Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №454/1666/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/1666/25 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О. А.

Провадження № 22-ц/811/979/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

без участі сторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справуза апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 19 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №0974757176.

Умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору.

Наголошували, що відповідно до умов Договору позики перший Фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки-Анкети, яка є невід`ємною частиною даного Договору позики.

Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки – Анкети, які є невід`ємною частиною даного Договору позики.

Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом Відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України), в якості аналога власноручного підпису Позичальника.

Відповідно до умов Договору позики Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000.0 грн., в межах строку дії Договору — 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.

Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.

Всі інші умови які визначають порядок і умови надання ТОВ «ІНФІНАНС» грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Договору та Електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Товариством і Позичальником викладені у правилах, з якими ознайомився Позичальник до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною Договору (Оферти та Акцепту Оферти).

Пропозиція (Оферта) на отримання 4201 траншу згідно Заявки-анкети № 2628689497 від 18 жовтня 2019 року в рамках Договору про надання позики №0974757176 від 19 серпня 2019 рокупідписано Позичальником 18 жовтня 2019 року, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті Кредитодавця.

Зазначали, що позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Станом на момент звернення до суду із позовом, строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

На підставі договору факторингу від 14 липня 2021 року, укладеного між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», останнє набуло право вимоги за кредитним договором відповідача, яке згодом — за договором від 10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» — було передано позивачу.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором №0974757176 від 19 серпня 2019 року, який підлягав стягнення, становить 84 515,83 грн., з яких: 4799,98 грн. – за тілом кредиту; 79715,85 грн. – за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

З огляду на зазначені обставини та враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за договором №0974757176 від 19 серпня 2019 року у розмірі 62 591,89 грн., з яких: 4799,98 грн. – за тілом кредиту; 57 791,91 грн. – за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 11 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №0974757176 від 19 серпня 2019 року у розмірі 62 591,89 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2 422,40 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 16 000,00 грн. понесені витрати на правову допомогу.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - Семенюк А.В.

В апеляційній скарзі відповідач факт укладення та підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором заперечує, визнає лише факт отримання ним коштів в сумі 4800,00 грн.

Вважає, що суд першої інстанції обмежився формальним посиланням на надані позивачем копії електронних документів, не перевіривши належним чином спосіб ідентифікації особи відповідача, порядок формування електронного підпису та фактичні обставини укладення такого договору.

Наголошує, що з Договору, Заявки-Анкети на отримання кредиту від 18 жовтня 2019, Пропозиції надання 4 201 траншу кредиту згідно Заявки – анкети №2628689497 від 18 жовтня 2019 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974757176 від 19 серпня 2019р. (оферта), Акцепту оферти від 18 жовтня 2019 р. на отримання 4 201 траншу кредиту згідно Заявки – анкети №2628689497 від 18 жовтня 2019 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974757176 від 19 серпня 2019р. вбачається, що розмір кредиту (траншу) становить 4 800 грн., термін кредиту/строк користування кредитом (траншем) становить 30 днів. Відсоткова ставка становить 1,75% за один день користування кредитом. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 2 520 грн., що відповідає сумі відсотків за 30 днів (4 800,00 х (1,75%х30 днів)%=2520).

Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 4800,00 грн., процентної ставки у розмірі 1,75% за день та строку кредитування тривалістю 30 днів, заборгованість відповідача за відсотками не може становити більше ніж 2520 грн. (4 800,00 х (1,75%х30 днів)%.

Окрім цього, з покликанням на пункт 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вважає умови кредитного договору несправедливими, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вважає, що наданий Позивачем та задоволений судом розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

Окрім цього, вважає заявлений розмір витрат на професійну правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн. не відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт (лише позовна заява, оригінальний текст якої, що стосується даної справи конкретної справи становить менше двох сторінок), складності справи (малозначна справа), співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи у спрощеному позовному провадженні (адвокат участі у справі не брав, а справа розглядалась у спрощеному провадженні.

Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області змінити, позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 4800,00 грн.

15 квітня 2026 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Зазначає, що 19 серпня 2019 року між ТОВ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0974757176. До матеріалів справи долучено Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal, які були надані відповідачу для ознайомлення. Також надано оферту та акцепт, які підтверджують згоду позичальника на укладання траншу та отримання за ним кредитних коштів.

Наголошує, що відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, тощо.

Також, акцентує увагу, що відповідно до наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювались погашення за отриманими кредитними коштами. Внесення Відповідачем грошових коштів на рахунок кредитодавця, є визнанням існування зобов`язань за Договором № 0673974755/1 від 08 жовтня 2020 року, що, у свою чергу, фактично вказує на підтвердження волевиявлення Відповідача на укладення договору та погодження всіх умов договору.

Зазначає, що у розрахунках заборгованості (розрахунки і первісних кредиторів, і факторів) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

Відповідно до умов Договору позики Позичальнику надано кредит в розмірі 4 800 грн., строк користування кредитом - 30 днів, строк дії Договору – 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору – при наданні (отриманні) другого та наступних траншів Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.04.2026 12 кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору – при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту, відсоткова ставка – 1,75 % за один день користування кредитом. Так, пропозицією та акцептом визначено, що строк дії договору складає 3 роки. Передбачено також, що відсотки за користування кредитом нараховуються за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути Кредитору. Тобто, обумовлений строк користування траншем – це ніщо інше як пільговий строк користування такими коштами, а умовами Договору чітко передбачено нарахування відсотків протягом 3-х років і до факту погашення кредиту. загальна сума нарахованих відсотків первісним кредитором ТОВ «ІНФІНАНС» у період з 19 серпня 2019 року по 14 липня 2021 рік становить 46 032,00 грн.

Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 лютого 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

15 квітня 2026 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надійшло клопотання про розгляд справи в загальному провадженні із викликом сторін. Клопотання мотивовано тим, що справа має істотне значення для позивача, адже було придбане право грошової вимоги до відповідача та пред`явлено відповідну позовну заяву про стягнення боргу.

В свою чергу, заявник не надав деталізованих обґрунтувань щодо проведення судового засідання за участі сторін, доводів щодо такої необхідності не наводить.

Колегія суддів враховує ту обставину, що позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу з можливістю заперечення усіх доводів апеляційної скарги.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення грошової суми, розмір яких не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, а проведення розгляду справи без повідомлення учасників справи не позбавляло їх можливості подати суду докази та письмові пояснення по суті позову, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 25 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що з кредитного договору №0974757176 від 19 серпня 2019 року, встановлено, що ТОВ «Інфінанс» відповідачу надано кредит на суму 4 800,00 грн. на визначений строк та зі сплатою відсотків за користування позикою.

На підставі договору факторингу №14-07/21 від 14 липня 2021 року, акту приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №14-07/21 від 14 липня 2021 року, реєстру боржників ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором та заборгованість за даним договором у розмірі 50 831,98 грн., в тому числі: заборгованість за основною сумою боргу 4 799,98 грн.; заборгованість по відсотках 46 032,00 грн.

Крім того, на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, акту прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року, витягу з реєстру боржників ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором та заборгованість за даним договором у розмірі 84 515,83 грн., в тому числі: заборгованість за основною сумою боргу 4 799,98 грн.; заборгованість по відсотках 79 715,85 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 62 591,89 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) – 4 799,98 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 57 791,91 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору, на підставі якого отримав кредитні кошти, не погасив заборгованість в добровільному порядку.

Оскільки відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за цим договором, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову та стягнення з останнього заборгованість на користь позивача, який має право вимоги за вказаними кредитним договором.

З таким висновком колегія суддів не погоджується виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

З матеріалів справи слідує, що договір №0974757176 від 19 серпня 2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі.

Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1

18 жовтня 2019 року позичальником були підписані Заявка-Анкета на отримання кредиту, Пропозиція надання 4 201 траншу кредиту згідно Заявки – анкети №2628689497 від 18 жовтня 2019 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974757176 від 19 серпня 2019р. (оферта) та Акцепт оферти від 18 жовтня 2019 р. на отримання 4 201 траншу кредиту згідно Заявки – анкети №2628689497 від 18 жовтня 2019 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974757176 від 19 серпня 2019р.

Вказані документи були підписані ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 1d1j3q, відправленим 18 жовтня 2019 року позичальнику на його мобільний номер телефону НОМЕР_1 , вказаний ним в заявці на отримання кредиту, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. – 27).

В апеляційній скарзі факт укладення та підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором заперечує, визнає лише факт отримання ним коштів в сумі 4800,00 грн.

Проте, зі змісту Заявки-Анкети на отримання кредиту від 18 жовтня 2019 року, встановлено, що ОСОБА_1 при її оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема номер телефону, електронну адресу, дату народження, реквізити паспорта, інформацію про запис в Єдиному державному демографічному реєстрі, адресу місця реєстрації та проживання, номер банківської карти для здійснення зарахування кредитних коштів, номери телефонів контактних осіб (дружини ОСОБА_3 та сестри ОСОБА_4 ).

Із зазначеного позивачем алгоритму укладення договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення договору для отримання 4 201 траншу кредиту згідно Заявки – анкети №2628689497 від 18 жовтня 2019 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974757176 від 19 серпня 2019р.

Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був б укладений між первісним кредитором та позичальником, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст.81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Окрім цього, колегія суддів наголошує, що з розрахунку заборгованості за договором №0974757176 від 19 серпня 2019 року, вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за кредитним договором, а саме, 16 листопада 2019 року на суму 2 520,01 грн., 27 грудня 2019 року на суму 2 000 грн., 30 грудня 2019 року на суму 1500 грн., 03 січня 2020 року на суму 500 грн., 13 січня 2020 року на суму 4 642,83 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що вищенаведений кредитний договір, який був укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», так само як і при укладенні договору в паперовій формі, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов кредитного договору №0974757176 від 19 серпня 2019 року на підставі заявки-анкети від 18 жовтня 2019 року сторонами погоджено надання відповідачу кредиту у розмірі 4 800 грн. терміном на 30 днів.

Згідно із наданим ТзОВ «Коллект Центр» розрахунком заборгованості за Договором позики №0974757176 від 19 серпня 2019 року, відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконує, відсотки за користуванням кредиту не сплачує.

В зв`язку із чим у позичальника утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 831,98 грн., в тому числі: заборгованість за основною сумою боргу 4 799,98 грн.; заборгованість по відсотках 46 032,00 грн.

У Договорі позики №0974757176 від 19 серпня 2019 року сторони, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом та строку кредитування.

Відповідно до положень указаного кредитного договору первісний кредитор та ОСОБА_1 узгодили, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн., в межах строку дії Договору – 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.

Протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору Позичальнику надається право користуватись кредитними коштами, які Позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил (п. 1.7. Договору).

Згідно з п. 7.1 Правил надання грошових коштів у позику відсотки за користування сумою Фінансового кредиту нараховуються на суму Фінансового кредиту з дня отримання включно та по день повернення включно.

З системного аналізу умов Договору надання позики та положень Правил надання коштів у позику вбачається, що зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом (траншем) з відсотковою ставкою 1,75 відсотків від суми кредиту (траншу) за кожен день користування кредитом (траншем), починаючи з дати першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу).

Разом з тим, в заявці-анкеті на отримання грошових коштів в кредит від 18 жовтня 2019 року, яка є додатком до договору позики №0974757176 від 19 серпня 2019 року, сторони погодили, що сума кредиту становить 4 800,00 грн. та строк кредиту 30 днів.

Окрім цього, з Пропозиції надання 4 201 траншу кредиту згідно Заявки – анкети №2628689497 від 18 жовтня 2019 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974757176 від 19 серпня 2019р. (оферта) та Акцепти оферти від 18 жовтня 2019 р. на отримання 4 201 траншу кредиту згідно Заявки – анкети №2628689497 від 18 жовтня 2019 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974757176 від 19 серпня 2019р., вбачається, що ТОВ «ІНФІНАНС» до ОСОБА_1 угодили основні умови кредиту (траншу), а саме: розмір кредиту (траншу) 4 800 грн.; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974757176 від 19 серпня 2019 року 3 роки, відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка 638,75 %, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 2 520 грн., реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить 638,75 %.

Нечіткі або двозначні положення договорі між споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Тлумачення змісту вищенаведених умов Договору позики №0974757176 від 19 серпня 2019 року , Правил надання грошових коштів у позику та документів щодо надання 4 201 траншу ( 18 жовтня 2019 року на суму 4 800 грн.) у їх сукупності свідчить про їх неоднозначність у частині визначення строку користування кредитом та періоду, за який підлягають нарахуванню проценти.

