Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №456/4179/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/4179/25 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В.Л.

Провадження № 22-ц/811/896/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

без участі сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 24 липня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 715569803 на суму 6 500,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 8V8FS2E9.Перед укладенням Кредитного договору

Наголошували, що відповідачка ініціювала укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між ОСОБА_1 та Первісним кредитором не був би укладений.

У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував ОСОБА_1 , шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 6 500,00 грн 24 липня 2020 року на банківську карту № НОМЕР_1 відповідачки, яку вона вказала у Заявці при укладенні Кредитного договору, що підтверджується Платіжним дорученням.

28 листопада 2018 року укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами про продовження строку) між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». За Реєстром прав вимоги № 109 від 24 листопада 2020 право вимоги до відповідачки перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

05 серпня 2020 року укладено Договір факторингу № 05/0820-01 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». За Реєстром прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року право вимоги до відповідачки перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

04 червня 2025 року укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем. Відповідно до Реєстру Боржників від 04 червня 2025 року та Акта прийому-передачі до Позивача перейшло право вимоги на загальну суму 17 992,00 грн.

Таким чином, перехід прав вимоги від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», далі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» і в подальшому до Позивача відбувся на підставі належно оформлених Реєстрів прав вимоги, підписаних після укладення Кредитного договору.

Загальна сума заборгованості відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 17 992,00 грн, яка складається з: 6 500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 492,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період 04 червня 2025 року -25 червня 2025 року.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №715569803 в розмірі 17 992 грн., яка складається з: 6500 грн. – заборгованості по тілу кредиту, 11492 / грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом, судовий збір в розмірі 2 422 / грн. 40 коп. та 7 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №715569803 в розмірі 17 992 грн., яка складається з: 6500 грн.. – заборгованості по тілу кредиту, 11492 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2 422 грн. 40 коп. та 7 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема щодо строків позовної давності. Кредитний договір було укладено у 2020 році, при цьому жодних платежів після отримання кредиту нею не здійснювалось.Отже, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості сплив.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами позивача щодо зупинення перебігу строку позовної давності у зв`язку з введенням воєнного стану.

Крім того вважає, що судом не було належним чином перевірено обґрунтованість розміру заявлених вимог, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн,

які є явно завищеними та не відповідають принципу співмірності.

Просить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

07 травня 2026 року на адресу суду від представника ТОВ «Юніт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Наголошує, що позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, Позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Таким чином, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що до позовної заяви долучено свідоцтво адвоката Тараненко А.І., довіреність надана ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ", договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Звертає увагу, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Посить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 25 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 24 липня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 715569803 на суму 6 500,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 8V8FS2E9.

Перед укладенням Кредитного договору Відповідач з метою отримання кредиту

самостійно за допомогою мережі інтернет: - перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua, - зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, - за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання, - пройшов належну перевірку (верифікацію), - ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику (далі – Правила), які є невід`ємною частиною Кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит Первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. - отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору., - надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та

перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 6 500,00 грн 24.07.2020 на банківську карту № 4149-62XX-XXXX-7859 Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору. Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням, долученим до матеріаплів справи.

Відповідно до письмової відповіді АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-251027/69399 від 28 жовтня 2025 року, отриманої на виконання ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року, виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 24 липня 2020 року по 29 липня 2020 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , номер телефону, на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за вказаною платіжною карткою НОМЕР_3 , 24 липня 2020 року на вказану картку перераховано кошти в сумі 6500, 00 грн.

28 листопада 2018 року між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 109 від 24 листопада 2020 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (далі – Договір факторингу 2). ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю (далі – Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04 червня 2025 року за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 17 992,00 грн. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 04 червня 2025 року до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 17 992,00 грн, яка складається з: 6 500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 492,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період 04 червня 2025 року – 25 червня 2025 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачка ОСОБА_1 порушила свої зобов`язання, передбачені кредитним договором, не повернула в повному обсязі взятих коштів, доказів погашення заборгованості як первинному, так і новому кредитору матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

З таким висновком колегія суддів частково не погоджується виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

З матеріалів справи слідує, що 24 липня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 715569803 на суму 6 500,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 8V8FS2E9.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що вищенаведений кредитний договір, який був укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідають вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», так само як і при укладенні договору в паперовій формі, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаному договору, надавши кредит у сумі 6 500 грн. ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі відповідачкане заперечує факту укладення між нею та первісним кредитором кредитного договору та отримання коштів на його виконання, натомість вважає, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено обгрунтованість розміру заявлених вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак вчасно їх не повернула, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із наданим ТОВ «Юніт Капітал» розрахунком заборгованості за договором № 715569803 від 24 липня 2020 року, відповідачка взятих на себе зобов`язань належним чином не виконує, відсотки за користуванням кредиту не сплачує.

В зв`язку із чим у позичальника утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 17 992,00 грн, яка складається з: 6 500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 492,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

У Договорі №715569803 від 24 липня 2020 року сторони, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом та строку кредитування, а саме:

п.1.1. За цим Договором Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 6500 грн 00 коп. (шість тисяч п`ятсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору.

п.1.2. Кредит надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником.

п.1.3. На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

п.1.4. У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

п.1.5. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.

п.1.6. Позичальник зобов`язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору.

п.1.7. Розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).

п.4.2. Строк дії цього Договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягом якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Кредиту, процентів за Дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору (пені) та інших нарахувань передбачених Договором.

п.4.3. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

п.4.4. З урахуванням положень п. 1.3., п. 1.4. та п. 1.5. цього Договору, Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) відсотків річних за Дисконтною ставкою або 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) відсотків річних за Базовою ставкою.

Разом з тим, в заявці на отримання грошових коштів в кредит 24 липня 2020 року (а.с.- 22), яка є додатком до договору № 715569803 від 24 липня 2020 року, сторони погодили, що сума кредиту 6 500 грн. та строк кредиту 30 днів.

Нечіткі або двозначні положення договорі між споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Тлумачення змісту вищенаведених умов договору № 715569803 від 24 липня 2020 рокуу їх сукупності свідчить вони є нечіткими та двозначними, оскільки вони передбачають декілька варіантів визначення строку користування кредитом.

Водночас у заявці на отримання грошових коштів у кредит, яка є невід`ємною частиною договору, сторони погодили строк кредиту 30 днів, а пунктом 1.3. кредитного договору визначено, що протягом строку, встановленого пунктом 1.7 договору, проценти нараховуються за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,70 відсотка від суми кредиту за кожний день користування ним.

Враховуючи висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 та застосовуючи правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів виходить із того, що проценти за користування кредитом могли бути нараховані за погодженою сторонами ставкою 1,70 відсотка за кожний день користування кредитом протягом визначеного у заявці строку кредитування — 30 днів.

Таким чином, з урахуванням умов договору та заявки на отримання кредиту, первісно погоджений сторонами строк кредитування становив 30 днів — з 24 липня 2020 року до 23 серпня 2020 року. За цей період проценти за користування кредитом підлягали нарахуванню за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,70 відсотка від суми кредиту за кожний день користування ним.

Водночас 25 серпня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 715569803 від 24 липня 2020 року, якою сторони, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі його звернення, погодили продовження строку кредитування ще на 30 днів. При цьому сторони погодили, що починаючи з 23 серпня 2020 року проценти за користування кредитом нараховуються за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,70 відсотка від суми кредиту за кожний день користування ним.

Надалі, 22 вересня 2020 року між сторонами укладено ще одну додаткову угоду, якою строк кредитування продовжено ще на 30 днів. При цьому з 22 вересня 2020 року сторони погодили застосування Дисконтної процентної ставки у розмірі 1,36 відсотка від суми кредиту за кожний день користування ним.

Таким чином, з урахуванням первісно погодженого сторонами 30-денного строку кредитування та двох додаткових угод, якими строк кредитування кожного разу продовжувався ще на 30 днів, загальний строк користування кредитом становив 90 днів — з 24 липня 2020 року по 21 жовтня 2020 року включно.

Відтак проценти за користування кредитом могли бути нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування: за період з 24 липня 2020 року по 21 вересня 2020 року включно — за процентною ставкою 1,70 відсотка від суми кредиту за кожний день користування кредитом, а за період з 22 вересня 2020 року по 21 жовтня 2020 року включно — за процентною ставкою 1,36 відсотка від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Таким чином, розмір процентів, який кредитор вправі був вимагати від відповідачки за користування кредитом, підлягає визначенню виходячи із суми кредиту 6 500 грн, процентної ставки 1,70 відсотка за кожний день протягом 60 днів та процентної ставки 1,36 відсотка за кожний день протягом 30 днів і становить 9 282 грн., а саме: 6 630 грн. (6 500 грн. ? 1,70 % ? 60 днів) + 2 652 грн. (6 500 грн. ? 1,36 % ? 30 днів).

Колегія суддів, доходить висновку, що загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 за весь строк користування кредитом повинна була становила 15 782 грн., з яких тіло кредиту 6 500 грн., відсотки за користування кредитом 9 282 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. – 41) вбачається, що за період з 25 серпня 2020 року по 22 вересня 2020 року ОСОБА_1 за договором № 715569803 від 24 липня 2020 року сплатила заборгованості на загальну суму 6 630 грн., а саме, 25 серпня 2020 року на суму 3 536 грн., 22 вересня 2020 року на суму 3 094 грн.

Відтак, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за договором № 715569803 від 24 липня 2020 року, з урахуванням сплачених нею грошових коштів, становить 9 152 грн. (загальна вартість кредиту 15 782 грн. – добровільно сплачена заборгованість 6 630 грн.).

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідачка порушили умови договору та не виконала взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 9 152 грн.

Доводи апеляційної скарги які зводяться до того, що строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості сплив, а суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами позивача щодо зупинення перебігу строку позовної давності у зв`язку з введенням воєнного стану, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Ст.ст. 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

Ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

30 березня 2020 року було прийнято Закон України №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року, №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, за яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України від 14 травня 2025 року, №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, вказаний Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за договором № 715569803 від 24 липня 2020 року не спливла, то цей строк внаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану (до 29 січня 2024 року) й подальшого (з 30 січня 2024 року) зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану не є пропущеним.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що ТОВ «Юніт Капітал» пропустило строк давності для звернення до суду із цим позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Витрати на правову допомогу у вказаній справі підтверджуються: Договором № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, Додатковою угодою № 25770512805 від 05 червня 2025 року до Договору правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, Актом прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги.

Суд першої інстанції, дійшов висновку, що з відповідачки слід стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн., які є співмірними із складністю справи та наданими адвокатом обсягом послуг.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач в апеляційній скарзі заперечує щодо не співмірності розміру заявлених вимог до стягнення витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Аналізуючи матеріали справи, подані представником позивача, докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу у даній справі, та з урахуванням заперечень з боку відповідачки, колегія суддів вважає, що визначений адвокатом розмір оплати є дещо завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 17 992 грн., тобто справа відноситься до малозначних, сума заявлених витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн. є непропорційною щодо ціни позову.

З огляду на конкретні обставини цієї справи, колегія суддів виходячи з того, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, та прийшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3 000 грн.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог (50 %), з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211,2 грн. (2422,40 грн сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 50 %).

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1 816,8 грн. судових витрат (3 633,60 грн сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги х 50 %).

Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» покладено більшу суму судових витрат, йому необхідно сплатити на користь ОСОБА_1 605,6 грн. (1 816,8 грн. – 1 211,2 грн.).

Таким чином, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2026 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №715569803 від 24 липня 2020 року в розмірі 9 152 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

У задоволенні решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 605,6 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.