Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №464/4145/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/4145/25 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/811/270/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

16 червня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №258123569 від 27 серпня 2023 року у загальному розмірі 31 371,12 грн, з яких 6 800 грн – заборгованість за тілом кредиту та 25 571,12 грн – заборгованість за процентами.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №258123569 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Вказаний договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового персонального ідентифікатора - YRJJ-2477. Товариством перераховано грошові кошти в сумі 6 800 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить відповідачу, таким чином, кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. Відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору, однак вказаних зобов`язань не виконав. Між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №25812356. 31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №31/0724-01, згідно якого до ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги. 29.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до якого, від ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31 371 грн 12 коп.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія”Ейс» заборгованість за договором №258123569 від 27.08.2023 в сумі 31 371 грн 12 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

В решті позову – відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі апелянт, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення процентів за кредитним договором, просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього лише суму фактично отриманого кредиту у розмірі 6 800 грн.

Вважає, що кредитний договір є договором приєднання, умови якого визначені кредитором в односторонньому порядку, а він як споживач не мав можливості обговорювати чи змінювати його істотні умови, зокрема щодо розміру та порядку нарахування процентів. Зазначає, що умови договору щодо нарахування процентів є несправедливими, оскільки створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу і покладають на нього надмірний фінансовий тягар. Посилається на положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та вважає, що такі умови не підлягають застосуванню. Вказує також на неспівмірність нарахованих процентів, розмір яких становить 25 571,12 грн та більш ніж у 3,7 раза перевищує суму фактично отриманого кредиту – 6 800 грн, що, на думку апелянта, суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції належним чином не перевірив справедливість умов кредитного договору та їх відповідність вимогам законодавства про захист прав споживачів, обмежившись формальною оцінкою договірних умов.

ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом установлено, що 27 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 258123569 у формі електронного документа, який відповідач підписав одноразовим персональним ідентифікатором YRJJ-2477.

Згідно з пунктом 7.3 кредитного договору, кінцевою датою повернення кредиту визначено 26 вересня 2028 року.

На виконання умов кредитного договору первісний кредитор перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 6 800 грн на банківську картку № НОМЕР_1 . Згідно з інформацією АТ «Універсал Банк», наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів, зазначена банківська картка емітована на ім`я ОСОБА_1 , а 27 серпня 2023 року о 19:56 год. на відповідний картковий рахунок зараховано 6 800 грн.

Таким чином, первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 258123569.

31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

У подальшому, 29 травня 2025 року, між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 258123569 на загальну суму 31 371 грн 12 коп.

Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 258123569, а ОСОБА_1 уклав кредитний договір та погодив його умови шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, однак належним чином своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів не виконав, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про неправомірність нарахування позивачем процентів за кредитним договором.

Як убачається з умов кредитного договору, сторони погодили, що після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти за користування кредитом нараховуються за процентною ставкою 1087,70 % річних, що на день укладення договору становило 2,98 % за кожен день користування кредитними коштами від суми залишку кредиту, що перебуває у позичальника (пункт 8.4 кредитного договору).

Встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 6 800 грн. За користування кредитом протягом Дисконтного періоду, який становив 8 днів — з 27 серпня 2023 року по 05 вересня 2023 року, позивачем нараховано проценти у розмірі 456,96 грн.

Водночас умовами кредитного договору передбачено можливість пролонгації Дисконтного періоду кредитування за умови сплати позичальником нарахованих за попередній Дисконтний період процентів. Однак ОСОБА_1 таку оплату не здійснив, у зв`язку з чим підстав для продовження Дисконтного періоду кредитування не виникло.

За таких обставин після закінчення Дисконтного періоду, тобто з 06 вересня 2023 року, до спірних правовідносин підлягала застосуванню погоджена сторонами пунктом 8.4 кредитного договору процентна ставка.

Отже, нарахування позивачем процентів за період з 06 вересня 2023 року по 01 січня 2024 року здійснено відповідно до умов кредитного договору, які були прийняті позичальником при його укладенні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування процентів у зазначений період висновків суду першої інстанції щодо наявності заборгованості та її розміру не спростовують.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 25.09.2026.

Головуючий

Судді