Зокрема, відповідно до умов Договору протягом 36 календарних місяців з дня його укладення позичальнику надавалося право користуватися кредитними коштами, при цьому остаточний строк повернення кожного окремого траншу мав визначатися строком користування відповідним траншем. Водночас у заявці-анкеті на отримання траншу від 18 жовтня 2019 року сторони безпосередньо погодили строк користування отриманим траншем у 30 днів, а також визначили його розмір — 4 800 грн.

При цьому в Акцепті оферти від 18 жовтня 2019 року також зазначено строк користування кредитом (траншем) — 30 днів, тоді як строк дії самого Договору позики визначено тривалістю три роки.

Отже, з наведених умов не вбачається однозначного погодження сторонами того, що після закінчення визначеного у заявці 30-денного строку користування саме траншем на суму 4 800 грн. позичальник продовжує користуватися кредитними коштами на умовах, погоджених для первісного строку, та що проценти за користування таким траншем можуть нараховуватися протягом усього трирічного строку дії Договору.

Навпаки, заявкою-анкетою на отримання кредиту, пропозицією та акцепт офертою, сторони визначили його розмір 4 800 грн., строк користування — 30 днів, процентну ставку 1,75 % за один день користування кредитом, а також загальну вартість кредиту у грошовому вираженні — 2 520 грн.

Саме ці умови стосувалися безпосередньо отриманого відповідачем траншу в розмірі 4 800 грн.

Таким чином, умови Договору та заявки-анкети на отримання кредиту, щодо надання конкретного траншу допускають різне розуміння періоду, протягом якого кредитодавець вправі нараховувати проценти.

За таких обставин, з урахуванням положень частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідні нечіткі та двозначні положення договору підлягають тлумаченню на користь позичальника як споживача.

Таким чином, з урахуванням тлумачення умов Договору на користь споживача, проценти за користування траншем підлягають визначенню виходячи з погоджених сторонами строку користування кредитом — 30 днів та процентної ставки 1,75 % за один день користування кредитом.

При цьому загальна вартість кредиту за цей період, відповідно до документів щодо надання траншу, становить 2 520 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів, доходить висновку, що загальна вартість кредиту для ОСОБА_1 за весь строк користування траншем повинна була становила 7 320 грн., з яких 4 800 грн. — сума основного боргу та 2 520 грн. — проценти за користування кредитом (траншем).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що з розрахунку заборгованості за договором №0974757176 від 19 серпня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 за період з 16 листопада 2019 року по 13 січня 2020 року сплатив заборгованість за кредитним договором на загальну суму 11 162,84 грн., а саме, 16 листопада 2019 року на суму 2 520,01 грн., 27 грудня 2019 року на суму 2 000 грн., 30 грудня 2019 року на суму 1500 грн., 03 січня 2020 року на суму 500 грн., 13 січня 2020 року на суму 4 642,83 грн.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В постанові від 24 березня 2021 року у справі № 308/1020/16-ц, Верховний Суд зазначив, що встановлені апеляційним судом порушення норм матеріального права (частини другої статті 1050 ЦК України) давали йому право вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив змінити рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 лютого 2026 року, позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 4800,00 грн.

Саме по собі зазначення відповідачем в апеляційній скарзі суми 4 800 грн. як такої, що, на його думку, підлягає стягненню, не звільняє апеляційний суд від обов`язку перевірити наявність та розмір заборгованості за кредитним договором.

Як встановлено колегією суддів, загальна вартість кредиту за договором позики №0974757176 від 19 серпня 2019 рокустановила 7 320 грн., з яких 4 800 грн. — сума основного боргу та 2 520 грн. — проценти за користування кредитом. Разом з тим, за період з 16 листопада 2019 року по 13 січня 2020 року відповідач здійснив платежі за договором на загальну суму 11 162,84 грн., тобто сплатив суму, яка перевищує загальний розмір зобов`язань, визначений відповідно до умов договору.

Таким чином, на момент звернення ТОВ «Колект центр»до суду у ОСОБА_1 була відсутня заборгованість за договором позики №0974757176 від 19 серпня 2019 року, у зв`язку з чим відсутні підстави для її стягнення.

З огляду на вищевказане, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 лютого 2026 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 лютого 2026 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.