Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №683/2478/24 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2478/24

2/683/8/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Цішковського В.А.

з участю секретаря Васічевої О.В.

представника позивача Гіппіуса О.Б.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Старокостянтинівцивільну справу№683/2478/24, номер провадження 2/683/8/2026 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

01 серпня 2024 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить, а саме: визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль марки «Mercedes-Benz 150 А», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , та передати його 1/2 частку власності на зазначений автомобіль для ОСОБА_1 та стягнути з останньої на користь позивача 120 000 грн грошової компенсації за цей об`єкт рухомого майна; визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Фермерське господарство «Білан О.І.», що зареєстроване 22.01.2007 року.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначає, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 з 04.02.2003 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 07.02.2024 року за рішенням суду.

У січні 2007 року мати позивача ОСОБА_3 заснувала фермерське господарство « ОСОБА_3 » та була головою цього фермерського господарства. У травні місяці 2012 року ОСОБА_3 передала, як правонаступнику вказане фермерське господарство відповідачу ОСОБА_1 під її керівництво, як новому засновнику і голові. Зазначає, що після розірвання шлюбу, позивач виявив бажання, щоб засновником сімейного фермерського господарства був їх спільний із відповідачем син ОСОБА_4 , проте відповідач не погоджується. Тому просить включити його до списку засновників фермерського господарства.

Крім того, у відповідача перебуває у володінні та користуванні автомобіль марки «Mercedes-Benz 150 А», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був придбаний у період шлюбу за 9 000 доларів США, вартість якого на даний час складає 6 000 доларів США.

Позивач звернувся до суду із уточненою позовною заявою, згідно якої просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль марки «Mercedes-Benz 150 А», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , та передати його 1/2 частку власності на зазначений автомобіль для ОСОБА_1 та стягнути з останньої на користь позивача 128 500 грн грошової компенсації за цей об`єкт рухомого майна; визнати об`єктом права спільної сумісної діяльності і прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Фермерське господарство «Білан О.І.», що зареєстроване 22.01.2007 року, що знаходиться за адресою: 31146, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Старий Остропіль, шляхом внесення змін у ст. 1 п. 1.1 Статуту Фермерського господарства «Білан О.І.», а саме: другим засновником господарства з відповідними правами та обов`язками є – громадянин України ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Гіппіус О.Б. в судовому засіданні позов підтримавта просить задовільнити у повному обсязі з врахуванням уточнених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак в попередніх судових засіданнях позов підтримав та просив задовільнити у повному обсязі з врахуванням уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 поданий позов визнала частково, а саме визнала позовні вимоги в частині автомобіля, а в частині поділу майна щодо Фермерського господарства «Білан О.І.» заперечила, оскільки вона є єдиним засновником та членом вказаного господарства, і будь-які кошти із сімейного бюджету до статутного капіталу господарства ні позивачем, ні відповідачем не вносились. Вона стала засновником Фермерського господарства «Білан О.І.» в 2012 році шляхом введення її до засновниці цього господарства та виведення одночасно із засновників ОСОБА_3 . Вказана зміна засновників господарства відбувалася із добровільної згоди попереднього засновника ОСОБА_3 , про що зроблені зміни в установчих документах та проведено їх належну реєстрацію.

Заслухавши учасників справи, свідка, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною першоюстатті 2 ЦПК Українивизначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей12,13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 04.02.2003 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Старокостянтинівським районного суду Хмельницької області від 07.02.2024 року. Судове рішення набрало законної сили 11.03.2024 року.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Із письмового повідомлення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій області (філія ГСЦ МВС) від 08.05.2024 року за № 31/22-Г-51аз, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано 06.11.2014 року транспортний засіб марки «Mercedes-Benz А 150», двигун НОМЕР_2 куб., 2006 року випуску.

Згідно з приписами ст.70 СК України та ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, частки майна є рівними.

Відповідно до положеньстатті 71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦК України.

Аналіз змісту положеньстатті 71 СК Українидає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Оцінюючи положення частини п`ятоїстатті 71 СК Українияк такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, Верховний Суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).

Так Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.06.2022 справа № 544/856/20 сформував наступну правову позицію: «Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи».

Відповідно до ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У пункті 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Так, предметом поділу між сторонами є, зокрема транспортний засіб, автомобіль марки «Mercedes-Benz 150 А», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який придбаний сторонами за час перебування у шлюбі та зареєстрований за ОСОБА_1 . Вказані обставини визнаються сторонами та не оспорюються.

Так, сторона позивача, з врахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 128 500 грн грошової компенсації, тобто 1/2 частку вартості автомобіля.

На підтвердження вартості вказаного майна – автомобіля «Mercedes-Benz 150 А», 2006 року випуску, сторона позивача подала висновок про оцінку, який зроблений 21.08.2024 року ТОВ «Нерухомість дельта», згідно якого ринкова вартість автомобіля склала 257 000 грн. Вказаний висновок про оцінку зроблений без огляду самого автомобіля.

Відповідно до висновку про вартість майна ПП «Ізяслав-експерт» від 29.01.2026 року, поданого стороною відповідача, середня ринкова ціна легкового автомобіля «Mercedes-Benz 150 А», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 161 289 грн. Під час проведення оцінки ПП «Ізяслав-експерт» оглянуто вказаний вище автомобіль.

Визначаючи вартість майна суд не бере до уваги висновок про оцінку, який проведений 21.08.2024 року ТОВ «Нерухомість дельта» на замовлення сторони позивача, а бере до уваги висновку про вартість майна ПП «Ізяслав-експерт» проведений 29.01.2026 року на замовлення сторони відповідача, оскільки під час проведення було фізично оглянуто вказаний автомобіль оцінщиком, який має відповідне кваліфікаційне свідоцтво.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечувала щодо вартості автомобіля, вказаної у поданому нею висновку про вартість від 29.01.2026 року, а також ОСОБА_1 позовні вимоги визнала, а тому суд вважає, що остання не заперечує щодо компенсації позивачу частини вартості автомобіля із залишенням транспортного засобу у власності за нею.

Таким чином, на підставі викладеного, із врахуванням тих обставин, що спірний автомобіль було придбано сторонами за час перебування у шлюбі, то він є об`єктом спільного майна подружжя, оскільки автомобіль річ неподільна, то із відповідача на користь позивача слід стягнути грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля у розмірі 80 644грн 50 коп., залишивши транспортний засіб у власності відповідача.

В зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині, заявлені позивачем є цілком обґрунтованими, відповідають чинному законодавству, тому вважає за можливе їх задовольнити.

Щодо визнання Фермерського господарства «Білан О.І.» об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

В силу статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

На підставі частини 1 статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (частини 2 і 3 статті 372 ЦК України).

За загальним правилом усе майно, яке набуто подружжям за час перебування у шлюбі, є його спільною сумісною власністю.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Для визнання спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норми чинного законодавства визначають презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Водночас, указана презумпція може бути спростована, тобто один із подружжя вправі заперечити поширення правового режиму спільного

сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17.

Судом встановлено, що у січні 2007 року мати позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заснувала Фермерське господарство «Білан О.І.» та була головою цього господарства. У травні місяці 2012 року ОСОБА_3 вийшла із засновників Фермерського господарства «Білан О.І.» та ввела до засновників відповідача ОСОБА_1 , яка була на той час її невісткою. Вказана зміна засновників господарства відображена в установчих документах та проведено їх належну реєстрацію. Будь-які кошти за введення до засновників господарства позивачем чи відповідачем не вносились.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні статутом ФГ «Білан О.І.» за 2007 рік, де єдиним засновником та членом вказано ОСОБА_3 , а також статутом ФГ «Білан О.І.» за 2012 рік, де єдиним засновником та членом вказано відповідача по справі ОСОБА_1 .

Крім того, із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, Фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 21.08.2024 року вбачається, що єдиним засновником, власником, членом, бенефіціаром та керівником Фермерського господарства «Білан О.І.» є відповідач ОСОБА_1 із статутним капіталом в розмірі 1000 грн. Вказана зміна засновників та керівників господарства відбулися 16.05.2012 року, про що зроблені відповідні записи в держаному реєстрі.

Крім того, вказані обставин в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_3 , яка показала, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_2 та з січня 2007 року вона була засновником та головою Фермерського господарства «Білан О.І.» із статутним капіталом в 1000 грн., який внесла особисто під час реєстрації господарства. У 2012 році вона добровільно вийшла із засновників Фермерського господарства «Білан О.І.» та ввела добровільно до засновників відповідача ОСОБА_1 .Вказана зміна засновників та керівництва господарства відображена в установчих документах та проведено їх належну реєстрацію. Також свідок вказала, що її син – позивач по справі ОСОБА_2 був членом вказаного господарства та виконував різні роботи у вказаному господарстві, а тому має право на половину вказаного господарства.

Суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_3 в частині членства позивача ОСОБА_2 у Фермерському господарстві «Білан О.І.», оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами – статутами даного господарства, згідно яких будь-яких членів з 2007 року у даному господарстві, крім засновників, не було.

Відповідно до ч. ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи презумпцію спільності права власності подружжясуд вважає, що стороною відповідача спростовано те, що Фермерське господарство «Білан О.І.», засновником та головою якого є на час розгляду справи відповідач, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому слід відмовити в задоволені позовних вимог в частині визнання об`єктом права спільної сумісної діяльності і прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Фермерського господарство «Білан О.І.», шляхом внесення змін у статут Фермерського господарства «Білан О.І.», а саме визнання другим засновником господарства позивача ОСОБА_2 .

Відповідно дост.141 ЦПК Українипри частковому задоволенні позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути половину понесених нею витрат по сплаті судового збору.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 258 000 грн, а задоволено на суму 80 644,50 грн, тобто на 31,25% (80 644,50 х 100 : 258 000).

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 378,50 грн (1 211,20 грн х 31,25%) судового збору.

Керуючись ст.60,69,70,71 СК України, ст.12,81,89,141,142,263-265,352-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши у приватну власність ОСОБА_1 автомобіль марки «Mercedes-Benz 150 А», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 161 289 грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 80 644 грн 50 коп. грошової компенсації за частки автомобіля марки «Mercedes-Benz 150 А», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 378,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя: