Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №464/7692/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/7692/25 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 22-ц/811/950/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

без участі сторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 25 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 15 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 0971278003.

Умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору.

Наголошували, що відповідно до умов Договору позики перший Фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки-Анкети, яка є невід`ємною частиною даного Договору позики.

Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки – Анкети, які є невід`ємною частиною даного Договору позики.

Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом Відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України), в якості аналога власноручного підпису Позичальника.

Відповідно до умов Договору позики Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000.0 грн., в межах строку дії Договору — 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.

Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.

Всі інші умови які визначають порядок і умови надання ТОВ «ІНФІНАНС» грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Договору та Електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Товариством і Позичальником викладені у правилах, з якими ознайомився Позичальник до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною Договору (Оферти та Акцепту Оферти).

Пропозиція (Оферта) на отримання 1 траншу згідно Заявки-анкети № 2628554781 від 10 лютого 2020 року в рамках Договору про надання позики №0971278003 від 15 вересня 2019 року підписано Позичальником 15 вересня 2019 року, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті Кредитодавця.

Зазначали, що позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Станом на момент звернення до суду із позовом, строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

На підставі договору факторингу від 14 липня 2021 року, укладеного між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», останнє набуло право вимоги за кредитним договором відповідача, яке згодом — за договором від 10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» — було передано позивачу.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором №0971278003 від 15 вересня 2019 року, який підлягав стягнення, становить 70 054,83 грн., з яких: 4030 грн – за тілом кредиту; 66 924,83 грн – за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

З огляду на зазначені обставини та враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за договором № 0971278003 від 15 вересня 2019 року у розмірі 52 829,89 грн, з яких: 4030 грн – за тілом кредиту; 48 799,89 грн – за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 25 лютого 2026 року задоволено позов.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 0971278003 від 15 вересня 2019 року у розмірі 52 829,89 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 2422,40 грн судового збору та 1500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі вважає, що відсоткова ставка за договором становить 1,75% на день, що дорівнює 638,75% річних. Сума нарахованих процентів (48 799,89 грн) перевищує суму основного боргу (4 030,00 грн) у 12 разів. Такі умови є явно несправедливими та суперечать статті 3 Цивільного кодексу України — принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Наголошує, що суд першої інстанції прийняв розрахунок позивача без критичної оцінки справедливості умов договору споживчого кредиту. Договір є договором приєднання — його умови розроблені кредитодавцем в односторонньому порядку без можливості споживача впливати на їх зміст.

Звертає увагу, що відповідно до статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору є несправедливими, якщо вони спричиняють суттєвий дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживача. Встановлення ставки 638,75% річних беззаперечно створює такий дисбаланс.

Просить рішення Сихівського районного суду м.Львова від 25 лютого 2026 року скасувати в часині процентів в розмірі 48 799, 89 грн. та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір процентів до розумного рівня.

16 квітня 2026 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Наголошує, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

Звертає увагу, що відповідно до умов Договору Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн., в межах строку дії Договору – 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.

Таким чином, протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору Позичальнику надається право користуватись кредитними коштами, які Позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил (п. 1.7. Договору).

З системного аналізу умов Договору надання позики та положень Правил надання коштів у позику вбачається, що зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом (траншем) з відсотковою ставкою 1,75 відсотків від суми кредиту (траншу) за кожен день користування кредитом (траншем), починаючи з дати першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до дня повного повернення кредиту, що також залишилось поза увагою відповідача.

Крім цього, наголошує, що зі змісту Договору, вбачається, що ним визначено два окремих строки, які важливо розмежовувати:

- строк користування траншем – 30 календарних днів, дотримання якого надає можливість позичальнику отримати наступний транш кредиту (п. 6.11. Правил);

- строк користування кредитними коштами, наданими окремими траншами в рамках відновлювальної кредитної лінії, обмеженої максимальною сумою 20000,00 грн. – 36 календарних місяців з дати укладення Договору.

Зазначає, що з долучених позивачем наявних у матеріалах справи розрахунків заборгованості відповідача, нарахування відсотків за Договором надання позики проведено за період з 10 лютого 2020 р. по 14 вересня 2022 р. включно, відсоткова ставка 1,75% денних, тобто виключно в межах строку користування кредитними коштами – 36 календарних місяців з дати укладення Договору (15 вересня 2019 року), що також залишено поза увагою відповідача.

Отже, нарахування процентів за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0971278003, укладеним з відповідачем, в сумі 70954.83 грн., а з урахуванням застосованого принципу розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 52829.89 грн, проведено виключно в межах строку, встановленого п.п. 1.2., 1.7 Договору, а тому є правомірним, відповідає умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства і підлягає стягненню з відповідача.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м.Львова від 25 лютого 2026 року без змін.

28 липня 2026 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надійшло клопотання про розгляд справи в загальному провадженні із викликом сторін. Клопотання мотивовано тим, що справа є вагомою для сторони позивача, адже було придбане право грошової вимоги до відповідача та пред`явлено відповідну позовну заяву про стягнення боргу.

В свою чергу, заявник не надав деталізованих обґрунтувань щодо проведення судового засідання за участі сторін, доводів щодо такої необхідності не наводить.

Колегія суддів враховує ту обставину, що позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу з можливістю заперечення усіх доводів апеляційної скарги.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення грошової суми, розмір яких не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, а проведення розгляду справи без повідомлення учасників справи не позбавляло їх можливості подати суду докази та письмові пояснення по суті позову, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 25 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 15 вересня 2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) через інформаційно-комунікаційну систему фінансової компанії укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0971278003 шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора - 1s4g4n. Договір також підписано кредитодавцем шляхом підписання електронним підписом, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора – 2L3Z8W.

За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами умовами договору кредит надається для власних потреб у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору – 36 календарних місяців (3 роки).

Надалі 10 лютого 2020 року між цими ж сторонами згідно з заявкою-анкетою № 2628554781, підписаного позичальником за допомогою електронного підпису 4s2s3w, в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0971278003 від 15 вересня 2019 року, погоджено надання кредиту (траншу) 4030 грн із відсотковою ставкою 1,75 % за один день користування кредитом.

Позивачем до позову долучено паперові копії електронних доказів – договору (ч.3 ст.100 ЦПК України).

Відповідач, заявляючи про відсутність у справ достатніх первинних доказів існування зобов`язання не ставить під сумнів відповідність паперових копій оригіналам, зміст та умови такого не заперечує.

У договорі містяться персональні дані відповідача як позичальника: дата народження, серія та номер паспорта, адреса реєстрації та фактична адреса проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків. У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не відповідачем, а іншою особою. Жодних даних щодо укладення договору іншою особою, протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодіння його персональними даними, немає.

ТОВ «ІНФІНАНС» на виконання укладеного договору 10 лютого 2020 року здійснено переказ через сервіс онлайн платежів iPay.ua (номер трансакції в системі 48438891) у розмірі 4030 грн кредиту на карту відповідача НОМЕР_1 Наведене підтверджується довідкою кредитодавця та відомостями ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», що на підставі договору на переказ коштів № ФК-П-17/08-04 від 03 березня 2027 року надає кредитодавцю послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків.

Відповідачем не надано жодних доказів неотримання 4030 грн. кредитних коштів чи неналежність йому карти НОМЕР_1 , у зв`язку з чим піддавати сумніву реальність грошового переказу немає. Із таких же міркувань виходить Верховний Суду постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 686/32982/23.

На підставі договору факторингу № 14 липня 2021 року з додатками – актами приймання-передання реєстру боржників, реєстром боржників (витягом), укладеним між фінансовою компанією ТОВ «ІНФІНАНС» (клієнт) та фінансовою установою ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор), останнє набуло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача за кредитним договором.

Надалі на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги факторингу № 14 липня 2021 року з додатками – актами приймання-передання реєстру боржників, реєстром боржників (витягом), укладеним між фінансовою компанією ТОВ «ІНФІНАНС» (клієнт) та фінансовою установою ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор), останнє набуло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача за кредитним договором.

Надалі на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року з додатками – актами прийому-передачі реєстру боржників та реєстром боржників (витягом), укладеним між фінансовою компанією ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (клієнт) та фінансовою установою ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (фактор) – позивач по справі, останнє набуло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача за кредитним договором.

Позивач, покликаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору, долучає розрахунок заборгованості та, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути заборгованість у розмірі 52 829,89 грн., з яких: 4030 грн. – за тілом кредиту; 48 799,89 грн. – за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходячи з презумпції правомірності правочинів та обов`язковість договору для сторін, беручи до уваги відсутність доказів існування заборгованості перед позивачем, вважав доводи позивача щодо стягнення заявленої суми боргу з відповідача з наданням переконливих доказів підставними та дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

З таким висновком колегія суддів частково не погоджується виходячи із наступних підстав.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

15 вересня 2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0971278003, на умовах відновлювальної кредитної лінії окремими траншами строком на 36 місяців.

На виконання умов цього договору 10 лютого 2020 року на підставі заявки-анкети № 2628554781 сторонами погоджено надання відповідачу 11-го траншу у розмірі 4 030 грн. зі ставкою 1,75 % за один день користування кредитом.

Факт перерахування відповідачу зазначеної суми підтверджується довідкою кредитодавця та відомостями ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» про переказ коштів на банківську картку відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує факту укладення між ним та первісним кредитором кредитного договору та отримання коштів на його виконання, натомість не погоджується з розміром нарахованих відсотків.

Згідно із наданим ТзОВ «Коллект Центр» розрахунком заборгованості за Договором позики № 0971278003 від 15 вересня 2019 року, відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконує, відсотки за користуванням кредиту не сплачує.

В зв`язку із чим у позичальника утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 52 829,89 грн, з яких: 4030 грн – за тілом кредиту; 48 799,89 грн – за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

У Договорі позики № 0971278003 від 15 вересня 2019 року сторони, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом та строку кредитування.

Відповідно до положень указаного кредитного договору первісний кредитор та ОСОБА_1 узгодили, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн., в межах строку дії Договору – 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.

Протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору Позичальнику надається право користуватись кредитними коштами, які Позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил (п. 1.7. Договору).

Згідно з п. 7.1 Правил надання грошових коштів у позику відсотки за користування сумою Фінансового кредиту нараховуються на суму Фінансового кредиту з дня отримання включно та по день повернення включно.

З системного аналізу умов Договору надання позики та положень Правил надання коштів у позику вбачається, що зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом (траншем) з відсотковою ставкою 1,75 відсотків від суми кредиту (траншу) за кожен день користування кредитом (траншем), починаючи з дати першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу).

Разом з тим, в заявці-анкеті на отримання грошових коштів в кредит 10 лютого 2020 року, яка є додатком до договору позики № 0971278003 від 15 вересня 2019 року, сторони погодили, що сума кредиту 4 030,00 грн. та строк кредиту 30 днів.

Окрім цього, з пропозиції надання 11 траншу кредиту згідно Заявки – анкети №2628554781 від 10 лютого 2020 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0971278003 від 15 вересня 2019 р. (оферта) (а.с. – 13) та Акцепту оферти від 10 лютого 2020 р. на отримання 11 траншу кредиту згідно Заявки - анкети №2628554781 від 10 лютого 2020 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0971278003 від 15 вересня 2019 р. (а.с. – 14), вбачається, що ТОВ «ІНФІНАНС» до ОСОБА_1 угодили основні умови кредиту (траншу), а саме: розмір кредиту (траншу) 4 030 грн.; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0971278003 від 15 вересня 2019 р. 3 роки, відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка 638,75 %, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 2 116 грн., реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить 638,75 %.

Нечіткі або двозначні положення договорі між споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Тлумачення змісту вищенаведених умов Договору позики № 0971278003 від 15 вересня 2019 року, Правил надання грошових коштів у позику та документів щодо надання 11-го траншу ( 10 лютого 2020 року на суму 4 030 грн.) у їх сукупності свідчить про їх неоднозначність у частині визначення строку користування кредитом та періоду, за який підлягають нарахуванню проценти.

Зокрема, відповідно до умов Договору протягом 36 календарних місяців з дня його укладення позичальнику надавалося право користуватися кредитними коштами, при цьому остаточний строк повернення кожного окремого траншу мав визначатися строком користування відповідним траншем. Водночас у заявці-анкеті на отримання 11-го траншу від 10 лютого 2020 року сторони безпосередньо погодили строк користування отриманим траншем у 30 днів, а також визначили його розмір — 4 030 грн.

При цьому в Акцепті оферти від 10 лютого 2020 року також зазначено строк користування кредитом (траншем) — 30 днів, тоді як строк дії самого Договору позики визначено тривалістю три роки.

Отже, з наведених умов не вбачається однозначного погодження сторонами того, що після закінчення визначеного у заявці 30-денного строку користування саме 11 траншем на суму 4 030 грн. позичальник продовжує користуватися кредитними коштами на умовах, погоджених для первісного строку, та що проценти за користування таким траншем можуть нараховуватися протягом усього трирічного строку дії Договору.

Навпаки, заявкою-анкетою на отримання кредиту, пропозицією та акцепт офертою, сторони визначили його розмір 4 030 грн., строк користування — 30 днів, процентну ставку 1,75 % за один день користування кредитом, а також загальну вартість кредиту у грошовому вираженні — 2 116 грн.

Саме ці умови стосувалися безпосередньо отриманого відповідачем траншу в розмірі 4 030 грн.

Таким чином, умови Договору та заявки-анкети на отримання кредиту, щодо надання конкретного траншу допускають різне розуміння періоду, протягом якого кредитодавець вправі нараховувати проценти.

За таких обставин, з урахуванням положень частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідні нечіткі та двозначні положення договору підлягають тлумаченню на користь позичальника як споживача.

Таким чином, з урахуванням тлумачення умов Договору на користь споживача, проценти за користування 11-м траншем підлягають визначенню виходячи з погоджених сторонами строку користування кредитом — 30 днів та процентної ставки 1,75 % за один день користування кредитом.

При цьому загальна вартість кредиту за цей період, відповідно до документів щодо надання траншу, становить 2 116 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів, доходить висновку, що загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 за весь строк користування 11 траншем повинна була становила 6 146 грн., з яких 4 030 грн. — сума основного боргу та 2 116 грн. — проценти за користування кредитом (траншем).

З огляду на вищенаведене, оскільки ОСОБА_1 порушив умови договору та не виконав взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 6 146 грн.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог (11 %), з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 266,46 грн. (2422,40 грн сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 11%).

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 3233,90 грн. судових витрат (3633,60 грн сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги х 89%).

Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» покладено більшу суму судових витрат, йому необхідно сплатити на користь ОСОБА_1 2967,44 грн. (3233,90 грн. – 266,46 грн.).

Таким чином, рішення Сихівського районного суду м.Львова від 25 лютого 2026 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 25 лютого 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 0971278003 від 15 вересня 2019 року у розмірі 6 146 грн., з яких 4 030 грн. — сума основного боргу та 2 116 грн. — проценти за користування кредитом (траншем).

Рішення в частині витрат на правничу допомогу залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2967,44 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.