Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №455/1369/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1369/26

Провадження № 1-кп/455/227/2026

ВИРОК

Іменем України

24 вересня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Старий Самбір кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141320000197 від 12.07.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Каскада Новоушицького району Хмельницької області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, одруженого, інваліда ІІІ групи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне переправлення особи через державний кордон України, усвідомлюючи, що в умовах дії на території України правового режиму «Воєнний стан», введеного Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» із подальшими змінами, внесеними згідно з Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», востаннє від 14.07.2026, та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року, №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила перетинання державного кордону), військовозобов`язаним громадянам України віком від 18 до 60 років, виїзд за межі України заборонено, 11.07.2026 посприяв у спробі незаконного перетину Державного кордону України поза межами пункту пропуску ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_2 .

Так, ОСОБА_4 , надаючи послуги таксі на автомобілі марки «SKODA OKTAVIA» р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_4 , жительці АДРЕСА_3 , 11.07.2026 року здійснював перевезення ОСОБА_6 у м.Самбір Львівської області, забравши його біля готелю «Плазма», що за адресою: м.Львів проспект Свободи, 5. Дорогою до м.Самбір Львівської області, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_4 , що його необхідно довезти до с.Лаврів Самбірського району, оскільки він будучи військовозобов`язаною особою, має намір незаконно перетнути державний кордон України, поза межами пункту пропуску. Отримавши вказану інформацію, ОСОБА_4 , діючи умисно, посягаючи на суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, знаючи про те, що військовозобов`язаний громадянин України віком від 18 до 60 років, а саме ОСОБА_6 , має намір потрапити на територію Республіки Польща, поза межами пункту пропуску, вирішив посприяти йому в цьому порадами та вказівками, а саме на під`їзді до с.Лаврів Самбірського району наказав останньому вийти з автомобіля та заховатися в лісовому масиві, а сам за цей час направився в с.Лаврів Самбірського району Львівської області, ближче до кордону з Республікою Польща з метою перевірки маршруту на наявність блок постів чи патрулів з числа працівників Державної прикордонної служби чи Національної поліції. В подальшому ОСОБА_4 , перевіривши маршрут, повернувся за ОСОБА_6 , знову наказав йому сісти до автомобіля та направився з ним в с.Лаврів Самбірського району Львівської області в напрямку державного кордону України, де був виявлений працівником Державної прикордонної служби України.

Такими своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.332 КК України, тобто сприяння в незаконному переправленні особи через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч.1 ст.332 КК України, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що він іноді надає послуги таксі. Знайомий запропонував йому підробіток, потрібно було підвезти одну людину. Він зв`язався з цією людиною, після чого поїхав у м.Львів, де забрав цього чоловіка біля готелю «Плазма». Цей чоловік, а саме ОСОБА_6 сів у машину і сказав, що його потрібно відвезти в м.Старий Самбір. Він розрахувався одразу і заплатив 22500 грн. Дорогою до м.Старий Самбір він сказав, що хоче перетнути державний кордон і йому потрібно в с.Лаврів. На під`їзді до с.Лаврів він наказав ОСОБА_6 піти в сторону лісу, а сам поїхав перевірити чи є блокпости. Перевіривши, що немає блокпостів, він повернувся за ОСОБА_6 , після чого вони разом поїхали в с.Лаврів, де їх зупинив прикордонний патруль. Щиро розкаюється у вчиненому, розуміє неправомірність свого вчинку, обіцяє, що більше таких вчинків вчиняти не буде.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд за згодою учасників судового розгляду обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та щодо речових доказів, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

За таких обставин, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.332 КК України як сприяння в незаконному переправленні особи через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.66 КК України судом визнається щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом враховується, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України, є нетяжким злочином.

Також судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 зокрема те, що він раніше не судимий, є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, має на утриманні двох малолітніх дітей, під спостереженням у лікаря – психіатра та лікаря – нарколога не перебуває.

Також, що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_4 , то суд враховує те, що поведінка обвинуваченого в судовому засіданні була адекватною, свої показання він надавав послідовно та змістовно, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.

Крім того, суд враховує обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), та відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання.

Таким чином, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк в межах санкції ч.1 ст.332 КК України.

Разом із цим, враховуючи особу винного ОСОБА_4 та обставини, що пом`якшують покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_4 без його ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на строк, який буде достатній для того, щоб він довів своє виправлення, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України.

На думку суду, застосування в даному випадку до обвинуваченого ст.75, 76 КК України в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених обов`язків, під загрозою реального відбування призначеного покарання у випадку порушення умов випробування, буде мати на обвинуваченого більший виховний вплив, ніж реальне відбування покарання.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Потерпілих у даному кримінальному провадженні немає.

Накладені ухвалами слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 14.07.2026 та від 15.07.2026 арешти на майно відповідно до ст.174 КПК України слід скасувати.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Так, пунктом 1 ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертається власнику (законному володільцю).

У відповідності до вимог ч.10 ст.100 КПК, під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації, насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Частиною 1 ст. 96-1 визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані, як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Враховуючи вищенаведені положення, суд вважає, що речові докази, а саме: мобільні телефони, а також грошові кошти в сумі 22500гривень, які відповідно до пред`явленого обвинувачення не були використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332 КК України, підлягають поверненню їх власникам (законному володільцю).

Щодо речового доказу - транспортного засобу марки «SKODA OKTAVIA», який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , то такий на думку суду слід також повернути його власнику (законному володільцю), що відповідає позиції прокурора, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про причетність власника даного майна до скоєння даного злочину, а також із матеріалів кримінального провадження не встановлено, що такий знав і міг знати про незаконне використання даного майна у протиправних цілях.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.100, 174, 349, 368-371, 373-376 КПК України суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 14.07.2026 на мобільний телефон марки «Xiaomi» та мобільний телефон марки «Redmi», - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.07.2026 на: транспортний засіб марки «SKODA OKTAVIA», реєстраційний номер « НОМЕР_1 »; мобільний телефон марки «OPPO», який належить ОСОБА_4 ; грошові кошти в сумі 22500,00 гривень, які належать ОСОБА_4 – скасувати.

Речові докази, а саме:

- два мобільні телефони, а саме мобільний телефон марки «Xiaomi» білого кольору IMEI1 - НОМЕР_3 ; IMEI2 - НОМЕР_4 без встановленої сім-карти, та мобільний телефон марки «Redmi» синього кольору IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , із встановленими сім-картами мобільних операторів «Київстар» № НОМЕР_7 та «Лайф» № НОМЕР_8 , які належать ОСОБА_6 , та які згідно квитанції №1564 зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, що за адресою м.Старий Самбір вул.Лева Галицького, 41, Самбірського району Львівської області – повернути власнику (законному володільцю) ОСОБА_6 ;

- транспортний засіб марки «SKODA OKTAVIA», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_9 , 2006 року випуску, сірого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , та знаходиться на зберіганні на території майданчика для тимчасового зберігання транспортних засобів ВП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області, що за адресою: м. Старий Самбір вул. Л. Галицького, 41 Самбірського району Львівської області – повернути власнику (законному володільцю) ОСОБА_4 ;

- мобільний телефон марки «OPPO» з встановленою сім-картою «Київстар» № НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_4 , та який згідно квитанції №1565 зберігається у кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області, що за адресою м. Старий Самбір вул. Л. Галицького, 41 Самбірського району Львівської області - повернути власнику (законному володільцю) ОСОБА_4 ;

- грошові кошти в сумі 22500 (двадцять дві тисячі п`ятсот) гривень, які належать ОСОБА_4 , - повернути власнику (законному володільцю) ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1