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank» (а.с. 10).

Анкета–заява до договору про надання банківських послуг від 03 жовтня 2021 року містить докладну інформацію щодо особи відповідача, зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу.

Відповідно до підписаної анкети-заяви, відповідач просив банк відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я НОМЕР_3 та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку.

Також, в анкеті - заяві зазначено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.

Проте в анкеті–заяві та будь–яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди.

Отже, підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг, містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної банківської послуги. Вказана анкета не містить даних про розмір наданих кредитних коштів, а тільки прохання про встановлення кредитного ліміту на суму, зазначену у додатку.

Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за кредитом (тілом), посилаючись, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, також на витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, витяг з тарифів за карткою monobank, Паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, як невід`ємну частину укладеного договору.

Однак доказів того, що вказані документи підписані відповідачем, в тому числі за допомогою електронного цифрового підпису, матеріали справи не містять, а також не має підтверджень того, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.

Отже, відсутні підстави вважати, що саме цей витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.

Крім того, у Паспорті споживчого кредиту Чорної картки monobank зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів. Ця інформація зберігає чинність до 01.01.2022 (а.с. 91-92).

Таким чином, зазначений документ містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Таку інформацію банк надає споживачам фінансових послуг відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Також позивачем не надано суду доказів щодо надсилання відповідачу у мобільний додаток вказаних Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк», тарифів за карткою monobank і паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank для ознайомлення та доказів того, що відповідач електронним ключем підписав їх.

З огляду на викладене, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг, подані банком витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Мonobank, витяг тарифів за карткою monobank і паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вказані документи достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутні підстави для врахування наведених сум при визначенні розміру заборгованості та її подальшого стягнення.

Позивачем на підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитом, надано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 03.10.2021 та виписку з особового рахунку (а.с.15-16, 18-66).

Однак, з наданої позивачем виписки з особового рахунку, не вбачається, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу у вигляді встановленого кредитного ліміту, зокрема 15.07.2024 року - 8500 грн; 22.07.2024 - 8000 грн; 07.10.2024 - 7000 грн; 09.10.2024 - 6000 грн; 10.10.2024 встановлено 5000 грн; 04.11.2024 - 6000 грн.; 06.11.2024 - 7000 грн; 07.11.2024 - 8000 грн; 11.11.2024 - 10000 грн; 02.12.2024 - 15000 грн; 07.12.2024 - 12000 грн; 13.01.2025 - 13000 грн; 17.01.2025 - 15000 грн на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 , як стверджує позивач, а відповідач ці кошти отримав.

Також, слід зазначити, що наданий позивачем розрахунок заборгованості сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано (постанова Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18). Розрахунок є виключно внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Інших доказів позивачем не надано.

Зважаючи на вимоги цивільного процесуального законодавства, зокрема засади змагальності та диспозитивності, суд не вправі за власною ініціативою витребувати у позивача докази. Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Схожа позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18, від 3 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту та первинних документів, перевірити розмір заборгованості не є можливим.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що правочин, який виник між сторонами, є нікчемним і визнання його недійсним в судовому порядку не вимагається, оскільки договір було укладено з відповідачем, який не мав повної цивільної дієздатності, а докази щодо надання згоди батьками на укладення цього кредитного договору в справі відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, на час укладення договору (03 жовтня 2021 року) йому було 15 років.

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦК України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно ч.1 ст.34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

В свою чергу, ч.1 ст.31 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Водночас, ч.ч.1, 2, 4 ст.32 ЦК України передбачено, що крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

- самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

- самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

- бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку);

- самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг.

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників (частина друга статті 32 ЦК України). Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування.

За правилами частини першої статті 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.

У частині другій статті 222 ЦК України зазначено, що правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з статями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

- наявність підстав для оспорення правочину;

- встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, правочини, вчинені неповнолітніми особами за межами їх цивільної дієздатності, вважаються відповідно до статті 203 ЦК України неправомірними, а вчинення ними таких дій може слугувати підставою недійсності укладеного ними правочину (стаття 215 ЦК України).

З урахуванням наведеного, правочини, вчинені неповнолітньою особою, можуть бути визнані судом недійсними, тобто вони є оспорюваними.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати КЦС від 24 березня 2021 року у справі №219/12839/19.

Натомість, визначення нікчемного правочину міститься в ч.2 ст.215 ЦК України, згідно якої нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки, кредитний договір у справі не оспорюється відповідачем та не визнаний судом недійсним, то він вважається дійсним з моменту його укладення.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що правочин, вчинений особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності є нікчемним з моменту його вчинення і визнання його недійсним в судовому порядку не потребується, є помилковим.

Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову суд першої інстанції зіслався на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати КЦС від 24 березня 2021 року у справі №219/12839/19, однак не врахував, що у вказаній справі позичальник заявив зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним. В наведеній постанові ВС відсутні висновки про те, що правочин, вчинений особою, що не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, є нікчемним правочином з моменту його вчинення і визнання його недійсним в судовому порядку не потребується. Натомість ВС наголосив, що правочини, вчинені неповнолітньою особою, можуть бути визнані судом недійсними, тобто вони є оспорюваними.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вищенаведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк», інтереси якого представляє адвокат Гаврилюк Сергій Валерійович слід задовольнити частково, рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2026 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.10.2021 в розмірі 36123,48 грн слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк», інтереси якого представляє адвокат Гаврилюк Сергій Валерійович задовольнити частково.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2026 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.10.2021 в розмірі 36123,48 грн змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома