Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №462/8175/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/8175/25 Головуючий у 1 інстанції: Пташинський І.А. Провадження № 22-ц/811/1223/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

22 жовтня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 6951506 від 10 серпня 2023 року в розмірі 25 336,75 грн, з яких: 7 500,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту; 7 538,50 грн – проценти, нараховані первісним кредитором; 10 298,25 грн – проценти, нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 69 календарних днів. Крім цього, в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України просило зазначити в рішенні суду для органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si*s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; sі - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 – 3 % річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 серпня 2023 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Авентус Україна» кредитний договір №6951506 в електронній формі, підписавши його за допомогою одноразового електронного ідентифікатора, та отримала кредитні кошти для власних потреб. Взяті на себе зобов`язання відповідачка належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором. 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, на підставі якого, відповідно до реєстру прав вимоги, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6951506 від 10 серпня 2023 року.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», заборгованість загальною сумою 15 038 (п`ятнадцять тисяч тридцять вісім гривень 50 копійок), яка складається з: - суми заборгованості за сумою кредиту у розмірі - 7 500,00 (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок); - суми заборгованості за процентами за користування кредитом – 7 538 (сім тисяч п`ятсот тридцять вісім гривень 50 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал 1 454 (одна тисяча чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок понесених судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», – 5 000 (п`ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» - відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог оскаржило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 10 298,25 грн процентів, нарахованих за 69 календарних днів.

Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив факт укладення відповідачкою кредитного договору в електронній формі та отримання нею кредитних коштів, однак дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем процентів за період з 28 травня по 04 серпня 2024 року. Вказує, що відповідно до умов кредитного договору та договору факторингу позивач набув право вимоги не лише щодо заборгованості, яка існувала на момент відступлення права вимоги, а й щодо майбутніх платежів, зокрема процентів за користування кредитом. Звертає увагу, що відповідно до пункту 1.1 договору факторингу до позивача перейшло право грошової вимоги, строк виконання якої настав або виникне в майбутньому, у тому числі щодо суми основного зобов`язання, плати за кредитом та процентів. При цьому пунктом 1.2 договору факторингу визначено момент переходу відповідних прав до фактора. Зазначає, що строк дії кредитного договору на момент укладення договору факторингу не закінчився, а тому позивач правомірно здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 28 травня по 04 серпня 2024 року в сумі 10 298,25 грн, виходячи із суми основного боргу 7 500,00 грн та процентної ставки 1,99 % за кожен день користування кредитом. Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про ненадання належних доказів правильності нарахування процентів, посилаючись на поданий до суду детальний розрахунок заборгованості та картку обліку договору. На думку апелянта, зазначені документи підтверджують розмір заборгованості, порядок її формування та здійснені відповідачкою платежі, а чинне законодавство не встановлює спеціальних засобів доказування розміру заборгованості за кредитним договором. Посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки умовам кредитного договору, зокрема положенням щодо розміру та порядку нарахування процентів, а також не врахував, що відповідачка, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, погодилася з його умовами. Також апелянт зазначає, що проценти, нараховані за період з 28 травня по 4 серпня 2024 року, є процентами за користування кредитом, а не штрафними санкціями, оскільки нараховані в межах визначеного договором строку кредитування. Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні вимоги про зазначення в рішенні суду порядку нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України. Зазначає, що суд першої інстанції помилково виходив із відсутності обов`язку суду зазначати такі нарахування, тоді як відповідна вимога була заявлена позивачем у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.

Просить суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом установлено, що 10 серпня 2023 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Авентус Україна» договір № 6951506 споживчого кредиту, підписавши його, додаток № 1 до нього та паспорт споживчого кредиту електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора С5490.

Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 7 500,00 грн на особисті потреби шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 строком на 360 днів. За користування кредитом передбачено стандартну процентну ставку у розмірі 1,99 % на день, що застосовується протягом строку кредитування, а також знижену процентну ставку у розмірі 1,692 % на день за умови дотримання визначених договором умов.

Факт перерахування ТОВ «Авентус Україна» на користь ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 7 500,00 грн підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» № 20240612-20а від 12 червня 2024 року та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 10 жовтня 2025 року.

27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права вимоги за кредитними договорами, а фактор зобов`язався сплатити первісному кредитору грошові кошти за відступлення таких прав вимоги.

Згідно з реєстром боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року, ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6951506 від 10 серпня 2023 року.

Відповідно до зазначеного реєстру заборгованість відповідача за кредитним договором становила 25 336,75 грн, з яких 7 500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 7 538,50 грн – проценти, нараховані первісним кредитором, та 10 298,25 грн – проценти, нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 69 календарних днів.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування юридичної особи на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення 10 298,25 грн процентів, нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 69 календарних днів за кредитним договором №6951506 від 10 серпня 2023 року, є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження права зазначеної юридичної особи на здійснення відповідної діяльності, а також доказів відповідності здійснених нарахувань умовам укладеного кредитного договору. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 10 298,25 грн процентів, нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 69 календарних днів.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

З наданого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» розрахунку заборгованості убачається, що позивачем нараховано проценти за користування кредитними коштами за 69 календарних днів, а саме за період з 28 травня 2024 року по 04 серпня 2024 року, у розмірі 10 298,25 грн.

Як установлено судом, 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до пункту 1.1 якого Клієнт відступив Факторові права грошової вимоги до Боржників, у тому числі щодо суми основного зобов`язання, плати за кредитом (процентів), пені та інших платежів, право на одержання яких належить Клієнту. При цьому предметом відступлення були також права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якими на момент укладення договору факторингу ще не настав або які виникнуть у майбутньому.

Отже, на момент укладення договору факторингу строк дії договору № 6951506 про надання споживчого кредиту від 10 серпня 2023 року не сплив, а тому до Фактора перейшло не лише право вимоги щодо заборгованості, яка існувала на дату відступлення права вимоги, а й право на отримання платежів, право вимоги щодо яких виникало в майбутньому, зокрема процентів за користування кредитними коштами в межах строку дії кредитного договору.

Таким чином, саме укладення договору факторингу не припинило та не змінило обов`язку відповідачки сплачувати проценти, передбачені кредитним договором, а змінило лише особу кредитора, до якої перейшло відповідне право вимоги.

Відтак, враховуючи, що проценти у розмірі 10 298,25 грн нараховані за період з 28 травня 2024 року по 04 серпня 2024 року, тобто в межах строку дії кредитного договору, а право на їх одержання як майбутньої вимоги перейшло до фактора за договором факторингу, підстав для відмови у їх стягненні з відповідачки не було.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, не надав належної оцінки умовам договору факторингу щодо відступлення майбутніх грошових вимог та дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на стягнення процентів, нарахованих за період з 28 травня 2024 року по 04 серпня 2024 року.

Водночас із розміром процентів, нарахованих позивачем за користування кредитними коштами, колегія суддів у повному обсязі погодитися не може, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка за договором про споживчий кредит визначається як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця та інші супутні витрати.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Отже, наведена норма має імперативний характер, оскільки прямо встановлює граничний розмір денної процентної ставки, який не може бути перевищений за домовленістю сторін. Відтак умова договору про споживчий кредит, якою передбачено нарахування процентів за ставкою, що перевищує встановлений законом максимальний розмір, є нікчемною в частині такого перевищення та не підлягає застосуванню.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23. Верховний Суд зазначив, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки є імперативною, оскільки містить пряму вказівку про неможливість відступу сторін від встановленого законом обмеження, що виражена словами «не може перевищувати». При цьому нікчемність умови договору про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою (ex officio), незалежно від того, чи заявлялося стороною відповідне заперечення (ipso iure).

Крім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у зазначеній постанові розмежувала дію встановленого законом обмеження залежно від моменту укладення договору. За загальним правилом максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених починаючи з 24 грудня 2023 року.

У цій справі кредитний договір укладено після набрання чинності положеннями Закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено максимальний розмір денної процентної ставки на рівні 1 %. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме зазначене законодавче обмеження.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховані за період з 28 травня 2024 року по 04 серпня 2024 року, що становить 69 календарних днів.

Виходячи із суми наданого відповідачці кредиту, 1 % від його розміру становить 75 грн за один день користування кредитними коштами. Відтак за 69 календарних днів розмір процентів, які підлягають стягненню, становить 5 175 грн (69 ? 75 грн).

За таких обставин з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 5 175 грн за період з 28 травня 2024 року по 04 серпня 2024 року.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів, нарахованих понад зазначений розмір, слід відмовити.

Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 20 213,50 грн, з яких 7 500,00 грн – заборгованість за сумою кредиту та 12 713,50 грн – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначено, що питання щодо можливості застосування у конкретній справі положень частини десятої статті 238 ГПК України (аналогічних за змістом частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, які мають істотне значення для справи, та на основі принципів розумності, справедливості й пропорційності.

Таким чином, формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а відтак відповідно до статті 367 ЦПК України апеляційним судом у цій частині не переглядається.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню, підлягає зміні шляхом збільшення розміру заборгованості за процентами за користування кредитними коштами з 7 538,50 грн до 12 713,50 грн, а загального розміру заборгованості – з 15 038,50 грн до 20 213,50 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

З огляду на наведене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» слід задовольнити частково, а рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2026 року – змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», залишивши його в іншій частині без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2026 рокув частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», (місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822), заборгованість загальною сумою у розмірі 20 213 (двадцять тисяч двісті тринадцять) гривень 50 копійок, яка складається з: - суми заборгованості за сумою кредиту у розмірі - 7 500,00 грн; - суми заборгованості за процентами за користування кредитом – 12 713,50 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 25.09.2026.

Головуючий

Судді