Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №450/589/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/589/26 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 22-ц/811/2907/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

в лютому 2026 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом доОСОБА_1 , в якому просила стягувати з останнього на її користь аліменти на дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000, 00 грн щомісячно, що підлягають індексації починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувала на те, що сторони уклали шлюб 09.07.202. Від шлюбу у сторін є двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу позивачка повернула собі дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ». У період розірвання шлюбу, після розірвання шлюбу та до січня 2026 року відповідач сплачував аліменти на дітей стабільно щомісяця у розмірі 10 000, 00 грн, інколи більше. Позивач дбає про здоров`я дітей, їх психічний і фізичний розвиток. Весь свій вільний час приділяє турботі про дітей та їх вихованню. Відповідач здоровий, працездатний, на утриманні інших неповнолітніх чи непрацездатних осіб не має. Сторони домовились про сплату аліментів у твердій грошовій сумі, що становила 10 000, 00 грн щомісяця на двох дітей. Відповідач виконував свій обов`язок належним чином протягом тривалого часу, проте останні місяці позивач змушена просити його надіслати аліменти, постійно нагадувати йому про це та принижуватись. Вважає, що аліменти на дітей в розмірі 10 000, 00 грн щомісяця є справедливими та забезпечують базові потреби дітей: харчуванн, необхідні ліки у разі потреби, одяг та взуттям відповідно до сезону, іграшки та інші засоби для розвитку та навчання дітей відповідно до їх віку. На підставі наведеного, просила позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 квітня 2026 року позов задоволено.

Вирішено:

стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок) гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 06 лютого 2026 року і до досягнення дітьми повноліття, з подальшою індексацією грошової суми відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1 331, 20 (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок) грн судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , подавши в липні 2026 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій міститься прохання скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі по 2 500, 00 грн на кожну дитину щомісячно, тобто загалом на двох дітей 5 000,00 грн щомісячно.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник покликається на те, що погоджується на сплату аліментів у розмірі, який відповідає приблизно 5 000, 00 грн щомісячно на двох дітей. Зазначає, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до шести років становить 2 817 грн. Відтак мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину становить 1 408, 50 грн щомісячно. Обидві дитини, на утримання яких заявлено позовні вимоги, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дітьми віком до шести років. Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 , він працює у ТОВ «ЛЕВІТРЕЙД» з 06 січня 2026 року та займає посаду менеджера (управителя) із збуту. Його офіційний місячний дохід становить 15 400, 00 грн. Одна третина від зазначеного доходу становить 5 133, 33 грн щомісячно. Визначений судом першої інстанції розмір аліментів у сумі 10 000, 00 грн щомісячно становить близько 64, 94 % офіційного доходу відповідача у розмірі 15 400, 00 грн. Після сплати визначеної судом суми у відповідача залишається 5 400, 00 грн на місяць, з яких він має забезпечувати власне проживання та брати участь у матеріальному забезпеченні сім`ї, у якій виховуються четверо дітей. Після розірвання шлюбу між сторонами на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2025 року відповідач створив нову сім`ю та перебуває у шлюбі з іншою жінкою.

На даний час на вихованні та утриманні відповідача двоє його рідних дітей — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також двоє дітей його дружини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідач не стверджує, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є його біологічними дітьми, а також не стверджує про існування щодо нього самостійного юридичного обов`язку зі сплати аліментів на їх утримання. Разом із тим ці діти фактично проживають у сім`ї відповідача, а відповідач бере участь у забезпеченні їх повсякденних потреб та разом із дружиною несе фактичне матеріальне навантаження щодо утримання сім`ї, у якій виховуються діти. Біологічний батько ОСОБА_7 та ОСОБА_8 рішенням суду від 21 вересня 2023 року позбавлений батьківських прав.

Наголошує, що не просить звільнити його від виконання батьківського обов`язку, не заперечує проти сплати аліментів та не просить визначити їх у символічному розмірі. Навпаки, погоджується на стягнення по 2 500, 00 грн на кожну дитину щомісячно, тобто загалом на двох дітей 5 000, 00 грн щомісячно. Саме такий розмір аліментів є більш справедливим, пропорційним та відповідає актуальному матеріальному становищу відповідача.

04 вересня 2026 року зареєстровано відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , в якому міститься прохання апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

В обгрунтування відзиву позивачка покликається на те, що присуджений судом розмір аліментів є мінімально необхідним для належного матеріального забезпечення дітей, а створення відповідачем нової сім`ї не звільняє його від обов`язку утримувати рідних неповнолітніх дітей. На думку позивачки, відповідач має вживати заходів для збільшення власного доходу, а не домагатися зменшення розміру аліментів, визначеного судом першої інстанції як мінімально необхідного. Офіційно задекларований дохід відповідача не відображає його реального матеріального становища, а на переконання позивачки, є штучно заниженим, тоді як фактичний спосіб життя відповідача свідчить про наявність у нього доходів, що суттєво перевищують задекларовані, а отже дозволяють йому в повному обсязі виконувати покладений судом обов`язок зі сплати аліментів.

За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.05.2022 року, виданого виконавчим комітетом Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області, актовий запис № 35 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.02.2025 року, виданого Городоцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 57.

Із копій витягів з реєстру територіальної громади № 2026/000322543 від 08.01.2026, № 2026/000323825 від 08.01.2026 та № 2026/001300908 від 26.01.2026 вбачається, що позивачка ОСОБА_3 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно довідки № 01 від 23.01.2026, ОСОБА_4 відвідує заклад дошкільної освіти «Дитячий всесвіт» Зимноводівської сільської ради з 11.08.2025 по даний момент. Протягом всього часу дитину приводить і забирає із садочка мама.

До матеріалів справи позивачкою долучено копії квитанцій про переказ коштів позивачу від відповідача за період із 11.01.2025 по 05.01.2026, з яких вбачається, що відповідач перераховував позивачці кошти в середньому по 10 000, 00 грн щомісячно.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частинами сьомою та восьмою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить 2 817, 00 гривень; дітей віком від 6 до 18 років – 3 512, 00 гривень.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Отже, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №711/8561/16-ц (провадження №61-21318св18)).

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відтак, враховуючи однозначну необхідність у витратах на дітей, виходячи із засад справедливості, добросовісності і розумності (частина дев`ята статті 7 СК України), відсутності в матеріалах справи доказів того, що відповідач, який є особою працездатного віку, не спроможний сплачувати аліменти в розмірі, у якому просить позивач, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на користь позивача на неповнолітніх дітей у розмірі по 5 000, 00 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 18 лютого 2026 року і до досягнення дітьми повноліття. Такий розмір аліментів відповідатиме інтересам дітей, є необхідним та достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку і не порушуватиме права кожної із сторін.

В апеляційній скарзі відповідач фактично не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру присуджених до стягнення з нього в користь позивачки аліментів на дітей – 10 000, 00 грн.

Виходячи з системного аналізу зазначені вище норми закону, батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини.

Однак, цей розмір є мінімальною межею. Максимальна межа, навпаки, не встановлена, а розмір утримання залежить від доходів та матеріального становища батьків.

Із долученої до апеляційної скарги довідки про доходи відповідача ОСОБА_1 убачається, що останній працює у ТОВ «ЛЕВІТРЕЙД» та займає посаду менеджера (управителя) із збуту. В період з січня 2026 року по квітень 2026 року його офіційний місячний дохід становить від 13 167 грн до 15 400 грн. Проте така довідка суду першої інстанції відповідачем не надавалась і, відповідно, судом не оцінювалась.

Аліменти це платіж, спрямований саме на дітей, який повинен бути достатнім для їх належного матеріального забезпечення, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, покликаний захистити інтереси дітей в коштах у розмірі, необхідному для їх життєдіяльності, забезпечення достойного рівня життя, який необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, їх гармонійного розвитку, враховуючи рівність обов`язків батьків щодо матеріального утримання дитини, їх потреб.

При цьому дитина має право фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, який забезпечують батьки, і який не має обмежуватися мінімумом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач є особою молодого віку, є працездатним та має можливість працювати і отримувати належний дохід, що ним не спростовано. Із скрін–шотів квитанцій, долучених до позовної заяви та не спростованих відповідачем, вбачається, що останній неодноразово здійснював перекази коштів позивачці в розмірі 10 000 грн; 2 000 грн; 5 000 грн; 12 700 грн, тощо ( а.с. 16 -23), що в середньому складає 10 000, 00 грн або і більше на місяць. Наведене свідчить, що матеріальне становище відповідача, на день ухвалення судового рішення було таким, що останній мав спроможність сплачувати аліменти на дітей в розмірі 10 000 грн.

На переконання колегії суддів, визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі 10 000, 00 грн на двох дітей, якраз і забезпечить надійний захист їхніх інтересів та отримання позивачкою надійного стабільного матеріального утримання з боку батька дітей.

За встановлених вище обставин справи, суд першої інстанції, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо дітей, у тому числі й щодо їх утримання, дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановивши вказані обставини, зокрема, що діти сторін у справі проживають разом із позивачкою, а відповідач спроможний надавати матеріальне утримання, дійшов правильного висновку, що справедливим, розумним та достатнім є стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі по 5 000, 00 грн на кожну дитину щомісячно.

Доводи апеляційної скарги про можливість відповідача сплачувати аліменти в розмірі по 2 500, 00 грн щомісячно на кожну дитину, що пов`язано з його одруженням і утриманням іншої сім`ї, у якій виховується ще двоє дітей, батько яких позбавлений батьків яких прав, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Запропонований відповідачем розмір аліментів є нижчим від законодавчо мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину, відповідач є працездатною особою молодого віку і не довів свою неспроможність працевлаштуватись та надавати належне утримання малолітнім дітям, яке, зокрема, надавав до січня 2026 року, дружина відповідача позбавила біологічного батька її дітей батьківських прав, однак позбавлення останнього батьківських прав не звільняє його від обов`язку утримувати своїх дітей.

Будь-яких інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Тобто, відповідач вправі, в подальшому, заявити позов про зменшення розміру аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану.

Доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вище встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

Суд першої інстанції належним чином оцінив докази, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий: С.М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич