Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №297/3967/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/3967/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Собослоя Г.Г.,

суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 09.03.2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача виконавчий комітет Великобийганської сільської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , де третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет Великобийганської сільської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Ухвалою Берегівського районного суду від 09.03.2026 цивільну справу № 297/3967/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , де третя особа без самостійних вимог на стороні позивача виконавчий комітет Великобийганської сільської ради як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів – передати за підсудністю до Чернігівського районного суду Чернігівської області (вул. Хлібопекарська, 4, м. Чернігів, Чернігівська область, 14039).

Не погодившись із вказаним судовим рішенням позивачка оскаржила таке в апеляційному порядку, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 у справі № 760/18136/18, якщо позов містить вимогу про стягнення аліментів, до такої вимоги застосовуються альтернативна підсудність за ст. 28 ЦПК України. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 20.11.2019 у справі № 200/952/18, де Верховний Суд зазначив, що позов про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів може подаватися за місцем проживання позивача, оскільки аліментна вимога дає право на альтернативну підсудність. Відтак вважає висновок судді суду першої інстанції про «основну »предметом позову є не тільки вимога про позбавлення вимогу є, відповідно до якої повинна визначатися підсудність, є хибним.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Рябінін Д.Д., просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін. При цьому посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.07.2025 у справі № 306/1029/22.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про передачу справи на розгляд іншого суду, право на апеляційне оскарження якої передбачено п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, та оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Як вбачається зі змісту статті 28 ЦПК України позов про позбавлення батьківських прав не входить до переліку справ, підсудність яких, крім визначеної законом (частина перша статті 27 цього Кодексу), може бути також визначена за вибором позивача.

Положення статті 28 ЦПК України не можуть бути застосовані під час визначення підсудності позову про позбавлення батьківських прав, отже, не можуть бути застосовані і, зокрема, положення частини шістнадцятої статті 28 ЦПК України, можливість вибору позивача до якого суду звернутися з позовом про позбавлення батьківських прав, – відсутня, оскільки підсудність такої справи визначена законом.

Таким чином, з аналізу зазначених статей вбачається, що справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача, згідно зі статтею 27 ЦПК України.

Поєднання в одному провадженні двох позовних вимог про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів не суперечить положенням процесуального закону, отже, не впливає на правильність визначеної судом територіальної юрисдикції (підсудності) такої справи і узгоджується з положеннями частини третьої статті 166 СК України, відповідно до якої при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Тобто позовна вимога про стягнення аліментів на дитину, яка поєднується із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, є похідною від останньої.

Отже, у справі, що переглядається, підсудність справи має визначатись згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 1 липня 2025 року у справі № 306/1029/22, на яку, зокрема, посилається відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовідносини у справі № 306/1029/22 та у цій справі подібні: в обох позов про позбавлення батьківських прав поєднано з вимогою про стягнення аліментів, і в обох йдеться про застосування ст. 27, 28 ЦПК України.

Водночас скаржниця, посилаючись на постанову Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 760/18136/18, не врахувала, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень така постанова відсутня. Справа № 760/18136/18 не переглядалася ані в апеляційному, ані в касаційному порядку. Тому наведені скаржницею висновки не можуть бути прийняті до уваги.

Щодо постанови Верховного Суду у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19), то вона ухвалена не 20.11.2019, як зазначено в апеляційній скарзі, а 15.01.2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87052961) і стосується розірвання шлюбу. Питання про територіальну підсудність, застосування ст. 27, 28 ЦПК України, позбавлення батьківських прав чи стягнення аліментів у цій постанові не розглядалося. Тому вона не містить висновку, на який посилається скаржниця, і не є релевантною до спірних правовідносин.

Тобто зазначені в апеляційній скарзі номери справ та дати ухвалення постанов не відповідають дійсності, а висновки, які скаржниця їм приписує, у них відсутні.

Відтак, суд першої інстанції, встановивши, що зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 – а.с. 122, 123) не належить до територіальної юрисдикції Берегівського районного суду Закарпатської області, прийшов до правильного висновку, що зазначену цивільну справу слід передати за підсудністю до Чернігівського районного суду Чернігівської області.

Ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не має.

На підставі наведеного, оскільки законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Мензак Юлій Юлійович, залишити без задоволення.

Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: