Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №336/3450/13-ц — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 16.09.2026 Справа № 336/3450/13-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/3450/13-ц Головуючий у 1-й інстанції: Боєв Є.С.

Провадження № 22-ц/807/1325/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2026 року у справі за заявою Акціонерного товариства «УкрСиббанк», заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для повторного пред`явлення до виконання виконавчих листів,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») звернулося до суду з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для повторного пред`явлення до виконання виконавчих листів, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що 10 червня 2013 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя розглянув справу № 336/3450/13 за позовом АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та вирішив: стягнути солідарно з останніх на користь позивача суму боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11 грудня 2006 року в сумі 156 927,00 грн та суму витрат по оплаті судового збору у розмірі 2 452,27 грн. На виконання вказаного рішення видано виконавчі листи. Виконавчі листи стягувачем скеровано до виконавчої служби на примусове виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

На підставі виконавчого листа № 336/3450/13 від 22 липня 2013 року, що виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя щодо стягнення з ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 156 927,00 грн, 18 лютого 2016 року було відкрито виконавче провадження № 50347401.

На підставі виконавчого листа № 336/3450/13 від 22 липня 2013 року, що виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя щодо стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 156 927,00 грн, 17 лютого 2015 року було відкрито виконавче провадження № 46620890.

Неодноразово, протягом 2018 - 2023 років позивач звертався до органу виконавчої служби із заявами про надання інформації щодо місцезнаходження виконавчих документів, але отримав відповідь лише 22 червня 2023 року, у якій було повідомлено про те, що виконавчі провадження, що перебували на примусовому виконанні в органі державної виконавчої служби завершені на підставі пункту 2 частини першої статті 47 та пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та винесені постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві.

Стягувачу копії цих постанов та виконавчі листи не надходили.

Посилаючись на вказані обставини, представник заявника просив суд:

- визнати причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа поважними та поновити пропущений строк для повторного пред`явлення до виконання виконавчого листа № 336/3450/13 від 22 липня 2013 року, що видав Шевченківський районнийсуд м. Запоріжжя про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927,00 гривень;

- замість втраченого виконавчого листа № 336/3450/13 від 22 липня 2013 року, що видав Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927,00 гривень, видати дублікат виконавчого листа;

- визнати причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа поважними та поновити пропущений строк для повторного пред`явлення до виконання виконавчого листа № 336/3450/13 від 22 липня 2013 року, що видав Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927,00 гривень;

- замість втраченого виконавчого листа № 336/3450/13 від 22 липня 2013 року, що видав Шевченківський районний суд м. Запоріжжя про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927,00 гривень, видати дублікат виконавчого листа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2023 року в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Укрсиббанк», заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчих листів відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» задоволено частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2023 року у цій справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду процесуального питання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2024 року в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Укрсиббанк», заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчих листів відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2024 року у цій справі залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09.07.2024 року в частині вимог про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2024 та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2024 в частині вимог про видачу дублікатів виконавчих листів.

Постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» задоволено.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2024 року в частині вирішення заяви Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про видачу дублікатів виконавчих листів скасовано.

Справу № 336/3450/13 в зазначеній частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2024 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2024 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Верховний Суд в постанові від 22 жовтня 2025 року зазначив, що у справі, яка переглядається:

суди встановили, що 22 липня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя видані виконавчі листи у справі № 336/3450/13 щодо стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 156 927 грн. 18 лютого 2016 року було відкрито виконавче провадження АСВП № 50347401 щодо ОСОБА_2 17 лютого 2015 року було відкрито виконавче провадження АСВП № 46620890 щодо ОСОБА_1 30 травня 2019 року виконавче провадження №50347401 (щодо ОСОБА_2 ) завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII;

разом з тим, при першому апеляційному перегляді справи за заявою АТ «Укрсиббанк» та направленні справи до суду першої інстанції для продовження розгляду у постанові Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2024 року встановлено, що відповідно до відповідей Центрального ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23 червня 2023 року в автоматизованій системі виконавчого провадження на примусовому виконанні у відділі перебували наступні виконавчі провадження з виконання виконавчого листа № 336/3450/13-ц від 22 липня 2013 року, виданого Шевченківським районним судом про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у сумі 156 972,00 грн, зокрема:

- № 46620890: згідно з інформацією, що міститься в розділі «спецрозділ» постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 17 лютого 2015 року, а 28 квітня 2018 року на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 29);

- № 50347401: згідно з інформацією, що міститься в розділі «спецрозділ» постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 18 лютого 2016 року, а 30 травня 2019 року на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 30);

суди вважали, що останній день пред`явлення виконавчих листів є 30 травня 2022 року, тому стягувач звернувся до суду із пропуском передбаченого частинами першою та четвертою статті 12 Закону № 1404-VIII трирічного строку, підстав для його поновлення немає, тому відсутні й підстави видачі дублікатів виконавчих листів;

суди не врахували, що під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання; такий строк повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення; особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану;

враховуючи останнє повернення стягувачу державним виконавцем виконавчого документа щодо ОСОБА_2 30 травня 2019 року, загальний строк пред`явлення якого до виконання на момент введення воєнного стану в Україні не закінчився, тому такий строк перервався та не був пропущеним на день подачі стягувачем заяви про видачу дублікатів виконавчих листів. Крім того, цей виконавчого документа був повернений державним виконавцем на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення);

в задоволенні заяви в частині видачі дубліката виконавчого листа щодо ОСОБА_2 суди відмовили лише внаслідок помилкового висновку про пропуск строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Інші обставини, необхідні для вирішення вказаного процесуального питання (щодо виконання рішення суду та втрати виконавчого листа), не з`ясували;

суди не з`ясування обставин, чи подана стягувачем заява в частині видачі дубліката виконавчого листа щодо ОСОБА_1 у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання, як і інші обставини, необхідні для вирішення вказаного процесуального питання.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні заяви АТ «Укрсиббанк» про видачу дублікатів виконавчих документів, а тому рішення судів в цій частині слід скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді в суду першої інстанції ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2026 року заяву Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено частково.

Видано дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927 гривень.

Видано дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927 гривень.

Поновлено Акціонерному товариству «УкрСиббанк» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927 гривень.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати в частині видачі дублікату виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 року в сумі 156 927 грн. 00 коп. та поновлення Акціонерному товариству «УкрСиббанк» строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 року в сумі 156 927 грн. 00 коп.

Мотивуючи апеляційну скаргу зазначає, що з метою належного захисту своїх прав, 05.09.2023 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя була подана заява про ознайомлення з матеріалами справи № 336\3450\13 (провадження 2\336\1810\2013) в електронному вигляді. Матеріали справи просили направити на електронну адресу представника заявника. Станом на момент ухвалення судового рішення 07.04.2026 копії матеріалів вказаної справи на електронну адресу представника так і не надходили, що позбавило можливості на належний захист порушених прав.

Судове засідання із розгляду справи у суді першої інстанції було призначене на 07.04.2026 року на 9-00. При цьому ОСОБА_1 на його адресу реєстрації: АДРЕСА_1 , судової повістки про виклик до суду не надходило. Отже, ОСОБА_1 або його представник не могли бути присутнім під час проведення слухання з розгляду справи, оскільки не були належним чином повідомлені про проведення судового засідання. Отже, судом першої інстанції порушені принципи цивільного процесуального права, зокрема принципи змагальності сторін та рівноправності сторін.

Вважає, що заявником не надано доказів втрати виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 року в сумі 156 927 грн. 00 коп., не обґрунтовано чим було зумовлено незацікавленість у ході виконавчого провадження протягом всього часу з моменту його відкриття (2015 рік) та до моменту звернення до ДВС (вересень 2024), а отже, не може бути виданий і дублікат виконавчого документу.

Судом першої інстанції не враховано позицію, яку викладав представник боржника Кучеренко О.М., та яка полягає у тому, що судами першої та апеляційної інстанції неодноразово, при вирішенні питання про видачу дублікатів виконавчих документів у справі № 336/3450/13-ц (провадження № 6/336/105/2024), були досліджені обставини незацікавленості Банку у ході виконавчого провадження із подальшою відмовою у видачі дублікату виконавчого документу.

Банк не перебував на території ведення АТО, ООС чи воєнних дій, які б могли бути перешкодою у направленні/отриманні виконавчого листа. Заявник не надав жодного доказу того, що виконавчий лист втрачено. Довідка, створена заявником, не свідчить про втрату виконавчого листа, суд першої інстанції не врахував, що при вирішенні питання про видачу дублікату виконавчого листа у зв`язку з його втратою, заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Інші учасники справи судове рішення не оскаржили.

Отже, ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2026 року в частині видачі дубліката виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927 гривеньне оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у цій справі лише в частині видачі дубліката виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927 гривень та поновлення АТ «УкрСиббанк» строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927 гривень.

Від представника Акціонерного товариства «Укрсиббанк» - адвоката Гладиш Я.М. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розглядати справу за відсутності представника АТ «Укрсиббанк». Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Інші учасники справи наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 – адвоката Черненко Т.Ю., перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає.

Так, знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги стосовно неналежного повідомлення скаржника про час та місце розгляду справи.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема, принципів рівності та змагальності сторін.

У рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України (№ 2)» (заява № 38789/04) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішенні від 13 грудня 2011 року у справі «Трудов проти Росії» (заява № 43330/09) ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

За положеннями частини шостої, сьомої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У частині восьмій статті 128 ЦПК України зазначено, що днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Колегія суддів наголошує на тому, що матеріали цивільної справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, яке було призначене на 07.04.2026 року на 09.00 год., в матеріалах справи відсутні докази отримання останнім судової повістки.

В оскаржуваній ухвалі суду від 07.04.2026 року відомості щодо належного повідомлення ОСОБА_1 відсутні.

Оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, яке було призначене на 07.04.2026 року на 09.00 год., що є порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті вимог заяви.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (поточне найменування АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК») до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто солідарно з останніх на користь позивача суму боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 року в сумі 156 927 гривень.

22 липня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя були видані виконавчі листи у справі № 336/3450/13 щодо стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 156 927 грн.

17 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження № 46620890 щодо ОСОБА_1 .

Як вбачається з відповідей Центрального ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23 червня 2023 року, у виконавчому провадженні № 46620890 28 квітня 2018 року на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Обґрунтовуючи заяву про видачу дублікату виконавчого листа, представник АТ «Укрсиббанк» посилався на те, що наявні підстави для видачі дублікатів виконавчих листів, оскільки виконавчі листи втрачені не з вини Банку, а при пересилці на адресу стягувача, що підтверджується перевіркою журналів реєстрації вхідних документів АТ «Укрсиббанк» з 28.04.2018 по день звернення до суду. Вказані обставини підтверджені відповідними актом та довідкою, і доказів на спростування зазначених обставин матеріали справи не містять.

У даній справі виконавчі документи повернуто стягувачу постановами державного виконавця, у виконавчому провадженні № 46620890 (щодо ОСОБА_1 ) постановою від 28 квітня 2018 року. У відповіді Центрального ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23 червня 2023 року зазначено, що виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі «пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом із тим, такої підстави повернення виконавчого документу Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII не містить, а ст. 47 Закону визначено порядок виплати стягнутих грошових сум, частина першої ст. 47 не містить пунктів.

Оскільки інформація про рух виконавчого провадження міститься лише в автоматизованій системі виконавчого провадження, а стягував зазначає, що постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу разом із виконавчим листом ПАТ «Укрсиббанк» не отримувало, це унеможливлює перевірку підстав повернення виконавчого документу.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).

Виконавчий документ стосовно боржника ОСОБА_1 повернутий стягувачу постановою від 28 квітня 2018 року, тому він мав бути пред`явлений до виконання у строк до 28 квітня 2021 року. АТ «Укрсиббанк» звернулось до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа 27.07.2023.

На підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання АТ «Укрсиббанк» зазначає, що станом на час звернення із заявою до суду про видачу дублікату виконавчого листа, на адресу стягувача постанова про повернення виконавчого документа та сам виконавчий лист не надходили. АТ «Укрсиббанк» вживало всіх необхідних дій, щоби дізнатися про стан виконавчого провадження, неодноразово звертаючись ще з 2019 року (тобто до спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання) до державної виконавчої служби із відповідними клопотаннями. Відповідь на звернення стягувач отримав лише листами Центрального відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 22.06.2023 та 23.06.2023 Центральний відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII), згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц.

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII).

У статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що «після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується».

Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію (частина перша статті 11 Закону № 1404-VIII).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що «аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення».

Встановлення судом факту пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і непоновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року в цій справі, провадження № 14-21цс24).

Аналізуючи зміст пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України, колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.

Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа можна звернутися лише в межах строків пред`явлення його до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно зі ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу та в межах строку пред`явлення його до виконання.

Таким чином, під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа суд повинен належним чином перевірити, чи дійсно виконавчий лист втрачено. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Видача дубліката виконавчого листа взаємопов`язана із визначеним Законом України «Про виконавче провадження» строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Строк звернення до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа спливає зі строком для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Від вирішення питання про поновлення строку залежить вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа. В разі визнання неповажними причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем і відмови у поновленні пропущеного строку, суд відповідно відмовляє у видачі дубліката виконавчого листа.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Як зазначалося вище, виконавчий документ стосовно боржника ОСОБА_1 був повернутий стягувачу постановою від 28 квітня 2018 року, тому він мав бути пред`явлений до виконання у строк до 28 квітня 2021 року. Звернувшись до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа 27.07.2023 року, АТ «Укрсиббанк» пропустило строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

На підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання АТ «Укрсиббанк» зазначає, що станом на час звернення із заявою до суду про видачу дублікату виконавчого листа, на адресу стягувача постанова про повернення виконавчого документа та сам виконавчий лист не надходили, що свідчить про необізнаність заявника про повернення виконавчого листа. Крім того, АТ «Укрсиббанк» вживало всіх необхідних дій, щоби дізнатися про стан виконавчого провадження, неодноразово звертаючись ще з 2019 року (тобто до спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання) до державної виконавчої служби з відповідними клопотаннями. Відповідь на звернення стягувач отримав лише листами Центрального відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 22.06.2023 та від 23.06.2023 Центральний відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наявні об`єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску зазначеного строку та втрати оригіналу виконавчого листа, тому наявні підстави для поновлення стягувачу пропущеного строку на пред`явлення виконавчого документу стосовно боржника ОСОБА_1 та видачі дублікату вказаного виконавчого документу.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, правильно вирішивши заяву по суті її вимог, суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, розглянувши справу у відсутність ОСОБА_1 без його належного повідомлення про час та місце слухання справи, і на цю обставину ОСОБА_1 посилається в апеляційній скарзі, що є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням апеляційним судом нової постанови про задоволення вимог заяви в оскарженій частині.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2026 року у цій справі в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Видати дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927 гривень.

Поновити Акціонерному товариству «УкрСиббанк» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927 гривень.

В іншій частині судове рішення не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко