Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №607/20086/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2026 Справа №607/20086/26 Провадження №2-а/607/512/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.,

при секретарі судового засідання: Канюці Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Жмінки Ігоря Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Жмінка І.В. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення №4/366 від 09.09.2025.

Заявлені вимоги представник позивача мотивує тим, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №4/366 від 09.09.2025 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що він не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 на визначену у повістці дату і час. Із зазначеною постановою позивач не погоджується, вважає її необґрунтованою, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при її винесенні відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності, не забезпечено реалізацію процесуальних прав позивача та не доведено наявності в його діях складу адміністративного правопорушення. Зокрема, позивач зазначає, що повістку №963687 із датою явки 08.08.2025 о 09:00 год., на яку посилається відповідач в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 не отримував, особисто за її отримання не розписувався, а тому не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Саме лише зазначення в постанові про те, що повістка була згенерована в системі «Оберіг» та направлена засобами поштового зв`язку, без належного підтвердження її отримання позивачем, не свідчить саме по собі про належне повідомлення особи про виклик та не доводить факту невиконання нею відповідного обов`язку. Крім того, відповідачем не надано позивачу документів, які б підтверджували факт вручення повістки №963687 саме ОСОБА_1 , зокрема доказів його особистого отримання, підпису про вручення або інших належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт ознайомлення позивача з її змістом та датою явки. Відтак, за відсутності належних доказів отримання позивачем повістки не може вважатися доведеним факт належного повідомлення ОСОБА_1 про необхідність явки 08.08.2025 до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Окрім того, оскаржувана постанова була винесена за відсутності позивача. При цьому матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивачу не було надано можливості ознайомитися з матеріалами справи, надати свої пояснення, подати докази та клопотання, скористатися правовою допомогою адвоката та реалізувати інші права, передбачені статтею 268 КУпАП. Відповідно до вимог статей 278, 279 та 280 КУпАП під час підготовки та розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов`язана, зокрема, перевірити правильність складення протоколу та інших матеріалів справи, з`ясувати, чи було належним чином сповіщено особу про час і місце розгляду справи, а під час розгляду справи - встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Натомість із змісту оскаржуваної постанови та наданих відповідачем матеріалів не вбачається належного встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, відповідачем фактично не встановлено та не наведено належних доказів того, що позивач отримав повістку №963687, усвідомлював покладений на нього обов`язок прибути за викликом саме 08.08.2025, був належним чином повідомлений про наслідки неприбуття та умисно або з необережності не виконав відповідний обов`язок. Таким чином, висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення ґрунтується переважно на припущенні про його належне повідомлення, а не на сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів. Окремо звернув увагу на те, що відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність конкретної особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Водночас обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Отже, саме відповідач повинен був належними доказами підтвердити як факт порушення позивачем відповідного обов`язку, так і наявність вини позивача у вчиненні такого правопорушення. Зміст постанови №4/366 від 09.09.2025 також не дає можливості встановити, на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про наявність у діях позивача суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Сам факт неявки особи у визначений у повістці час за відсутності належного доказу її отримання не може автоматично свідчити про винне порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Крім того, позивач посилається на наявність обставин, пов`язаних зі станом його здоров`я, які, на його думку, мали істотне значення для вирішення питання щодо наявності вини та поважності причин неприбуття. Вказані обставини підлягали перевірці та оцінці відповідачем під час розгляду справи, однак фактично позивач був позбавлений можливості надати відповідні пояснення, документи та інші докази, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Таким чином, позивач був позбавлений можливості реалізувати передбачені законом процесуальні гарантії свого захисту, а відповідач, своєю чергою, не здійснив повного та всебічного з`ясування обставин справи. Слід також врахувати, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність постанови №4/366 від 09.09.2025, у тому числі належність процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, факт належного повідомлення про виклик та розгляд справи, наявність події адміністративного правопорушення, вину позивача та обґрунтованість накладеного адміністративного стягнення. За таких обставин представник позивача вважає, що постанова №4/366 від 09.09.2025 прийнята з істотним порушенням вимог КУпАП, без належного та достатнього доказового обґрунтування, за відсутності належного повідомлення позивача про розгляд справи та без забезпечення його права на захист. З огляду на викладене, оскаржувана постанова не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю у встановленому законом порядку.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду через судову систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить проводити судовий розгляд без участі їхнього представника та заперечив проти задоволення позову, вказавши, що відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку №560 та Порядку №1487 військовозобов`язані зобов`язані прибувати за викликом територіального центру комплектування у визначені у повістці місце та строк. 02.09.2025 ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де під час уточнення військово-облікових даних встановлено, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», 11.08.2025 позивача було подано в розшук у зв`язку з неприбуттям за повісткою. Зазначені обставини свідчать про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у зв`язку з чим постановою №4/366 від 09.09.2025 його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Посилається на статті 235, 251, 252, 280 та 283 КУпАП і зазначає, що територіальний центр комплектування уповноважений розглядати справи за ст. 210-1 КУпАП, а вина позивача, на думку відповідача, підтверджується матеріалами адміністративної справи та відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Також зазначає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, містить необхідні відомості та прийнята з урахуванням обставин справи, а адміністративне стягнення накладено у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У зв`язку з наведеним вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні повністю.

Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року адміністративний позов призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних міркувань.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 02 вересня 2025 року №354 встановлено, що 02.09.2025 громадянин ОСОБА_1 був доставлений в добровільному порядку працівниками національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 при уточненні військово-облікових даних виявилось, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно бази даних ЄДРПВР «ОБЕРІГ» громадянин ОСОБА_1 11.08.2025 був поданий в розшук ІНФОРМАЦІЯ_4 , за зверненням Е3174729 до Національної поліції України за не прибуття вчасно з повісткою до ТЦК та СП.

На підставі вказаного протоколу, постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №4/366 від 09.09.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Судом встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стала його неявка 08.08.2025 за повісткою №963687.

Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що зазначена повістка була вручена ОСОБА_1 або що він іншим передбаченим законом способом був належним чином повідомлений про дату, час та місце явки.

Сам факт формування повістки в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та її направлення засобами поштового зв`язку не є достатнім доказом належного повідомлення особи про виклик. Відповідач мав надати належні докази вручення повістки або настання передбачених законодавством обставин, за яких така повістка вважається врученою, зокрема відповідні документи поштового оператора. Однак таких доказів матеріали справи не містять

Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ТЦК, однак свідомо не з`явитися, при цьому обов`язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Тому суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з`явитися на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 громадян у зазначеній у повістці у ній місце та строк, і він незважаючи на це в приміщення ТЦК не з`явився.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку встановлюються, зокрема, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи в його вчиненні.

Згідно зі ст. 252 КУпАП докази підлягають оцінці на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

За змістом ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності прийнятого ним рішення.

Однак відповідач не надав суду належних і достатніх доказів, які б підтверджували факт отримання позивачем повістки №963687 та, відповідно, виникнення у нього конкретного обов`язку з`явитися до ТЦК та СП 08.08.2025.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, що до винесення постанови №4/366 від 09.09.2025 позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката та користуватися іншими правами, передбаченими законом.

Відсутність доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи позбавила його можливості реалізувати зазначені процесуальні права та надати свої пояснення і докази, зокрема щодо причин неприбуття та обставин, пов`язаних зі станом його здоров`я.

Таким чином, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було забезпечено повного та всебічного з`ясування обставин справи, а висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення ґрунтується на недостатніх доказах.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та за недоведеністю наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанова №4/366 від 09.09.2025 підлягає скасуванню.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями) звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю II групи.

Тому, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 слід звільнити від сплати судового збору. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору, що становить 665,60 грн

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 241-246, 286, 293 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Жмінки Ігоря Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №4/366 від 09.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, а провадження у справі – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Державної судової адміністрації витрати по сплаті судового збору, що становить 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду складено 25 вересня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , місцезнаходження – АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяЮ. І. Дзюбановський