Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №444/2921/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/2921/25 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/711/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

без участі сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 18 травня 2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 949915909 на суму 11 000,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV55U2A.

Право вимоги по Кредитному договору було відступлено Первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон плюс», а від нього згодом на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», а в подальшому ТзОВ «Юніт Капітал»на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення Кредитного договору.

Вказували, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надав ОСОБА_1 кошти у визначеному договорі розмірі, що підтверджується платіжним дорученням.

При укладенні кредитного договору між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про намір ОСОБА_1 укласти електронний Кредитний договір шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В наданих розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості відповідачкою.

Вказує, що ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» ОСОБА_1 не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 50 505,53 грн, яка складається із 10 999,40 грн. заборгованості по тілу кредиту та 39 506,13 грн заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 949915909 від 18 травня 2021 року у розмірі 50 505,53 грн, судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме судового збору у розмірі 2422,40 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 27 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором № 949915909 від 18 травня 2021 року в розмірі 50 505,53 грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідачка заперечувала укладення договору кредиту і його умови, отже суд повинен був пересвідчитися, що саме такий кредитний договір укладений між сторонами і що він взагалі був укладений.

Позивачем не було надано суду кредитного договору в електронній формі з накладеним ЕЦП відповідача.

Крім того, паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №949915909 від

18 травня 2021 року не містить підпису ОСОБА_1 і належного доказу того, що саме такий документ був підписаний нею.

Згідно паспорту споживчого кредиту відповідачці було надано кредит на строк 30 днів. Доказів того, що даний строк кредиту був продовжений позивачем не надано. Таким чином після спливу цього строку на заборгованість по кредиту первинний

кредитор вже не мав права нараховувати відсотки за користування ним виходячи з

умов договору, а виключно керуватися положеннями ст. 625 ЦК України.

ОСОБА_1 згідно розрахунку заборгованості, станом на 16 листопада 2021 року сплачено 11 000,00 грн. кредиту та 36 145,10 грн. відсотків. Ця інформація надана первісним кредитором і вона є обов`язкова для правонаступника, а наступний кредитор не мав права нараховувати відсотків, оскільки борг був погашений станом на 16 листопада 2021 року.

Позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 укладала кредитний договір, погоджувалася на його умови та в неї наявна заборгованість.

Просить рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

27 березня 2026 року на адресу суду від представника ТОВ «Юніт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Наголошує, що кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора № MNV55U2A.

Стверджує, що факт використання одноразового ідентифікатора для підписання електронної форми кредитного договору підтверджується наданими первинними доказами та не спростовується жодними належними даними.

Окрім цього, звертає увагу, що в розрахунках заборгованості наданих попередніми кредиторами наявне балансове списання, що жодним чином не пов`язане з поверненням Боржником коштів.

Посить рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 січня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 25 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 18 травня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 949915909 на суму 11 000,00 грн (арк. спр. 33-35).

Договір був вчинений в електронній формі, що відповідно до статті 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» відповідає вимогам закону.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV55U2A.

Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора.

АТ КБ "Приватбанк" повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( UA ***) . Також емітувались інші картки.

Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період 18-05-2021 - 23-05-2021 - номер телефону НОМЕР_3 був/є фінансовим.

Номер телефону НОМЕР_3 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .

Повідомляє, що по рахунку(ах) № НОМЕР_1 ( UA *** ) було зарахування коштів на суму 11 000,00 UAH від 18-05-2021. (арк. спр. 142)

Додатково АТ КБ "Приватбанк" направлено виписку у додатку по рахунку(ах) № НОМЕР_1 ( UA *** ) за період з 18-05-2021 - 23-05-2021. (арк. спр. 143).

Виписка по рахунку(ах) № НОМЕР_1 ( UA *** ) за період з 18-05-2021 - 23-05-2021 підтверджує факт користуання відповідачкою ОСОБА_1 кредитними коштами.

Одночасно з підписанням Кредитного договору, Первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану Відповідачем у Заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання Кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного Кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строку та умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

Предмет кредитного договору № № 949915909 становлять наступні погоджені сторонами пункти.

Відповідно до п. 1.1. договору № 949915909 за цим договором кредитодавець зобов?язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 12 000 грн на умовах зворотності, строковості, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СМАРТ" ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога".

Відповідно до п. 4.1. договору невід`ємною частиною такого є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У п. 4.1. договору позичальниця ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті товариства.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором від 18 травня 2021 року наданої ТОВ "Юніт Капітал", станом на 25 червня 2025 року заборгованість позичальника за указаним договором перед ТОВ «Юніт Капітал» складає 50 505,53 грн, яка складається з 10 999,40 грн - заборгованість по тілу кредиту; 39 506,13 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (арк. спр. 42).

28. листопада 2018 року між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 160 від 16 листопада 2021 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04 червня 2025 року за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 50 505,53 грн.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 04 червня 2025 року до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.

Укладання договорів факторингу між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібних кредитних договорів договори факторингу були чинними.

При цьому, право вимоги по Кредитному договору було відступлено Первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому Позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення Кредитного договору.

Отже, Сторони погодили, що за Договором факторингу 1 Первісний кредитор має право після підписання Договору факторингу 1 (на підставі окремих Реєстрів прав вимоги) передавати (відступати) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» свої Права вимоги до Позичальників, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язаний набувати такі Права вимоги; за Договором факторингу 2 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» має право після підписання Договору факторингу 2 (на підставі окремих Реєстрів прав вимоги) передавати (відступати) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» свої Права вимоги до Позичальників, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язаний набувати такі Права вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який виконано ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», заборгованість відповідачки за вищевказаним договором станом становить за тілом кредиту 10 999,40 грн та 39 506,13 грн заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом;

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний кредитний договір за № 949915909 від 18 травня 2021 року, відповідачка, підписавши електронний договір ознайомилась з його текстом та змістом та в цілому погодилася з запропонованими їй умовами користування кредитними коштами, в тому числі розміром та порядком нарахування процентів та штрафних санкцій.

При цьому спірний договір кредиту та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України обов`язковими до урахування.

Відповідачкою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату нею заборгованості чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Суд враховує, що свого розрахунку заборгованості відповідачем не подано, а наданий стороною позивача розрахунок не спростований.

Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування, є обґрунтованими.

З таким висновком колегія суддів частково не погоджується виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

З матеріалів справи слідує, що договір кредитної лінії № 949915909 від 18 травня 2021 між ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надав позичальникові кредит в розмірі 11 000 грн.

Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV55U2A.

В апеляційній скарзі відповідачка не визнає факту укладення кредитного договору.

Проте, зі змісту договору кредитної лінії № 949915909 від 18 травня 2021 року та заявки на отримання грошових коштів в кредит від 18 травня 2021 року, встановлено, що ОСОБА_1 при їх оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема фінансовий номер телефону, електронну адресу, дату народження, реквізити паспорта, інформацію про запис в Єдиному державному демографічному реєстрі, адресу місця реєстрації та проживання, номер банківської карти для здійснення зарахування кредитних коштів.

Із зазначеного позивачем алгоритму укладення договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення договору кредитної лінії № 949915909 від 18 травня 2021 року.

Без здійснення вказаних дій відповідачкою, кредитний договір не був б укладений між первісним кредитором та позичальником, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст.81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Відповідачка не надала жодних доказів несанкціонованого доступу до її особистого кабінету, використання її персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність її вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 є безпідставним, оскільки наведена правова позиція не встановлює обов`язку сторони у кожному випадку надавати первинні технічні дані інформаційної системи або метадані створення електронного документа. Натомість у зазначеній постанові Верховний Суд виходить із необхідності оцінки електронного доказу в сукупності з іншими доказами та залежно від виду електронного підпису і способу формування документа. Суд касаційної інстанції не заперечує допустимість електронних документів, сформованих у системах електронної комерції, а лише вказує на необхідність перевірки їх цілісності у разі наявності обґрунтованих сумнівів.

Водночас апеляційний суд враховує також те, що відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру правові висновки ВС у постанові від 10.12.2025 у справі № 701/171/25.

У апеляційного суду немає сумнівів щодо відповідності поданого позивачем примірнику кредитного договору підписаного одноразовим ідентифікатором його оригіналу, зважаючи на сукупність досліджених судом доказів.

Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, номер мобільного телефону, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.

Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Окрім цього, колегія суддів наголошує, що з розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії № 949915909 від 18 травня 2021 року, вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за кредитним договором, а саме, 21 червня 2021 року на суму 2 904 грн., 19 липня 2021 року на суму 3 509 грн., 18 серпня 2021 року на суму 2 832 грн., 17 вересня 2021 року на суму 1 815 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що вищенаведений кредитний договір, який був укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідають вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», так само як і при укладенні договору в паперовій формі, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

З відповіді АТ КБ "Приватбанк" (а.с. - 142) вбачається, що по рахунку(ах) № НОМЕР_1 ( UA *** ) було зарахування коштів на суму 11 000,00 UAH від 18-05-2021. (арк. спр. 142)

Згідно довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання кредитного договору № 949915909 від 18 травня 2021 року кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію,шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: Особа Платника: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», Код ЄДРПОУ 38569246; Особа Отримувача: ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_5 ; Рахунок/платіжна карта Отримувача: НОМЕР_1, Термін дії: 04.2023; Сума платіжної операції: 11000,00 грн..

Аналізуючи вказані докази в їх сукупності, колегія суддів вважає доведеним факт перерахування коштів у розмірі 11 000 грн первісним кредитором на рахунок ОСОБА_1 .

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаному договору, надавши кредит у сумі 11 000 грн ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак вчасно їх не повернула, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із наданим ТОВ «Юніт Капітал» розрахунком заборгованості за договором кредитної лінії № 949915909 від 18 травня 2021 року, відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконує, відсотки за користуванням кредиту не сплачує.

В зв`язку із чим у позичальника утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 50 505,53 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 10 999,40 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 39 506,13 грн.

У Договорі кредитної лінії № 949915909 від 18 травня 2021 року сторони, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом та строку кредитування, а саме:

п.1.7. Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.

п.1.8. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних у цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору, строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:

$$Z = 30 - (X - Y)$$

де:

?$Z$ - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період;

?$X$ - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду;

?$Y$ - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця).

При цьому Сторони узгоджують що у випадку, якщо $Y > X$, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період дорівнює 30 днів.

п.1.9. За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

п.1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 281,05 (двісті вісімдесят одна цілих п`ять сотих) процентів річних, що становить 0,77 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

п.1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 399,89 (триста дев`яносто дев`ять цілих вісімдесят дев`ять сотих) процентів річних, що становить 1,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

п.1.9.3. У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

п.4.2. Строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.2 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. Договору. У будь-якому разі зобов`язання що виникли під час дій Договору діють до повного їх виконання.

п.4.3. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, в заявці на отримання грошових коштів в кредит 18 травня 2021 року (а.с.- 19), який є додатком до договору кредитної лінії № 949915909 від 18 травня 2021 року, сторони погодили, що сума кредиту 11 000 грн. та строк кредиту 30 днів.

Нечіткі або двозначні положення договорі між споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Тлумачення змісту вищенаведених умов договору кредитної лінії № 949915909 від 18 травня 2021 року у їх сукупності свідчить, що вони є нечіткими та двозначними, оскільки вони передбачають декілька варіантів визначення як строку користування кредитом, так і розміру процентів за його користування.

Водночас у заявці на отримання грошових коштів у кредит, яка є невід`ємною частиною договору, сторони погодили строк кредиту 30 днів, а пунктом 1.9.1 кредитного договору визначено, що протягом строку, встановленого пунктом 1.7 договору, проценти нараховуються за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 0,77 відсотка від суми кредиту за кожний день користування ним.

Враховуючи висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 та застосовуючи правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів виходить із того, що проценти за користування кредитом могли бути нараховані за погодженою сторонами ставкою 0,77 відсотка за кожний день користування кредитом протягом визначеного у заявці строку кредитування - 30 днів, та не підлягають нарахуванню за межами цього строку.

Таким чином, розмір процентів, який кредитор вправі був вимагати від відповідача за користування кредитом, підлягає визначенню виходячи із суми кредиту 11 000 грн, процентної ставки 0,77 відсотка за кожний день та строку кредитування 30 днів та становить 2 541 грн. (1 000 грн. ? 0,77 % ? 30 днів).

Колегія суддів, доходить висновку, що загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 за весь строк користування кредитом повинна була становила 13 541 грн., з яких тіло кредиту 11 000 грн., відсотки за користування кредитом 2 541 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 21 червня 2021 року по 17 вересня 2021 року ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 949915909 від 18 травня 2021 року сплатила заборгованості на загальну суму 11 060 грн., а саме, 21 червня 2021 року на суму 2 904 грн., 19 липня 2021 року на суму 3 509 грн., 18 серпня 2021 року на суму 2 832 грн., 17 вересня 2021 року на суму 1 815 грн.

Відтак, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 949915909 від 18 травня 2021 року, з урахуванням сплачених нею грошових коштів, становить 2 481 грн. (загальна вартість кредиту 13 541 грн. - добровільно сплачена заборгованість 11 060 грн.).

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідачка порушили умови договору та не виконала взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 2 481 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Правнича допомога позивачу надавалася Адвокатським бюро "Тараненко та партнери" на підставі договору про надання правової допомоги від 05.06.2025 за № 05/06/25-01.

Суд першої інстанції, враховуючи, що сторона відповідача із клопотанням зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не зверталася, надаючи оцінку наданим послугам правничої допомоги, вважав, що розмір витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн. є підтвердженим.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачка в апеляційній скарзі заперечень щодо не співмірності розміру заявлених вимог до стягнення витрат на правничу допомогу не подавала.

Однак, в постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23 (провадження №61-406св26) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Тобто, при відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд на підставі ч.3 ст.141 ЦПК України визначає розмір витрат з урахуванням вказаних в цій статті критеріїв.

За наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в сумі 2 481 гривень із заявлених 50 505,53 гривень, тобто на 4 %.

Отже, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції, у загальному розмірі 280 грн. (7 000 грн. х 4 %).

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог (4 %), з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 96,89 грн. (2422,40 грн сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 4 %).

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 3 488,25 грн. судових витрат (3 633,60 грн сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги х 96 %).

Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» покладено більшу суму судових витрат, йому необхідно сплатити на користь ОСОБА_1 3 391,36 грн. (3 488,25 грн. - 96,89 грн.).

Таким чином, рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 січня 2026 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 січня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 949915909 від 18 травня 2021 у розмірі 2 481 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 280 грн.

У задоволенні решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 391,36 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.