Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №298/129/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 298/129/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Джуги С.Д.,

суддів – Кожух О.А., Мацунича М.В.,

з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2026 року у складі судді Зизич В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 02.08.2016 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, при цьому, визначені судом аліменти на утримання дитини відповідно до вказаного рішення суду позивач сплачує.

Вказує, що 17 серпня 2024 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 і в цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 , дружина не працює, оскільки перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, відтак на утриманні позивача перебуває дружина та дитина від другого шлюбу.

Позивач посилається на те, що є офіційно працевлаштованим, його середній дохід за місяць у 2025 році склав 49459,37 грн. і при сплаті аліментів у розмірі 1/3 дохід на утримання сім`ї залишається 32972,91 грн., а у разі сплати аліментів у розмірі 1/6 дохід на утримання сім`ї складатиме близько 40000 грн.

Наголошує, що у позивача змінився сімейний та матеріальний стан, оскільки збільшились витрати на утримання новоствореної сім`ї, що у свою чергу вказує на наявність підстав для зміни розміру аліментів.

За наведених обставин, позивач просив змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2016 року та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 02 серпня 2016 року (справа №298/711/16-ц) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено належними доказами істотну зміну сімейного та матеріального стану позивача, а саме, що позивач уклав новий шлюб; у новому шлюбі народився син; дружина позивача перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років; дружина не отримує доходів; на утриманні позивача перебуває новонароджена дитина та дружина. Суд першої інстанції фактично визнав наявність підстав, передбачених ст.192 СК України, для зменшення розміру аліментів, однак без достатнього правового обґрунтування визначив розмір аліментів саме у 1/4 частини доходу. При цьому, судом першої інстанції не враховано принцип рівності дітей у правах на належне матеріальне забезпечення та обов`язок батька утримувати обох дітей у рівній мірі. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що після сплати аліментів у розмірі 1/4 доходу на позивача покладається надмірний фінансовий тягар; друга дитина фактично опиняється у гіршому матеріальному становищі; позивач, несе повний фінансовий обов`язок щодо забезпечення нової сім`ї. Крім того, судом не враховано, що відповідачка є працездатною особою та також зобов`язана брати участь у належному утриманні дитини.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату час, місце розгляду справи належним чином повідомлені.

До Закарпатського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_2 , в якій просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Великоберезнянського районного суду від 23 квітня 2026 року без змін. Розгляд вказаної апеляційної скарги просить проводити за її відсутності за наявними у справі матеріалами.

Від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить розглядати справу без участі апелянта та його представника. Вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримує в повному обсязі.

Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України від «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що з 08 лютого 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 02.08.2016 у справі №298/711/16-ц шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 08 лютого 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Перечинського районного управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом №05 - розірвано. Стягнуто з позивача на користь відповідачки на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

17.08.2024 позивач уклав шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.08.2024.

Від другого шлюбу народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 18.10.2024.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з ЄДДР щодо реєстрації місця проживання.

Згідно довідки ЦНАП Перечинської міської ради від 20.01.2026 №13/14-11, позивач ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , й іншими особами.

Відповідно до довідки Обласного соціального центру матері та дитини від 04.02.2026 №01-12/16, ОСОБА_6 перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років і ніяких виплат в обласному центрі матері та дитини не отримує.

Довідкою ТОВ "Френдлі Логістик" від 21.01.2026 №2 підтверджується, що позивач ОСОБА_1 працює в товаристві з 26.06.2024, працює водієм автотранспортних засобів, його сукупний дохід за 2025 рік становив 770795,52 грн., після утримання сума до виплати склала 593512,55 грн.

Позивач, вказуючи на наявність підстав для зменшення розміру аліментів на дитину, аргументуючи такі тим, що вдруге уклав шлюб, від якого народилась дитина, дружина та дитина перебувають на його утриманні, оскільки дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, що у сукупності позбавляє його можливості сплачувати аліменти на утримання дитини від першого шлюбу в розмірі визначеному рішенням суду, звернувся до суду з вказаним позовом.

З огляду на те, що позивачем було доведено, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів змінилось його матеріальне становище, у зв`язку з додатковими фінансовими витратами на другу дитину та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів.

Разом з тим, позивач просив зменшити розмір стягуваних аліментів з 1/3 частини до 1/6 частини.

Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, суд повинен враховувати загальні обставини, передбачені законом при визначенні розміру аліментів.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.

Батько зобов`язаний виконувати обов`язок по утриманню дитини нарівні з матір`ю.

Суд першої вірно зазначив, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини з 1/3 частки всіх видів доходів позивача ОСОБА_1 на 1/6 частку його доходів, як про це просить позивач, не буде спрямовано на належне забезпечення його першої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та суперечитиме її інтересам, враховуючи вік дитини та витрати на утримання дитини відповідного віку. Наявність у відповідача на утриманні іншої дитини та дружини не звільняє відповідача, як молодого і працездатного батька, від обов`язку належного матеріального забезпечення спільної дитини сторін.

Відтак, врахувавши рівність прав та обов`язків батьків дитини сторін, зміну матеріального та сімейного стану позивача, а також погодившись з доводами відповідачки щодо надмірного зменшення розміру аліментів заявленого позивачем, суд дійшов правильного висновку, що розмір стягуваних аліментів слід зменшити з 1/3 частини до 1/4 частини.

Визначений судом розмір аліментів, виходячи із встановлених судом фактичних обставин, не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача, відповідає загальним засадам сімейних відносин - справедливості, розумності, моральності.

Таким чином суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: