Постанова від 30 листопада 2025 р. у справі №755/15824/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ 33/824/4932/2025 Постанова винесена суддею Бірсою О.В.

Категорія: ст. 124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю другого учасника дорожньо-транспортної події ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_2 , 06 серпня 2025 року о 20 год. 40 хв., керуючи велосипедом «Трібан» по проспекту Алішера Навої в м. Києві, при виявленні перешкоди, не вжив заходів для зменшення швидкості та безпечного для інших учасників дорожнього руху об`їзду перешкоди та скоїв зіткнення з автомобілем «Хюндай», номерний знак НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, завдання матеріальних збитків та порушень вимог п.п. 12.3 ПДР України.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи постанову судді такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування обставин справи, з численними порушеннями його прав, просить її скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

За визначенням в п. 1.10 ПДР України, небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися, а перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.

Зазначає, що зі схеми ДТП та пояснень водія автомобіля «Хюндай» ОСОБА_1 слідує, що автомобіль «Хюндай» не був для нього перешкодою, а дана дорожньо-транспортна пригода відповідає визначенню небезпеки для нього особисто, адже автомобіль «Хюндай» змінив траєкторію свого руху, вискочив на його смугу руху та створив для нього небезпеку.

Проте, патрульна поліція не розібралася у ситуації - за яких умов сталася дана ДТП. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини фактично є набором слів, що суперечать між собою та не відповідають дорожній ситуації. Як мінімум працівники поліції мали розібратися, яким чином водій ОСОБА_1 здійснював маневр повороту і чому він не бачив іншого учасника дорожнього руху. Натомість водія автомобіля «Хюндай» до адміністративної відповідальності не притягували, що є необ`єктивним дослідженням матеріалів справи.

Таким чином, вказує, що його притягнули до відповідальності за те, що він не загальмував перед небезпекою, а особу, яка цю небезпеку створила - не притягують.

Також вважає, що звинувачення його у порушенні п. 12.3 ПДР цілком і повністю є надуманим, необ`єктивним, безпідставним і незаконним, оскільки працівники поліції не визначили ні швидкості учасників ДТП, ні відстань, яку вони подолали, ні час зіткнення.

Вказує, що у ДТП, що сталася 06 серпня 2025 року, винен водій автомобіля «Хюндай», номерний знак НОМЕР_1 , який допустив порушення п. 10.1 ПДР, оскільки він вирішив різко повернути ліворуч, однак в цей час пішоходи переходили дорогу і через це водій автомобіля «Хюндай» не встиг закінчити маневр і зупинився, якраз в цей час він і в`їхав в нього, не маючи ніякої технічної можливості зупинитися.

Крім того, зазначає, що місця події він не залишав, а зник з нього тільки після того, як йому повідомили, що він у розшуку і його мають доставити до ТЦК та СП.

Також ОСОБА_2 просить поновити строк на оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року, посилаючись на ті обставини, що повідомлення про виклик до суду йому не надходило, оскільки смс-повідомлення про розгляд справи було надіслано на неправильний номер телефону, а про дату судового засідання він дізнався в системі «Електронний суд» 12 вересня 2025 року і в цей же день отримав копію повного тексту постанови через застосунок «Дія», з матеріалами справи ознайомився 15 вересня 2025 року в приміщенні суду.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 пропущений з поважних причин, адже в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про день та час розгляду справи або отримання копії оскаржуваної постанови іншою датою, ніж він зазначає, а тому підлягає поновленню.

Будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не подавав, при цьому в апеляційній скарзі ОСОБА_2 висловив прохання провести розгляд справи за його відсутності. Другий учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не заперечував проти апеляційного розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 . Таким чином, враховуючи, що, відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 були дотримані, а висновок суду про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме - порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 414703 від 06 серпня 2025 року, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою, будь-яких зауважень і заперечень не містить, відповідно до якого - 06 серпня 2025 року о 20 год. 40 хв. по проспекту Алішера Навої в м. Києві ОСОБА_2 , керуючи велосипедом «Трібан», під час руху або перешкоди не вжив самостійно заходів для зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу та безпечного для інших учасників дорожнього руху об`їзду перешкоди та скоїв зіткнення з автомобілем «Хюндай», номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 12.3 ПДР України;

- схемі місця дорожньо-транспортної пригоди від 06 серпня 2025 року, яка складена та підписана уповноваженою особою, заперечень та зауважень не містить, на якій зафіксовані транспортні засобів в їх кінцевому положенні після зіткнення та характер і локалізацію отриманих ними механічних пошкоджень. При цьому зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася на перехресті просп. Алішера Навої і вул. Воскресенської, де автомобіль «Хюндай» стоїть на перехресті в бік вул. Воскресенської, а велосипед «Трібан» знаходиться на перехресті перпендикулярно автомобілю «Хюндай» в бік вул. Миропільської. Внаслідок зіткнення транспортні засоби мають наступні пошкодження: автомобіль «Хюндай» - задньої правої частини, а саме: правий ліхтар, задній бампер, заднє праве крило, кришка багажника; велосипед «Трібан» - переднє колесо;

- письмових поясненнях другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , відповідно до яких, 06 серпня 2025 року о 20 год. 45 хв. по проспекту Алішера Навої здійснював маневр повороту вліво на вул. Воскресенську. Впевнившись у відсутності транспорту на зустрічній смузі, почав маневр, майже в кінці маневру помітив пішохода, який ступив на пішохідний перехід і зупинився, щоб його пропустити, після чого відчув удар в задню частину автомобіля і побачив у дзеркало заднього виду велосипед.

Пояснення аналогічного змісту водій ОСОБА_1 надав і в суді апеляційної інстанції, ще раз наголосивши, що перед початком маневру він переконався, що не було ніяких перешкод. Маневр здійснював повільно, зупинився, щоб пропустити пішохода, і в цей момент відчув удар в задню праву частину свого автомобіля. В момент зіткнення його автомобіль стояв, і якби він різко повернув, як вказує в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , то удар прийшовся б на передню частину автомобіля. ОСОБА_2 їхав по узбіччю і казав, що хотів його об`їхати, але як він це намагався зробити незрозуміло, в його напрямку дві смуги руху, однак крайня права заповнена припаркованими автомобілями;

- письмових поясненнях свідка ОСОБА_3 , яка зазначила, що була пасажиром автомобіля «Хюндай», на перехресті відчула удар в задню праву частину автомобіля. Виявилось, що велосипедист не вжив заходів щодо зупинки свого транспортного засобу, оскільки перед ним була перешкода.

Зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою, у зв`язку з чим доводи ОСОБА_2 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є безпідставними.

Всупереч доводів ОСОБА_2 , суд надав вказаним доказам належну оцінку, в тому числі і з точки зору належності і допустимості та взаємозв`язку для прийняття рішення, на підставі чого дійшов висновку, що сукупність зібраних і направлених до суду першої інстанції доказів поза розумним сумнівом свідчить про наявність в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення ним правил дорожнього руху, які регламентують дії водія у разі виникнення небезпеки або перешкоди для руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Ті обставини, що такий висновок суду не влаштовує ОСОБА_2 не може бути підставою для визнання зібраних по справі доказів неналежними і недопустимими. Істотних порушень норм процесуального права під час зібрання доказів апеляційним судом не встановлено.

Що стосується тверджень ОСОБА_2 , що насправді небезпеку руху створив водій автомобіля «Хюндай», який раптово змінив траєкторію свого руху, вискочив на його смугу руху, то вони спростовуються наданими суду доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що перед початком маневру «поворот ліворуч» водій автомобіля «Хюндай» переконався, що не має перешкод, почав здійснювати маневр, а закінчуючи маневр, побачив пішохода, зупинився, щоб його пропустити, і в цей час відбувся удар в задню праву частину автомобіля. Послідовність таких дій і локалізація отриманих транспортними засобами пошкоджень спростовують доводи ОСОБА_2 про раптовий характер дій водія автомобіля «Хюндай».

З наведених вище доказів вбачається, що саме ОСОБА_2 , всупереч вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, при виявленні перешкоди, не вжив заходів для зменшення швидкості та безпечного для інших учасників дорожнього руху об`їзду перешкоди та скоїв зіткнення з автомобілем «Хюндай», внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Таким чином, дорожньо-транспортна пригода, що сталася, перебуває в причинно-наслідковому зв`язку саме з діями ОСОБА_2 , а тому у працівників поліції були відсутні підстави для складення протоколу про адміністративне правопорушення на водія автомобіля «Хюндай» ОСОБА_1 .

За наведеного, висновок судді про вчинення ОСОБА_2 вказаного адміністративного правопорушення є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.

При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_2 стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП, а саме у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.

Істотних порушень вимог закону, які б давали підстави для скасування постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року, зокрема будь-яких гарантованих КУпАП та Конституцією України прав ОСОБА_2 , судом апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, постанова суді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., - без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Горб І.М.