Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №465/8906/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/8906/25 Головуючий у 1 інстанції: Кушнір Б.Б.

Провадження № 22-ц/811/807/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

без участі сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 26 серпня 2021 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку.

На підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Анкеті-Заяві.

Стверджував, що Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 06 жовтня 2025 року має заборгованість перед банком у загальному розмірі 59 254,67 грн.

АТ «Акцент-Банк» неодноразово вживало заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання, однак відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав AT «Акцент-Банк».

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 26 серпня 2021 року у розмірі 59 254, 67 грн., яка виникла станом на 06 жовтня 2025 року та складається з наступного: 50 994,21 - заборгованість за тілом кредиту; 8 260,46 грн. - заборгованість по відсоткам, а також понесені судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2026 року частково задоволено позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 26 серпня 2021 року, яка станом на 06 жовтня 2025 року складає 50 994, 21 грн. заборгованості за тілом кредиту, 2 084, 70 грн. судових витрат по сплаті судового збору, разом 53 078, 91 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що надана позивачем виписка по рахунку, не містить інформації щодо розмірів кредитного ліміту, які, нібито, було встановлено та використано відповідачем.

Висновок про встановлення ліміту та його розмір районний суд зробив лише на підставі довідки, яку виготовив позивач самостійно, як зацікавлена особа. Вважає, що така довідка не може бути належним та допустимим доказом.

Матеріали справи не містять жодного доказу встановлення і використання відповідачем кредитного ліміту, як і не містять жодного доказу розміру такого, нібито, встановленого кредитного ліміту.

При постановленні рішення суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що банком, безпідставно, було нараховано відсотки, які були включені до тіла, нібито, отриманого кредиту.

Вважає, що банком, у наданому суду розрахунку, було безпідставно збільшено тіло кредиту, на який були нараховані відсотки, пеня та інші платежі.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 сплатив на користь банку 75 648,42 грн., що відображається у виписці позивача.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що йому було встановлено кредитний ліміт у розмірі 51 000 грн.

Отже, якщо припустити, що відповідач отримав кредитні кошти від АТ «Акцент Банк» у розмірі 51 000,00 грн. та сплатив 75 648, 42 грн., то вказані кошти повернуто банку із переплатою.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові, а також стягнути з позивача на його користь судовий збір, сплачений ним за подання апеляційної скарги.

25 березня 2026 року на адресу суду від представника Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити таку без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2026 року без змін.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 25 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. При цьому ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифам, Паспортом споживчого кредиту та до укладення цього договору йому повністю надана інформація про фінансові послуги, у відповідності до ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

26 серпня 2021 року ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена».

Згідно довідки за картками, ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_3 строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_4 строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_5 строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_6 строком дії до квітня місяця 2028 року; №5169155112476229 строком дії до грудня місяця 2031 року.

З довідки за лімітами вбачається, що клієнт ОСОБА_1 за період з 26 серпня 2021 року по 06 жовтня 2025 року неодноразово змінював розмір кредитного ліміту за кредитним договором № б/н від 26 серпня 2021 року, а саме: 09 жовтня 2023 року — 2 000 грн; 16 вересня 2024 року — 10 000 грн, 2 000 грн; 03 листопада 2024 року — 12 000 грн; 03 грудня 2024 року — 22 000 грн; 13 січня 2025 року — 50 000 грн; 02 лютого 2025 року — 28 600 грн; 12 лютого 2025 року — 28 276 грн; 15 лютого 2025 року — 27 814 грн; 18 лютого 2025 року — 27 704 грн, 51 000 грн.

Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 серпня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на 06 жовтня 2025 року становить 59 254,67 грн та складається з: 50 994,21 грн — заборгованість за кредитом; 8 260,46 грн — заборгованість за процентами.

У матеріалах справи також міститься виписка за карткою ОСОБА_1 , згідно з якою за період з 26 серпня 2021 року по 06 жовтня 2025 року сума витрат становила 137 014,52 грн, сума зарахувань — 77 930,84 грн, сума комісій — 1 590,85 грн, сума кешбеку — 191,01 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Анкета-заява, яка підписана ОСОБА_1 26 серпня 2021 року, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, а саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані йому умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлений з відсотками, які йому можуть бути нараховані.

Разом з тим, з огляду на те, що відповідач користувався кредитними коштами (карткою) та вчиняв дії щодо часткової сплати заборгованості за кредитним договором протягом періоду кредитування, суд першої інстанції вважав, що надана банком виписка по рахунку та розрахунок є належним доказом та свідчить про отримання відповідачем кредитних коштів, тому наявні правові підстави для стягнення з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 50 994, 21грн.

З таким висновком колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне.

Згідно статті 634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статтями526,530,610, ч.1 ст.612ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 1048ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною 1статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Звертаючись до суду з позовом, банк просив стягнути з ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 26 серпня 2021 року, загальну суму заборгованості 59 254,67 грн., яка складається з: 50 994, 21грн. - заборгованість за кредитом; 8 260,46грн. - заборгованість по відсотках.

Як вбчається з матеріалів справи, в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 20 серпня 2021 року процентна ставка не зазначена.

Так, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-банк», які розміщені на сайті банку, а також Тарифи по картці «Зелена», Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», який зокрема підписано відповідачем електронним цифровим підписом, як невід`ємні частини укладеного кредитного договору.

Однак, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цим Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-банк» та Тарифами по картці «Зелена» ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-банку.

В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про процентну ставку за кредитом, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку Витяг Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифи по картці «Зелена» які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

При цьому вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625 ЦК України, позивач не пред`явив.

Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», який підписаний відповідачем електронним цифровим підписом, як складова частина кредитного договору, який підтверджує ознайомлення відповідача з умовами кредитування, містить узагальнену інформацію про умови кредитування,

Зі змісту паспорту слідує (розділ 7), що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані йому умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлений з відсотками, які йому можуть бути нараховані.

Таким чином, встановивши, що анкета-заява не містить відсоткової ставки, а Умови та правила надання банківських послуг в АТ «А-Банк» не підписані та не погоджені відповідачем, суд першої інстанції правильно констатував про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги частково, та стягуючи ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 50 994, 21 грн., суд першої інстанції не взяв до уваги, що частину із сплачених коштів ОСОБА_1 , позивач безпідставно спрямував на погашення відсотків.

Із виписки по карті (а.с. – 14 зворот-24 зворот), в якій міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором, вбачається, що сума витрат склала - 137 014,52 грн., сума зарахувань - 77 930,84грн., сума комісій - 1 590,85грн., сума кешбеку - 191,01 гривня.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачем чаастково проводилося погашення кредитної заборгованості на загальну суму 75 625,82 грн., з яких: 175 грн., 60 грн., 200 грн., 2.37 грн., 100 грн., 1600 грн., 75 грн., 146 грн., 190.1 грн., 350 грн., 30 грн., 506.85 грн., 440 грн., 80 грн., 204.99 грн., 133 грн., 1799 грн., 520 грн., 112 грн., 384 грн., 424.83 грн., 63 грн., 300 грн., 190 грн., 200 грн., 2060 грн., 1450 грн., 15 грн., 500 грн., 120 грн., 102 грн., 110 грн., 114 грн., 113 грн., 120 грн., 120 грн., 650 грн., 16458.75 грн., 2000 грн., 250 грн., 2090 грн., 5584 грн., 2500 грн., 170 грн., 465 грн., 1000 грн., 2200 грн., 21910.66 грн., 142.27 грн., 600 грн., 750 грн., 1000 грн., 300 грн., 1310 грн., 1515 грн., 1620 грн.

Відтак, оскільки відповідач не погоджував умови щодо сплати процентів за користування кредитом, суми, які були фактично внесені ним на погашення заборгованості, не могли бути спрямовані позивачем на погашення таких процентів. Відповідно, при визначенні дійсного розміру заборгованості за тілом кредиту необхідно виключити суму процентів, які були безпідставно включені позивачем до розрахунку заборгованості та погашалися за рахунок внесених відповідачем коштів.

З виписки заборгованості вбачається, що з відповідача стягувались відсотки на загальну суму 13 006,07 грн, а саме:

?01 січня 2024 року - 118,96 грн.,

?01 лютого 2024 року - 18,3 грн.,

?01 березня 2024 року - 114,36 грн.,

?01 квітня 2024 року - 79,95 грн.,

?01 травня 2024 року - 84,68 грн.,

?01 червня 2024 року - 92,8 грн.,

?01 липня 2024 року - 91,62 грн.,

?01 серпня 2024 року - 93,63 грн.,

?01 вересня 2024 року - 92,24 грн.,

?01 жовтня 2024 року - 39,46 грн.,

?01 січня 2025 року - 508,62 грн.,

?01 лютого 2025 року - 234,28 грн.,

?01 березня 2025 року - 921,96 грн.,

?01 квітня 2025 року - 1164,54 грн.,

?01 травня 2025 року - 1252,2 грн.,

?01 червня 2025 року - 1420,75 грн.,

?01 липня 2025 року - 1497,25 грн.,

?01 серпня 2025 року - 1694,36 грн.,

?01 вересня 2025 року - 1767,03 грн.,

?01 жовтня 2025 року - 1719,08 грн.,

Оскільки нарахування процентів за користування кредитом не ґрунтується на погоджених відповідачем умовах договору, кошти відповідача в сумі 13 006,07 грн, які позивач зарахував на погашення таких процентів, підлягають врахуванню при визначенні фактичного розміру погашення саме основної заборгованості за кредитом. Отже, визначена позивачем заборгованість за тілом кредиту у розмірі 50 994,21 грн. підлягає зменшенню на 13 006,07 грн. безпідставно утриманих процентів, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту становить 37 988,14 грн. (50 994,21 грн. – 13 006,07 грн.).

Оскільки АТ «Акцент-Банк» довело відкриття ОСОБА_1 карткового рахунку, видачу кредитної картки, користування кредитними коштами, при цьому відповідачем вказані обставини не спростовані, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, з урахуванням сплаченої відповідачем суми на погашення кредиту підлягають частковому задоволенню у розмірі 37 988,14 грн., оскільки фактичне використання відповідачем кредитних коштів і наявність заборгованості у відповідному розмірі, підтверджується належними доказами по справі, не спростовано відповідачем.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог (64 %), з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» слід стягнути понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1550,33 грн. (2422,40 грн сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 64%).

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1683,35 грн. судових витрат (4675,99 грн сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги х 36%).

Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» покладено більшу суму судових витрат, йому необхідно сплатити на користь ОСОБА_1 133 грн. (1683,35 грн. – 1550,33 грн.).

Таким чином, рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2026 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» та в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 26 серпня 2021 року у розмірі 37 988,14 грн.

У задоволенні решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 133 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.